Постанова

від 28.08.2023 по справі 914/3082/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2023 р. Справа №914/3082/21(914/3174/22)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус б/н від 09.06.2023 (вх.ЗАГС №01-05/1938/23 від 16.06.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 (суддя Артимович В.М.) про забезпечення позову

у справі № 914/3082/21 (914/3174/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Логістик (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675) в особі ліквідатора

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК Центральний, м. Луцьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Аванта, м. Луцьк

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Аванта, м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус, м. Київ

про: визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння

у межах справи про банкрутство № 914/3082/21

за заявою: Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус, м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Логістик (81127, Львівська область, Пустомитівський район, село Підбірці; ідентифікаційний код 37821675)

за участю представників: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/3082/21 (914/3174/22) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Логістик в особі ліквідатора Прядка А.М. про забезпечення позову від 15.05.2023 (вх. № 1926/23) відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить: скасувати оскаржену ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовільнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Луцьк Логістик про забезпечення позову в повному обсязі та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, державним реєстраторам, Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам та/або особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу наступного майна:

1. Склад-холодильник (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101.

2. Будівля адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101.

3. Будівля головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101.

4. Склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101.

5. Земельна ділянка загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101.;

не застосовувати зустрічні заходи забезпечення;

в ухвалі про забезпечення позову зазначити: відповідно до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження, дату набрання чинності, строк пред`явлення її до виконавця, найменування та ідентифікуючі дані стягувача та боржника.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення доказів, поданих разом зі скаргою інформаційної довідки №334930222 від 07.06.2023, копії договору іпотеки від 26.12.2022 за реєстровим №1168.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 поновлено Акціонерному товариству Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус строк на апеляційне оскарження хвали Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/3082/21 (914/3174/22), відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 17.07.2023, призначено розгляд справи на 19.07.2023.

19.07.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «ЖК «Центральний» (зданий до відділення поштового зв`язку 14.07.2023), у якому відповідач-1 просить залишити оскаржену ухвалу без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 відкладено розгляд справи на 26.07.2023 у зв`язку з незабезпеченням апелянтом участі представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкладено розгляд справи на 16.08.2023 у зв`язку з незабезпеченням апелянтом технічної можливості участі представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.08.2023 на адресу суду надійшло клопотання ТзОВ «ЖК «Центральний» про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

В судове засідання 16.08.2023 сторони явки учасників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень про поважність причин неявки сторін на адресу суду не надходило, а також зважаючи на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи судом, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та оскарженої ухвали.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Прядка А.М. звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК Центральний», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Аванта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Аванта» про визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «ЖК «Центральний» № 01-19 від 28.08.2019 прийнято рішення - прийняти ТзОВ «Луцьк Логістик» до складу учасників ТОВ «ЖК «Центральний» за рахунок додаткового вкладу та відповідно до актів приймання-передачі від 30.08.2019 прийнято належне ТзОВ «Луцьк Логістик» нерухоме майно, а саме: складу-холодильника (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., будівлю адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м, будівлю головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташованих за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, а також земельної ділянки загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032. У подальшому ТзОВ «Луцьк Логістик» вийшло зі складу учасників ТзОВ «ЖК «Центральний», при цьому спірне майно залишилось у власності ТзОВ «ЖК «Центральний», а ТзОВ «Луцьк Логістик» належної компенсації взамін не отримало.

За твердженням ліквідатора, при виході боржника зі складу учасників відповідача-1 спірне майно, що оцінено сторонами у розмірі 13836320,00 грн. безкоштовно передано у власність відповідача-1 на підставі безвідплатних правочинів, при цьому станом на 2018 рік підприємство мало кредиторську заборгованість та ознаки надкритичної неплатоспроможності.

Таким чином, на думку позивача, в результаті укладення оскаржуваних правочинів, боржник позбавив кредиторів як можливості звернути стягнення на спірне майно, так і отримати погашення своїх вимог за рахунок коштів, отриманих від його продажу, тобто оскаржувані правочини є фраудаторними.

Після відчуження нерухомого майна боржника на користь ТзОВ «ЖК Центральний», 24.05.2021 на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 24.05.2021, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 579, ТзОВ «ЖК Центральний» передало, а ТзОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВАНТА» (відповідач-3) прийняло, на умовах оренди, в строкове платне користування частину спірного нерухомого майна, а саме: частину приміщення складу-холодильника (приміщення з № 2 по №7, площею 930,8 кв.м.), частину приміщення складу (приміщення №2, площею 919,0 кв.м.), будівлю головного корпусу загальною площею 4033,2 кв.м., частину будівлі адміністративного корпусу (приміщення з №1 по №12, та з №15 по №18, площею 223,6 кв.м на першому поверсі).

В подальшому, ТзОВ «ЖК Центральний» на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 01.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3997, відчужило спірне майно на користь ТзОВ «Торгова мережа «АВАНТА» (відповідач-2).

24.01.2022 між відповідачем-1, відповідачем-2 та відповідачем-3 укладено договір про внесення змін до договору оренди, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Гаврилюк А.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №35, відповідно до якого, відповідач-2 в результаті набуття права власності на спірне майно набув всі права і обов`язки відповідача-1 за договором оренди.

Ліквідатор вважає, що укладені між «Луцьк Логістик» та ТзОВ «ЖК Центральний» спірні правочини щодо відчуження майна боржника шляхом передачі його в статутний капітал відповідача-1 мають всі ознаки фраудаторних договорів, які були спрямовані на фіктивне відчуження майна з метою уникнення сплати заборгованості за кредитними договорами через звернення стягнення на таке майно і у разі визнання судом недійсними вищезазначених правочинів підлягають задоволенню і похідні вимоги позивача, в тому числі про витребування та повернення спірного майна до складу ліквідаційної маси боржника.

15.05.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк Логістик» в особі ліквідатора Прядка А.М. від 15.05.2023 про забезпечення позову (вх. № 1926/23 від 15.05.2023), у якій позивач просив заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, державним реєстраторам, Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам та/або особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу наступного майна:

1. Складу-холодильника (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101.

2. Будівлі адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101.

3. Будівлі головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101.

4. Складу (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101.

5. Земельної ділянки загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ліквідатор вказував, що спірне нерухоме майно передано відповідачем-2 в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки» на підставі договору іпотеки від 26.12.2022 за реєстровим номером №1169, тому існують ризики наступного відчуження даної нерухомості, наприклад, звернення стягнення на предмет іпотеки, його поділ новим власником та перепродаж третім особам.

Постановляючи оскаржену ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що заявник не навів обґрунтованих припущень того, що є ризик переходу права власності на спірне майно до третіх осіб, його відчуження чи поділу.

Також суд врахував, що в матеріалах справи позовного провадження відсутні будь-які докази того, що з моменту переходу права власності на спірні приміщення від відповідача-1 до відповідача-2 (01.12.2021) останнім вживалися будь-які заходи чи дії щодо подальшого відчуження даного майна, а заявником не надано жодних доказів наявності договору від 26.12.2022 щодо передачі спірного майна в іпотеку.

Узагальнені доводи апелянта та заперечень відповідача-1.

Вимоги апеляційної скарги третьої особи у справі АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС», обґрунтовано тим, що суд не врахував обставин, викладених в матеріалах позовного провадження, та припустився помилкових висновків, про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості буде порушувати право мирного володіння майном, оскільки право володіння не буде порушено, а виключно тимчасово буде обмежено власнику право розпорядження таким майном до набрання чинності рішенням у даній справі.

Окрім того, апелянт наводить обставини спору та покликається на наступні доводи:

- внаслідок відчуження боржником свого єдиного активу шляхом передачі його до статутного капіталу ТзОВ «ЖК Центральний» у нього не залишилось іншого майна для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, а нерухоме майно, яке належало на праві власності ТзОВ «Луцьк Логістик» було не просто передано в оренду та відчужено ТзОВ «ТМ «Аванта», а в подальшому ще й передано в іпотеку ТзОВ «Обласний трест громадського харчування Волинської облспоживспілки» на підставі договору іпотеки від 26.12 2022 за реєстровим номером №1168;

- в матеріалах справи наявні докази того, що компанія ТзОВ «Луцьк Логістик», ТзОВ «ЖК «Центральний», ТзОВ «ТМ «Аванта» є пов`язаними між собою юридичними особами через осіб, які контролюють ці товариства, тому розуміючи, що ліквідатор вчиняє правові заходи з метою повернення нерухомого майна у власність ТзОВ «Луцьк Логістик» та задоволення вимог кредиторів, ТзОВ «ТМ «Аванта» після дати подачі позовної заяви вчиняє заходи для уникнення підстав, за яких вказане майно буде повернуто у власність боржника та передає його в іпотеку;

- суд безпідставно в оскарженій ухвалі покликається на те, що в матеріалах позовного провадження відсутні будь-які відомості передачі нерухомого майна в іпотеку, адже на дату звернення з позовною заявою відповідне майно ще не було передано в іпотеку, а тому ліквідатор не міг знати про такі обставини;

- відповідно до ч.3, ч.4 ст.140 ГПК України, суд розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, проте, суд, встановивши, що спірне майно можливо було передано в іпотеку, не викликав ліквідатора для отримання відповідних пояснень та надання доказів, щоб чітко встановити чи спростувати аргументи заявника щодо існування іпотеки, ухилився від свого обов`язку дослідити всі обставини справи і не вчинив дій на встановлення усіх обставин щодо предмета спору;

- наразі існують ризики наступного відчуження спірної нерухомості, наприклад, звернення стягнення на предмет іпотеки, його поділ новим власником та перепродаж третім особам, адже відповідне нерухоме майно було передано в іпотеку вже після того як ліквідатор звернувся до суду з відповідним позовом;

- метою вжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову;

- подаючи заяву про забезпечення позову ліквідатор мав на меті не зловживання своїми процесуальними правами чи порушення законних прав власника нерухомого майна, а головна мета це забезпечити належне виконання рішення суду, до того ж власник нерухомого майна - ТзОВ «ТМ «Аванта» не обмежується в своїх правах та користуванні майном, а в разі задоволення заяви жодним чином не було б порушено і право володіння, оскільки це тимчасові заходи, спрямовані на гарантування виконання судового рішення;

- не застосування заходів забезпечення позову призведе до наслідків, коли відповіде майно буде неможливо повернути у власність боржника або повернення такого затягнеться на досить значний проміжок часу, що призведе до затягування ліквідаційної процедури та порушення інтересів кредиторів.

Окрім того, обґрунтовуючи заявлене в апеляційній скарзі клопотання про долучення доказів до матеріалів справи інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо активів ТзОВ «ТМ «АВАНТА» та копії договору іпотеки від 26.12.2022 за реєстровим номером №1168, апелянт зазначив, що такі докази не могли бути подані апелянтом раніше до суду першої інстанції, оскільки апелянту не було відомо про зміст поданої заяви ліквідатором та про докази, які можуть бути подані чи не подані, копія відповідної заяви апелянту не направлялась, а тому апелянт не володів інформацією щодо суті заяви про забезпечення позову та ознайомився з її змістом лише після отримання копії оскаржуваної ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 ТзОВ «ЖК «Центральний», заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Інші учасники апеляційного провадження правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористались.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову, вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи.

Предметом спору у цій справі є визнання правочинів (договорів) недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до змісту позовної заяви, спірне майно, а саме: 1.Склад-холодильник (літера Г-1) загальною площею 1353,4 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906252807101. 2.Будівля адміністративного корпусу (А-2) загальною площею 682,5 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906244007101. 3. Будівля головного корпусу (В-2) загальною площею 4033,2 кв.м., розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906162307101. 4.Склад (літера Ж-1) загальною площею 1836,6 кв.м., розташований за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Вахтангова, буд. 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906143107101. 5.Земельна ділянка загальною площею 2,8596 га, кадастровий номер: 0710100000:22:007:0032, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1906269307101, було відчужено ТзОВ «ЖК «Центральний» (відповідачем-1) ТзОВ «Торгова мережа «Аванта» (відповідачу-2) 01.12.2021 і до моменту звернення ліквідатора до господарського суду з позовом про витребування переліченого майна 13.12.2022, не вбачається жодних дій відповідача-2 щодо подальшого відчуження спірного нерухомого майна.

Так, в матеріалах справи наявні витяги із державних реєстрів, з яких вбачається, що на даний час власником та єдиним володільцем спірного майна є відповідач-2 у справі.

Ліквідатор, звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову, єдиною підставою існування обґрунтованого припущення можливості утруднення виконання рішення за результатами розгляду спору вказував обставину передачі відповідачем-2 спірного майна в іпотеку на підставі договору від 26.12.2022, однак, не надав суду жодних доказів на підтвердження цієї обставини.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в силу вимог ч.3 та ч.4 ст.140 ГПК України мав обов`язок викликати ліквідатора для з`ясування обставин спору та витребувати відповідні докази.

Так, відповідно до ч.3 ст.140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. А відповідно до ч.4 ст.140 ГПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Із конструкції наведених процесуальних норм випливає право, а не обов`язок суду викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів.

Натомість обов`язок довести обставини, на які особа покликається як на підставу своїх вимог, у відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України, покладено саме на заявника.

У частині четвертій ст.13 ГПК України, що регламентує застосування засади змагальності господарського судочинства, передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, в силу вимог ч.4 ст.74 ГПК України.

З огляду на вказані норми розділу «Загальні положення» Господарського процесуального кодексу України, доводи апелянта зводяться до спроби перекласти обов`язок доказування із особи, що звертається до суду з процесуальною заявою, на суд, що має обов`язок об`єктивно та неупереджено, з дотриманням засад змагальності і диспозитивності, здійснити розгляд поданої процесуальної заяви.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем існування підстав для забезпечення позову.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

В оскарженій ухвалі суд першої інстанції врахував, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі, державним реєстраторам, Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам та/або особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу спірного у справі майна повинно бути обґрунтовано не тільки лише одним припущенням заявника без підтвердження належними та допустимими доказами, а передусім таке застосування має бути виправданим та необхідним у конкретній ситуації. Позаяк, в іншому випадку суд втрутиться у право мирного володіння майном, що є недопустимим.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про помилковість такого висновку суду та звертає увагу на те, що місцевий господарський суд наголосив на тому, що вжиття заходів забезпечення позову не може бути обґрунтоване одним припущенням заявника без підтвердження належними та допустимими доказами.

Також колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні заявленого в апеляційній скарзі клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, з огляду на встановлені у ст.269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Так, суд першої інстанції здійснював розгляд заяви про забезпечення позову на підставі поданих позивачем матеріалів та в межах встановленого ч.1 ст.140 ГПК України дводенного строку на розгляд заяви, і апеляційний суд здійснює перегляд оскарженої ухвали, виходячи з наявних у справі матеріалів на момент її постановлення. Натомість, третя особа у справі не позбавлена права самостійного звернення до суду із заявою про забезпечення позову з наданням відповідних доказів.

Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інвестохіллс Хеліантус б/н від 09.06.2023 (вх.ЗАГС №01-05/1938/23 від 16.06.2023) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.05.2023 у справі №914/3082/21 (914/3174/22) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 28.08.2023.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.