Постанова

від 24.08.2023 по справі 243/7707/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 243/7707/18

провадження № 51-2562км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050510001585, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, який зареєстрований та проживає в цьому АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст. 153 ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст. 156, ч. 3 ст. 302, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 301, ч. 4 ст. 301, ч. 5 ст. 301 КК,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2021 рокута ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2021 рокуОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 149 КК на строк 8 років;

- за ч. 2 ст. 153 КК (у редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 153 КК (у редакції Закону від 21 грудня 2004 року № 2276-IV) на строк 9 років;

- за ч. 3 ст. 153 КК (у редакції Закону від 1 червня 2010 року № 2295-VI) на строк 11 років;

- за ч. 1 ст. 156 КК (у редакції Закону від 25 вересня 2008 року № 600-VI) на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 156 КК (у редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) на строк 2 роки;

- за ч. 2 ст. 156 КК (у редакції Закону від 25 вересня 2008 року № 600-VI) на строк 6 років;

- за ч. 3 ст. 302 КК на строк 5 років;

- за ч. 1 ст. 304 КК на строк 4 роки;

- за ч. 3 ст. 301 КК (у редакції Закону від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) на строк 5 років;

- за ч. 3 ст. 301 КК (у редакції Закону від 10 листопада 2015 року № 770-VІІІ) на строк 5 років;

- за ч. 5 ст. 301 КК (у редакції Закону від 10 листопада 2015 року № 770-VІІІ) на строк 10 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Відповідно до ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 1 березня 2018 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2021 рокувирок суду першої інстанції залишив без змін.

За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що з 2008 року, діючи з метою створення зображень порнографічного характеру для подальшого їх розповсюдження за допомогою мережі Інтернет та задоволення власної статевої пристрасті, за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 , власником і утримувачем якого він був, створив місце розпусти, для чого придбав спеціальну комп`ютерну техніку та фототехніку, облаштував дві спальні кімнати і туалет будинку камерами відеоспостереження, комп`ютерною технікою, яку під`єднав до мережі Інтернет, тим самим створив місце розпусти (притон). Будучи власником цього будинку, ОСОБА_6 підтримував безперервне функціонування створеного ним місця розпусти, а також, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності за вчинені ним злочини, з метою перешкоджання входу на територію будинку сторонніх осіб, які б могли викрити його злочинну діяльність, застосовував відповідні засоби конспірації, які полягали у встановленні камери відеонагляду на воротах на вході у домоволодіння, а також в облаштуванні воріт радіокерованим пристроєм, контролюючи таким чином його відвідувачів.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на створення та утримання місця розпусти для вчинення безладних статевих зав`язків між ним і неповнолітніми особами, групових сексуальних стосунків за участю неповнолітніх осіб, задоволення власної статевої пристрасті, а також створення зображень порнографічного характеру з метою їх подальшого розповсюдження, ОСОБА_6 залучив до своєї незаконної діяльності неповнолітніх ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інших невстановлених осіб, які безпосередньо брали участь у вчиненні розпусних дій, що полягали в оголюванні та фотографуванні статевих органів, вчиненні актів онанізму, статевих актів як із самим ОСОБА_6 , так і між собою, а також з іншими особами чоловічої та жіночої статі.

Так, будучи достовірно обізнаним про неповнолітній вік потерпілих, їх уразливий стан, ОСОБА_6 , діючи шляхом обману і шантажу, пов`язаних із розголошенням обставин про їхнє статеве життя стороннім особам, користуючись їхнім скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи та постійного джерела доходів, соціальним статусом, несформованим психологічним станом, поставив цих неповнолітніх у залежність від себе і підкорив своїй волі. З 2008 року по 19 вересня 2017 року, перебуваючи за місцем свого проживання, систематично залучав до розпусних дій, які виразилися у фотографуванні потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 у різних сексуальних позах, фотографуванні їхніх статевих органів, примушуванні до участі у створенні зображень порнографічного характеру, у статевих актах неприродним способом між ними та ОСОБА_6 , а також у групових сексуальних стосунках за обставин і в час, які зазначені у вироку.

Крім того, з 2003 року ОСОБА_6 , маючи умисел, спрямований на порушення статевої недоторканості і, як наслідок, нормального фізичного, психічного та соціального розвитку малолітніх і неповнолітніх осіб, порушуючи вимоги Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікованої 20 червня 2012 року, систематично, протягом тривалого часу вчиняв стосовно малолітніх та неповнолітніх ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 розпусні дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатні викликати фізичне й моральне розбещення потерпілих за обставин та в час, які зазначено у вироку.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 , усвідомлюючи їх значення і суспільно небезпечний характер, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, використовуючи безпорадний стан потерпілих, які внаслідок індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, несформованої статевої ідентифікації та смислового досвіду, відсутності специфічного досвіду і сформованої ієрархії мотивів, самосвідомості, моральної свідомості, рефлексії власних моральних почуттів, не могли усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування, здійснюваних стосовно них з боку ОСОБА_6 , та були нездатні чинити ефективний опір цим діям, будучи достовірно обізнаним про неповнолітній вік потерпілих, користуючись своїми віковими і фізичними перевагами та погрожуючи неповнолітнім розповсюдженням зроблених ним фотознімків, на яких вони зображені в оголеному вигляді, здійснював із ними проти їхньої волі статевий акт неприродним способом, зокрема:

- з потерпілим ОСОБА_25 - у невстановлений день і час влітку 2001 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_26 - у невстановлений день і час у період із серпня до вересня 2004 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_19 - у невстановлені дні та години в період з літа 2005 року до 2007 року, повторно, неодноразово, з періодичністю 1-2 рази на тиждень, а також 13 квітня 2016 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_12 - в період з 2010 до 2011 року, а також 1 квітня, 3, 4, 8, 26 травня 2014 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_17 - в невстановлений день та час влітку 2008 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_13 - у невстановлений день та час восени 2008 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_15 - у період, починаючи з вересня 2011 до березня 2012 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_11 - у невстановлений день та час у травні 2012 року;

- з потерпілим ОСОБА_20 - у період з 2006 до 2007 року (як із малолітнім), в невстановлений день та час влітку 2008 року (як із неповнолітнім), в невстановлені дні та години протягом 2013 року та 1 травня 2014 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_10 - у невстановлені дні та години протягом 2013 року;

- з неповнолітнім ОСОБА_14 4, 6, 8 травня 2014 року у зазначений у вироку час;

- з неповнолітнім ОСОБА_8 неодноразово у травні 2014 року, у лютому та березні 2016 року у вказаний у вироку час;

- з неповнолітнім ОСОБА_9 з 25 жовтня 2014 року до 22 листопада 2016 року в зазначений у вироку час;

- з неповнолітнім ОСОБА_18 - 21 листопада 2016 року.

