Постанова

від 28.08.2023 по справі 450/3158/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 450/3158/17

адміністративне провадження № К/9901/14899/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого-судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2020 року (суддя Кукса Д.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (колегія у складі суддів: Судової-Хомюк Н.М., Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.)

у справі за № 450/3158/17

за позовом ОСОБА_1

до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області,

треті особи: Кабінет Міністрів України, Львівська місцева прокуратура № 3,

про визнання протиправним рішення та його скасування.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора сільської ради від 17.03.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34320232, яким за Кабінетом Міністрів України зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 0, 1501 га, кадастровий номер 4610166300: 04: 003: 0073, з цільовим

призначенням «землі житлової забудови, громадсько-житлове будівництво», за адресою:

АДРЕСА_1 . Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.01.2018 закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. Постановою від 07.05.2018 Львівський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу суду першої інстанції та повернув справу для продовження розгляду.

4. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, у задоволенні позову відмовлено.

5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

6. Ухвалою від 12.05.2021 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.03.2012 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва реєстраційний номер 36169842 на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:04:003:0073, площею 0,1501 га. Підставою державної реєстрації став державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №580876 від 06.08.2009, виданий Управлінням Держкомзему у м. Львові.

8. 06.06.2013 державний реєстратор Львівського міського управління юстиції Гук О.Б. прийняв рішення з відкриттям розділу про реєстрацію 27.05.2013 за позивачем права власності на житловий будинок площею 407,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610166300:04:003:0073, цільове призначення: громадсько-житлове будівництво, площа 0,1501 га.

9. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2014 у справі №1328/7411/12 за позовною заявою прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Брюховицької селищної ради, треті особи: відділ Держземагенства м. Львова, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж.М., Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу, Представництво Об`єднання Комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу про скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та поділу земельної ділянки, визнати нечинним державний акт на право власності на земельні ділянки, витребування майна від добросовісного набувача та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24.02.2015, вирішено витребувати в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0073, державний акт серії ЯЖ №580876 та зобов`язано її повернути цю земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

10. На виконання зазначеного судового рішення Шевченківським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №2/466/114/14 від 05.05.2015, за яким Шевченківським відділом ДВС Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №47974612.

11. 17.03.2017 державний реєстратор Ваврух О.І. на підставі виконавчого листа №2/466/114/14 від 05.05.2015, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2014 у справі №1328/7411/12 від 03.06.2014, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015, ухвали апеляційного суду Львівської області від 24.02.2015 у справі №1328/7411/12 та ухвали апеляційного суду Львівської області від 08.04.2015 у справі №1328/7411/12 прийняв рішення про реєстрацію права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0073 за Кабінетом Міністрів України.

12. Вважаючи такі дії державного реєстратора протиправними, позивач звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення державного реєстратора Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області Ваврух О.І. є незаконним та протиправним, адже за позивачем на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано житловий будинок загальною площею 407,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1501 га, кадастровий номер 4610166300:04:003:0073, цільове призначення громадсько-житлове будівництво, що знаходиться в межах населеного пункту смт Брюховичі, як єдиний об`єкт нерухомого майна.

Наявні у державного реєстратора Ваврух О.І. документи не давали йому змоги встановити набуття Кабінетом Міністрів України права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:04:003:0073 з цільовим призначенням «землі житлової забудови», а інші документи для реєстрації згідно оскаржуваного рішення державного реєстратора не подавалися. Крім того, позивач вважала, що державним реєстратором Ваврух О.І. допущено порушення й порядку проведення державної реєстрації прав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскільки державна реєстрація права власності відбулась на підставі рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності й інших речових прав на нерухоме майно, рішення державного реєстратора Вавруха О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34320232 від 17.03.2017 щодо реєстрації державної власності на земельну ділянку, є законним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Як на підставу касаційного оскарження позивач покликається на те, що суди попередніх інстанцій не застосували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №816/1354/15, від 17.09.2020 у справі №813/2209/17.

16. Позивач зазначає, що Верховний Суд ще не сформулював висновки щодо повноважень прокурора подавати за Кабінет Міністрів України заяву про реєстрацію права власності та щодо реєстрації права земельну ділянку без прив`язки до розміщеного на ділянці житлового будинку. При реєстрації за Кабінетом Міністрів України права власності на земельну ділянку в Державному реєстрів речових права на нерухоме майно було відкрито новий розділ з присвоєнням ділянці окремого реєстраційного номеру, в якому відсутні відомості про розташування на земельній ділянці належного їй житлового будинку площею 407,9 кв.м. Внаслідок цього відбулася подвійна реєстрація права власності щодо одного й того ж об`єкта нерухомості. Заява про реєстрацію права власності Кабінету Міністрів України подавалася прокурором, що не передбачено законодавством України; суди не досліджували у справі питання наявності в прокурора прав подавати державному реєстратору таку заяву.

17. У відзиві Кабінет Міністрів України покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанції. Здійснюючі реєстраційні дії, державний реєстратор керувалася приписами чинного законодавства (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), адже підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 03.06.2014 у справі №1328/7411/12 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

Щодо покликань позивача на неврахування практики Верховного Суду третя особа зазначає, що у наведених справах досліджувалися інші правовідносини.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

19. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

21. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

22. Згідно ст. 3 Закону №1952-IV однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

23. Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування(сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування(найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

24. Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

25. Частиною 3 ст.10 Закону №1952-IV визначено повноваження державного реєстратора., зокрема, при вчиненні реєстраційних дій державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV).

26. Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п.2 ч.3 ст.10 Закону №1952-IV).

27. У відповідності до ч.1 ст.11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

28. При цьому ст.24 Закону №1952-IV визначає виключний перелік підстав, які йому надають право відмовити в державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Окремою підставою для відмови у реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, однак ця підстава не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

29. Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-IV визначено, що підставою для державної реєстрації прав власності та інших речових прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

30. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

31. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2014 року у справі №1328/7411/12 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

33. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з якими Закон №1952-IV визначає підстави для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

34. Державний реєстратор Вавруха О.І. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34320232 від 17.03.2017 щодо реєстрації державної власності на земельну ділянку діяв у відповідності до вимог п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

35. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

36. Суд відхиляє покликання позивача на неможливість проведення реєстраційних дій через відсутність повноважень прокурора подавати заяву, адже у цивільній справі № 1328/7411/12 (рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03.06.2014, яке стало підставою для оскаржуваної державної реєстрації) позивачем у справі був прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, та його позов до ОСОБА_1 було задоволено.

37. За приписами ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

38. Отже, виконавчий лист видається за заявою стягувачу або прокурору, який здійснював представництво інтересів особи.

39. Державному реєстратору було подано виконавчий лист від 05.05.2015 №2/466/114/14 (т.2 а.с. 51-52), в якому зазначено, що стягувачем є саме прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

40. Враховуючи наведене, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови прокурору в державній реєстрації прав.

41. Також Суд відхиляє покликання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2019 у справі №816/1354/15, від 17.09.2020 у справі №813/2209/17, адже позиція «закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому» стосувалася представництва в суді і жодним чином не суперечить висновкам у цій справі.

42. Також Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що розташування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка на основі рішення Шевченківського районного суду м. Львова перереєстрована за Кабінетом Міністрів України не створює позивачці перешкод у користуванні своїм майном та не порушує її права, оскільки вона може реалізувати своє право шляхом встановлення сервітуту чи укладення договору оренди землі, яка знаходиться у власності держави.

43. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

44. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

45. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

46. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Суди першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу не підлягає задоволенню.

49. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №450/3158/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб