Постанова

від 11.12.2023 по справі 369/11834/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 369/11834/22

номер провадження 22-ц/824/14978/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача Зубко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року /суддя Янченко А.В./

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя, -

В С Т А Н О В И В:

22.11.2022 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання прав іпотекодержателя, просили суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864 від 07.12.2005 року, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_1 , яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 330, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та стягнути судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» права іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим № 14864 від 07.12.2005 року, стосовно об`єкту нерухомого майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015) площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником та іпотекодавцем якої є ОСОБА_1 , яка належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 330, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат. /т. 3 а.с. 80-102/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховані висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 про те, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції не було враховано, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Також, державні реєстри не містили зареєстрованих обтяжень/обмежень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015. Також вказувала, що підробка судового рішення та використання завідомо підробленого судового рішення є ознакою вчинення кримінального правопорушення, встановлення факту підроблення судового рішення має здійснюватися в процесі досудового розслідування, в тому числі, проведення відповідних експертиз. Таких доказів матеріали справи не містять. Вказувала і на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд, залишив поза увагою наявність житлового будинку на ділянці з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020. Визнання за позивачем прав іпотекодержателя на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , має наслідком поширення прав іпотекодержателя і на розташований на земельній ділянці житловий будинок. Вказувала і на те, що судом першої інстанції не було застосовано наслідки спливу строку позовної давності, про застосування яких заявляв відповідач. На момент відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь AT «Оксі Банк» у 2019 році ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вже пропустило строк позовної давності, в межах якого мало право звернутися до суду внаслідок відчуження ОСОБА_4 предмету іпотеки, що порушувало права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». ТОВ «ЮК «Стратегія» набуло право вимоги за кредитним договором вже з пропущеним строком позовної давності, і звернулося до суду із пропуском строку позовної давності, наслідки чого мав застосувати суд у вигляді відмови у позові.

Представник ТОВ «ЮК «Стратегія» Зубко А.О. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог. Вказувала, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини справи та прийшов до правильного висновку про недобросовісність відповідачів. Так, відповідно до висновку № 976/07-2020 судової земельно-технічної експертизи від 31.07.2020 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 являються тотожними. Як вбачається з матеріалів справи, одразу після ухвалення Подільським районним судом м. Києва рішення від 14.06.2010 року та стягнення суми кредитної заборгованості і звернення стягнення на спірну земельну ділянку, було скасовано іпотечне обтяження на підставі неіснуючого судового рішення та здійснено відчуження предмета іпотеки. Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 р., укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , продаж земельної ділянки вчинено за 87 000,00 грн, за вартістю земельної ділянки нижче майже в 12 разів. ОСОБА_3 повинна була проявити обачність та ретельно перевірити об`єкт купівлі-продажу та продавця на наявність будь-яких судових спорів та обтяжень майна, оскільки вартість об`єкта нерухомості значно нижче його реальної вартості. Крім того, при підписанні договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_3 мала змогу порівняти кадастрові номери в державному акті на землю та в договорі купівлі-продажу від 07.12.2005 р. і виявити розбіжності в кадастрових номерах, оскільки право власності ОСОБА_4 посвідчувалось державним актом та договором купівлі-продажу земельної ділянки. Також суд першої інстанції вірно не застосував наслідки спливу строку позовної давності. Саме при підготовці документів про перехід права вимоги в серпні 2019 року і було з`ясовано про скасування арешту на земельну ділянку та лише 06 грудня 2019 року після отримання відповіді зі Святошинського районного суду м. Києва про те, що рішення за № 2-3646/Н не видавалося, ТОВ «ЮК «Стратегія» дізналось про порушення своїх прав.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 також звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення суду. Вказував, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було безпідставно та необґрунтовано визнано недобросовісність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 при укладенні ними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року та договору дарування земельної ділянки від 05.04.2013 року. Вказує, що обтяження майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015) іпотекою, внесеного на підставі Іпотечного договору, було вилучено з Державного реєстру іпотек 18.10.2011 року, на підставі Рішення Святошинського районного суду м. Києва, по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року. За змістом доводів відзиву, повністю погоджувався з апеляційною скаргою.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з запереченнями на відзив ТОВ «ЮК «Стратегія», наголошуючи, що обставина нездійснення більш ретельної перевірки земельної ділянки перед її придбанням, не може свідчити про недобросовісність відповідачів, якщо за умови здійснення додаткових перевірок у функціонуючих реєстрах, відповідачі отримали б інформацію про відсутність обтяження земельної ділянки іпотекою. Враховуючи відсутність доказів на підтвердження недобросовісності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції мав з урахуванням правового висновку, висловленого в пункті 7.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), визнати іпотеку припиненою, а набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 вільною від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду у зв`язку з раптовим погіршенням стану здоров`я, яке судом відхилене, як непідтверджене належними доказами, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 07.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, Ященко П.В., за реєстровим номером № 14864, у відповідності до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 , що належало йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Ященко П.В. 07.12.2005 року та зареєстрованого в реєстрі за № 14857 і зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 07.12.2005 року за № 1018464.