Крім того, у 2012 році ОСОБА_6 з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом шляхом здійснення постійних статевих контактів із неповнолітніми особами чоловічої статі став підшукувати дитину, яка б мала статус сироти та над якою можливо б було надалі встановити опіку або піклування. Дізнавшись, що в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» у м. Слов`янську Донецької області перебувають раніше знайомий йому неповнолітній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його рідна сестра ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які після смерті батьків залишились сиротами, ОСОБА_6 умовив свою матір ОСОБА_28 оформити всі необхідні документи для встановлення піклування над указаними неповнолітніми особами. Відповідно до рішення Слов`янської міської ради від 5 вересня 2012 року № 501/1 ОСОБА_28 була призначена піклувальником над ОСОБА_14 і ОСОБА_27 , які з цього моменту стали мешкати разом із ОСОБА_28 та ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, ОСОБА_6 у невстановлені дні та години, починаючи з 5 вересня 2012 року до 2014 року за місцем проживання, використовуючи безпорадний стан неповнолітнього ОСОБА_14 , будучи достовірно обізнаний про неповнолітній вік потерпілого, користуючись своїми віковими і фізичними перевагами, діючи повторно, неодноразово здійснював з останнім проти його волі статеві акти неприродним способом в орогенітальній та аногенітальній формі.

Крім того, у період з 14 до 17 червня 2013 року ОСОБА_6 разом із громадянином Російської Федерації, матеріали стосовно якого виділені в окреме кримінальне провадження, діючи за попередньою змовою, керуючись злочинним умислом, спрямованим на порушення конституційних прав людини - особисту волю, честь та гідність, посягаючи на основні засади суспільної моралі у сфері статевих стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді завдання шкоди охоронюваним законом інтересам громадян України і бажаючи їх настання, застосовуючи шантаж та психологічне насильство, з використанням уразливого стану неповнолітніх ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , здійснили іншу незаконну угоду, об`єктом якої стали ці неповнолітні, з метою їх подальшої сексуальної експлуатації, за обставин, викладених у вироку.

Крім того, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 є неповнолітніми, маючи злочинний намір на втягнення їх у пияцтво, діючи умисно, систематично в період з 2011 року до 6 червня 2014 року вживав з ними спиртні напої, тим самим втягуючи їх у пияцтво, за обставин, викладених у вироку.У результаті систематичного втягнення ОСОБА_6 неповнолітнього ОСОБА_14 у пияцтво останній у березні 2014 року захворів на алкоголізм.

Крім того, 11 грудня 2004 року ОСОБА_6 , маючи умисел на створення зображень порнографічного характеру, у тому числі таких, що містять дитячу порнографію, діючи всупереч від 20 лютого 2003 року Закону України «Про захист суспільної моралі», Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, що спричиняє шкоду статевому вихованню дітей шляхом створення викривленого уявлення про сексуальні стосунки, примушував неповнолітніх ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_29 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , малолітніх ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 до участі у створенні зображень та відеопродукції порнографічного характеру, починаючи з грудня 2004 року до жовтня 2014 року, за обставин, викладених у вироку, та у встановлений у вироку час.

Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на створення відеопродукції порнографічного характеру та примушування неповнолітніх осіб до участі в її створенні, у невстановлений день і час облаштував дві спальні кімнати, а також ванну кімнату за місцем свого проживання камерами відеоспостереження, підключеними до системного блока комп`ютера, розташованого на веранді, відеозапис на які вівся в режимі реального часу. Після цього ОСОБА_6 приблизно з 2014 року систематично здійснював розпусні дії за участю неповнолітніх ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 і ОСОБА_11 та, застосовуючи психічний вплив, і заздалегідь попередивши про здійснення відеозапису, примушував їх до участі у створенні відеопродукції порнографічного характеру, яку зберігав на жорсткому диску за місцем свого проживання у період з 2014 року до 2016 року, за обставин та у час, які зазначено у вироку.

Крім того, ОСОБА_6 з квітня 2017 року за місцем свого проживання, маючи умисел на розповсюдження зображень порнографічного характеру, у тому числі таких, що містять дитячу порнографію, порушуючи суспільну мораль, усупереч Закону України «Про захист суспільної моралі», Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, використовуючи доступ до всесвітньої мережі Інтернет, наданий інтернет-провайдером ТОВ «Слов`янська домашня мережа - Схід», за допомогою персонального комп`ютера, на який установив програмне забезпечення «Giga Tribe», з використанням створеного ним нікнейму ОСОБА_6, створив у мережі Інтернет власну однорангову мережу для обміну файлами, із зображеннями порнографічного характеру, у тому числі тими, що містять дитячу порнографію, завантажив туди файли із графічними зображеннями порнографічного характеру, зокрема тими, що містять дитячу порнографію, та зберіг їх у папці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_9». Надалі 11 березня 2017 року о 13:21 ОСОБА_6 , використовуючи особливості програмного продукту «Giga Tribe», за місцем свого проживання, користуючись мережею Інтернет з динамічної ІР-адреси НОМЕР_1 , діючи повторно, через програмний продукт «Giga Tribe» завантажив і розповсюдив 18 графічних файлів, 16 з яких належать до продукції порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії та відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» є зображеннями в будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, що не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, зміст яких став доступним іншим користувачам указаного програмного продукту.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати, та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів він зазначає, що:

- вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК);

- йому не було вручено підозри, не зачитано прав і не надавано пам`ятки;

- обшук за місцем його проживання проведено без відповідної ухвали суду, йому не було надано протоколів обшуку та вилучення речей, він їх не підписував, ці слідчі дії відбувалися за його відсутності;

- під час обшуку працівники правоохоронних органів заволоділи його грошима в сумі 9000 дол. США;

- суд першої інстанції не визнав доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, чим порушив положення статей 87, 89 КПК;

- працівники поліції всупереч положенням ч. 1 ст. 235 КПК під час обшуку, який тривав три дні, кілька разів заходили у його помешкання і виходили з нього;

- слідчий вилучила з його помешкання два системних блоки, жорсткі диски, клавіатури, шість мобільних телефонів, два з яких - нові, інше майно, з порушенням положень ст. 159, ч. 2 ст. 168 КПК, оскільки це майно не було зазначено в ухвалі про дозвіл на обшук;

- під час обшуку не було дотримано принципів кримінального процесуального права, передбачених статтями 7, 9, 11-15 КПК;

- під час незаконного, на його думку, обшуку слідча заволоділа інтимними фото та відеоматеріалами, зафіксованими камерами відеонагляду, збереженими у комп`ютері, чим порушила ст. 15 КПК, втрутилася в особисте життя, після чого було розпочато терор його друзів, з якими у нього будь-коли були близькі стосунки, шантаж, застосування фізичного насилля та погроз, з примушуванням їх писати чи підписувати вже готові заяви проти нього;

- одночасно з оголошенням у розшук слідча зупинила слідство, хоча підозру йому оголошено не було, чим порушила положення ч. 1 ст. 280 КПК;

- усупереч ч. 5 ст. 280 КПК після зупинення слідства продовжувалися слідчі дії (допитувались особи, які визнавалися потерпілими, надавались письмові доручення на проведення експертиз);

- з порушенням ст. 218 КПК справу розслідували у м. Маріуполі, хоча події відбувалися в м. Слов`янську, чим, на його переконання, було порушено підслідність;

- під час його затримання з ним перебував потерпілий ОСОБА_14 , якого незаконно відвезли у м. Маріуполь, тобто затримали згідно зі ст. 209 КПК, що відповідно до ст. 207 КПК є незаконним;

- після затримання його заводили в кабінет, де вже був ОСОБА_14 , якого били оперативні співробітники. Потім його (засудженого) залишили поруч із тим кабінетом, щоб він чув, як б`ють ОСОБА_14 , а на ранок останній уже мав статус потерпілого;

- міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 301 КК йому було обрано без будь-яких доказів;

- у його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 149 КК, а слідча допустила порушення, передбачені ст. 413 КПК, оскільки неправильно трактувала закон, його провину за ст. 149 КК доведено фотознімками та впізнанням за фотознімками, які не досліджувалися в суді, тому кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 284 КК;

- в обвинувальному акті зазначено, що він передав неповнолітніх осіб у тимчасове використання, що, на його думку, виключає склад злочину ст. 149 КК;

- у його діях не було складу злочину, передбаченого ст. 153 КК, оскільки всі його стосунки були добровільними, за згодою, він не застосовував фізичного чи психологічного насилля і не використовував безпорадний стан особи;

- якщо особа не знає про психічні захворювання потерпілого і сприймає його згоду на інтимні стосунки як волевиявлення, то в її діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 153 КК;

- у його діях відсутні ознаки злочину, передбачені ст. 156 КК, оскільки він займався нудизмом, який не заборонений;

- у його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 301 КК, оскільки зберігання певних зображень без мети збуту не містить цього складу злочину;

- суд першої інстанції не дослідив зібраних досудовим слідством доказів (висновків психіатричних та мистецтвознавчих експертиз, світлин, відеозаписів з камери спостереження), однак у вироку зазначив неправдиві відомості про їх дослідження, чим позбавив його можливості захищатися;

- усі потерпілі дали показання, що протиправних дій він не вчиняв, насильство до них не застосовував, ні до чого не змушував і не шантажував;

- потерпілі пояснювали у судовому засіданні, що писати заяви не збиралися, протоколи вони писали під диктовку, або підписували готові під впливом фізичного та психологічного насилля з використанням шантажу;

- суд без його згоди та без дотримання ст. 325 КПК вирішив не допитувати решту потерпілих, які не з`явилися до суду, при цьому всупереч ст. 326 КПК задовольнив їхні позови, заявлені до їх першого допиту;

- потерпілий ОСОБА_9 обґрунтував свій позов на суму 50 000 грн тим, що про їхні стосунки стало відомо широкому загалу, у той час як у розголошенні відомостей його (засудженого) провини немає;

- суд стягнув із нього судові витрати, незважаючи на те, що слідча безпідставно призначила усім потерпілим психіатричну експертизу, а також мистецтвознавчу експертизу сотень світлин, які були на жорсткому диску, не довівши, що він зберігав їх з метою поширення;

- суд, задовольняючи цивільний позови, не провів комісійної оцінки його майна, хоча загальна сума витрат і цивільних позовів покривалася вартістю автомобіля;

- вирок переписано з обвинувального акта, обставини, які в ньому викладені, судом не досліджені, матеріалів досудового слідства ніхто, ні на якій стадії не досліджував;

- прокурор не навела жодного доказу, і її промова тривала дві хвилини;

- вирок був винесений наступного дня після дебатів, що, враховуючи його обсяг, є неможливим і свідчить про те, що він є заздалегідь неправомірним;

- усупереч ст. 376 КПК вирок не було оголошено і йому нічого не роз`яснено, того дня (10 лютого 2021 року) його не вивозили із СІЗО, на відеозв`язку із судом він не був, копію вироку отримав лише 14 лютого 2021 року. Суд апеляційної інстанції на спростування його доводу про те, що вирок не оголошувався, послався на відеозапис оголошення, проте диск із цим записом йому не було надано;

- не виконано вимог ч. 3 ст. 347 КПК, у зв`язку з тим, що головуючий не оголосив текстів позовних заяв;

- попри те, що він неодноразово заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження, йому не було надано такої можливості, надалі його було ознайомлено з трьома томами справи із 21 та відправлено відбувати покарання;

- у суді апеляційної інстанції не було зачитано його апеляційної скарги і не надано йому можливості висловитися щодо її доводів, оголосити доповнення до апеляційної скарги, які він підготував;

- йому не зрозуміло чому запобіжний захід діє до дня набрання вироком законної сили, а не з моменту його затримання.

Крім того, у касаційній скарзі засуджений також не погоджується з встановленими судом фактичними обставинами, оцінкою досліджених судом доказів, зазначає про неповноту судового розгляду та наводить відповідні аргументи на підтвердження таких доводів.

До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 подав доповнення до касаційної скарги, у яких послався на те, що:

- діяння, у яких він обвинувачується, мали місце з літа 2001 року і до 2017 року, однак вирок не містить ніяких вказівок про мотиви незастосування за окремими епізодами строків давності. Суд не вирішував цього питання і, порушуючи положення п. 2 ч. З ст. 374 КПК, не навів мотивів призначення покарання або звільнення від покарання внаслідок закінчення строків давності;

- обвинувальний акт містить 191 епізод кримінально караних діянь і узагальнюючу вказівку на кваліфікацію за схожими епізодами, проте всупереч ч. 5 ч. 2 ст. 291 КПК у ньому не зазначено правової кваліфікації кожного із цих діянь. Таке викладення обвинувального акту є узагальнюючим і не конкретним;

- місцевий суд не зважив на порушення закону під час складання обвинувального акту й у свою чергу допустив подібні порушення та усупереч п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374 КПК, обмежився тим, що навів статті закону лише в резолютивній частині вироку. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці порушення, та залишив у силі вирок, ухвалений, на його думку, з істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, надійшли заперечення.

