Ухвала

від 28.08.2023 по справі 400/4165/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа №400/4165/21

адміністративне провадження №К/990/28182/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року

у справі №400/4165/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області,

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С.

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С, у якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати рішення відділу у Чортківському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Державний земельний кадастр.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 10 серпня 2023 року звернулася з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивач зазначає, що вже зверталася з касаційною скаргою до Верховного Суду в межах строку визначеного процесуальним законом, однак ухвалою від 24 липня 2023 року касаційну скаргу було повернуто заявнику, як таку, що підписана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

На думку позивача, повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції з належно оформленою скаргою в найкоротший термін після повернення касаційної скарги та в межах річного строку.

Надаючи оцінку наведеним підставам поважності пропуску строку, колегія суддів з`ясувала наступне.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року була ухвалена в судовому засіданні та набрала законної сили з дати її прийняття. Повний текст судового рішення виготовлений 13 червня 2023 року. Отже, останнім днем для звернення з касаційною скаргою в межах строку визначеного процесуальним законом був день 13 липня 2023 року. В свою чергу касаційну скаргу у даній справі було подано 11 липня 2023 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року касаційну скаргу було повернуто. Копія рішення суду надійшла на адресу позивача 03 серпня 2023 року.

Своє право на звернення до суду позивач реалізував 10 серпня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене та положення частини третьої статті 329 КАС України якою передбачено, що строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, суд дійшов висновку, що оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду зі скаргою та бажання заявника реалізувати своє права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі після постановлення Верховним Судом ухвали від 24 липня 2023 року у найкоротший строк є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з порушенням статті 4, частини шостої статті 24, статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), статей 79-1, 116, 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Закон №2768-III), пункту 1 частини першої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), пунктів 3, 138-161, 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051). Крім того, скаржник вказує на висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі 800/341/17 та постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а та від 27 вересня 2022 року у справі №823/403/17.

Так, посилаючись на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, позивач зазначає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,62 га підтверджено сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, однак, внаслідок допущення технічних помилок відповідачем позивач фактично позбавлений реалізувати своє право розпорядження вказаної земельної ділянки як її власник.

У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі 823/403/17, Суд дійшов висновку, що в залежності від того, щодо якої земельної ділянки буде виявлено помилку в документації, яка була підставою для внесення про неї відомостей до Державного земельного кадастру, залежить визначення особи, зацікавленої у її виправленні.

Крім того, позивач зазначає, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

У доповнення касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували практику Європейського суду з прав людини, в частині застосування державою принципу належного урядування.

Вважаючи свої права порушеними, позивач також зазначає, що ефективним способом захисту своїх прав та інтересів є вихід судом за межі позовних вимог та зобов`язання суб`єкта владних повноважень виправити помилки в Державному земельному кадастрі, що в цілому кореспондується з висновками Великої Палати Верховного Суду та висновками Верховного Суду.

Позивач наводить висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, у якому зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Також, позивач наводить висновок Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а про те, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

До того ж, обґрунтовуючи свою позицію щодо необхідності виходу судами першої та апеляційної інстанцій за межі позовних вимог, позивач наводить висновки Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції статті 4, частини шостої статті 24, статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), статей 79-1, 116, 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Закон №2768-III), пункту 1 частини першої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), пунктів 3, 138-161, 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІСТ, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, враховуючи запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою економії, Суд рекомендує учасникам справи зареєструватися у системі «Електронний суд».

Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі №400/4165/21.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі №400/4165/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С., про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Витребувати з Миколаївського окружного адміністративного суду справу №400/4165/21.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді А.А. Єзеров

В.М. Шарапа