Рішення

від 22.08.2023 по справі 904/508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2023м. ДніпроСправа № 904/508/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАМЕКС", 03134, м.Київ, вул.Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 43542734

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101

про стягнення заборгованості в розмірі 208 935,17грн.

Представники:

від позивача: Грицик Денис Сергійович, адвокат

від відповідача: Кириченко Євген Вікторович, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛАМЕКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення пені в розмірі 12,61грн., 3 % річних в розмірі 21 052,26грн., інфляційних збитків в розмірі 187 870,30грн., судового збору в розмірі 3 134,04грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020р. в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 30.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

15.02.2023р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу. В своєму відзиві відповідач зазначає, що за результатами постачання Товару відповідач сформував «за першою подією» податкову накладну №1 на суму 1 241 750,00 грн. (обсяг постачання) від 01.09.21 та направив її на реєстрацію, однак 30.09.21 реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено податковим органом на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України із формулюванням «Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 6 Критеріїв ризиковості платника податку». Податковим органом запропоновано Відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 18.10.21р. відповідач подав до контролюючого органу Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого на власний розсуд долучив додатки на підтвердження інформації зазначеної в ПН/РК, але 21.10.21 контролюючим органом прийнято Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. З 01.09.21р. по теперішній час вказані рішення контролюючого органу є чинними, в адміністративному або судовому порядку не оскаржені та посилається письмову позицію Позивача (Постачальника), яку викладено ним у відзиву на позовну заяву (з додатками), що подано по справі №910/155/23. Відповідач вважає, що на підставі п. 4.2 Договору у відповідача (Замовника) фактично не настав обов`язок здійснення оплати поставленого товару, адже позивачем (Постачальником) не здійснено реєстрацію податкової накладної, як це передбачено чинним законодавством.

28.02.2023р. від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляд справи до закінчення розгляду справи № 910/155/23 Господарським судом міста Києва. 08.03.2023р. від представника позивача надійшло клопотання в якому просить суд розглянути клопотання про зупинення провадженні у справі на розсуд суду. Ухвалою суду від 09.03.2023р. зупинено провадження у справі № 904/508/23 до закінчення розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/155/23 та набранням законної сили судовим рішенням. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАМЕКС" задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023р. по справі № 904/508/23 скасовано. Справу № 904/508/23 направлено до господарського суду Дніпропетровської область для продовження розгляду. Ухвалою суду від 14.06.2023р. поновлено провадження у справі № 904/508/23, призначено підготовче засідання.

20.07.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач не погоджується з твердженнями відповідача про не настання моменту оплати згідно п.4.2. спірного договору, оскільки відповідач протягом січня-лютого 2022р. перерахував на користь позивача грошові кошти в розмірі 750 000,00грн., як оплату за поставлений позивачем 01.09.2021р. товар. Відповідач лише 20.12.2022р. повністю розрахувався за видатковою накладною від 01.09.2021р. на загальну суму 1 490 100,00 грн. Водночас кінцевим днем строку на оплату було 11.01.2022р., прострочення оплати тривало з 12.01.2022 по 19.12.2022.

24.07.2023р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що розглядаючи справу № 904/1960/22, на яку посилається позивач, суди не досліджували той факт, що позивач не зареєстрував податкові накладні, а тому позивачем не було виконано умови договору в повному обсязі, а похідним від таких умов є виникнення умов щодо сплати у відповідача, то відповідно жодні штрафні санкцій та інфляційні втрати не можуть бути застосовані до відповідача.

Ухвалою суду від 08.08.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.08.2023р.

В судове засідання, 22.08.2023р., з`явились представники позивача та відповідача.

22.08.2023р. до суду від відповідача надійшла заява, в якій не погоджується з витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн., вважає її завищеною.

22.08.2023р. до суду від відповідача надійшли пояснення в порядку ст.42 ГПК України.

В судовому засіданні, 22.08.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беламекс" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 20221 (далі - договір).

Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1. договору).

Найменування (асортимент) товару: Акумуляторна батарея до тепловозу ЧМЕЗ (п. 1.2. договору).

Кількість товарів: згідно специфікації (п. 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.5. договору).

Загальна сума договору складає: 5 364 360, 00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 894 060, 00 грн. (п. 3.1. договору).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

У разі коливання ціни товару на ринку, ціни, вказані за одиницю товару можуть бути змінені, але не раніше 120 днів з дня розкриття тендерної пропозиції та не більше ніж на 10%. У разі зменшення ціни на товар постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 10 (десять) діб. У разі прийняття пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В іншому разі, цей договір вважається розірваним, починаючи з 11-го дня отримання повідомлення замовника. У разі збільшення ціни, постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 20 днів. У разі прийняття пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В іншому разі, цей договір вважається розірваним, починаючи з 21-го дня отримання повідомлення постачальника. В період з дати отримання повідомлення до дати підписання додаткової угоди чи розірвання договору, поставка товару відбувається за цінами, вказаними у специфікації до договору (п. 3.3. договору).

Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника вказаний в договорі, в національній валюті України гривні (п. 4.1. договору).

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2. договору).

Передача товару замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на Товар (п. 5.2. договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.7.4. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. договору).

У грудні 2020 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вирішено викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

25.06.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій дійшли згоди викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

Сторонами підписано додаток № 1 до договору "Специфікацію № 1", в якому узгоджено товар, що підлягає поставці на загальну суму 5 364 360,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. з ПДВ, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками накладні № BL-H1244-001 від 01.09.2021 та товарно-транспортна накладна № BL-0008 від 01.09.2021.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № BL-С1244-001 від 01.09.2021 на оплату товару вартістю 1 490 100,00 грн. з ПДВ

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар сплатив лише частково 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 50 від 20.01.2022 на суму 200 000,00грн., № 708 від 02.02.2022 на суму 200 000,00грн., № 904 від 08.02.2022 на суму 200 000,00грн., № 1028 від 22.02.2022 на суму 150 000,00грн..

Залишок несплаченої заборгованість склала 740 100,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022р. по справі № 904/1960/22 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" 740 100,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 101,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Як було встановлено в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022р. по справі № 904/1960/22, заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання умов договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020р. в частині оплати за поставлений товар, а саме, в порушенні п. 4.2. спірного договору.

Згідно п.4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі №904/1960/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 у справі № 904/1960/22 залишено без змін.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем було подано апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022р. лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними в відзиві на позовну заяву та зазначає наступне.

Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору. В рішенні Господарського суду м.Києва від 03.03.2023р. у справі № 910/155/23 зазначено, що зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРГШ протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання.

Позивачем на виконання податкових зобов`язань було складено податкову накладну від 01.09.2021 року №1 в електронній формі, яку було передано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних - 30.09.2021 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування „кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року за №9286425085.

Отже, складання та передання на реєстрацію податкової накладної здійснено у строк, передбачений п. 201.10 ст. 201 ПК України.

30.09.2021р. реєстрацію податкової накладної № 1 від 01.09.2021р. зупинено та запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів. 18.10.2021р. Відповідачем подано в електронному вигляді пояснення та копії документів необхідних для реєстрації податкової накладної.

21.10.2021р. Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 3262758/43542734 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021р.

В постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 р. по справі № 910/155/23 встановлені обставини про те, що подання ТОВ "БЕЛАМЕКС" документів та пояснень для реєстрації податкової накладної від 01.09.2021 виключає протиправність поведінки, вину ТОВ «БЕЛАМЕКС» у не реєстрації накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками. Крім того, протиправна бездіяльність ТОВ «БЕЛАМЕКС» не може встановлюватися на підставі не оскарження рішення податкового органу в судовому порядку, яке є правом, а не обов`язком.

З вказаного вище свідчить, що позивачем були здійснені всі залежні від нього дії, які були направлені на реєстрацію податкової накладної від 01.09.2021р.

02.09.2022р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022, яке набрало законної сили 31.08.2022, був виданий наказ.

З банківської виписки вбачається, що згідно наказу, виданого Господарським судом Дніпропетровської області від 02.09.2022р № 904/1960/22, у виконавчому провадженні № 69814410 відповідач 12.09.2022р. сплатив на рахунок приватного виконавця Селезньова Максима 89 848,75грн. та 20.12.2022р. суму в розмірі 671 984,44грн. Всього відповідачем було сплачено заборгованість в розмірі 761 833,19грн.

Отже, відповідач лише 20.12.2022р. повністю розрахувався за накладною BL-H1244-001 від 01.09.2021р. на загальну суму 1 490 100,00грн.

Відповідно до п.7.4. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості поставленого позивачем 01.09.2021р. товару, який був прийнятий відповідачем без зауважень, позивач правомірно звернувся з позовними вимогами щодо стягнення пені з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. відповідно до п.7.4. договору, 3 % річних з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. та інфляційних втрат за період з січня 2022р. по листопад 2022р. згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, стягнення пені за період з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. в розмірі 12,61грн., 3 % річних за період з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. в розмірі 21 052,26грн. та інфляційних втрат за період з січня 2022р. по листопад 2022р. в розмірі 187 870,30грн..

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за договором про закупівлю № 20221 від 10.12.2020р. пені за період з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. в розмірі 12,61грн., 3 % річних за період з 12.01.2022р. по 19.12.2022р. в розмірі 21 052,26грн. та інфляційні втрати за період з січня 2022р. по листопад 2022р. в розмірі 187 870,30грн..

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

02.11.2021р. між ТОВ "Беламекс" (надалі - клієнт) та Адвокатським бюро "Партнер`с" (надалі - Адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої допомоги № 02/11/2021.