У судовому засіданні:

- засуджений і його захисник підтримали касаційну скаргу;

- прокурор вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З урахуванням наведеного не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, стосовно оцінки доказів, а саме про те, що:

- за ст. 149 КК ніякої угоди стосовно людей з особою, на ім`я ОСОБА_14 , він не укладав, угоди купівлі-продажу не було. Перебуваючи в нього в гостях, ОСОБА_14 їздив із хлопцями в місто, щоб ті йому показали визначні місця, ходили по магазинах, у боулінг. У суді всі потерпілі дали показання, що в рабстві не перебували, приходили до нього за бажанням;

- у суді був допитаний підставний свідок, який нібито був понятим під час обшуку, однак він його ніколи не бачив, показання цього свідка фактично узаконили незаконний обшук і виправдали дії слідчої, яка під час обшуку заволоділа коштами на суму 9000 дол. США;

- потерпілі були його друзями, допомагали йому в бізнесі, проживали в нього, їздили з ним відпочивати, їхні показання у суді щодо відсутності з його боку насилля та протиправних дій узгоджуються як з його показаннями, так із записами з камери відеостеження. Проведені на підтвердження його провини психіатричні експертизи потерпілих є незаконними та недоцільними, оскільки були проведені через 6-8 років після подій;

- суд обґрунтував його провину тим, що він доводив потерпілих до безпорадного стану, даючи вживати спиртні напої, що не відповідає фактичним обставинам справи;

- суд у вироку зазначив, що він шантажував потерпілих і примушував їх до участі у створенні зображень порнографічного характеру, хоча потерпілі не свідчили про це. Також у вироку зазначено, що потерпілий ОСОБА_10 показав, що боїться його (засудженого), боїться помсти, що він (засуджений) наказував йому (потерпілому) вступати у зв`язок із ОСОБА_14 , однак таких показань потерпілий не давав;

- суд на обґрунтування його провини послався на дані протоколів пред`явлення особи для впізнання, згідно з якими потерпілі вказували, що він змушував їх вступати в стосунки з ОСОБА_14 , проте факт примушування не можна встановити за світлинами, у суді потерпілі заперечували ці факти, а потерпілий ОСОБА_15 у суді допитаний не був;

- потерпілі ОСОБА_20 та ОСОБА_12 дали показання про відсутність у них інтимної близькості з ним (засудженим), проте сторона обвинувачення і суд такі показання не спростували, суд не встановив достовірну дату їх знайомства;

- якщо статевий акт відбувається за згодою, але під час нього один з партнерів застосовує насилля, то такі дії не кваліфікуються за ст. 153 КК, хоча він ніколи не застосовував насилля;

- у проваджені відсутні обставини, які свідчать про те, що внаслідок алкогольного сп`яніння потерпілі не усвідомлювали характеру вчинених щодо них дій, тобто були у безпорадному стані;

- він не знав про неповнолітній вік потерпілих, вважав, що вони старші 16 років;

- зображення, які були в його комп`ютері, було викрадено, доступ до комп`ютера мали всі потерпілі (20 осіб);

- він не створював порнографічних фотографій, а нудистські фотографії не можуть розцінюватися як порнографічні;

- у провадженні відсутні докази примушування до створення ним зображень порнографічного характеру, які він не створював та не поширював;

- у його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 302 КК, оскільки в його будинку проживали особи, котрі допомагали йому в бізнесі, ніхто зі сторонніх до них не приходив, слідчий допустив неправильне тлумачення закону;

- у його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 304 КК, оскільки потерпілий ОСОБА_14 був взятий на облік як особа, яка вчинила правопорушення у стані сп`яніння, проте відповідного лікування він не потребував і воно не проводилося. Оскаржити рішення про взяття ОСОБА_14 на облік він не зміг, оскільки в місті розпочалися бойові дії. Після повернення до мирного життя ОСОБА_14 був знятий з обліку.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що йому було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК, без будь-яких доказів. Проте відповідно до ст. 309 КПК ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Тому на стадії касаційного перегляду вироку доводи ОСОБА_6 в цій частині не є предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_6 про заволодіння працівниками правоохоронних органів під час обшуку його грошовими коштами Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З урахуванням чого доводи касаційної скарги засудженого в цій частині не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

З огляду на вищезазначені положення ст. 337 КПК також не є предметом аналізу суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги засудженого про те, що:

- потерпілого ОСОБА_14 відвезли в м. Маріуполь, тобто затримали згідно зі ст. 209 КПК, що відповідно до ст. 207 КПК є незаконним;

- після затримання його ( ОСОБА_6 ) заводили в кабінет, де перебував ОСОБА_14 , якого били оперативні співробітники. Потім його (засудженого) залишили поруч із тим кабінетом, щоб він чув, як б`ють ОСОБА_14 , а на ранок останній уже мав статус потерпілого;

- під час обшуку слідча заволоділа інтимними фото - та відеоматеріалами, котрі зберігалися у комп`ютері, чим порушила ст. 15 КПК, після чого, як він вважає, почався терор його друзів, з якими у нього будь-коли були близькі стосунки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позови, не провів комісійної оцінки його майна, хоча загальна сума витрат і цивільних позовів покривається вартістю автомобіля, також не є предметом дослідження суду касаційної інстанції. Водночас питання щодо всякого роду сумнівів і протиріч, які виникають при виконанні вироку, засуджений не позбавлений можливості вирішити в порядку, передбаченому статтями 537, 339 КПК.

Разом з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.

Постановлячи вирок, суд першої інстанції врахував показання:

- потерпілого ОСОБА_16 про те, що, коли йому було 14-15 років, він працював у ОСОБА_6 . У будинку він з іншими хлопцями та з ОСОБА_6 вживали алкоголь (пиво, самогон). Він там ночував, вони грали в комп`ютер, також там залишався ОСОБА_10 . Із ОСОБА_6 вони їздили відпочивати на озеро, там останній фотографував їх. Чи були вони оголені - потерпілий відповідати не захотів. Із ОСОБА_6 він підтримував стосунки протягом 1-2 років, потім пішов вчитися та працювати, іноді спілкувався з ним. У ОСОБА_6 в будинку були установлені відеокамери, йому невідомо навіщо. ОСОБА_6 не примушував вступати з ним в статеві акти;

- потерпілого ОСОБА_10 про те, що з ОСОБА_6 він познайомився, коли йому було 14 років. Згодом він ночував та мешкав у нього, вживав з ним алкоголь. Також до ОСОБА_6 додому приходили ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , які теж працювали у нього та грали в комп`ютерні ігри. ОСОБА_6 робив фото, на яких всі були оголеними, і сам також роздягався. Цим подіям він не надавав значення, не розумів, що відбувається. ОСОБА_6 говорив, що відеозаписи та фотознімки він робить для себе. Під час зйомки останній торкався статевих органів як його, так і інших хлопців, він не чинив опору. У статеві стосунки з ОСОБА_6 потерпілий вступав добровільно, різними способами. Це відбувалося багато разів, майже щодня із жовтня-листопада 2011 року до затримання обвинуваченого. Про відеокамери в будинку йому було відомо. Про нікнейм ОСОБА_6 йому стало відомо під час затримання, він цим нікнеймом не користувався. Вони спільно відпочивали в с. Сидорово та у Криму, де ОСОБА_6 фотографував його оголеним. Під час розслідування слідчий на нього не тиснув. ОСОБА_6 йому не погрожував, у них були добрі стосунки. Він знайомий з ОСОБА_37 та ОСОБА_14 , ОСОБА_37 приїздив до нього двічі, ОСОБА_14 - п`ять разів. Вдома у ОСОБА_6 він з ними вступав в статеві стосунки добровільно, вони йому платили за це гроші. Також він приходив до ОСОБА_6 зі своєю дівчиною. Претензій до ОСОБА_6 він не має, від цивільного позову відмовляється;

- потерпілого ОСОБА_9 про те, що з ОСОБА_6 він познайомився, коли йому було 15 років, бував у нього вдома, вони грали в комп`ютерні ігри, іноді вживали алкоголь. Також туди приходили ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , він усіх не пам`ятає. Вперше ОСОБА_6 став вчиняти щодо нього сексуальні дії в середині 2014 року. Він залишався ночувати у ОСОБА_6 , десь раз на місяць вступав з ним в статеві зносини, це було добровільно, при цьому він перебував у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_6 його фотографував іноді в одязі, іноді без. На той час він не в повній мірі розумів, що з ним робив ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_6 фотографував його, були присутні інші хлопці, він торкався його, усі деталі він розповідав слідчому. Спосіб вчинення ОСОБА_6 дій відносно нього правильно зазначений у обвинувальному акті. Вони спільно відпочивали в лісі, на озері, там обвинувачений фотографував його, в тому числі в оголеному вигляді. Він не бачив, щоб ОСОБА_6 знімав відео. Нікнейм «ОСОБА_6» належить ОСОБА_6 , він сам про це говорив. Одного разу, перебуваючи у стані сп`яніння, ОСОБА_6 погрожував комусь з хлопців, що розмістить фотознімки в інтернеті. За його участю проводили огляд, показання він надавав добровільно. Свій цивільний позов обґрунтував тим, що діями ОСОБА_6 йому заподіяно моральну шкоду, оскільки той розповсюдив його фотографії, також багато людей дізналося про те, що відбувалося, тому просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди;

- потерпілого ОСОБА_8 , який також підтвердив, що з ОСОБА_6 він познайомився, коли йому було 14 років, періодично мешкав у нього, останній неодноразово робив фотознімки еротичного характеру за його участю, а також за участю ОСОБА_10 . Із ОСОБА_6 вони спільно вживали алкоголь. Коли ОСОБА_6 вчиняв стосовно нього протиправні дії, він перебував у стані алкогольного сп`яніння, він розумів, що з ним робить ОСОБА_6 , не вважав це нормальним, однак нікому про ці події не повідомляв. Не заперечує, що ОСОБА_6 вступав із ним в статеві зносини. Побоювався, що якщо не буде приходити до ОСОБА_6 , то останній розповсюдить його фотознімками;

- потерпілого ОСОБА_11 про те що з ОСОБА_6 познайомився через ОСОБА_21 , коли навчався у 4-му класі, на той час йому було 9-10 років. Він грав у нього вдома в комп`ютерні ігри. Коли вони з ОСОБА_21 купалися в душі, ОСОБА_6 зробив їх фотографії. Протягом п`яти років після цього він у ОСОБА_6 не з`являвся. У 8-9 класі він працював у ОСОБА_6 в інкубаторі, там також працював ОСОБА_25 . Ночував він у ОСОБА_6 десь раз на три місяці. Також ОСОБА_6 фотографував його оголеним в с. Сидорово та коли відпочивали на нудистському пляжі в Криму. Він не розумів сутності дій, які з ним вчиняв ОСОБА_6 , йому було лише 10 років. Він знайомий із ОСОБА_14 із Санкт-Петербурга , вони познайомилися у Криму. Згодом ОСОБА_14 приїздив до ОСОБА_6 в гості, мета його візиту потерпілому невідома. Про відносини з ОСОБА_14 потерпілий розповідати не захотів;

- потерпілого ОСОБА_19 , який підтвердив що з ОСОБА_6 він познайомився, коли йому було 13-14 років, залишався у нього ночувати, вони вживали алкоголь. Були моменти, коли потерпілий був у стані сильного алкогольного сп`яніння і не розумів, що з ним відбувається, що в цей час робив ОСОБА_6 , він не пам`ятає. Разом вони їздили купатися без одягу, ОСОБА_6 їх фотографував. Під час першої зустрічі ОСОБА_6 показав йому пістолет, після чого він три роки до нього не ходив. Припускає, що він міг відчути загрозу, однак пізніше він зрозумів, що це не загроза. ОСОБА_6 пістолетом йому не погрожував, під час розслідування у нього був стрес, тоді (у 13 років) він вважав, що ОСОБА_6 йому погрожував. Разом вони їздили в Крим, відпочивали на нудистському пляжі, всі витрати ніс ОСОБА_6 , також з ними був ОСОБА_25 . Батькам він не говорив, що їде з ОСОБА_6 . Йому відомо, що в будинку ОСОБА_6 були установлені відеокамери;

- потерпілого ОСОБА_20 про те, що з ОСОБА_6 він познайомився 10 років тому через ОСОБА_21 . Разом з ОСОБА_6 та іншими їздив купатися на озеро та у Крим. Він залишався на ніч в будинку ОСОБА_6 не часто, десь раз на рік. ОСОБА_6 змушував його роздягатися, запевнював, що це нормально, він пустував (на той час йому було 10 років). Якого саме змісту були фотографії потерпілий відмовився конкретизувати, так само відмовився відповідати, чи вступав він з ОСОБА_6 в статеві зносини, за інших осіб йому невідомо;

- потерпілого ОСОБА_25 про те, що він познайомився з ОСОБА_6 у віці 14-15 років, працював у нього вдома в інкубаторі протягом шести років. Він ночував у ОСОБА_6 , той виділив йому кімнату. Разом із ОСОБА_6 та іншими особами відпочивав у Криму на нудистському пляжі та на озері в м. Слов`янську. У ОСОБА_6 вдома були установлені відеокамери. Останній мав вдома декілька комп`ютерів, понад три. Він знайомий із ОСОБА_14 із Санкт-Петербурга, вони познайомилися в Криму, згодом він приїздив в гості до ОСОБА_6 , вони ходили в кафе, гуляли містом. Про інтимне життя ОСОБА_14 йому нічого не відомо. Із ОСОБА_14 він стосунків не підтримує;

- потерпілого ОСОБА_12 про те, що він познайомився з ОСОБА_6 , коли йому було близько 13 років. Він приходив до ОСОБА_6 майже щодня, а з 15 років став працювати у нього в інкубаторі. З ОСОБА_6 він спілкувався протягом чотирьох років. ОСОБА_6 вчиняв щодо нього протиправні дії. Потерпілий побоювався, щоб ніхто не дізнався про те, що відбулося. У ОСОБА_6 були його фотознімки в оголеному вигляді у всіх ракурсах, йому на той час було 14-15 років. Фото були зроблені у спальні та на пляжах, також з ними був ОСОБА_10 . Він не розумів усього, що відбувалося. Ночував у ОСОБА_6 загалом 2-3 рази, вони вживали алкоголь щонайменше раз на тиждень. Він був у стані сильного алкогольного сп`яніння, що в цей час робив ОСОБА_6 , йому невідомо, однак відомо, що він робив фотознімки в оголеному вигляді. Він не розумів, що відбувається у зв`язку з віком та станом сп`яніння. ОСОБА_6 торкався його статевих органів. Він не вступав з ним у статеві відносини. В Крим їздив із ОСОБА_6 у 2012-2013 роках, разом з ними були ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , там відбувалося те саме, вони були на нудистському пляжі;

