Рішення

від 09.08.2023 по справі 369/11834/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11834/22

Провадження № 2/369/2327/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

за участі:

представника позивача Зубко А.О. ,

представника відповідача 2 Поліщука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/11834/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2022 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Ященко П.В., за реєстровим номером № 14864, у відповідності до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 , що належало йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Ященко П.В. 07.12.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 14857 і зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 07.12.2005 року за № 1018464.

14.06.2010 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2010 року по справі № 2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 247280,62 долари США. Також звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2005 року, укладеним між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за № 14864, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 07.12.2005 року в сумі 1885564,19 грн.

01.09.2010 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання вищезазначеного рішення суду та відкрито виконавче провадження.

28.08.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступив на користь АТ «ОКСІ БАНК» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «ОКСІ БАНК» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» відступив на користь ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1 договорів про відступлення права вимоги, у цих договорах термін «Кредитний договір» вживається у такому значенні: кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 3.5 умовою надання та забезпечення кредиту є укладення договору іпотеки на суму 1020100 гривень від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

Крім того, звертали увагу суду, що Верховний Суд в постанові від 18.09.2018 року по справі № 921/107/15-г/16 зазначив, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

Таким чином іпотечний договір є нерозривно пов`язаний з основним зобов`язанням, а тому у позивача виникло право вимоги за договором іпотеки на підставі договору про відступлення права вимоги від 28.08.2019 року укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ».

ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ», набувши статусу кредитора за Кредитним договором, в процесі підготовки укладання Договору про відступлення прав за Іпотечним договором, посвідченим 07.12.2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Ященко П.В., за реєстровим номером № 14864, стало відомо, що обтяження майна іпотекою внесеного на підставі Іпотечного договору, було вилучено з Державного реєстру іпотек 18.10.2011 року, на підставі Рішення Святошинського районного суду м. Києва, по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року, що вбачається з відомостей з Державного реєстру іпотек.

Як виявилось, після набуття статусу кредитора позивачу стало відомо, що 21.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, але вже за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708.

В пункті 2 договору купівлі-продажу вказано, що відчужувана земельна ділянка належить Продавцю, тобто Відповідачу-3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178.

05.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 010632900178, на якому 21.10.2011 року проставлена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О відмітка про перехід права власності до дарувальника. Факт переходу права власності зареєстровано в Поземельній книзі 05.12.2012 року за реєстровим номером № 32224816010105600203002 Документ, який є підставою для виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лисенком О.О. 21.10.2011 року за реєстровим № 1708.

Відповідно до п. 4.1.5. Іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб та не обтяжувати зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Як вбачається з договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857 та відповідно до іпотечного договору земельна ділянка за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі цього ж самого договору купівлі-продажу земельної ділянки. Таким чином, земельна ділянка за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 - це одна і та сама земельна ділянка.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

До основних атрибутів земельної ділянки слід віднести: межу, площу, конфігурацію, кадастровий номер, цільове призначення, адресу.

Позивач також зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020, мають тотожні межі, а саме суміжних користувачів/співвласників та розташування земель загального користування ( АДРЕСА_1 ); проміри довжин меж; конфігурацію, а також враховуючи, що досліджувані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 розташовані за однією адресою: АДРЕСА_1 ; мають однакову площу та цільове призначення, можна прийти до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 являються тотожними.

За замовленням позивача, ТОВ «ЮК «Стратегія» було проведено судову земельно-технічну експертизу за результатами якої 31.07.2020 року складено висновок № 976/07-2020.

На вирішення судової земельно-технічної експертизи було поставлено наступне питання «чи являється земельна ділянка з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 однією і тією ж самою земельною ділянкою?».

Судовим експертом було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 являються тотожними.

18.11.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» було здійснено запит про надання інформації щодо того чи виносилось Святошинським районним судом м. Києва рішення по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року, на який було отримано відповідь за вих. № 01/1483/2019 від 06.12.2019 року, в якій зазначено, що при перевірці алфавітних покажчиків за 2005-2011 роки, а також бази даних комп`ютерної програми «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду за 2010-2011 роки встановлено, що до Святошинського районного суду м. Києва не надходили та судом не розглядались справи, в яких сторонами є АППБ «Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 .

Також у даній відповіді зазначено, що Святошинським районним судом м. Києва не виносилося рішення від 27.07.2011 року за № 2-3646/Н і така нумерація справ є нетиповою, оскільки останні два символи номеру справи мають позначати рік надходження справи до суду.

Звертали увагу суду на те, що 20.08.2011 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. було вилучено обтяження № 2670933, а саме заборону на все майно ОСОБА_4 з невідомих підстав.

Вказували, що вироком Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2605/7851/12 від 23.04.2013 року було визнано винною ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Так у зазначеному вироку встановлено, що якась стороння особа у 2011 році, якому вона була винна велику суму коштів, заволодів її печаткою приватного нотаріуса та паспортом громадянина України, контролював всі її дії, весь час був присутній в неї в офісі та забирав весь її прибуток. Також зазначено, що у вересні 2011 року стороння особа примусив її взяти його сина до себе на роботу на посаду помічника нотаріуса. Оскільки вона не бачила іншого виходу, вона виконала вимоги останнього. Крім того, він посадив поряд з нею людину, який був постійно з нею в офісі, інколи їй наказували не відчиняти двері в офіс (копія вироку з ЄДРСР додається).

Таким чином у період, коли було вилучено обтяження предмета іпотеки, приватний нотаріус Курковська Я.Л. не діяла незалежно, а вчиняла дії за вказівкою сторонньої особи.

Крім того, представник позивача відзначав, що відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» що діяла на момент вчинення нотаріальної дії щодо вилучення обтяження, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Іпотекордержатель жодного повідомлення про погашення позики або повідомлення про припинення іпотечного договору не надавав.

Таким чином, використавши підроблене судове рішення, було вилучено обтяження та незаконно відчужено земельну ділянку. Явно і очевидно, що відчуження земельної ділянки було після винесення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому дані протиправні дії було вчинено з метою ухилення від його виконання.

ТОВ «ЮК «Стратегія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, у якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 330, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , поновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити запис про обтяження № 2670980, тип обтяження: іпотека, яким було зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.; поновити запис про обтяження № 2670933 від 07 грудня 2005 року, яким було зареєстровано заборону на нерухоме майно, вилучений 20.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/247/20 від 29.11.2021 року позов ТОВ «ЮК «Стратегія» задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.07.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 , до якої приєднався ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2021 року скасовано через порушення норм процесуального права та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року вищевказані судові рішення було скасовано та зроблено наступний висновок: «Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки.

Звернувшись до суду з цим позовом, кредитор посилався на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який забезпечений іпотекою. За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора.

Позовні вимоги ТОВ «ЮК «Стратегія» про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки також є неефективним способом захисту порушених прав позивача як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в їх задоволенні».

Таким чином, наявність вищезазначеної Постанови стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя.

На підставі вище наведеного, представник позивача просив суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864 від 07.12.2005 року, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_2 , яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 330, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та стягнути судові витрати.

10.01.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

03.03.2023 року представником відповідача 2 ОСОБА_3 - адвокатом Поліщук В.В., через канцелярію суду було зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що ОСОБА_3 є покупцем за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_4 , тобто є добросовісним набувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаної земельної ділянки за договором дарування, укладеним із ОСОБА_3 .

Зазначав, що твердження позивача про недобросовісність ОСОБА_3 не заслуговують на увагу та не є підставою для висновку недобросовісності відповідачів при набутті у власність земельної ділянки, оскільки згідно із сталою судовою практикою «добросовісна особа яка придбала нерухоме майно у власність набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Оскільки на момент набуття відповідачем 2 земельної ділянки у власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в повному обсязі не функціонував, відомості про відсутність обтяження земельної ділянки були наявні в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідач 2 вправі була покладатися на відомості з цих реєстрів, і не була зобов`язана перевіряти, чи було рішення Святошинського районного суду м. Києва по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року підробленим чи ні, більше того, обставина підроблення судового рішення має розслідуватися в межах кримінального провадження, що жодним чином не стосується відповідача 2.

Крім того, представник відповідачів зауважував, що як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року, укладеного між відповідачем 2 та ОСОБА_4 , відповідач 2 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а не за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015.

Проте, предметом договору іпотеки була земельна ділянка саме з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 і обтяження якої було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, зауважував, що відповідач 2 не була учасником справи № 2-194/2010, їй не було відомо про наявність спору, який розглядається у зазначеній справі, та про результати розгляду справи, зокрема звернення стягнення на земельну ділянку.

Згідно із п. 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за продану земельну ділянку і відсутність щодо покупця претензій будь-якого фінансового характеру.

Таким чином, визнання за позивачем іпотекодержателя, що в подальшому є підставою для звернення ним стягнення на земельну ділянку, яка на сьогодні перебуває у власності відповідача 1, призведе до ситуації, коли відповідач 2, як добросовісний набувач за договором купівлі-продажу, за яким на користь ОСОБА_4 були сплачені грошові кошти у розмірі 87000,00 гривень, буде нести індивідуальний та надмірний тягар втрати майна та пошуку способу самостійно компенсувати свої втрати.

На підставі вище наведеного зазначав, що оскільки добросовісність відповідача 2, як набувача земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 21.10.2011 року не спростована, за таких умов особа набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень, право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання за ним прав іпотекодержателя.

Крім того, зауважував, що вилучення запису про обтяження іпотекою земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 на підставі підробленого судового рішення не підтверджується належними, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами.

Відповідь Святошинського районного суду м. Києва свідчить про те, що судом не було знайдено при перевірці алфавітних покажчиків та бази даних автоматизованої системи документообігу суду інформації щодо справи, в яких сторонами є АППБ «АВАЛЬ» та ОСОБА_4 , а не підроблення судового рішення.

Крім того, зауважував, що якщо, на думку позивача, обтяження земельної ділянки припинилося внаслідок надання боржником неправдивих відомостей, зокрема підробленого судового рішення, та в наслідок недбальства державного реєстратора, чим позивачу було завдано збитків, оскільки останній не реалізував своє право звернути стягнення на земельну ділянку, то питання захисту прав позивача та відшкодування його збитків має вирішуватися в межах деліктного правовідношення, що виникло через протиправну поведінку боржника та/або реєстратора.

Крім того, представник відповідача 2 зауважував, що позивач вважає, що в нього виникло право іпотекодержателя за договором іпотеки внаслідок відступлення 28.08.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на його користь права вимоги за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

Разом з тим, станом на день подання відзиву в судовому порядку оспорюється дійсність договору відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та позивачем.

Вказував, що відповідачі вважають укладений договір відступлення права вимоги, внаслідок якого позивач набув статусу кредитора за кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року, недійсним з підстав порушення під час укладення договору про відступлення прав вимоги низки положень законодавчих актів.

На підставі вище зазначеного, представник відповідача 2 просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.04.2023 року представником позивача через канцелярію суду зареєстровано відповідь на відзив, в якому остання зазначила, що у своєму відзиві представник відповідача 2 стверджує про те, що вона (відповідач 2) є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та покладалась на відомості з державних реєстрів про відсутність обтяжень земельної ділянки.

Відповідач-2 стверджує, що з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 р., відповідач-2 придбала земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г., що розташована адресою: АДРЕСА_1 , а не з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015. Проте предметом договору іпотеки була земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 і обтяження якої було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Але з такими твердженнями не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19 травня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178, оригінал якого пред`явлений при укладенні цього договору. Як вбачається з п. 1 цього договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року № 14857, який укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , продавець передає земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015.

