Постанова

від 07.11.2023 по справі 400/4165/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 400/4165/21

адміністративне провадження № К/990/28182/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області,

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С.

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Величко А.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А.І., Ступакової І.Г.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - Управління 1 та 2 відповідно), за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С., у якому просила:

визнати неправомірним та скасувати рішення відділу у Чортківському районі головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Державний земельний кадастр.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 08 грудня 2000 року №3 їй надано у приватну власність земельну ділянку (пай) площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності на землю та розробила технічну документацію для встановлення меж земельної ділянки в натурі. Однак, рішенням від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з підстав накладення її земельної ділянки на інші земельні ділянки. Позивач зазначає, що допущення помилок при внесенні до Кадастру відомостей про сусідні земельні ділянки позбавляє її права внести до Державного земельного кадастру відомостей про належну їй земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що частиною шостою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. При вирішенні спору судом враховано, що наявність в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) перетинів земельної ділянки ОСОБА_1 з земельними ділянками з кадастровими номерами 4823382600:02:000:0987, 4823382600:02:000:0797, 4823382600:02:000:0988, 4823382600:02:000:1000, 4823382600:02:000:0798, 4823382600:02:000:0785, речові права на які зареєстровано у ДЗК, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами. А тому, спірне рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року прийнято суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

7. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням статті 4, частини шостої статті 24, статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), статей 79-1, 116, 152 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі - Закон №2768-III), пункту 1 частини першої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), пунктів 3, 138-161, 157 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051). Крім того, скаржник вказує на висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі 800/341/17 та постановах Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а та від 27 вересня 2022 року у справі №823/403/17.

8. Так, посилаючись на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, позивач зазначає, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 10,62 га підтверджено сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, однак, внаслідок допущення технічних помилок відповідачем позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право розпорядження вказаною земельною ділянкою як її власник.

8. У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі 823/403/17, Суд дійшов висновку, що в залежності від того, щодо якої земельної ділянки буде виявлено помилку в документації, яка була підставою для внесення про неї відомостей до Державного земельного кадастру, залежить визначення особи, зацікавленої у її виправленні.

9. Вважаючи свої права порушеними, позивач також зазначає, що ефективним способом захисту своїх прав та інтересів є вихід судом за межі позовних вимог та зобов`язання суб`єкта владних повноважень виправити помилки в Державному земельному кадастрі, що в цілому кореспондується з висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17, у якому зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

10. Також, позивач наводить висновок Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а про те, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Подібні висновки щодо необхідності виходу судами першої та апеляційної інстанцій за межі позовних вимог, викладені Верховним Судом у постановах від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. Касаційна скарга надійшла до Суду 15 серпня 2023 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №400/4165/21 витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

13. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 листопада 2023 року.

14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

15. 18 вересня 2023 року до Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що статтею 24 Закону №3613-VI встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації, зокрема, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

16. Відповідач вказує, що положення статті 24 Закону №3613-VI застосовуються лише якщо одна із земельних ділянок вже внесена до Державного земельного кадастру, а інша тільки вноситься. Тільки в такий момент програмне забезпечення унеможливлює реєстрацію кожної наступної земельної ділянки, яка повністю або частково накладатиметься на площу тої земельної ділянки, яка вже є у системі ДЗК. Крім того, вказує, що реєструючи земельну ділянку, кадастровий реєстратор позбавлений законних підстав та повноважень здійснювати перевірку наданої йому документації.

17. 19 вересня 2023 року від третьої особи ОСОБА_4 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначено про те, що виправлення помилок, допущених у ДЗК може бути здійснене лише після виправлення таких помилок у землевпорядній документації, у разі їх наявності.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно державного акта на право приватної власності на землю, на підставі рішення 12 сесії 23 скликання Лиманівської сільської ради від 08 грудня 2000 року №4, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 10,62 га на території Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

19. Зазначений державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138.

20. В 2016 році Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру» (Миколаївська регіональна філія), за замовленням ОСОБА_1 , розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

21. 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 10,6242 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, Лиманівська сільська рада, до якої долучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в електронній формі та у формі електронного документа.

22. За результатами розгляду поданих документів державним кадастровим реєстратором відділу у Чортківському районні Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято рішення про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07 травня 2021 року №РВ-6100902282021 з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

23. Зокрема, зазначено про перетин земельної ділянки з ділянкою 4823382600:02:000:1000; площа співпадає на 1,9897% з ділянкою 4823382600:02:000:0987; площа співпадає на 0,0619% з ділянкою 4823382600:02:000:0988; площа співпадає на 0,5421% з ділянкою 4823382600:02:000:0785; площа співпадає на 15,0316% з ділянкою 4823382600:02:000:0798; площа співпадає на 7,1828% з ділянкою 4823382600:02:000:0797; площа співпадає на 15,1633%. Рекомендовано звернутись до розробника землевпорядної документації.

24. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку та просила суд зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в Державний земельний кадастр.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.

31. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлюються Земельним кодексом України, Законом України "Про Державний земельний кадастр".

32. За приписами частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державний земельний кадастр (далі - ДЗК).

33. Відповідно до статті 1 Закону № 3613-VI ДЗК - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

34. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до ДЗК передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

35. У відповідності до частини п`ятої статті 5 Закону № 3613-VI внесення відомостей до ДЗК та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

36. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до ДЗК і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

37. Згідно із частини четвертої статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор (далі також - реєстратор): здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

38. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

39. У відповідності до частини четвертої статті 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

40. Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

41. Процедура та вимоги щодо ведення ДЗК визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

42. Згідно до пункту 67 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до ДЗК здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону № 3613-VI та цього Порядку.

43. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом № 3613-VI.

44. Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

45. Відповідно до пункту 70 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

46. Згідно пункту 111 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

47. За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

-за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- засвідчує документацію із землеустрою, технічну документацію з оцінки земель в електронній формі відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1-3 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

48. Аналогічні підстави для відмови у державній реєстрації земельної ділянки зазначені у частині шостій статті 24 Закону № 3613-VI, якою встановлено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

49. Про наявність чітко визначеного та вичерпного переліку підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17 листопада 2022 року у справі № 804/1410/16, від 13 березня 2023 року у справі № 818/1457/18, від 05 вересня 2023 року у справі № 824/692/17-а.

50. З огляду на вищевказані положення, Суд наголошує, що державний реєстратор під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки зобов`язаний перевірити відповідність поданих особою документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здійснити державну реєстрацію земельної ділянки або надати заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації, зокрема, у разі, якщо у процесі перевірки поданих документів ним буде встановлено, що в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, розташована інша земельна ділянки або її частини.

51. Разом з тим, Суд наголошує на відсутності у державного реєстратора передбачених Законом №3613-VI та Порядком № 1051 повноважень в межах процедури державної реєстрації перевіряти правильність та законність уже здійсненої державної реєстрації земельних ділянок під час перевірки документів, поданих для державної реєстрації земельної ділянки, яка з ними межує.

52. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в ході дослідження доданих до заяви ОСОБА_1 від 30 квітня 2021 року документів, державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 у зв`язку з перетином ділянки, яку бажає зареєструвати позивач з ділянкою 4823382600:02:000:1000; площа співпадає на 1,9897% з ділянкою 4823382600:02:000:0987; площа співпадає на 0,0619% з ділянкою 4823382600:02:000:0988; площа співпадає на 0,5421% з ділянкою 4823382600:02:000:0785; площа співпадає на 15,0316% з ділянкою 4823382600:02:000:0798; площа співпадає на 7,1828% з ділянкою 4823382600:02:000:0797; площа співпадає на 15,1633%, зареєстрованими в ДЗК за заявами третіх осіб.

53. На цій підставі колегія суддів зазначає наступне.

54. Так, з 01 січня 2013 року відповідно до Закону № 3613-VI розпочато ведення земельного кадастру в автоматизованій системі, а саме - запрацювала Національна кадастрова система (НКС). Система забезпечує діяльність Держземагентства щодо реєстрації земельних ділянок та надання витягів про наявну реєстрацію. Також Національна кадастрова система забезпечує обмін інформацією в автоматичному режимі з органом, що здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно - Укрдержреєстром. Національна кадастрова система містить відповідні інструкції користувача по роботі з Національною кадастровою системою для ведення земельного кадастру в автоматизованій системі.

55. При опрацюванні документів позивача були виявлені помилки, які полягали у невідповідності наданих документів установленим вимогам, а саме: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

56. У зв`язку з цим, вказані обставини слугували підставою для прийняття рішень про відмову позивачу у внесенні відомостей, а саме у здійсненні державної реєстрації належної їй земельної ділянки до ДЗК.

57. З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що державний кадастровий реєстратор, приймаючи 07 травня 2021 року рішення про відмову ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, належним чином обґрунтував свої рішення.

58. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів щодо порушення/недотримання державним реєстратором положень Закону № 3613-VI та/або Порядку № 1051, які б спростовували наведений висновок судів попередніх інстанцій.

59. При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи причиною того, що позивач не може безперешкодно внести відомості до ДЗК, а саме здійснити державну реєстрацію належної їй земельної ділянки, є те, що координати земельних ділянок з кадастровими номерами 4823382600:02:000:1000, 4823382600:02:000:0987, 482338260:02:000:0988, 4823382600:02:000:0785, 4823382600:02:000:0798, 4823382600:02:000:0797 внесені до ДЗК неправильно у зв`язку з технічною помилкою/опискою. На цій підставі, скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 та у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а вказує, що належним способом захисту її прав є саме зобов`язання відповідача здійснити державну реєстрацію належної їй на підставі акта про право власності земельної ділянки.

60. Щодо наведених доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

61. Частиною першою статті 9 Закону № 3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

62. Відповідно до частини четвертої вказаної статті державний кадастровий реєстратор, зокрема, здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі.

63. Статус відомостей ДЗК встановлений статтею 20 Закону № 3613, згідно з якою відомості ДЗК є офіційними; внесення до ДЗК передбачених цим Законом відомостей про об`єкти ДЗК є обов`язковим.

64. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1051 відомостями ДЗК є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

65. Пунктом 12 Порядку № 1051 визначено, що відомості ДЗК є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

66. ДЗК ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях, що передбачено частиною другою статті 5 Закону № 3613-VI та пункту 3 Порядку № 1051.

67. Таким чином, відомості ДЗК є офіційними, а тому мають відповідати таким критеріям як повнота, об`єктивність і достовірність.

68. З огляду на вищевказане, колегія суддів доходить висновку, що державний кадастровий реєстратор є службовою особою, що забезпечує ведення Державного земельного кадастру, як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України та наділений повноваженнями здійснювати виправлення помилок у Державному земельному кадастрі з метою забезпечення наявності у ньому лише офіційних, об`єктивних та достовірних відомостей про цільове призначення земель, обмеження у їх використанні, а також даних про їх кількісну і якісну характеристику, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

69. Пунктом 6 Порядку № 1051 окремо визначено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить, зокрема, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі, допущених у відомостях щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту.

70. Тобто, внесення державним кадастровим реєстратором до ДЗК відомостей (змін до них) та виправлення помилок у ДЗК закріплені Законом № 3613-VI та Порядком № 1051 як окремі, незалежні один від одного, повноваження.

71. Відповідно до частин 1 та 3 статті 37 Закону № 3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

72. Розділом «Виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру» Порядку № 1051 врегульовані умови та порядок розгляду питань щодо виправлення помилок у ДЗК.

73. За змістом пункту 138 Порядку № 1051 помилками у ДЗК є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення ДЗК;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення ДЗК (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях ДЗК внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях ДЗК, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях ДЗК внаслідок перенесення до ДЗК відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях ДЗК під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до ДЗК.

74. Державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей (пункт 143 Порядку № 1051).

75. Згідно із пунктом 144 Порядку №1051, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення ДЗК);

3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок);

3-1) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі;

4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з ДЗК, викопіювання з картографічних матеріалів ДЗК на заміну документа, в якому виявлено помилку.

76. Якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові (у випадку, передбаченому пунктом 139-1 цього Порядку, - державному реєстраторові прав на нерухоме майно у порядку, передбаченому пунктом 144 цього Порядку) про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33 (пункт 149 Порядку №1051).

77. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Порядком № 1051 передбачено алгоритм дій особи, яка виявила наявність технічної помилки, а також дій державного кадастрового реєстратора у разі підтвердження факту помилки та у разі його відсутності.

78. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено, а також з касаційної скарги не вбачається, що позивач скористалася вказаним алгоритмом дій та звернулася до державного реєстратора із заявою про виправлення помилки в ДЗК. Касаційна скарга також не містить вказаних доводів та наданих на їх підтвердження доказів.

79. З огляду на це, доводи касаційної скарги про те, що наявність технічних помилок, які допущені при внесенні відомостей до ДЗК щодо суміжних земельних ділянок, позбавляє її реалізувати право розпорядження належною їй земельною ділянкою є необґрунтованими, оскільки законодавцем передбачено окремий алгоритм дій, які необхідно вчиняти особі у разі виявлення технічної помилки у ДЗК, яким позивач не скористалася.

80. На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019 року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 25 березня 2020 року у справі №752/18396/16-а, від 05 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а, від 23 червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 06 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а та від 27 вересня 2022 року у справі №823/403/17 щодо необхідності виходу за межі позовних вимог з метою належного захисту прав позивача у разі якщо обраний ним спосіб захисту є недостатній, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено наявність протиправної бездіяльності державного кадастрового реєстратора, яка полягає у нерозгляді звернення особи стосовно необхідності виявлення помилок у ДЗК.

81. З цих підстав суд касаційної інстанції також не бере до уваги посилання скаржника на висновок, викладений у постановах Верховного Суду у постановах від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18, від 27 вересня 2022 року у справі 823/403/17, оскільки спір у цих справах стосувався порушення державним реєстратором процедури виправлення помилок у ДЗК, що виявилося у неповідомленні заінтересованих осіб про виявлену технічну помилку, а також неприйняття рішень стосовно поданих заінтересованою особою заяв щодо виправлення технічних помилок у ДЗК.

82. З огляду вищезазначене, враховуючи імперативні положення Закону № 3613-VI та Порядку № 1051, які містять заборону прийняття рішення про державну реєстрацію земельної ділянки у зв`язку з її накладенням на інші земельні ділянки, а також враховуючи наявність передбаченої законодавцем процедури виправлення технічних помилок у ДЗК, яким позивач не скористалася, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту, який полягає у зобов`язанні реєстратора здійснити державну реєстрацію належної їй земельної ділянки, з урахуванням визнаної учасниками справи наявності технічної помилки, не відповідає критеріям належності, правомірності та ефективності.

83. З огляду на вищевказане, доводи касаційної скарги під час здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, відтак Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

84. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

86. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу, а понесені скаржником витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Шарапа