Постанова

від 24.01.2024 по справі 5011-50/9028-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. Справа№ 5011-50/9028-2012 (910/6326/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Полякова Б.М.

Сотнікова С.В.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Григоренко О.С. - за ордером серія АІ № 1499863 від 23.11.2023;

від ТОВ «Науково-виробничий центр «Тор»: Мармиш Л.В. - за ордером серія АІ № 1457700 від 12.09.2023.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) (суддя Пасько М.В., повний текст рішення складено та підписано - 24.08.2023)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор»

2) Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»

3) Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання дій незаконними, визнання недійсним свідоцтва, скасування наказу

в межах справи № 5011-50/9028-2012

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вомтех»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» (далі - відповідач-1, Товариство), Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач-2, Київське МБТІ), Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-3, Департамент) про:

- визнання незаконними дій Товариства щодо реєстрації права власності на парковочне місце (машиномісце) № НОМЕР_1 , площею 14,9 кв. м, яке розташоване в підземній автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно, нерухоме майно, спірне майно);

- скасування наказу № 123-С/НП від 28.01.2005, виданий Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в частині оформлення та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 03.02.2005, серії НОМЕР_2 , видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);

- скасування в реєстрі права власності на нерухоме майно запис від 07.02.2005 про право приватної власності Товариства на нерухоме майно;

- витребування із чужого незаконного володіння Товариства на користь ОСОБА_1 нерухомого майна;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі інвестиційного контракту від 06.02.2002 він набув у власність об`єкт інвестування - нерухоме майно, шляхом сплати 100% вартості об`єкта інвестиції в сумі 63849,60 грн, що підтверджується довідкою Товариства від 06.02.2002. Об`єкт інвестиції Товариство передало позивачу на підставі акту №15-П від 06.02.2002.

З серпня 2003 року позивач використовує майно, утримує його шляхом оплати послуг з утримання. Втім, право власності на нерухоме майно за собою позивач не зареєстрував.

У 2021 році позивач довідався, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем-1, що підтверджується довідкою Київського МБТІ від 04.1.2021 № 4632, яка видана на запит приватного нотаріуса Іващенко Н.В.

Право власності відповідача-1 засвідчується Свідоцтвом про право власності від 03.02.2005, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА № 123-С/НП від 28.01.2005 та зареєстроване Київським МБТІ за № 41337 від 07.02.2005.

Оскільки, уклавши інвестиційний контракт та виконавши його умови щодо оплати об`єкту інвестиції, позивач набув право власності на спірне нерухоме майно, користується таким майном та оплачує послуги на його утримання, то Товариство, відповідно, незаконно вчинило дії щодо реєстрації за собою права власності на спірне нерухоме майно, а тому підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності, скасуванню наказ в частині оформлення права власності за відповідачем-1, скасуванню запис в реєстрі прав власності, а також належить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача-1 спірне нерухоме майно та визнати за позивачем право власності на це майно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) позов задоволено; визнано незаконними дії Товариства щодо реєстрації права власності на нерухоме майно; скасовано наказ № 123-С/НП від 28.01.2005, виданий Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в частині оформлення та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії НОМЕР_2 на нерухоме майно, видане Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); скасовано в реєстрі права власності на нерухоме майно запис від 07.02.2005 про право приватної власності Товариства на нерухоме майно; витребувано із чужого незаконного володіння Товариства на користь ОСОБА_1 нерухоме майно; визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач, укладаючи Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002, здійснив інвестицію власних грошових коштів у будівництво нерухомого майна та до завершення будівництва і ведення будинку в експлуатацію, в якому розташоване спірне нерухоме майно, став власником майнових прав на таке майно. Після введення в експлуатацію будинку, в якому розташоване спірне нерухоме майно, позивач стає первісним власником об`єкту інвестування, за умови оплати вартості майна та не відступлення майнових прав третім особам.

Враховуючи вищевказані обставини та положення чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач-1 не мав права оформлювати за собою право власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке право належить виключно позивачеві як інвестору - власнику майнових прав на майно.

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача-1 щодо невиконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом з огляду на надання позивачем доказів оплати вартості майна, а також з огляду на суперечність власної поведінки Товариства у період з дати укладання контракту по дату звернення із даним позовом, що проявилась у бездіяльності не характерній для добросовісного власника.

Також, за висновком суду першої інстанції, Головним управлінням житлового забезпечення КМДА незаконно прийнято наказ № 123-С/НП від 28.01.2005 «Про видачу свідоцтв про право власності» на підставі якого було видано свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії САА № 030785 на спірне нерухоме майно, оскільки відповідач-1 не надав документи, які передбачені пп. 10.2. п. 10, пп. 12.9 п. 12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна.

Відхиливши заяву відповідача-1 про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Товариством дізнався лише в листопаді 2021 року після звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. для реєстрації права власності з метою його продажу, а будь-які докази того, що позивач дізнався раніше про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Товариством або мав підстави припускати, що таке майно могло бути зареєстровано за іншою особою - матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення відповідач-1 посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, незастосування строків позовної давності в порушення статей 257, 267 Цивільного кодексу України.

Так за доводами скарги, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та позбавив Департамент на подання заперечень проти позову, оскільки не звернув уваги на невиконання позивачем обов`язку з надсилання копії позовної заяви всім учасникам справи.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин справи щодо виконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом в частині сплати повної вартості нерухомого майна, оскільки позивачем не були подані витребувані судом документи, зокрема, протокол погодження договірної ціни від 06.02.2022, квитанції про сплату вартості майна, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно на ім`я ОСОБА_1 . На переконання Товариства, без дослідження протоколу погодження договірної ціни неможливо встановити обставини виконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом. Товариство заперечує факт видачі позивачеві будь-яких довідок та актів. Які б свідчили про оплату вартості спірного нерухомого майна. Надані позивачем документи містять невідповідності щодо адреси розташування нерухомого майна, а також дату передачі проінвестованого об`єкту нерухомого майна - до введення в експлуатацію будинку, в якому це майно розташоване.

Здійснення витрат на утримання спірного нерухомого майна, на переконання Товариства, не свідчить про приналежність такого майна позивачу, оскільки правових підстав для укладання будь-яких договорів такого роду позивач не мала.

Також, відповідач-1 посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме незастосування п. 11 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна в сукупності із нормами пунктів 10, 12 Положення.

Окрім того, скаржник зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції статей 257, 267 Цивільного кодексу України, оскільки позивач мав зареєструвати за собою право власності не пізніше березня 2004 року виходячи з умов інвестиційного контракту та моменту введення будинку в експлуатацію 18.08.2003, а відтак позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

24.01.2024 відповідач-1 подав письмові пояснення, у яких послався на обставини, які на його думку, свідчать про неукладеність інвестиційного контракту, з огляду на його підписання не директором Товариства, а іншою не уповноваженою особою, відсутність реєстрації контракту як договору про спільну діяльність в податковому органі, ненадання позивачем документів, що б підтверджували сплату коштів згідно графіку, узгодженого у п. 2.2.1 інвестиційного контракту.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві не погодився з доводами апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Так, спростовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначив, що:

- копія позовної заяви направлялась на адресу Департаменту, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення №0504562020290, накладною та чеком відділення поштового зв`язку;

- Товариство не уповноважене представляти інтереси Департаменту, а відтак не має процесуального права посилатись на порушення прав та інтересів інших учасників справи;

- видані Товариством довідка про сплату вартості майна та акт про передачу позивачеві права власності на нерухоме майно з урахуванням умов пп. 4.1.4, 4.2.2, п. 8.1 інвестиційного контракту засвідчують належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати, в іншому випадку, такі документи не були б видані Товариством;

- безпідставними є доводи Товариства про те, що ним не видавались довідка про сплату та акт про передачу майна, оскільки вказані документи містять підписи уповноважених осіб Товариства та скріплені печаткою;

- позивач з 2003 року як власник нерухомого майна відкрито ним користувалась, здійснювала його утримання, а Товариство не пред`являло будь-яких претензій щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за інвестиційним контрактом, не вимагало повернути у володіння Товариства спірне нерухоме майно, не вчиняв будь-яких правочинів щодо такого майна. Така поведінка суперечить наступній поведінці відповідача-1 після пред`явлення даного позову щодо заперечення виконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом;

- безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати пп. 10.2 п. 10 та пп. 12.9 п. 12 Положення, а не пп. 11.1, 11.2 п. 11, як про те зазначає Товариство;

- судом правильно обраховано початок перебігу строку позовної давності у листопаді 2021 року з моменту звернення до нотаріуса з метою оформлення права власності, оскільки раніше позивача не повідомляли про реєстрацію права власності за іншою особою, відомості з державних реєстрів свідчать про відсутність зареєстрованого права за Товариством.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) за позовом ОСОБА_1 до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор»; 2) Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»; 3) Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій незаконними, визнання недійсним свідоцтва, скасування наказу. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) до надходження матеріалів справи.

12.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) залишено без руху.

25.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4400/23 від 30.10.2023 у зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Поляков Б.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) призначено 06.12.2023.

15.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» надійшла заява про надання відомостей на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23).

24.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить суд, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) - без змін.

06.12.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 розгляд справи відкладено на 24.01.2024.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06.02.2002 позивач як Інвестор та Товариство як Замовник уклали Інвестиційний контракт № 15-П.

У пункті 2.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 сторони узгодили, що Замовник зобов`язується своїми силами і засобами, за рахунок коштів Інвестора, збудувати і передати Інвестору одне парковочне місце № 15 для легкового автотранспорту, а Інвестор зобов`язується забезпечити відповідне фінансування зазначеного парковочного місця та прийняти його у свою власність на умовах цього контракту.

Підпунктом 2.2.2. п. 2.2. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 установлено, що Інвестор вносить свої кошти у розмірі встановленому сторонами у Протоколі договірної ціни № 1 від 06.02.2002, для спорудження парковочного місця № 15.

Інвестор може отримати зазначене вище парковочне місце лише за умови виплати 100 відсотків його вартості (пункт 2.2.3 контракту).

Підпунктом 4.2.7. п. 4.2. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 обумовлено, що Замовник зобов`язаний збудувати і передати у власність Інвестора парковочне місце (об`єкт інвестування) не пізніше 31.12.2002.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 передбачено, що Інвестор зобов`язаний після сплати повної вартості отримати «Довідку про інвестування 100%» у терміни встановлені в п. 8.1. цього контракту, прийняти парковочне місце у власність шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

Пунктом 8.1. Інвестиційного контракту № 15-П від 06.02.2002 обумовлено, що передача парковочного місця у власність Інвестора здійснюється Замовником протягом одного місяця з моменту подачі йому Інвестором «Довідки про інвестування 100 % площі парковочного місця», що підтверджує його право на отримання загальної площі як цілісного майнового об`єкта (парковочного місця), але не раніше дати передачі будинку під заселення шляхом підписання акту прийому-передачі парковочного місця.

Відповідно до ст. 42, 44 Цивільного кодексу Української РСР, що був чинний в момент укладення Інвестиційного контракту, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній станом на 12.06.2001) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства.

Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

З Інвестиційного контракту вбачається, що його укладено в простій письмовій формі, договір підписаний зі сторони Товариства фінансовим директором Гончаром В.Я., який діє на підставі Статуту та протоколу загальних зборів засновників.

Таким чином, з урахуванням норми ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» належить дійти висновку, що Інвестиційний контракт був укладений зі сторони Товариства уповноваженою особою, яка діяла на підставі Статуту та рішення загальних зборів засновників, а відтак доводи відповідача-1 про неукладеність угоди слід відхилити як такі, що ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 про необхідність реєстрації Інвестиційного контракту в податкових органах з метою податкового обліку результатів спільної діяльності з огляду на те, що Інвестиційний контракт за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є змішаним договором та має ознаки інвестиційного договору в об`єкт інвестиції - майнові права на нерухоме майно (ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»), договору купівлі-продажу нерухомого майна (ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР).

При цьому, слід зазначити, що норми Цивільного кодексу України, зокрема статті 1130, на яку посилається відповідач-1, не застосовуються до спірних правовідносин в частині встановлення обставин укладення договору, а також його дійсності, оскільки Інвестиційний контракт був укладений до набрання чинності Кодексом 01 січня 2004 року, що узгоджується із пунктами 4, 9 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення).

На підтвердження виконання зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002 Товариство видало позивачеві Довідку про сплату 100% вартості парковочного місця № 15 за вих. № 15/П від 06.02.2002 та сторони склали Акт № 15-П від 06.02.2002, за яким Товариство передало позивачеві спірне нерухоме майно - парковочне місце № 15, площею 14,94 кв. м, загальною вартістю 63849,60 грн, будівельна адреса: вул. Предславинська 31/9, поштова адреса: вул. Предславинська 31/11.

Оригінали зазначених документів додані позивачем до матеріалів справи (т. 1, а.с. 140, 141) та містять підписи уповноважених осіб, скріплених печаткою Товариства.

З 18.08.2003 - дати введення в експлуатацію будинку за адресою: м. Київ, вул. Предславинська 31/11, в якому розташоване спірне нерухоме майно, та по теперішній час позивач використовує майно для власних потреб, утримує його як власник, сплачуючи рахунки за послуги з його утримання. Вищевказані обставини Товариство не заперечує.

03.02.2005 Товариству було видане Свідоцтво про право власності серії САА № 030785 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 123-С/НП від 28.01.2005, в якому засвідчено, що спірне нерухоме майно належить на праві приватної власності Товариству.

Також, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за Товариством, що вбачається з реєстрового напису Київського МБТІ про реєстрацію права приватної власності у реєстровій книзі за № 208, реєстровий № 41337 від 07.02.2005 та інформаційної довідки № 4632 від 04.11.2021, виданої Київським МБТІ.

Статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, крім іншого, можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України (ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Абзацом другим ч. 1 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 у справі №359/5719/17 зробила правовий висновок про те, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Отже вірним є висновком суду першої інстанції про те, що позивач, укладаючи Інвестиційний контракт № 15-П від 06.02.2002, здійснив інвестицію власних грошових коштів у будівництво спірного нерухомого майна та до завершення будівництва і ведення будинку в експлуатацію, в якому розташовано таке майно - став власником майнових прав. Після введення в експлуатацію будинку, в якому розташоване нерухоме майно, позивач стає первісним власником об`єкту інвестування, за умови оплати вартості майна та не відступлення майнових прав третім особам.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фінансування будівництва спірного об`єкта нерухомості Товариством, як і відсутні докази відступлення позивачем своїх майнових прав на користь відповідача-1 або інших третіх осіб.

При цьому, матеріали справи містять оригінали доказів на підтвердження сплати позивачем як інвестором об`єкту інвестування - нерухомого майна, що видані самим відповідачем-1 - довідка про сплату 100% вартості парковочного місця № 15 від 06.02.2002 вих. № 15/П та Акт № 15-П від 06.02.2002 про передачу об`єкта інвестування. Вказані документи містять підписи сторін, а підпис зі сторони Замовника скріплений печаткою Товариства. Заперечуючи видання вказаних документів, Товариство жодним чином не посилається на їх підроблення зі сторони позивача та не ставить питання про з`ясування обставин їх складання.

Така поведінка щодо невиконання позивачем зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002 та заперечення Товариством видання власних документів, як вірно встановив суд першої інстанції, суперечить його власній попередній поведінці.

Так, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6) ст. 3 ЦК України і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

У постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18 зазначено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20 підкреслив, що у випадку застосування принципу добросовісності, важливо дослідити і навести докази та обставини, які суперечать цьому принципу. Тобто, суд обґрунтовує які дії він вважає недобросовісними і як такі дії (бездіяльність) завдають шкоди правам та інтересам іншої особи у контексті підстав позову.

