Постанова

від 28.08.2023 по справі 640/10347/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 640/10347/20

адміністративне провадження № К/9901/47481/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 (головуючий суддя - Беспалова О.О, судді: Грибан І.О., Парінова А.Б.)

у справі за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи: Громадська організація "Садівницьке товариство "Ірпінь", ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Громадської організації "Садівницьке товариство "Ірпінь" та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 20.12.2017 №10-20735/15-17сг про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території с/т "Ірпінь" Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, земельна ділянка № НОМЕР_1 , орієнтовний розмір земельної ділянки 0,0876 га, із цільовим призначенням - для колективного садівництва.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор вказав про виявлення порушень вимог земельного законодавства. Зокрема, до прокуратури звернулась громадська організація "Садівницьке товариство "Ірпінь" щодо намагань громадянки ОСОБА_1 протиправно заволодіти земельною ділянкою із земель загального користування громадської організації. За результатом проведеної перевірки прокурором встановлено, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 20.12.2017 №10-20735/15-17сг прийнятий з порушенням вимог ч.6 ст.118 та ч.5 ст.35 ЗК України.

Також, прокурором зазначено, що в даних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Київській області є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Однак, у цій справі саме Головним управлінням Держгеокадасру у Київській області здійснено порушення закону, тому прокурор набуває статусу позивача.

Києво-Святошинською місцевою прокуратурою листом від 07.04.2020 повідомлено відповідача про виявлені порушення вимог законодавства. Водночас, органом державного контролю обґрунтованої відповіді за результатом розгляду листа прокуратури не надано, заходів реагування щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин не вжито, що обумовило звернення прокурора в інтересах держави з даним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021, позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяв без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення законності, тобто дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), а не на його територіальний орган - Головне управління Держгеокадастру в Київській області. Натомість, у межах заявленого спору прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, а саме: до Державної службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру), для вжиття відповідних заходів і помилково зазначив у позові про те, що прокурор набуває статусу позивача.

Також суд першої інстанції виходив з того, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, яке оскаржується (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а, отже, і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вказав, що керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, належним чином не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цьому випадку.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що громадська організація "Садівницьке товариство "Ірпінь" є юридичною особою, має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, відповідно може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю відповідачів порушуються його права.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави в даному конкретному випадку, оскільки фактично позов подано в інтересах Громадської організації "Садівницьке товариство "Ірпінь", як належного користувача земельної ділянки, а не держави.

При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.12.2020 у справі № 160/3835/19 та від 17.03.2021 у справі № 0440/6601/18.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій Заступник керівника Київської обласної прокуратури не погодився та звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що - Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області одночасно як розпорядником оспорюваної земельної ділянки і як органом державного контролю за додержанням вимог законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення не вжито заходів реагування щодо захисту інтересів держави, а тому вказаний орган визначений відповідачем у справі, а прокурор набув статусу позивача, оскільки інтереси держави за будь-яких обставин не можуть залишатись незахищеними.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч.3 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

За змістом наведених норм саме лише передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовною заявою, не створює підстав для представництва прокурором інтересів держави, а таке право потребує доведення порушення інтересів держави та необхідності їх захисту у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку:

«що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи».

Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19 у питанні права прокурора звернення до суду в інтересах держави дійшов наступних висновків:

"....прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі (як от у Кабінету Міністрів України), не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено."

В обґрунтування наявності підстав для звернення з позовом до суду прокурор покликався на прийняття відповідачем протиправного рішення (наказу «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою») та невиконання відповідачем покладених на нього повноважень, тобто допущення протиправної бездіяльності.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до прокуратури звернулась Громадська організація "Садівницьке товариство "Ірпінь" щодо намагань громадянки ОСОБА_1 протиправно заволодіти землями загального користування громадської організації.

Як вбачається з поданого звернення, Садівницьке товариство «Ірпінь» створено у вересні 1980 і розпочало свою діяльність на наданій в постійне користування земельній ділянці площею 6,8 га, що знаходиться в с.Стоянка Києво-Святошинського району Київської області.

Після передачі Міністерством лісового господарства Української РСР у власність ГО СТ «Ірпінь» додатково 0,5 га земель державної власності вони набули статусу земель загального користування. Землі загального користування Громадської організації "Садівницьке товариство "Ірпінь" є об`єктом його приватної власності як юридичної особи.

Такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10.12.2020 у справі № 160/3835/19, від 17.03.2021 у справі №0440/6601/18.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, належним чином не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цій справі.

З огляду на викладене Суд приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки ухвалені при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, не допустили його порушень, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2021 у справі №640/10347/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук