Постанова

від 28.12.2023 по справі 904/508/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/508/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)

судді: Парусніков Ю.Б., Кощеєв І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 року (повний текст складено 29.08.2023 року) у справі № 904/508/23 (суддя Панна С.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м.Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 208 935,17 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Беламекс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" пені у розмірі 12,61грн., 3 % річних у розмірі 21 052,26грн., інфляційних збитків у розмірі 187 870,30грн., судового збору у розмірі 3 134,04 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю №20221 від 10.12.2020 року в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 року у справі № 904/508/23 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та судовий збір у сумах, визначених позивачем, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору у частині вчасної оплати поставленого товару, та у зв`язку з цим, є правомірним нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах.

Частково задовольняючи вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначив, що заявлені позивачем суми є завищеними та неспівмірними з наданими адвокатом послугами.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, ухвалити нове рішення та залишити позов без задоволення.

Скарга обґрунтована тим, що:

- факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки позивача, тому господарський суд дійшов помилкового висновку, що у відповідача настав обов`язок зі сплати штрафних санкцій та інфляційних втрат за спірним договором;

- за умовами п.7.5 договору у разі порушення порядку або строку складання податкової накладної, її реєстрації, замовник стягує з постачальника штраф у розмірі 20% від суми операцій, по яких не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову накладну, який у безумовному порядку утримується в односторонньому порядку з сум оплати, що належить до сплати постачальнику або на свій розсуд може стягнути окремо; при цьому ПрАТ "ДТРЗ", у рамках справи №910/155/23, намагається стягнути з ТОВ "Беламекс" 298 020,00 грн. штрафу та 248 350,00 грн. збитків? тому наразі не є вирішеним між сторонами питання щодо завдання позивачем збитків відповідачу на підставі п.7.5 договору;

- в обґрунтування витрат на правову допомогу позивачем надано договір, з якого не вбачається надання адвокатом такої допомоги саме у зв`язку з поданням позову у даній справі; наданий позивачем рахунок також не має відношення до наданої правової допомоги АО "Партнер`С" з приводу правовідносин ПрАТ "ДТРЗ" та ТОВ "Беламекс" у даному спорі;

- суд проігонорував доводи відповідача, що призвело до винесення необґрунтованого рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що розгляд позовних вимог по справі №910/155/23 не впливає на вирішення даної справи, про що зроблено висновок у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2023 року у цій справі.

Також позивач вказує на те, що на виконання своїх податкових зобов`язань позивачем складено податкову накладну від 01.09.2021 року №1 в електронній формі та передано її на реєстрацію у межах передбаченого п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України строку, але така реєстрація була зупинена та запропоновано ТОВ "Беламекс" надати пояснення та копії документів, які 18.10.2021 року були надані останнім; 21.10.2021 року комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної прийнято рішення про відмову у її реєстрації.

На думку позивача, твердження відповідача про ненастання моменту оплати згідно з ч.4.2 договору є безпідставними, оскільки протягом січня-лютого 2022 року він перерахував на користь позивача кошти у розмірі 750 000,00 грн. як оплату за поставлений 01.09.2021 товар. У повному обсязі відповідач розрахувався за видатковою накладною від 01.09.2021 року лише 20.12.2022 року, тоді як строк на оплату був 11.01.2022 року, тому прострочення оплати тривало з 12.01.2022 року по 19.12.2022 року.

Щодо посилань скаржника на необґрунтованість стягнення 8 000,00 грн. витрат на правову допомогу позивач вказує на те, що у контексті положень ст.ст.126, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачем надані достатні докази для стягнення за рішенням витрат на правову допомогу, а твердження про неможливість визначення предмету правової допомоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах даної справи.

Також позивач вважає, що його право на стягнення з відповідача 3 процентів річних та інфляційних втрат не може бути скасовано п.11.2 договору, натомість, воно гарантоване імперативною нормою ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Одночасно, у відзиві позивачем заявлено про витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи апеляційним господарським судом, які він просить стягнути з відповідача у розмірі 15 000,00 грн. Також позивач зазначив, що докази оплати цих витрат будуть подані суду протягом 5 днів після прийняття постанови суду.

07.11.2023 року у системі "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про розгляд справи без врахування відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку з його невідповідністю положенням процесуального закону, яка полягає у тому, що відзив не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача. При цьому, ТОВ "Беламекс", в інтересах якого подано цей відзив, зареєструвало електронний кабінет лише 24.10.2023 року, тобто після подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивачем подані заперечення на вказану заяву, в яких він просить врахувати відзив та відхилити заяву відповідача, пославшись на п.10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, а також на те, що з технічних причин у позивача була відсутня можливість зареєструвати електронний кабінет раніше.

Щодо вказаної заяви скаржника слід зазначити наступне.

Відповідно п.10 ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Отже, з положень наведеної норми вбачається, що вона не містить імперативних приписів щодо розгляду справи судом за наявними матеріалами у разі відсутності у особи, яка подає відзив зареєстрованого електронного кабінету, а тому такий розгляд є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, заяву скаржника про неприйняття до уваги відзиву слід відхилити.

12.12.2023 року у системі "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача, в яких йдеться про те, що позивачем сплачено на користь АО "Партнер`С" витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №408 від 11.12.2023 року.

13.12.2023 року у системі "Електронний суд" надійшла заява відповідача, в якій він зазначає, що оскільки в апеляційній скарзі ПрАТ "ДТРЗ" посилалося на всі ті позиції, які вже висловлювалися під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, то вартість послуг з аналізу апеляційної скарги у розмірі 4 800,00 грн. є явно завищеною, при цьому відзив повинен містити відомості щодо наявності/відсутності електронного кабінету, між тим, товариством такий кабінет зареєстровано 24.10.2023 року, тобто після подання його представником відзиву.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2023, після надходження справи на адресу апеляційного суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 року у зв`язку з відпусткою судді Коваль Л.А. було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Кощеєв І.М.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беламекс" (продавцем) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовником) укладено договір про закупівлю № 20221, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність замовника товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (асортимент) товару: Акумуляторна батарея до тепловозу ЧМЕЗ (п. 1.2. договору).

Кількість товарів: згідно специфікації (п. 1.3. договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4. договору).

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.5. договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору загальна сума договору складає: 5 364 360, 00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 894 060, 00 грн.. Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

За умовами п.3.3. договору у разі коливання ціни товару на ринку, ціни, вказані за одиницю товару можуть бути змінені, але не раніше 120 днів з дня розкриття тендерної пропозиції та не більше ніж на 10%. У разі зменшення ціни на товар постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 10 (десять) діб. У разі прийняття пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В іншому разі, цей договір вважається розірваним, починаючи з 11-го дня отримання повідомлення замовника. У разі збільшення ціни, постачальник у письмовій формі повинен попередити про це замовника за 20 днів. У разі прийняття пропозиції постачальника, сторони підписують додаткову угоду до договору. В іншому разі, цей договір вважається розірваним, починаючи з 21-го дня отримання повідомлення постачальника. В період з дати отримання повідомлення до дати підписання додаткової угоди чи розірвання договору, поставка товару відбувається за цінами, вказаними у специфікації до договору.

У п.4.2 договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Передача товару замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи, визначені п. 6.3.6 даного договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар (п. 5.2. договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1. договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.7.4. договору, у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01 % облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 10.1. договору).

У грудні 2020 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вирішено викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

25.06.2021 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій дійшли згоди викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

Сторонами підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1, в якій узгоджено товар, що підлягає поставці на загальну суму 5 364 360,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. з ПДВ, про що свідчать підписані сторонами та скріплені їх печатками накладна № BL-H1244-001 від 01.09.2021 року та товарно-транспортна накладна № BL-0008 від 01.09.2021 року.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № BL-С1244-001 від 01.09.2021 року на оплату товару вартістю 1 490 100,00 грн. з ПДВ.

Відповідач поставлений товар оплатив частково, у сумі 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №50 від 20.01.2022 року на суму 200 000,00 грн., № 708 від 02.02.2022 року на суму 200 000,00 грн., № 904 від 08.02.2022 року на суму 200 000,00 грн., № 1028 від 22.02.2022 року на суму 150 000,00грн..

Отже, залишок несплаченої заборгованість склав 740 100,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року по справі № 904/1960/22, яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" 740 100,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання п. 4.2. договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 року у частині оплати за поставлений товар.

02.09.2022 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 року, яке набрало законної сили 31.08.2022 року, виданий наказ.

12.09.2022 року відповідач сплатив 68 115,56 грн. основного боргу, а 20.12.2022 року сплатив 671 984,44 грн. боргу, що не заперечується сторонами.

Отже, оплата за товар здійснена відповідачем у повному обсязі, але з порушенням встановлених договором строків.

З огляду на викладене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним вище договором у частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем 01.09.2021 року товару, позивачем нараховано пеню у сумі 12,61 грн. відповідно до п.7.4. договору та 3 % річних у сумі 21 052,26 грн. за період 12.01.2022 року по 19.12.2022 року, а також інфляційні втрати у сумі 187 870,30 грн. за період з січня 2022 року по листопад 2022 року на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Несплата відповідачем вказаних вище сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення позивача з даним позовом.

На думку колегії суддів суд при ухваленні оскаржуваного рішення надав вірну оцінку обставинам справи та доказам, а апелянт доводи суду не спростував.

Колегія суддів дійшла до вказаного висновку з урахуванням наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, відповідач повністю розрахувався за отриманий за накладною BL-H1244-001 від 01.09.2021 року товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. лише 20.12.2022 року, тобто з порушенням строків, встановлених сторонами у договорі.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором №20221 від 10.12.2020 року у частині своєчасної оплати поставленого за цим договором товару за вказаною вище видатковою накладною, а також ненадання відповідачем належних доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12,61грн., 3 % річних у розмірі 21 052,26грн. та інфляційних збитків у розмірі 187 870,30 грн.

При цьому розрахунок заявлених до стягнення позивачем сум перевірено апеляційним господарським судом та визнано його арифметично правильними, заперечення відповідача щодо розміру вказаних вище нарахувань у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не було зареєстровано податкову накладну слід зазначити наступне.

У рішенні господарського суду м.Києва від 03.03.2023 року у справі №910/155/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" про стягнення штрафу та збитків у сумі 546 370,00 грн. встановлено, що зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРГШ протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські. Невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання.

Позивачем на виконання податкових зобов`язань було складено податкову накладну від 01.09.2021 року №1 в електронній формі, яку було передано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних - 30.09.2021 року, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.09.2021 року за №9286425085.

Отже, складання та передання на реєстрацію податкової накладної здійснено у строк, передбачений п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

30.09.2021 року реєстрацію податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року зупинено та запропоновано відповідачу надати пояснення та копії документів.

18.10.2021 року ТОВ "Беламекс" подано в електронному вигляді пояснення та копії документів необхідних для реєстрації податкової накладної.

21.10.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 3262758/43542734 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021 року.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 року по справі №910/155/23 зроблено висновок, що подання ТОВ "Беламекс" документів та пояснень для реєстрації податкової накладної від 01.09.2021 року виключає протиправність поведінки, вину ТОВ "Беламекс" у нереєстрації накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, протиправна бездіяльність ТОВ "Беламекс" не може встановлюватися на підставі не оскарження рішення податкового органу в судовому порядку.

Таким чином, у межах справи № 910/155/23 встановлено, що позивачем були здійснені всі залежні від нього дії, які були направлені на реєстрацію податкової накладної від 01.09.2021року.

Крім того слід зазначити, що відповідач здійснював часткову оплату вартості поставленого товару попри відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а отже визнав факт настання строку оплати вартості за поставлений товар.

При цьому необхідно враховувати, що за своєю правовою природою зобов`язання позивача, передбачені п.4.2 договору, є податковим, регулюються нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Господарського процесуального кодексу України передбачена окрема відповідальність. А тому невиконання або неналежне виконання такої умови договору (ненадання зареєстрованої податкової) не є умовою, яка звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку і може завдати покупцю збитків.

Покупець дійсно може звернутися до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних, але це не звільняє його від обов`язку оплатити поставлений та прийнятий ним без зауважень товар у передбачені договором строки.

Обов`язок реєстрації податкової накладної не перебуває в площині господарських правовідносин та не може слугувати підставою господарської відповідальності сторони договору.

Отже, відповідні доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Щодо доводів про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, які понесені ним у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне:

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Матеріали даної справи свідчать про те, що 02.11.2021 року між ТОВ "Беламекс" (клієнтом) та Адвокатським бюро "Партнер`с" (Адвокатським об`єднанням) укладений договір про надання правничої допомоги № 02/11/2021.

Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Після закінчення кожного місяця надання правничої допомоги сторони підписують акт приймання-передачі (п.1.2. договору).

У розділі 2 договору визначені обов`язки Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п.8.1. даний договір укладений на строк до 31 грудня 2023 року та набирає чинності з моменту його підписання.

Додатковою угодою № 1 до договору № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02.11.2021 року встановлено тарифи винагороди Адвокатського об`єднання, вартість 1 години роботи складає 2 400,00 грн.

Позивач заявив до стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023 року вказані витрати складаються з:

1) 23.12.2022 - підготовка позовної заяви про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних збитків, пов`язаних з невиконанням зобов`язань за Договором про закупівлю від 10.12.2020 року № 20221 - з розрахунку 2 години 00 хвилин витраченого часу = 4 800 грн.;

2) 17.07.2023 - підготовка відповіді на відзив по справі № 904/508/23 в Господарському суді Дніпропетровської області - з розрахунку 1 година 15 хвилин витраченого часу = 3 000 грн.;

3) представництво інтересів та захист прав у місцевих судах: участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 904/508/23 в господарському суді Дніпропетровської області: 13.07.2023 - 1 година, 08.08.2023 - 1 година, 22.08.2023 - 1 година. Загальна вартість: 3 год. * 2400грн. = 7 200грн.

Надання позивачу адвокатами Грицик Д.С. та Пашковським Д.В. адвокатських послуг у господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/508/23 підтверджується договором про надання правничої допомоги № 02/11/2021 від 02.11.2021 року, укладеним між ТОВ "Беламекс" та Адвокатським об`єднанням "Партнер`с", додатковою угодою № 4 від 22.12.2022 року до договору № 02/11/2021 про надання правничої допомоги від 02.11.2021 року, актом приймання-передачі наданих послуг № 2 від 23.12.2022 року, рахунком № 02/11/21 від 23.12.2022 року на суму 15 000,00 грн., ордером на надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2021року адвоката Пашковського Д.В., ордером на надання правничої (правової) допомоги від 23.01.2023 року адвоката Грицик Д.С., свідоцтвами про право на заняття адвокатською діяльністю, актом приймання - передачі наданих послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023 року, на суму 15 000,00 грн., платіжною інструкцією № 386 від 21.08.2023 року, у відповідності до якої позивач сплатив АО "Партнер`с" 15 000,00 грн., в якості оплати за юридичні послуги згідно з рахунком.

Як вбачається з акту приймання - передачі наданих послуг № 2 від 23.12.2022 року, даний акт визначає вартість послуг в розмірі 15 000,00 грн. з ПДВ.

В акті приймання-передачі (детальний опис) послуг № 2 (уточнений) від 21.08.2023 року представником позивача зазначено детальні послуги на загальну суму 15 000,00 грн.

Обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Одночасно колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість наданих послуг адвоката є завищеною та неспівмірною з часом, витраченим на їх надання.

Зокрема, не відповідає принципу розумності й співмірності визначені адвокатом вартість таких послуг, як:

- участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції по справі № 904/508/23 в господарському суді Дніпропетровської області 13.07.2023 року, 08.08.2023 року та 22.08.2023 року з визначенням часом 3 години, вартість яких складає 7 200,00 грн., тоді як фактично судові засіданні відбувалися близько 2 годин;

- підготовка позовної заяви про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних збитків, пов`язаних з невиконанням зобов`язань за договором про закупівлю від 10.12.2020 року № 20221 з визначенням часом 2 години, вартість якої складає 4 800 грн.

У даному випадку спір стосується лише стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, за своєю категорією ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Отже, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу, у розмірі 8 000,00 грн.

Доводи скаржника про недоведення понесення позивачем витрат на правову допомогу саме у зв`язку з поданням позову у даній справі, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями: додаткової угоди №4 від 22.12.2022 року до договору про надання правової допомоги №02/11/2021 від 02.11.2021 року, а також зазначених вище актів приймання-передачі наданих послуг №2 від 23.12.2022 року та від 21.08.2023 року (уточненого), в яких міститься інформація, з якої можливо ідентифікувати, що правова допомога надана саме у спорі щодо стягнення пені, річних та інфляційних втрат, пов"язаних з невиконанням договору поставки №20221.

За наведених доводів колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Під час розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду від 22.08.2023 року у справі №904/508/23, при поданні відзиву на скаргу, ТОВ "Беламекс" одночасно заявив про його витрати на правову допомогу.

На підтвердження понесення ним таких витрат та їх розміру товариством до відзиву надані копії: додаткової угоди №5 від 12.10.2023 року до договору про надання правчиної допомоги №02/11/2021 від 02.11.2021 року; акту приймання-передачі послуг №3 від 12.10.2023 року, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками; рахунку на оплату 12.10.2023 року.

Позивач просить стягнути за рахунок відповідача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.3 ч.1 додаткової угоди вартість однієї години витраченого часу адвоката складає 2 400,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі послуг № 3 від 12.10.2023 року вказані витрати складаються з:

1) аналізу апеляційної скарги ПрАТ "Дніпропетровський теплоаозоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровськоїобласті від 22.08.2023 року у справі №904/508/23 - 2 години витраченого часу = 4 800 грн.;

2) підготовки відзиву на апеляційну скаргу по справі № 904/508/23 - 5 годин витраченого часу =10 200,00грн.

Вартість послуг за актом склала 15 000,00грн. (п.3 акту).

Представництво інтересів ТОВ "Беламекс" у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Грицик Д.С., який діяв на підставі ордеру серії 12.07.2023 року серія ВА №1057575 та договору про надання правової допомоги №02/11/2011 від 02.11.2021 року.

Проаналізувавши опис робіт, наведений у вказаному вище акті, апеляційний суд вважає, що відображена у ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг відповідає документам і інформації, що містяться у матеріалах даної справи.

Між тим, за переконанням колегії суддів, зазначені у заяві послуги та витрачений на їх надання час, а саме: аналіз апеляційної скарги 2 години (4800,00 грн) та підготовка відзиву на апеляційну скаргу 5 годин і вартість такої послуги 10 200,00грн. не відповідає принципу розумності та не є співмірною з часом, необхідним для фактичного виконання даного завдання для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал у галузі права та обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

За сталою практикою Верховного Суду свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тобто, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовка відзиву на неї не вимагало значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін в процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася. При цьому розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався у письмовому провадженні без виклику сторін.

Отже, з урахуванням наданих заявником документів в їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, а також враховуючи наявність заперечень відповідача проти розподілу таких витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 200,00грн, (виходячи з розрахунку : 1 година часу на ознайомлення з апеляційною скаргою та 2 години на підготовку відзиву).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 року у справі № 904/508/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламакс" 7 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Видачу наказу, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.М. Кощеєв