Відповідно до п. 62 розділу 3 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, яка діяла на момент посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку фізичних осіб посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом про право на спадщину.

Як вбачається з вищенаведеного договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, на підставі якого ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку, предметом договору є саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, а тому відповідач-2, тим паче будучи нотаріусом не могла не знати про те, що придбаває земельну ділянку без будь-яких обтяжень, оскільки при підписанні договору купівлі-продажу мала змогу порівняти кадастрові номери в державному акті на землю та в договорі купівлі-продажу від 07.12.2005 року і виявити розбіжності в кадастрових номерах, оскільки право власності ОСОБА_4 посвідчувалось державним актом та договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Окрему увагу слід звернути на ціну договору. Так, в іпотечному договорі зазначено, що вартість предмета іпотеки складає 1020100,00 грн. (п. 1.5). Така ж ціна зазначена і в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року (п. 3 договору).

Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , продаж земельної ділянки вчинено за 87000,00 грн., тобто вартість земельної ділянки нижче майже в 12 разів.

Також у відзиві відповідач-2 посилається на те, що визнання прав іпотекодержателя призведе до ситуації, коли відповідач-2 буде нести індивідуальний та надмірний тягар втрати майна.

З приводу цього, представник позивача звертав увагу суду, що відповідно до п. 20 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , покупець має право вимагати розірвання договору купівлі-продажу, якщо вона не знала і не могла знати про права третіх осіб на земельну ділянку; у разі вилучення за рішенням суду земельної ділянки на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу, має право вимагати від продавця відшкодування завданих йому збитків, якщо вона не знала або не могла знати про наявність таких підстав. А тому визнання права іпотекодежателя за позивачем не призведе до негативних наслідків для відповідача, оскільки вона може пред`явити вимогу до ОСОБА_4 про повернення коштів, сплачених за договором купівлі-продажу. Також включення таких положень до договору купівлі-продажу свідчить про те, що сторони допускали, що є рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або будь-які треті особи мають права на спірну земельну ділянку.

Крім того, представник позивача зазначає, що єдиним аргументом відповідача-2 щодо її добросовісності є те, що в державних реєстрах були відсутні будь-які відомості про обтяження, але такі твердження не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Підсумовуючи вищевикладене, представник позивача вказує, що відповідачів не можна вважати добросовісними набувачами у зв`язку з наступним: ОСОБА_4 при посвідченні купівлі-продажу з ОСОБА_3 пред`явив правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме договір купівлі-продажу від 07.12.2005 року (про що зазначено в п. 2 договору купівлі-продажу від 21.10.2011 року), предметом якого була земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, а тому ОСОБА_3 тим паче будучи нотаріусом не могла не помітити, що укладає договір купівлі-продажу на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, а не з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020; продаж спірної земельної ділянки відповідачу-2 вчинено за ціною майже в 12 разів нижче ціни, встановленої в договорі купівлі-продажу від 07.12.2005 року та іпотечному договорі; майже через 2 роки здійснено другий перехід права власності на спірну земельну ділянку за договором дарування до відповідача-1; включення положень договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 р., укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про можливість у разі вилучення земельної ділянки на користь третіх осіб за рішенням суду, вимагати повернення коштів за цим договором.

На підставі вищевикладеного, представник позивача вказував, що позов ТОВ «ЮК «Стратегія» підлягає задоволенню в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

25.04.2023 року представником відповідачів через канцелярію суду зареєстровано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що на момент вчинення правочину купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 була фізичною особою покупцем, а не нотаріусом, яка здійснює нотаріальну діяльність.

Перевірка правовстановлюючих документів, які пред`явив ОСОБА_4 , та зазначеної в них інформації, входило в обов`язки приватного нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу земельної ділянки. Проте, позивач не вказував на неправомірність дій такого нотаріуса та порушення ним законодавчих норм при посвідченні правочину, а навпаки неповну чи недостатню перевірку пред`явлених продавцем правовстановлюючих документів на земельну ділянку безпідставно ставить в провину саме ОСОБА_3 .