Відповідно до п.1.1. договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Після закінчення кожного місяця надання правничої допомоги сторони підписують акт приймання-передачі. (п.1.2. договору)

В розділі 2 договору визначені обов`язки Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п.8.1. договору, даний договір укладений на строк до 31 грудня 2023р. та набирає чинності з моменту його підписання.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02.11.2021р. встановлено тарифи винагороди Адвокатського об`єднання, вартість 1 години роботи складає 2400 грн.

Позивач заявив до стягнення 15 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу. Згідно акту приймання-передачі (детальний опис) послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023р. вказані витрати складаються з:

1) 23.12.2022 - підготовка позовної заяви про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних збитків, пов`язаних з невиконанням зобов`язань за Договором про закупівлю від 10.12.2020 року № 20221 - з розрахунку 2 години 00 хвилин витраченого часу = 4 800грн.;

2) 17.07.2023 - підготовка відповіді на відзив по справі № 904/508/23 в Господарському суді Дніпропетровської області - з розрахунку 1 година 15 хвилин витраченого часу = 3 000грн.;

3) представництво інтересів та захист прав у місцевих судах: участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 904/508/23 в Господарському суді Дніпропетровської області: 13.07.2023 - 1 година, 08.08.2023 - 1 година, 22.08.2023 - 1 година. Загальна вартість: 3 год. * 2400грн. = 7 200грн.

Суд встановив, що надання адвокатами Грицик Д.С. та Пашковським Д.В. адвокатських послуг в господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/508/23 підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 02.11.2021р. від 02.11.2021р., укладеним між ТОВ "Беламекс" та Адвокатським об`єднанням "Партнер`с", додатковою угодою № 4 від 22.12.2022р. договору № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02.11.2021р., актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 23.12.2022р., рахунком № 02/11/21 від 23.12.2022р. на суму 15 000,00грн., ордером на надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2021р. адвокату Пашковському Д.В., ордером на надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2023р. адвокату Грицик Д.С., свідоцтвами про право на заняття адвокатською діяльністю, актом приймання - передачі наданих послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023р., на суму 15 000,00грн., платіжною інструкцією № 386 від 21.08.2023р. у відповідності до якого позивач сплатив АО "Партнер`с" 15 000,00грн. в якості оплати за юридичні послуги згідно рахунку № 02/11/21р. від 23.12.2022р.

Як вбачається з акту приймання - передачі наданих послуг № 2 від 23.12.2022р., даний акт визначає вартість послуг в розмірі 15 000,00грн. з ПДВ.

В акті приймання-передачі (детальний опис) послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023р. представником позивача зазначено детальні послуги на загальну суму 15 000,00грн.

Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу допомогу.

В судовому засіданні, 22.08.2023р., оголошувалась перерва для ознайомлення представником відповідача з актом приймання-передачі (детальний опис) послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023р. на загальну суму 15 000,00грн., яка була зазначена в позовній заяві.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України докази понесених судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Позивач у даній справі подав заяву та докази у встановлений законом строк.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення, суд дійшов висновку про неприйнятність заявленої до стягнення суми з огляду на таке.

За своєю категорією (спірні відносини виникли з договору про закупівлю), ця справа не є складною для адвоката (стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат), який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання-передачі (детальний опис) послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023р. та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заявами по суті справи, іншими процесуальними діями, участю у судових засіданнях).

Водночас, суд вважає, що вартість наданих послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Так, не відповідає принципу розумності й співмірності визначені адвокатом вартість таких послуг, як:

- участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 904/508/23 в Господарському суді Дніпропетровської області 13.07.2023, 08.08.2023, 22.08.2023 з визначенням часом 3 години, вартість яких складає 7 200,00грн., тоді як фактично судові засіданні відбувалися близько 2 годин;

- підготовка позовної заяви про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних збитків, пов`язаних з невиконанням зобов`язань за Договором про закупівлю від 10.12.2020 року № 20221 з визначенням часом 2 години, вартість якої складає 4 800грн. Суд зазначає, що спір стосується лише стягненню пені, 3 % та інфляційних втрат, які розраховуються автоматично за допомогою відповідних програм та не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Крім того суд звертає увагу на те, що основна заборгованість за спірним договором вже розглядалась в Господарському суді Дніпропетровської області в рамках справи № 904/1960/22.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 134,03грн. (208 935,17грн. х 1,5 %)

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", 49038, м.Дніпро, вул.Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛАМЕКС", 03134, м.Київ, вул.Симиренка, 36, код ЄДРПОУ 43542734 пеню в розмірі 12,61грн., 3 % річних в розмірі 21 052,26грн., інфляційні втрати в розмірі 187 870,30грн., судовий збір в розмірі 3 134,03грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.08.2023

Суддя С.П. Панна