Рішення

від 15.08.2023 по справі 5011-50/9028-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2023Справа № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23)

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР", Комунального підприємства Київської міської ради "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ", Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання дій незаконними, визнання недійсним свідоцтва, скасування наказу в межах справи № 5011-50/9028-2012

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_3,

від відповідача 1 Мармиш Л.В.,

від відповідача 2 не з`явились,

від відповідача 3 не з`явились.

Присутні: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 5011-50/9028-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 відкрито провадження у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23).

14.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" надійшов відзив на позовну заяву.

14.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 відкладено підготовче засідання на 13.07.2023.

12.07.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів.

13.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.08.2023 року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В поданій позовній заяві ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" щодо реєстрації права власності на парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 .

- скасувати наказ № 123-С/НП від 28.01.2005, виданий Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в частині оформлення та видачі свідоцтва про право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії НОМЕР_2 на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 , видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

- скасувати в реєстрі права власності на нерухоме майно запис від 07.02.2005 про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 .

- витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (код ЄДРПОУ: 13671204) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

- визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (далі - відповідач 1) незаконно зареєструвало право власності на парковочне місце НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: місто Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оскільки позивач є первісним власником такого парковочного місця згідно Інвестиційного контракту №15-П від 06.02.2002, який належним чином виконав свої зобов`язання за вищевказаним контрактом.

Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про неможливість її задоволення, у з в`язку з її не обґрунтованістю та просив суд відмовити в її задоволенні, а також просив суд застосувати строк позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002 було укладено між позивачем та відповідачем 1.

Пунтком 2.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 передбачено, що відповідач 1 зобов`язується своїми силами і засобами, за рахунок коштів позивача, збудувати і передати позивачу одне парковочне місце НОМЕР_1 для легкового автотранспорту, а позивач зобов`язується забезпечити відповідне фінансування зазначеного парковочного місця та прийняти його у свою власність на умовах цього контракту.

Підпунктом 2.2.2. п. 2.2. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 встановлено, що позивач вносить свої кошти у розмірі встановленому сторонами у Протоколі договірної ціни № 1 від 06.02.2002, для спорудження парковочного місця НОМЕР_1.

Підпунктом 4.2.7. п. 4.2. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 обумовлено, що відповідач 1 зобов`язаний збудувати і передати у власність позивача парковочне місце (об`єкт інвестування) не пізніше 31.12.2002.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 передбачено, що позивач зобов`язаний після сплати повної вартості отримати "Довідку про інвестування 100%" у терміни встановлені в п. 8.1. цього контракту, прийняти парковочне місце у власність шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

Пунтком 8.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 обумовлено, що передача парковочного місця у власність позивача здійснюється відповідачем 1 протягом одного місяця з моменту подачі йому позивачем "Довідки про інвестування 100 % площі парковочного місця", що підтверджує його право на отримання загальної площі як цілісного майнового об`єкта (парковочного місця), але не раніше дати передачі будинку під заселення шляхом підписання акту прийому передачі парковочного місця.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002, відповідачем 1 було видано позивачеві довідку про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. № 15/П від 06.02.2002 та підписано між позивачем та відповідачем 1 акт № 15-П від 06.02.2002 згідно якого, останнім було передано позивачеві парковочне місце НОМЕР_1, площею 14,94 кв.м., загальною вартістю 63 849,60 грн, будівельна адреса: вул. Предславинська 31/9, поштова адреса: вул. Предславинська 31/11.

З 18.08.2003 року - дати введення в експлуатацію будинку за адресою: м. Київ, вул. Предславинська 31/11, в якому знаходиться парковочне місце НОМЕР_1, яке належить позивачеві, по теперішній час, останній використовує його для власних потреб, отримує як власник парковочного місця рахунки за його утримання та сплачує їх. Вищевказані обставини відповідачем 1 не заперечувались.

03.02.2005 відповідач 1 отримав свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2, видане згідно наказу № 123-С/НП від 28.01.2005 Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), в якому зазначено, що парковочне місце НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська 31/11 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР". Крім того, право власності на парковочне місце НОМЕР_1 було зареєстровано за відповідачем 1, що вбачається з реєстрового напису Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна про реєстрацію права приватної власності у реєстровій книзі за № 208, реєстровий № 41337 від 07.02.2005 та інформаційної довідки № 4632 від 04.11.2021, виданої Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації".

Частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" тут і надалі в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин передбачено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, крім іншого, можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

Абзацом другим ч. 1 ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв`язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах.

Отже, позивач укладаючи Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002 здійснив інвестицію власних грошових коштів у будівництво парковочного місця НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11 та до завершення будівництва парковочного місця і ведення будинку в експлуатацію, в якому знаходиться парковочне місце - став власником майнових прав на таке паркувальне місце. Після введення в експлуатацію будинку, в якому знаходиться парковочне місце, позивач стає первісним власником об`єкту інвестування, за умови оплати вартості парковочного місця та не відступлення майнових прав третім особам.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зробила правовий висновок про те, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевказані обставини та положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відповідач 1 не мав права оформлювати за собою право власності на парковочне місце НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оскільки таке право належить виключно позивачеві як інвестору - власнику майнових прав, вищевказаного парковочного місця.

Щодо позиції відповідача 1 про те, що позивач не виконав зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002, оскільки відповідач 1 заперечує видачу та підписання з його сторони довідки про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. № 15/П від 06.02.2002 та акту № 15-П від 06.02.2002, суд відзначає наступне.

Позивачем на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 15.06.2023 було надано оригінали: довідки про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. №15/П від 06.02.2002 та акт №15-П від 06.02.2002.

Вищевказані документи підписані зі сторони відповідача 1 фінансовим директором Гончар В.Я., який підписував Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002, укладення якого підтвердила представник відповідача 1 Мармиш Л.В. в судовому засіданні 15.08.2023. Крім того, на вищевказаних документах проставлена печатка відповідача 1 та довідка про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. №15/П від 06.02.2002 підписана другою уповноваженою особою відповідача 1 - головним бухгалтером М.Г. Марчук.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оскільки відповідач 1 у встановленому законом порядку не спростував видання та підписання довідки про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. № 15/П від 06.02.2002 та акту № 15-П від 06.02.2002, а позивачем надані оригінали вищевказаних документів, які передбачені умовами Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002, згідно яких такі документи видаються відповідачем 1 на підтвердження оплати повної вартості парковочного місця, тому суд відхиляє доводи відповідача 1 про неналежне виконання позивачем зобов`язань щодо оплати вартості парковочного місця.

Посилання відповідача 1 на зазначення в довідці про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. №15/П від 06.02.2002 та акті № 15-П від 06.02.2002 поштової адреси, яка станом на 06.02.2002 не була офіційно присвоєна Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, не може свідчити про невиконання позивачем зобов`язань з оплати вартості парковочного місця, невидання та непідписання відповідачем 1 таких документів. Крім того, з умов Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 вбачається, що саме на відповідача 1 покладено обов`язок складення та видання позивачеві довідки та акту, а тому саме відповідач 1 є відповідальним за зазначення інформації в таких документах та при допущені деяких неточностей, не може їх використовувати на шкоду іншій стороні договору - позивачеві. Разом з тим, зі змісту довідки про сплату 100% вартості парковочного місця НОМЕР_1 за Вих. № 15/П від 06.02.2002 та акту № 15-П від 06.02.2002 вбачається, що вони стосуються саме парковочного місця, з приводу якого позивачем та відповідачем 1 укладено Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002.

Також, суд вважає, що твердження відповідача 1 щодо невиконання позивачем зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002 суперечать його власній попередній поведінці.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6) ст. 3 ЦК України і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 зазначив, що "поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20 підкреслив, що "у випадку застосування принципу добросовісності, важливо дослідити і навести докази та обставини, які суперечать цьому принципу. Тобто суд обґрунтовує які дії він вважає недобросовісними і як такі дії (бездіяльність) завдають шкоди правам та інтересам іншої особи у контексті підстав позову".

Суд вважає, що позиція відповідача 1 про невиконання позивачем зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002 щодо оплати вартості парковочного місця суперечать поведінці відповідача 1 в період з дати укладення Інвестиційного контракту по дату пред`явлення позивачем позову у даній справі.

Як стверджує позивач, вона з 2003 року використовує парковочне місце для власних потреб, отримує як власник парковочного місця рахунки за його утримання та сплачує їх. Тобто, відкрито володіє та користується парковочним місцем, як власник.

Вищевказані обставини відповідачем 1 не заперечувалися та не спростовані під час судового розгляду.

Належною поведінкою відповідача 1, в період з дати укладення Інвестиційного контракту по дату пред`явлення позивачем позову у даній справі, яка б свідчила про невиконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом, було б повідомлення позивача про таку обставину, вчинення дій щодо заборони позивачем використання парковочного місця, продаж або здача в оренду такого парковочного місця третім особам.

Проте матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем 1 вищевказаних дій або інших дій, характерних добросовісному власнику нерухомого майна.

Також, на думку суду, Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) незаконно прийнято наказ № 123-С/НП від 28.01.2005 "Про видачу свідоцтв про право власності" на підставі якого було видано свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії НОМЕР_2 на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,90 кв.м., яке розташоване в м. Києві в підземній автостоянці по вул. Предславинській, 31/11, що вбачається з наступного.

Абзацом 2 пп. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 передбачено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані об`єкти нерухомого майна, проводиться місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна (групу об`єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.

Згідно з пп. 10.2. п. 10 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна до заяви та матеріалів технічної інвентаризації юридичними особами додаються:

- свідоцтво про державну реєстрацію (у передбачених законодавством випадках);

- довідка податкового органу про взяття юридичної особи на облік, як платника податків;

- довідка відповідного управління статистики про включення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України (ЄДРПОУ);

- статут чи положення про юридичну особу (із змінами та доповненнями);

- установчий договір про створення (та діяльність) юридичної особи (із змінами та доповненнями) у передбачених законодавством випадках;

- відповідна нота Міністерства закордонних справ України (по об`єктах для розміщення дипломатичних представництв, консульських установ, міжнародних міжурядових організацій) або лист Комунального підприємства "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" (по об`єктах для розміщення міжнародних неурядових та іноземних організацій);

- документ, що підтверджує повноваження керівника або довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника юридичної особи;

- довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об`єкт нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований, не обтяжений.

Підпунктом 12.9 п. 12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна передбачено, що додатково до документів, зазначених в пунктах 9 і 10 цього Положення, для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності заявниками на автопаркінги та машиномісця до Головного управління житлового забезпечення надаються:

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- рішення відповідного органу про надання дозволу на будівництво (перебудову, реконструкцію) об`єкта (у відповідних випадках);

- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації;

- акт приймальної комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію, оформлений в установленому порядку;

- перелік інвесторів (для суб`єктів інвестиційної діяльності, які залучають інших інвесторів);

- довідка про джерела фінансування (для юридичних осіб);

- довідка про сплату повної вартості об`єкта нерухомого майна (для фізичних та юридичних осіб);

- договір та документи, які підтверджують інвестиційну (в тому числі, пайову) участь у будівництві об`єкта;

- акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна (у відповідних випадках).

Аналізуючи зміст наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 123-С/НП від 28.01.2005 "Про видачу свідоцтв про право власності", суд приходить до висновку, що Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) незаконно видало такий наказ, оскільки відповідачем 1 не було надано наступні документи, передбачені пп. 10.2. п. 10, пп. 12.9 п. 12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- довідку податкового органу про взяття юридичної особи на облік, як платника податків;

- довідку відповідного управління статистики про включення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ України (ЄДРПОУ);

- довідку за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об`єкт нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований, не обтяжений;

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації;

- акт приймальної комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію, оформлений в установленому порядку;

- довідка про сплату повної вартості об`єкта нерухомого майна (для фізичних та юридичних осіб);

- договір та документи, які підтверджують інвестиційну (в тому числі, пайову) участь у будівництві об`єкта.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, відповідачем 1 подано заяву про застосування строків позовної давності у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Позивач стверджує, що про реєстрацію права власності на парковочне місце НОМЕР_1 за відповідачем 1 дізнався лише в листопаді місяці 2021 року, коли звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. для реєстрації права власності з метою його продажу. На підтвердження чого надав інформаційну довідку № 4632 від 04.11.2021, видану Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", в якій зазначено, що право власності на машиномісце НОМЕР_1 в підземній автостоянці на вул. Предславинській, 31/11 у м. Києві зареєстровано за відповідачем 1.

Будь-які докази того, що позивач дізнався раніше про реєстрацію права власності на парковочне місце за відповідачем 1 або мав якісь підстави припускати, що таке парковочне місце могло бути зареєстровано за іншою особою - матеріали справи не містять.

Відтак суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно довідки серії МСЕ № 187337 від 26.07.2001, позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід віднести на відповідачів, стягнувши його в дохід державного бюджету України.

Позивачем у позовній заяві заявлено чотири немайнові вимоги та одну майнову вимогу. Загальна сума збору за подання позовної заяви підлягала сплаті у розмірі 13 420,00 грн. (4 немайнові вимоги (4х2.684,00 грн. = 10.736,00 грн.) + одна майнова вимога (63.849,60 грн. х 1,5% = 957,74 грн.

Однак, 957,74 грн. є меншою сумою одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому підлягає сплата 2.684,00 грн). Відтак, з кожного з відповідачів підлягає стягненню в Державний бюджет України сума у розмірі 4.473,33 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ТОР" щодо реєстрації права власності на парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв. м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

3.Скасувати наказ № 123-С/НП від 28.01.2005, виданий Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в частині оформлення та видачі свідоцтва про право власності на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,9 кв. м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

4.Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії НОМЕР_4 на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

5.Скасувати в реєстрі права власності на нерухоме майно запис від 07.02.2005 про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО- ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ТОР" на машиномісце НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

7.Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР "ТОР" (код ЄДРПОУ: 13671204) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

8.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на парковочне місце (машиномісце) НОМЕР_1, площею 14,9 кв.м., яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: вул. Предславинська, буд. 31/11, місто Київ.

9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ТОР" (ідентифікаційний код 13671204; 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-В, кімната 24) в дохід Державного бюджету України 4 473,33 грн. судового збору.

10.Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (ідентифікаційний код 03359836; 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4-В) в дохід Державного бюджету України 4 473,33 грн. судового збору.

11.Стягнути з Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 24378016; 01030, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42) в дохід Державного бюджету України 4 473,33 грн. судового збору.

12.Видати наказ відповідно до ст. 327 ГПК України.

13.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст рішення складено 24.08.2023.