14.06.2010 року заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 14.06.2010 року по справі № 2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 247280,62 долари США. Також звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07.12.2005 року, укладеним між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за №14864, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 07.12.2005 року в сумі 1885564,19 грн.

01.09.2010 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання вищезазначеного рішення суду та відкрито виконавче провадження.

28.08.2019 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступив на користь АТ «ОКСІ БАНК» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого АТ «ОКСІ БАНК» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

28.08.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» укладено Договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» відступив на користь ТОВ «Юридична компанія «СТРАТЕГІЯ» права вимоги за Кредитним договором № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1 договорів про відступлення права вимоги, у цих договорах термін «Кредитний договір» вживається у такому значенні: кредитний договір № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року, що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 3.5 умовою надання та забезпечення кредиту є укладення договору іпотеки на суму 1020100 гривень від 07.12.2005 року.

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору № 014/3767/81/23007 від 07.12.2005 року.

21.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, але вже за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708.

В пункті 2 договору купівлі-продажу вказано, що відчужувана земельна ділянка належить Продавцю, тобто Відповідачу-3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178.

05.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 010632900178, на якому 21.10.2011 року проставлена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О відмітка про перехід права власності до дарувальника. Факт переходу права власності зареєстровано в Поземельній книзі 05.12.2012 року за реєстровим номером № 32224816010105600203002 Документ, який є підставою для виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лисенком О.О. 21.10.2011 року за реєстровим № 1708.

Відповідно до п. 4.1.5. Іпотечного договору, іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб та не обтяжувати зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Згідно висновку експерта від 31.07.2020 року № 976/07-2020 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 являються тотожними

18.11.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» було здійснено запит про надання інформації щодо того чи виносилось Святошинським районним судом м. Києва рішення по справі № 2-3646/Н від 27.07.2011 року, на який було отримано відповідь за вих. № 01/1483/2019 від 06.12.2019 року, в якій зазначено, що при перевірці алфавітних покажчиків за 2005-2011 роки, а також бази даних комп`ютерної програми «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду за 2010-2011 роки встановлено, що до Святошинського районного суду м. Києва не надходили та судом не розглядались справи, в яких сторонами є АППБ «Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 .

Також у даній відповіді зазначено, що Святошинським районним судом м. Києва не виносилося рішення від 27.07.2011 року за № 2-3646/Н і така нумерація справ є нетиповою, оскільки останні два символи номеру справи мають позначати рік надходження справи до суду.

20.08.2011 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8. було вилучено обтяження № 2670933, а саме заборону на все майно ОСОБА_4 з невідомих підстав.

Згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2605/7851/12 від 23.04.2013 року було визнано винною ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

ТОВ «ЮК «Стратегія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачів, у якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 1708, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 330, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , поновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити запис про обтяження № 2670980, тип обтяження: іпотека, яким було зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8.; поновити запис про обтяження № 2670933 від 07 грудня 2005 року, яким було зареєстровано заборону на нерухоме майно, вилучений 20.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/247/20 від 29.11.2021 року позов ТОВ «ЮК «Стратегія» задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.07.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 , до якої приєднався ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2021 року скасовано через порушення норм процесуального права та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 року вищевказані судові рішення було скасовано та зроблено наступний висновок: «Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки».

Звертаючись з даними позовом, позивач, з урахуванням висновків касаційної інстанції просив визнати права іпотекодержателя.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

З конструкції ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. (Постанова Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19)

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Суд першої інстанції вірно вказував на те, що на момент вчинення оскаржуваних правочинів функціонували реєстри, які дозволяли перевірити нерухомість перед придбанням.

Підробка судового рішення на підставі якого було вилучено реєстраційний запис про іпотеку не змінила того, що первинна іпотека фактично залишилися чинною для нового власника майна.

У разі відсутності чинного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису; адже такий запис виключено на підставі рішення суду, яке взагалі не існує, а це означає, що іпотека дійсна з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек (постанова КЦС ВС від 07.10.2020 року по справі № 478/5566/18).

Як наслідок, чинна законна іпотека має пріоритет над відомостями з реєстру речових прав.

Тобто, якщо інформація у реєстрі речових прав про іпотеку (наприклад, іпотека припинена) суперечить первинним документам про державну реєстрацію, пріоритетного значення набувають первинні підстави реєстрації - той самий іпотечний договір (постанова КГС ВС від 15.09.2020 року по справі № 918/80/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Судом першої інстанції також вірно враховано, що правовідносини у цивільній справі № 755/6927/18 та у досліджуваній справі № 369/11834/22 є схожими за предметом спору, суб`єктним складом та підставами звернення з позовами до суду.

На виконання роз`яснень, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та постанови Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 755/6927/18 (провадження № 61-11779св21), з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання за ним права іпотекодержателя, судом першої інстанції досліджувалось питання наявності або відсутності добросовісності зареєстрованого володільця спірного нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Судом першої інстанції вірно враховано, що наявність встановлених матеріалами справи обставин, свідчить про недобросовісність набувача іпотечного майна відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як при укладенні договору купівлі-продажу такого майна від 21.10.2011 року так і при укладенні договору дарування від 05.04.2013 року.

Згідно із п. 2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19.05.2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року № 14857, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900178, оригінал якого пред`явлений при укладенні цього договору.

Як вбачається з п. 1 цього договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року № 14857, який укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , продавець передає земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015.

Як вбачається з вищенаведеного договору купівлі-продажу від 07.12.2005 року, на підставі якого ОСОБА_4 відчужив спірну земельну ділянку, предметом договору є саме земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, а тому відповідач-2, не могла не знати про те, що придбаває земельну ділянку без будь-яких обтяжень, оскільки при підписанні договору купівлі-продажу мала змогу порівняти кадастрові номери в державному акті на землю та в договорі купівлі-продажу від 07.12.2005 року і виявити розбіжності в кадастрових номерах, оскільки право власності ОСОБА_4 посвідчувалось державним актом та договором купівлі-продажу земельної ділянки.

Окрему увагу, при з`ясуванні добросовісності відповідачів при укладенні вище зазначених правочинів, суд першої інстанції звертав на ціну договору.

Так, в іпотечному договорі зазначено, що вартість предмета іпотеки складає 1 020 100, 00 гривень (п. 1.5). Така ж ціна зазначена і в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2005 року (п. 3 Договору). Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2011 року, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , продаж земельної ділянки вчинено за 87 000, 00 грн., тобто вартість земельної ділянки нижче майже в 12 разів.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що добросовісний набувач не повинен перевіряти історію нерухомості, з огляду на занижену ціну договору є неспроможними як і доводи про те, що підробка судового рішення встановлюється експертизою. У даному провадженні не було визначальним фактором те, що рішення суду про зняття обтяження судом не виносилось. Судом першої інстанції проаналізовано докази в сукупності, зокрема і висновки з даних правовідносин, зроблені касаційною інстанцією. В ракурсі добросовісності дій по набуттю майна, встановлення підробки судового рішення окремим кримінальним провадженням не має жодного значення.

Щодо відмови у застосуванні до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов також вірних висновків.

За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ураховуючи наведене, зважаючи на те, що позов пред`явлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія», 22.11.2022 р., строк позовної давності не сплив.

Доводи апеляційної скарги в цій частині щодо того, що ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» набуло право вимоги за кредитним договором вже з пропущеним строком позовної давності, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що строк позовної давності процесуально не переходить від кредиторів і вираховується щодо ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» саме з моменту коли товариство дізналось про своє порушене право.

ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» не є стороною договору купівлі-продажу від 21.10.2011 року та договору дарування від 05.04.2013 року, вказані договори укладались без згоди іпотекодержателя.

Позивач вказував, що при підготовці документів про перехід права вимоги в серпні 2019 року було з`ясовано про скасування арешту на земельну ділянку, 06 грудня 2019 року після отримання відповіді зі Святошинського районного суду м. Києва про те, що рішення за № 2-3646/Н не видавалося, ТОВ «ЮК «Стратегія» дізналось про порушення своїх прав.

У грудні 2019 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області ТОВ «ЮК «Стратегія» звернулось з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування, поновлення записів про обтяження.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі №369/247/20 від 29 листопада 2021 року позов ТОВ «ЮК «Стратегія» задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 , до якої приєднався ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року скасовано через порушення норм процесуального права та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 р. вищевказані судові рішення було скасовано у зв`язку з неналежним способом захисту права.

Відповідачами при розгляді вище зазначеної справи № 369/247/20 також подавалась заява про застосування строку позовної давності. Суди встановили, що ТОВ «ЮК «Стратегія» дізналось про порушення свого права 06.12.2019 року після отримання відповіді Святошинського районного суду м. Києва, а тому строк звернення з позовом не був пропущений. Верховний Суд скасував зазначені рішення з підстав обрання ТОВ «ЮК «Стратегія» неефективного способу захисту порушених прав, а не з підстав пропущення строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Так, позивач дізнався про порушення свого права 06.12.2019 року, звернувся з позовом 22.11.2022 року, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності не був пропущений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: