Рішення

від 24.08.2023 по справі 227/1664/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.08.2023 227/1664/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Левченка А. М.,

за участі секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шамкій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Паруль Юлія Олегівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>, про визнання незаконним наказу про зупинення нарахування середнього заробітку, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток, -

ВСТАНОВИВ

11 липня 2023 року позивач, в інтересах якого діє адвокат Паруль Юлія Олегівна, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>, про визнання незаконним наказу про зупинення нарахування середнього заробітку, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з жовтня 2020 року по 21 вересня 2021 року працював прохідником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>. 02 вересня 2021 року між Міністерством оборони України та громадянином України ОСОБА_2 , було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Представник позивача вважає, що оскільки зміни до ч. 3 ст. 119 КЗпП України були внесені з 19 липня 2022 року та вилучено словосполучення «і середній заробіток», а позивач підписав контракт до набрання цією нормою законної сили, тому оскаржуваний наказ відповідача від 19 липня 2022 року щодо припинення виплати середнього заробітку військовослужбовцям на час дії особливого періоду є незаконним, оскільки Закон не має зворотної дії в часі, прийняття більш пізнього закону погіршує становище позивача та цей закон поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Частиною 2 статті 31 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональним органом Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

З урахуванням уточнення предмета позову, просить суд скасувати наказ №32/1-Од від 19.07.2022 року про припинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_2 , що виданий ТОВ «Корум Шахтспецбуд». Зобов`язати ТОВ «Корум Шахтспецбуд» нарахувати та виплатити середній заробіток з 19 липня 2022 року ОСОБА_2 .

Також, посилаючись на ст. 22 Конституції України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ч.ч. 1,2 ст.52 Закону України « Про Конституційний суд України», просить звернутися з мотивованою ухвалою до Верховного Суду, у якій порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 14 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання представника позивача про витребування доказів у справі задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>: копію наказу про призначення на посаду ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; копію трудової книжки; копію наказу про зупинення нарахування середнього заробітку; довідку про доходи.

09 серпня 2023 року судом було отримано відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивача, прохідника 5 розряду дільниці гірничо-прохідницьких робіт № 3 Департаменту будівельних та гірничих робіт увільнено від роботи на підприємстві на час проходження служби за контрактом у Збройних Силах України з 02 вересня 2021 року на період військової служби за контрактом із збереженням посади і середньої заробітної плати, відповідно до ст. 119 КЗпП України (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), про що видано наказ № 481-к від 06 вересня 2021 року.

19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року, яким внесено зміни до ст. 119 КЗпП України в частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

З урахуванням змін, ТОВ «Корум Шахтспецбуд» було видано наказ № 31/01ОД від 19 липня 2022 року Про припинення нарахування середнього заробітку працівникам товариства призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

Починаючи з 19 липня 2022 року відповідач позбавлений обов`язку зберігати за позивачем середній заробіток, оскільки відповідні положення ч. 3 ст. 119 КЗпП України виключені.

24 серпня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що відповідач ігнорує Рішення від 13.05.1997 № 1-зп. Згідно з ним, закріплення вказаного принципу є гарантією стабільності суспільних відносин і породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону, а закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чинності. Закон № 2352 може застосовуватись лише на перспективу (тобто до працівників, які будуть призвані після набрання ним чинності), тоді як на призваних у момент, коли діяла попередня редакція ст.119 КЗпП, він не поширюється. Як зазначив у Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту осіб, що перебувають на службі в ЗСУ, у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Надання пільг учасникам війни як особам, що виконували конституційно значущі функції, не має обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (Рішення КСУ від 18.12.2018 № 12-р/2018).

Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні просила суд позов задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві. Також звернула увагу суду на наявність в матеріалах справи клопотання про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01 липня 2022 року

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, які викладені у відзиві.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. (ч. 3 ст. 1 Закону).

Згідно ч.ч.1,2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 року на підставі наказу № 415-К виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», ОСОБА_2 було прийнято прохідником 5 розряду бригади № 1 дільниці гірничо-прохідницьких робіт № 3 Департаменту будівельних та гірничих робіт з повним робочим днем під землею, з 07 жовтня 2020 року за безстроковим трудовим договором.

02 вересня 2021 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини з одного боку та громадянином України ОСОБА_2 з іншого боку, було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу.

Цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки (п.3 контракту).

На підставі наказу № 481-к від 06 вересня 2021 року виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд», позивача увільнено від роботи з 02 вересня 2021 року на період військової служби за контрактом із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку.

Згідно долученого до матеріалів справи реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» ОСОБА_2 (форма ОК-5), дата формування виписки 28 червня 2023 року, за період з жовтня 2020 року по липень 2022 року (включно) наявні відомості щодо нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованої особи, що враховується для розрахунку страхових виплат та страхового стажу (страховик товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>, код ЄДРПОУ 36103076).

Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a> № 32/1-ОД від 19 липня 2022 року «Про припинення нарахування середнього заробітку» у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01 липня 2022 року, з 19 липня 2022 року припинено нарахування та виплату середнього заробітку на весь час військової служби під час мобілізації, на особливий період співробітникам ТОВ «Корум Шахтспецбуд», які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період (додаток до наказу № 1), зокрема ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, що діяла станом на час укладення Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Законом від 01 липня 2022 року № 2352-IX) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України в частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

З 19 липня 2022 року частина 3 статті 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, з моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності Законом.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Конституційний Суд України у пункті 2.3. Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 сформулював юридичну позицію, відповідно до якої: на думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що Верховна Рада України, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

Таким чином, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист, є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Зважаючи на викладені норми закону, правові позиції Конституційного Суду України, посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ відповідача суперечить Конституції України, є помилковими. Положення ч. 3 ст. 119 КзПП України, у частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на останнього до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». Припинення відповідачем нарахування та виплати середнього заробітку позивачу було спрямовано на приведення трудових правовідносин з позивачем у відповідність до вимог Закону.

Беручи до уваги вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується клопотання представника позивача щодо звернення з мотивованою ухвалою до Верховного Суду, у якій порушити перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо оптимізації трудових відносин від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Підстав для застосування судом ч. 6 ст. 10 ЦПК України у цій справі не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при зверненні до суду позивача було звільнено від сплати судового збору, позов залишено без задоволення відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.119 КЗпП, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Паруль Юлія Олегівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>, про визнання незаконним наказу про зупинення нарахування середнього заробітку, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Шахтспецбуд»</a>, код ЄДРПОУ 36103076, адреса місцезнаходження: Донецька обл., Покровський район, м. Добропілля, пров. Будівельний, буд.2.

Повне рішення складено 29 серпня 2023 року.

Суддя А.М. Левченко

24.08.2023