З огляду на зазначене вище слід дійти висновку, що доводи відповідача-1 про невиконання позивачем зобов`язань за Інвестиційним контрактом № 15-П від 06.02.2002 щодо оплати вартості нерухомого майна суперечать попередній поведінці Товариства в період з дати укладення Інвестиційного контракту по дату пред`явлення позивачем позову у даній справі.

Як було встановлено вище та не спростовано відповідачем-1, позивач з 2003 року користується нерухомим майном для власних потреб, утримує його, тобто відкрито володіє та користується спірним нерухомим майном, як власник.

На переконання суду, належною поведінкою відповідача-1, в період з дати укладення Інвестиційного контракту по дату пред`явлення позивачем позову у даній справі, яка б свідчила про невиконання позивачем зобов`язань за інвестиційним контрактом, мало б бути повідомлення позивача про таку обставину, вчинення активних дій щодо заборони позивачу користуватись спірним нерухомим майном, продаж або здача в оренду такого майна третім особам тощо. При цьому мають існувати та бути доведеними обставини, які б підтверджували утримання спірного майна за рахунок Товариства.

Як вірно встановив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем-1 вищевказаних дій або інших дій, характерних для добросовісного власника нерухомого майна.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника у письмових поясненнях щодо ненадання позивачем платіжних доручень про сплату грошових коштів на рахунок Товариства згідно з графіком, що визначений у п. 2.2.1 Інвестиційного контракту, оскільки внесення відповідних коштів підтверджене Довідкою про сплату 100% вартості парковочного місця № 15 від 06.02.2002 вих. № 15/П, що видана самим Товариством в підтвердження отримання грошових коштів від позивача.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на наведені норми процесуального закону, колегія суддів вважає, що подані позивачем докази засвідчують виконання ним власних зобов`язань за контрактом в частині оплати об`єкта інвестиції, позаяк відповідач-1 не надав будь-яких доказів на їх спростування, обмежившись лише доводами, які заперечують такі обставини справи. Відтак, належить відхилити доводи апеляційної скарги щодо нез`ясування судом першої інстанції обставин справи в цій частині.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на невідповідності у документах щодо адреси розташування нерухомого майна, а також дату передачі проінвестованого об`єкту нерухомого майна - до введення в експлуатацію будинку, в якому це майно розташоване, оскільки Акт № 15-П від 06.02.2002 складений із зазначенням як будівельної адреси (вул. Предславинська 31/9) так і поштової адреси (вул. Предславинська 31/11), що відповідає умовам Інвестиційного контракту про розташування об`єкта інвестицій.

Враховуючи вищевказані обставини та положення чинного законодавства України, належить погодитись з судом першої інстанції, що Товариство не мало права оформлювати за собою право власності на спірне нерухоме майно, оскільки право власності належить виключно позивачеві як інвестору - власнику майнових прав на таке нерухоме майно.

Колегія суддів також зазначає, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно свідчить про невизнання Товариством права власності позивача на це майно, а відтак позовні вимоги про визнання права власності за позивачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, належить погодитись з судом першої інстанції та відхилити доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права в частині висновків про незаконність наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 123-С/НП від 28.01.2005 «Про видачу свідоцтв про право власності» на підставі якого Товариству було видано спірне Свідоцтво про право власності від 03.02.2005, серії САА № 030785, а в подальшому і зареєстроване право власності.

Так, абзацом 2 пп. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 передбачено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані об`єкти нерухомого майна, проводиться місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 9 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1820 від 31.08.2001 для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна (групу об`єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.

Згідно з пп. 10.2. п. 10 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна до заяви та матеріалів технічної інвентаризації юридичними особами додаються, окрім інших, довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об`єкт нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований, не обтяжений.

Підпунктом 12.9 п. 12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна передбачено, що додатково до документів, зазначених в пунктах 9 і 10 цього Положення, для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності заявниками на автопаркінги та машиномісця до Головного управління житлового забезпечення надаються:

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- рішення відповідного органу про надання дозволу на будівництво (перебудову, реконструкцію) об`єкта (у відповідних випадках);

- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації;

- акт приймальної комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію, оформлений в установленому порядку;

- перелік інвесторів (для суб`єктів інвестиційної діяльності, які залучають інших інвесторів);

- довідка про джерела фінансування (для юридичних осіб);

- довідка про сплату повної вартості об`єкта нерухомого майна (для фізичних та юридичних осіб);

- договір та документи, які підтверджують інвестиційну (в тому числі, пайову) участь у будівництві об`єкта;

- акт прийому-передачі об`єкта нерухомого майна (у відповідних випадках).

Колегія суддів, відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність видання наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 123-С/НП від 28.01.2005 «Про видачу свідоцтв про право власності» без подання Товариством повного пакету документів, що передбачені пп. 10.2. п. 10, пп. 12.9 п. 12 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об`єкт нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований, не обтяжений;

- передбачені законодавством документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт, оформлені (видані, укладені) в установленому порядку;

- дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий управлінням держархбудконтролю Київської міської державної адміністрації;

- акт приймальної комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію, оформлений в установленому порядку;

- довідка про сплату повної вартості об`єкта нерухомого майна (для фізичних та юридичних осіб);

- договір та документи, які підтверджують інвестиційну (в тому числі, пайову) участь у будівництві об`єкта.

Докази на спростування зазначених обставин справи та відповідного висновку суду першої інстанції скаржник в апеляційній скарзі не наводить. При цьому помилково посилається на обов`язок подання відповідних документів позивачем для реєстрації права власності, позаяк предметом дослідження для вирішення спору у даній справі є саме обставини наявності або відсутності підстав для оформлення права власності саме за Товариством.

В даному випадку судом першої інстанції правомірно встановлено безпідставність оформлення права власності за Товариством з огляду на незаконність видання наказу Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 123-С/НП від 28.01.2005 «Про видачу свідоцтв про право власності», відповідно і видачу на підставі такого незаконного акту свідоцтва про право власності із подальшою реєстрацією такого свідоцтва в Київському МБТІ.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість та доведеність заявлених у даному позові позовних вимог.

Разом з тим, відповідач-1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

З матеріалів справи вбачається, що про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за Товариством позивач дізнався лише в листопаді місяці 2021 року, після звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В. для реєстрації права власності з метою продажу майна. На підтвердження такої обставини позивач надав інформаційну довідку № 4632 від 04.11.2021, видану Київським МБТІ на запит нотаріуса.

При цьому, інформація з державних реєстрів прав власності свідчить про відсутність реєстрації права власності за Товариством на спірне нерухоме майно.

Отже, належить погодитись із судом першої інстанції, позивачем не пропущено строк позовної давності, з огляду на відсутність доказів про те, що позивач дізнався або міг дізнатись раніше про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 або мав якісь підстави припускати, що таке майно могло бути зареєстровано за іншою особою.

Оскільки строк позовної давності не пропущений позивачем, то порушене право підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову.

За таких обставин, належить дійти висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у даній справі.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом з огляду на невиконання позивачем вимог при зверненні до суду щодо надсилання копії позовної заяви Департаменту як співвідповідачу у даній справі, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме описом вкладення до поштового відправлення № 0504562020290, накладною та чеком відділення поштового зв`язку (т. 1 а.с. 76-77).

Апеляційний суд також зазначає про безпідставність наведених доводів Товариства, оскільки скаржник не наділений правом замість Департаменту вирішувати, чи вважає останній своє процесуальне право порушеним зі сторони позивача чи суду з огляду на норму статті 4 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює право особи на звернення до господарського суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, Департамент не скористався своїм правом на оскарження рішення суду у даній справі, в тому числі і з цих підстав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є правильним, підстави для його скасування або зміни не вбачаються, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) залишити без змін.

3. Справу № 5011-50/9028-2012 (910/6326/23) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 13.02.2024 (у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Поляков

С.В. Сотніков