Крім того, представник відповідачів звертав увагу суду, що станом на момент вчинення відповідачкою правочину з купівлі-продажу земельної ділянки будь-які обтяження були відсутні як щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, так і земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020.

Підтвердженням відсутності будь-яких обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 містить положення пункту 10 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у відповідності до якого згідно з довідкою про наявні обтяження на використання земельної ділянки, виданою Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області 22.09.2011 року за № 4778/2, згідно «Класифікатора обмежень, обтяжень у використані земельних ділянок» затвердженого наказом Держкомзему України від 29.12.2008 року № 643, обмеження обтяження на земельній ділянці відсутні.

Вказував, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладався між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 21.10.2011 року, проте обтяження щодо земельної ділянки 3222481600:02:003:0015 було вилучене ще до моменту придбання відповідачкою земельної ділянки, що підтверджується обставинами встановленими в рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.07.2022 року у справі № 369/247/20.

Крім того, представник відповідачів зауважував, що оскільки ціна договору є умовою, яку сторони договору визначають на власний розсуд, визначення тієї чи іншої ціни сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки жодним чином не підтверджує недобросовісність покупця.

Крім того, представник відповідача 2 зауважував, що позивач трактує включення умови про можливість повернення покупцем коштів задля підкріплення своєї позиції щодо заперечення добросовісності ОСОБА_3 , проте це, на думку представника відповідачів, є лише спроба створити для суду враження щодо уявлених мотивів тих чи інших дій сторін договору, і жодним чином не підтверджує недобросовісність покупця.

Представник відповідача 2 вказував, що на переконання відповідачки ОСОБА_3 , жодні наведені позивачем у відповіді на відзив заперечення не спростовують добросовісність ОСОБА_3 при укладенні нею договору купівлі-продажу земельної ділянки.

02.05.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 ОСОБА_3 - адвоката Поліщука В.В. про зупинення провадження у справі - відмовити. Закрити підготовче провадження у цивільній справі № 369/11834/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя. Справу призначити до розгляду по суті.

11.05.2023 року представником відповідача 1 ОСОБА_2 - адвокатом Капустінською О.Г. через канцелярію суду зареєстровано заяву про застосування строку позовної давності.

Заява обґрунтована тим, що на момент відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустило строк позовної давності, в межах якого мало право звернутися до суду за захистом прав, які зазнали порушення внаслідок відчуження ОСОБА_4 предмету іпотеки, а відтак в подальшому ТОВ «ЮК «Стратегія» набуло право вимоги за кредитним договором вже з пропущеним строком позовної давності.

19.05.2023 року представником відповідача 1 ОСОБА_2 - адвокатом Капустінською О.Г. через канцелярію суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якій остання зазначила, що ОСОБА_2 наголошує на тому, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, який при набутті у власність Земельної ділянки з кадастровим 3222481601:01:056:0020 покладався на відомості з відповідних державних реєстрів та документів про відсутність зареєстрованих обтяжень та обмежень щодо земельної ділянки.

Крім того, представник відповідача 1 вказувала, що враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 та від 15.06.2021 року у справі № 922/2516/17, зважаючи на відсутність в реєстрі відомостей про обтяження іпотекою та заборони відчуження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 та відсутність інформації про попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015 на момент вчинення 05.04.2013 року правочину з дарування, ОСОБА_2 добросовісно покладався на ці відомості, тобто не знав і не мав знати про існування таких обтяжень/заборони, набув право на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

За таких умов, представник відповідача 1 вказувала, що право іпотеки припиняється, а позов ТОВ «ЮК «Стратегія» про визнання прав іпотекодержателя стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

20.06.2023 року представником відповідача 1 ОСОБА_2 - адвокатом Капустінською О.Г. через канцелярію суду зареєстровано додаткові пояснення у справі, у яких остання вказала, що визнання прав іпотекодержателя за позивачем на земельну ділянку призведе до надання прав позивачеві звернути стягнення не лише на земельну ділянку, а й на розташований на ній житловий будинок, який належить ОСОБА_2 , що призведе до покладання на нього надмірного тягару, окільки останній несе ризики втрати не лише земельної ділянки, а й розташованого на ній житлового будинку.

08.08.2023 року представник відповідача 1 ОСОБА_2 - адвокатом Капустінською О.Г. через канцелярію суду зареєстрував додаткові пояснення у справі, у яких остання вказала, що враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 та від 15.06.2021 року у справі № 922/2516/17, зважаючи на відсутність в реєстрі відомостей про обтяження іпотекою та заборони відчуження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 та відсутність інформації про попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015 на момент вчинення 05.04.2013 року правочину з дарування, ОСОБА_2 добросовісно покладався на ці відомості, тобто не знав і не мав знати про існування таких обтяжень/заборони, набув право на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

09.08.2023 року представник позивача - адвокат Зубко А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

09.08.2023 року представник відповідача 2 - адвокат Поліщука В.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності в разі задоволення позовних вимог.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Ященко П.В., за реєстровим номером № 14864, у відповідності до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 , що належало йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Ященко П.В. 07.12.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 14857 і зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 07.12.2005 року за № 1018464.

14.06.2010 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2010 року по справі № 2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 247280,62 долари США. Також звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2005 року, укладеним між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за № 14864, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 07.12.2005 року в сумі 1885564,19 грн.

01.09.2010 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання вищезазначеного рішення суду та відкрито виконавче провадження.

28.08.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступив на користь АТ «ОКСІ БАНК» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «ОКСІ БАНК» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» відступив на користь ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1 договорів про відступлення права вимоги, у цих договорах термін «Кредитний договір» вживається у такому значенні: кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 3.5 умовою надання та забезпечення кредиту є укладення договору іпотеки на суму 1020100 гривень від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

21.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, але вже за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708.

В пункті 2 договору купівлі-продажу вказано, що відчужувана земельна ділянка належить Продавцю, тобто Відповідачу-3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178.

05.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_2 прийняв у власність за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 010632900178, на якому 21.10.2011 року проставлена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О відмітка про перехід права власності до дарувальника. Факт переходу права власності зареєстровано в Поземельній книзі 05.12.2012 року за реєстровим номером № 32224816010105600203002 Документ, який є підставою для виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лисенком О.О. 21.10.2011 року за реєстровим № 1708.

Відповідно до п. 4.1.5. Іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб та не обтяжувати зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Згідно висновку експерта від 31.07.2020 року № 976/07-2020 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 являються тотожними

18.11.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» було здійснено запит про надання інформації щодо того чи виносилось Святошинським районним судом м. Києва рішення по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року, на який було отримано відповідь за вих. № 01/1483/2019 від 06.12.2019 року, в якій зазначено, що при перевірці алфавітних покажчиків за 2005-2011 роки, а також бази даних комп`ютерної програми «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду за 2010-2011 роки встановлено, що до Святошинського районного суду м. Києва не надходили та судом не розглядались справи, в яких сторонами є АППБ «Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 .

Також у даній відповіді зазначено, що Святошинським районним судом м. Києва не виносилося рішення від 27.07.2011 року за № 2-3646/Н і така нумерація справ є нетиповою, оскільки останні два символи номеру справи мають позначати рік надходження справи до суду.

20.08.2011 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. було вилучено обтяження № 2670933, а саме заборону на все майно ОСОБА_4 з невідомих підстав.

Згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2605/7851/12 від 23.04.2013 року було визнано винною ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

У зазначеному вироку встановлено, що якась стороння особа у 2011 році, якому вона була винна велику суму коштів, заволодів її печаткою приватного нотаріуса та паспортом громадянина України, контролював всі її дії, весь час був присутній в неї в офісі та забирав весь її прибуток. Також зазначено, що у вересні 2011 року стороння особа примусив її взяти його сина до себе на роботу на посаду помічника нотаріуса. Оскільки вона не бачила іншого виходу, вона виконала вимоги останнього. Крім того, він посадив поряд з нею людину, який був постійно з нею в офісі, інколи їй наказували не відчиняти двері в офіс (копія вироку з ЄДРСР додається).

ТОВ «ЮК «Стратегія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, у якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 330, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , поновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити запис про обтяження № 2670980, тип обтяження: іпотека, яким було зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.; поновити запис про обтяження № 2670933 від 07 грудня 2005 року, яким було зареєстровано заборону на нерухоме майно, вилучений 20.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/247/20 від 29.11.2021 року позов ТОВ «ЮК «Стратегія» задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.07.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 , до якої приєднався ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2021 року скасовано через порушення норм процесуального права та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року вищевказані судові рішення було скасовано та зроблено наступний висновок: «Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки.

Звернувшись до суду з цим позовом, кредитор посилався на те, що іпотека незаконно припинена державним реєстратором, оскільки існує кредитний борг, який забезпечений іпотекою. За виниклих правовідносин застосування наслідків недійсності правочину (договору купівлі-продажу земельної ділянки), з урахуванням реєстрації припинення іпотеки та обтяження, не можуть відновити право чи інтерес кредитора.

Позовні вимоги ТОВ «ЮК «Стратегія» про скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки також є неефективним способом захисту порушених прав позивача як іпотекодержателя, що є підставою для відмови в їх задоволенні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

З конструкції ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. (Постанова Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19)

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

На момент вчинення оскаржуваних правочинів функціонували реєстри, які дозволяли перевірити нерухомість перед придбанням.

Вказані обставини призвели до продажу іпотечного майна за договором купівлі-продажу та переходом права власності за договором дарування, однак підробка судового рішення на підставі якого було вилучено реєстраційний запис про іпотеку не змінило того, що первинна іпотека фактично залишилися чинною для нового власника майна, це підтверджує той факт, що навіть покупка майна за договором не є абсолютною гарантією для нового власника.

Тобто, у разі відсутності чинного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису; адже такий запис виключено на підставі рішення суду, яке взагалі не існує, а це означає, що іпотека дійсна з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек (постанова КЦС ВС від 07.10.2020 року по справі № 478/5566/18).

Як наслідок, чинна законна іпотека має пріоритет над відомостями з реєстру речових прав.

Тобто, якщо інформація у реєстрі речових прав про іпотеку (наприклад, іпотека припинена) суперечить первинним документам про державну реєстрацію, пріоритетного значення набувають первинні підстави реєстрації - той самий іпотечний договір (постанова КГС ВС від 15.09.2020 року по справі № 918/80/19).

Висновки щодо визнання права іпотекодержателя належним способом захисту, оскільки «повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли права кредитора та іпотекодержателя не ставилися під сумнів і він міг вільно користуватись цими правами (правами іпотекодержателя) за договором» викладені в постанові КГС ВС від 28.10.2020 року по справі № 910/10963/19.

Використання такого способу захисту є ефективним, якщо боржник вчинив дії, спрямовані, наприклад, на виведення іпотечного майна з-під дії іпотеки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Виходячи з обставин цієї справи, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушене, належним способом захисту буде звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя.

Тому Верховний Суд вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Правовідносини у цивільній справі № 755/6927/18 та у досліджуваній справі № 369/11834/22 є схожими за предметом спору, суб`єктним складом та підставами звернення з позовами до суду.

Таким чином, на виконання роз`яснень, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та постанови Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 755/6927/18 (провадження № 61-11779св21), з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання за ним права іпотекодержателя, суд дійшов наступних висновків щодо наявності або відсутності добросовісності зареєстрованого володільця спірного нерухомого майна відповідача у справі № 369/11834/22.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864 від 07.12.2005 року, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_2 , яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 330, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - з огляду на те, що виключення на підставі рішення суду відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена Законом та не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек, тому визнання даним рішенням суду права позивача як іпотекодержателя стосовно спірного іпотечного майна, має наслідком внесення до відповідного державного реєстру запису про іпотекодержателя.

При цьому, судом ураховано, що наявність встановлених матеріалами справи обставин, свідчить про недобросовісність набувача іпотечного майна відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як при укладенні договору купівлі-продажу такого майна від 21.10.2011 року так і при укладенні договору дарування від 05.04.2013 року, так як згідно із п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178, оригінал якого пред`явлений при укладенні цього договору. Як вбачається з п. 1 цього договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року № 14857, який укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , продавець передає земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015.

Відповідно до п. 62 розділу 3 Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року, яка діяла на момент посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку фізичних осіб посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом про право на спадщину.

Як вбачається з вищенаведеного договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, на підставі якого ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку, предметом договору є саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, а тому відповідач-2, не могла не знати про те, що придбаває земельну ділянку без будь-яких обтяжень, оскільки при підписанні договору купівлі-продажу мала змогу порівняти кадастрові номери в державному акті на землю та в договорі купівлі-продажу від 07.12.2005 року і виявити розбіжності в кадастрових номерах, оскільки право власності ОСОБА_4 посвідчувалось державним актом та договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Окрему увагу, при з`ясуванні добросовісності відповідачів при укладенні вище зазначених правочинів, суд звертає на ціну договору.

Так, в іпотечному договорі зазначено, що вартість предмета іпотеки складає 1 020 100, 00 гривень (п. 1.5). Така ж ціна зазначена і в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року (п. 3 оговору). Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , продаж земельної ділянки вчинено за 87 000,00 грн., тобто вартість земельної ділянки нижче майже в 12 разів.

В частині застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності слід зазначити наступне.

Так, в матеріалах справи наявне клопотання, надане представником відповідача 1 про застосування до спірних правовідносин позовної давності та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» у задоволенні позовних вимог, мотивуючи клопотання тим, що на момент відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустило строк позовної давності, в межах якого мало право звернутися до суду за захистом прав, які зазнали порушення внаслідок відчуження ОСОБА_4 предмету іпотеки, а відтак в подальшому ТОВ «ЮК «Стратегія» набуло право вимоги за кредитним договором вже з пропущеним строком позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до правового висновку, викладеного у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20): Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31.10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28.11.2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05.12.2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07.08.2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16.06.2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).

Згідно п. 93. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19: на відміну від зазначених норм Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, перебіг позовної давності за нормами чинного ЦК України починається від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права, загального правила про переривання позовної давності пред`явленням особою позову не встановлено.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За частиною п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п. 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19: позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)). (п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19)

Згідно пунктів 121, 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19: за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Згідно пункту 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 904/3405/19: очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 року у справі № 922/1467/19, відступати від якого правові підстави відсутні.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та приймаючи до уваги письмові заяви сторін, керуючись вищенаведеними роз`ясненнями Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на факт порушення Києво-Святошинським районним судом Київської області провадження у справі № 369/11834/22 суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення з даним до суду.

Крім того, 30.03.2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Ураховуючи наведене, зважаючи на те, що позов пред`явлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія», 22.11.2022, отже строк позовної давності не сплив.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864 від 07.12.2005 року, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_2 , яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 330, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» (код ЄДРПОУ 42279820, адреса: 02216, м. Київ, вул. Закревського, буд. 31, кв. 415) суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» (код ЄДРПОУ 42279820, адреса: 02216, м. Київ, вул. Закревського, буд. 31, кв. 415) суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» (код ЄДРПОУ 42279820, адреса: 02216, м. Київ, вул. Закревського, буд. 31, кв. 415) суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 29.08.2023 року.

Суддя А.В. Янченко