- потерпілого ОСОБА_26 про те, що з ОСОБА_6 він познайомився, коли навчався у 8-9 класі, останній пропонував йому роздягатися. Приблизно раз на місяць ОСОБА_6 пропонував йому роздягатися, він не все розумів, боявся наслідків. ОСОБА_6 йому не погрожував. Він не пам`ятає, чи торкався його ОСОБА_6 , коли робив фотознімки, чи вступав він з ним в статеві відносини, також не пам`ятає, йому неприємно про це розповідати. Під час досудового розслідування він надавав правдиві свідчення. З ОСОБА_6 спілкувався близько п`яти років. Разом вони їздили відпочивати в с. Сидорово, на море, скільки йому тоді було років, не пам`ятає. В смт Коктебель на нудистський пляж він їздив з ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_46 та іншими. Фото ОСОБА_6 робив на морі та у с. Сидорово. Вдома у ОСОБА_6 були установлені відеокамери;

- потерпілого ОСОБА_22 про те, що з ОСОБА_6 він познайомився у 14-річному віці. За час їх знайомства ОСОБА_6 просив його та ОСОБА_10 роздягатися, при цьому фотографував, він був наляканий, тому не запитував навіщо. Ці події відбувалися на озері в с. Сидорово;

- потерпілого ОСОБА_29 про те, що з ОСОБА_6 його познайомив ОСОБА_13 у 2009-2010 роках. Разом із ОСОБА_6 та іншими їздили в с. Сидорово покупатися, де обвинувачений робив їх світлини в оголеному вигляді, згодом такі світлини останній робив удома в спальні. Він розумів сутність дій, які стосовно нього вчиняв ОСОБА_6 . Після першого разу він перестав ходити до ОСОБА_6 , за тиждень до нього прийшов ОСОБА_13 , приніс фотознімки і сказав, що, якщо він не прийде, ОСОБА_6 покаже ці фотознімки в технікумі та іншим особам. Фото в технікумі так і не показали, більше до ОСОБА_6 він не ходив. Безпосередньо ОСОБА_6 йому не погрожував, лише через ОСОБА_13 . Вдома у ОСОБА_6 працювали відеокамери в коридорі, кухні та на подвір`ї. Він претензій до ОСОБА_6 не має, просив йому призначити найсуворіше покарання;

- показання свідка ОСОБА_49 про те, що він був понятим під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 19 вересня 2017 року. В ході цієї слідчої дії було виявлено та вилучено комп`ютерну техніку, обшук проводився в присутності ОСОБА_6 та його матері. Крім них був племінник обвинуваченого, який там мешкає, і кілька його друзів. Оскільки ОСОБА_6 почав себе неадекватно поводити, було викликано наряд поліції, після чого ОСОБА_6 зник з поля його зору. Гроші в ході обшуку були виявлені, але не вилучалися, оскільки їх забрала мати ОСОБА_6 , стверджуючи, що ці гроші є їх доходом від інкубатора. Він підписував протокол, який складався за результатами обшуку.

З огляду на показання потерпілих, які були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку, безпідставними є доводи ОСОБА_6 у його касаційній скарзі про те, що всі потерпілі дали показання, що протиправних дій він не вчиняв, насильство до них не застосовував, ні до чого не змушував і не шантажував, та пояснювали, що писати заяви не збиралися, протоколи писали під диктовку або підписували готові, під впливом фізичного та психологічного насилля з використанням шантажу.

Суд першої інстанції дослідив і поклав в основу вироку й інші зібрані докази, а саме дані:

- протоколу обшуку від 19 вересня 2017 року, (обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді від 13 вересня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_6 ), згідно з яким було виявлено та вилучено системні блоки, жорсткі диски та іншу комп`ютерну техніку, фото- і відеотехніку, а також виявлено комп`ютер у ввімкненому стані, з відкритими вкладками на робочому столі, у яких містилися зображення дітей в оголеному вигляді, на робочому столі також був ярлик програми «Giga Tribe», під час відкриття якої з`являлося вікно підключення програмного забезпечення, де було вказано ім`я користувача « ОСОБА_6 » та збережений скритий пароль. На робочому столі в папці «Giga Tribe» були збережені ярлики та папки, в яких містилися графічні зображення дітей в оголеному вигляді, переважно хлопчиків, на фотоапараті «Nicon» з картою пам`яті SD на 8 Gb також були зображені фотознімки оголених чоловіків, статевих органів;

- протоколу огляду речей, виявлених під час обшуку 19 вересня 2017 року, від 9 грудня 2017 року, згідно з яким на жорстких дисках, вилучених зі спальні ОСОБА_6 , містилися фото-, аудіо-, відеофайли, схожі на дитячу порнографію. Також було виявлено відеофайли, де зафіксовано, що особи чоловічої статі задовольняють статеву пристрасть неприродним способом, встановлено, що за місцем мешкання ОСОБА_6 розташовані камери відеоспостереження;

- протоколу огляду від 5 березня 2018 року, згідно з яким на вилучених в ході обшуку 1 березня 2018 року жорстких дисках містилися мультимедійні файли статевих актів та зображення оголеного тіла, текстові файли з інформацією про авторизацію на різноманітних інтернет-сайтах;

- протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 від 20 вересня 2017 року, згідно з яким останній за місцем проживання ОСОБА_6 показав, що протягом року він був знайомий з ОСОБА_6 , який періодично вивозив його на ставок, де пропонував роздягатися та фотографував його оголеним, при цьому потерпілий зазначив, що періодично він також відвідував помешкання ОСОБА_6 , неодноразово вживав з ним алкоголь, а той фотографував його. Потерпілому відомо, що у ОСОБА_6 вдома були відеокамери та чотири персональних комп`ютери, там він мешкав з іншими знайомими ( ОСОБА_14 , ОСОБА_8 ), котрих ОСОБА_6 також фотографував оголеними. Під час експерименту потерпілий з письмової згоди ОСОБА_28 та ОСОБА_14 , який зареєстрований у тому ж будинку, показав кімнати, де мешкали хлопці, та місце розташування комп`ютерів;

- протоколів слідчих експериментів з ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які аналогічні за змістом фактичних даних до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 ;

- протоколів оглядів фото- та відеозображень, що містилися на жорстких дисках та системних блоках з жорсткими дисками, вилученими за місцем мешкання ОСОБА_6 , за участю потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 (кожного окремо). У ході оглядів потерпілі впізнали себе та ОСОБА_6 ;

- протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 червня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_14 , згідно з яким потерпілий впізнав ОСОБА_53 як особу, яка є знайомим ОСОБА_6 , на ім`я ОСОБА_14 , котрий приїжджав у гості до ОСОБА_6 у 2013 році, та з яким останній наказував ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і ОСОБА_15 проти їх волі вступати в статеві зносини, що відбувалося в кімнаті ОСОБА_14 в будинку ОСОБА_6 ;

- відомостей адміністрації Державної прикордонної служби України, наданих в порядку ст. 93 КПК, згідно з якими ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин РФ, перетинав державний кордон України, зокрема 14 червня 2013 року здійснив в`їзд повітряним транспортом у м. Донецьк, 17 червня 2013 року- виїзд повітряним транспортом з м. Донецька;

- висновку судово-мистецтвознавчої експертизи від 15 листопада 2018 року № 2333/18, згідно з яким інформація, збережена на дисках DVD-R у графічних файлах, що була скопійована з твердотільного накопичувача, вилученого під час обшуку у ОСОБА_6 , має порнографічний характер та належить до дитячої порнографії;

- протоколу огляду від 8 червня 2017 року, згідно з яким на оптичному диску збережено скриншоти програмного забезпечення «Giga Tribe», з яких убачається наявність в загальному доступі папки «гига», котра належала користувачу з обліковим записом ОСОБА_6. У цій папці містилося ще 47 папок, у папці «Новая папка (2)» - 1085 графічних зображень дітей та статевих органів, в папці «brma» - 12 графічних зображень дітей і статевих органів;

- протоколу огляду фотоапарата «Nicon D90» від 23 вересня 2017 року, відповідно до якого на карті пам`яті «Toshiba SD HC» із цього фотоапарата розміщенні фотографії оголених чоловіків, чоловічих статевих органів, а саме: 31.08.2017 (37 файлів), 02.09.2017 (21 файл), 03.09.2017 (20 файлів), 04.09.2017 (4 файли), 05.09.2017 (16 файлів), 10.09.2017 (2 файли), 11.09.2017 (19 файлів), 12.09.2017 (10 файлів), 13.09.2017 (6 файлів), 15.09.2017 (4 файли), 16.09.2017 (4 файли), 18.09.2017 (6 файлів). Карту пам`яті поміщено до паперового конверта;

- протоколу огляду від 6 квітня 2018 року жорсткого диску «Hitachi HDD:7K320-160», модель HTS7232216L9A362, серійний номер 100211FC3203NPJL7JHG, який був вилучений в ході обшуку у ОСОБА_6 1 березня 2018 року. Згідно з протоколом на жорсткому диску містяться 27 111 графічних зображень, 234 відеофайли, що були записані на дев`яти оптичних дисках;

- протоколу огляду від 9 липня 2018 року, згідно з яким під час огляду твердотільного накопичувача марки «SSD VERTEX 2 Sata II 2.5 Solad State Drive», серійний номер 018121011029868 та жорсткого диска марки «Seagate Barracuda» ST2000DM002 серійний номер Z1E3KRE1 виявлено п`ять криптосховищ, доступ до яких можливий лише після введення пароля: «12343412», де розміщені зображення оголеного тіла. Ці файли були записані на 10 оптичних дисках;

- протоколу огляду від 24 березня 2018 року, згідно з яким під час огляду жорсткого диска марки «Seagate s/n Z1D6DZYP», вилученого в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 19 вересня 2017 року, виявлено та скопійовано мультимедійні файли статевих актів і зображення оголеного тіла;

- протоколу огляду електронних поштових скриньок, що належать ОСОБА_6 , від 26 березня 2018 року, згідно з яким встановлено листування з поштових скриньок ІНФОРМАЦІЯ_5 (пароль: « ІНФОРМАЦІЯ_6 »), ІНФОРМАЦІЯ_7 (пароль НОМЕР_2 ) із поштовою скринькою ІНФОРМАЦІЯ_8 , за допомогою цієї поштової скриньки було створено обліковий запис на сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, за допомогою якого здійснювалося розповсюдження файлів, що мали ознаки дитячої порнографії. Крім того, виявлено лист з рахунком-фактурою на ім`я замовника « ОСОБА_6 ». Повний перелік листування записано на два оптичні диски;

- висновку комплексної комп`ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 18 березня 2019 року № 19/9-1/1/59-9-2/2/23-СЕ/18, згідно з яким на наданому на дослідження жорсткому диску «Seagate», серійний номер 9VXOSWMQ, вилученому за місцем проживання ОСОБА_6 , містяться відеофайли та графічні файли, що є продукцією порнографічного характеру, переважна більшість яких має ознаки дитячої порнографії;

- висновків судово-мистецтвознавчої експертизи від 30 березня 2018 року № 2248/18 та від 4 квітня 2018 року № 2250/18, № 2251/18, згідно з якими відеофайли, котрі були скопійовані з жорсткого диску Seagate s/n 9VXOSWMQ на оптичні диски «Nanotex» № 1, 2, 3, 4 (відеозаписи за 2014 - 2016 роки) № 1, 8 (відеозаписи за 2017 рік), містять зображення порнографічного характеру, зображень дитячої порнографії не містять;

- висновку судово-мистецтвознавчої експертизи від 8 червня 2018 року, № 2266/18, згідно з яким у файлі з оптичного диска «Nanotex» № 6 є зображенням порнографічного характеру, що містить дитячу порнографію;

- висновків судово-мистецтвознавчої експертизи від 23 червня 2018 року № 2269/18, згідно з якими інформація, зафіксовано на оптичному диску "Nanotex" № 5 у графічних файлах, на яких зображений ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_20 , ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , має порнографічний характер;

- висновку мистецтвознавчої експертизи від 21 серпня 2017 року № 212, відповідно до якого графічні файли: 1410945879, 1410945916, 1410945983, 1410946062, FC-009, FC-010, FC-011, Р1010063, Р1010067, Р1010068, «ІНФОРМАЦІЯ_11», які містяться на компакт-диску, є носіями інформації порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію;

- висновку мистецтвознавчої експертизи від 16 травня 2018 року № 80, згідно з яким файли з диска № 6 із папок «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_14», графічні файли 05022010130 та відеофайл 0502210003, файли Р1290095, Р1290096, Р1290097, DSC_9065, DSC_9066, два зображення текстового файлу «ОСОБА_25», містять інформацію, яка належить до порнографії, ознак дитячої порнографії не містять;

- висновку експерта від 16 серпня 2018 року № 81 складеним в результаті проведення мистецтвознавчої експертизи, встановлено, що більшість відеофайлів, які записані на компакт-диск № 5, серед яких 2014052617013003, 2014050113510703, 2014052600381103, містять ознаки порнографії, ознак дитячої порнографії не містять. Відеофайл, записаний на компакт-диск № 7, містить інформацію, що належить до порнографії;

- висновку комплексної комп`ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 18 січня 2018 року № 350-351, згідно з яким у системному блоці персонального комп`ютера виявлено встановлене програмне забезпечення «Giga Tribe», у якому в полі для вводу логіна містяться два збережених логіни « ОСОБА_6 » із збереженим паролем та «ІНФОРМАЦІЯ_15» без пароля для авторизації в обліковому засобі цього програмного забезпечення. Серед файлів виявлено відеофайли, що містять інформацію, яка відноситься до порнографії. Під час порівняльного дослідження встановлено, що ознаки збігаються з визначенням порнографії, наданим у методичній літературі та Законі України «Про захист суспільної моралі». За допомогою програмного забезпечення «Giga Tribe», виявленого на накопичувачі інформації системного блока № 2, ймовірно розповсюджувалася інформація з підключених до неї директорій. У пам`яті флеш-накопичувача виявлено графічні файли, де міститься інформація, яка належить до порнографії;

- висновку комплексної комп`ютерно-технічної та мистецтвознавчої експертизи від 11 червня 2018 року № 19/9-1/58-СЕ/18-9-2/2/22-СЕ/18, відповідно до якого 16 графічних фалів із 18, що були розповсюджені за допомогою програмного продукту «Giga Tribe» та знаходилися на системному блоці, вилученому в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , належать до продукції порнографічного характеру з ознаками дитячої порнографії;

- висновку судово-психіатричного експерта від 6 квітня 2018 року № 100, згідно з яким ОСОБА_6 ні в період вчинення інкримінованих йому діянь, ні на час проведення експертизи хронічного душевного захворювання, тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляв. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребував;

- висновків судових психологічних експертиз № 625 від 28.03.2018, № 653 від 06.04.2018, № 652 від 05.04.2018, № 627 від 02.04.2018, від 05.04.2018, № 776 від 12.04.2018, № 651 від 11.04.2018, № 775 від 13.04.2018, № 628 від 29.03.2018, № 624 від 26.03.2018, № 2826-2829 від 07.08.2018 щодо потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , згідно з якими з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, несформованої статевої ідентифікації та смислового досвіду відсутність специфічного досвіду та сформованої ієрархії мотивів, самосвідомості, моральної свідомості, рефлексії власних моральних почуттів указували на неможливість ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування, здійснених стосовно них, що безумовно спричинило нездатність до ефективного спротиву. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, присутності достатньої сексуальної поінформованості як теоретичного, так і практичного характеру ці потерпілі були здатні правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання. Потерпілі не були схильні до надмірного фантазування (неконтрольованого свідомістю створення образів уяви) та патологічної брехні. В емоційному стані ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 відзначається підвищена тривожність, внутрішнє напруження, дратівливість. Ці ознаки характеризують наявність у потерпілих посттравматичного стресового розладу внаслідок протиправних дій, які ОСОБА_6 вчиняв щодо них протягом декількох років;

- висновків судових психологічних експертиз від 23 квітня 2018 року № 1088, 1089, 1095, 1090, 1094, 1086, 1092, 1091, 1087, 1093 стосовно потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , згідно з якими з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, не сформованої статевої ідентифікації та смислового досвіду, відсутність специфічного досвіду та сформованої ієрархії мотивів, самосвідомості, моральної свідомості, рефлексії власних моральних почуттів вказує на неможливість цих потерпілих усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування, здійснених стосовно них, що безумовно спричинило нездатність чинити ефективний супротив діям ОСОБА_6 , було суттєвим психологічно значущим фактором для встановлення їхнього безпорадного стану. Під час вчинення стосовно них дій сексуального характеру потерпілі перебували в уразливому стані;

- висновків судових психологічних експертиз № 1170 від 10.05.2018, № 1171 від 26.04.2018, № 2099-2104, 2194-2199 від 20.06.2018, № 1222-1227 від 10.05.2018, № 2105-2110 від 20.06.2018, № 2111-2116 від 20.06.2018, згідно з якими з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, несформованої статевої ідентифікації та смислового досвіду відсутність специфічного досвіду та сформованої ієрархії мотивів, самосвідомості, моральної свідомості, рефлексії власних моральних почуттів у період скоєних щодо них дій указує на неспроможність ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування щодо них, безумовно спричинило нездатність до ефективного спротиву. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, життєвого досвіду, особливостей соціальної ситуації, присутності достатньої сексуальної поінформованості як теоретичного, так і практичного характеру на час проведення досліджень ці потерпілі були здатні правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати відповідні показання, вони не були схильні до надмірного фантазування (неконтрольованого свідомістю створення образів уяви) та патологічної брехні. В емоційному стані потерпілих відзначалися такі ознаки, як підвищена тривожність, внутрішнє напруження, дратівливість, що характеризували наявність у них посттравматичного стресового розладу, внаслідок вчинених ОСОБА_6 щодо них протиправних дій, які тривали протягом декількох років. З огляду на вищенаведені обставини убачається неможливість цих потерпілих усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування, здійснених стосовно них, що безумовно спричинило нездатність до здійснення ефективного спротиву діям ОСОБА_6 , що є суттєвим психологічно значущим фактором для встановлення перебування ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 у безпорадному стані;

- висновку судово-психіатричного експерта від 18 квітня 2018 року № 402, згідно з яким потерпілий ОСОБА_14 у період з 2010 року до 19 вересня 2017 року яким-небудь психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством не страждав, виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Зазначений психічний розлад ОСОБА_14 не пов`язаний зі скоєнням стосовно нього протиправних дій. Потерпілий міг з урахуванням свого психологічного та психічного стану правильно сприймати явища навколишнього середовища і надавати про них адекватні відомості. Під час проведення дослідження ОСОБА_14 пояснював, що алкогольні напої вживав з 10 років, мали місце запої тривалістю до місяця, світлі проміжки тривали до двох місяців. Також зазначав, що, коли ОСОБА_6 почав вчиняти щодо нього протиправні дії, він спочатку був у шоку, а потім почав усвідомлювати, що крім ОСОБА_6 він нікому не потрібен і грошей йому ніхто не дасть. У той період часу він залежав від нього, оскільки житло та гроші були ОСОБА_6 ;

- відомостей КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов`янська», наданих відповідності до ст. 93 КПК, згідно з якими ОСОБА_14 перебував під профілактичним наглядом у лікаря-нарколога з березня 2014 року з відповідним діагнозом.

Узявши до уваги вищезазначені та інші, надані стороною обвинувачення, докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, місцевий суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Згідно зі ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Не відповідають журналам та звукозаписам судових засідань доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції не досліджував докази (у тому числі висновки психологічних та мистецтвознавчих експертиз), вирок переписано з обвинувального акта, а матеріали досудового слідства ніхто, ні на якій стадії не досліджував.

Зокрема, із звукозаписів судових засідань від 7 липня та 3 вересня 2020 року (томи 14-18) убачається, що висновки вищенаведених експертиз були предметом дослідження місцевого суду.

Доводи засудженого про те, що судом безпосередньо не досліджувались світлини, відеозаписи з камери спостереження, якими місцевий суд обґрунтував його провину, зокрема і за ст. 149 КК, з огляду на те, що ці світлини та відеозаписи є у матеріалах кримінального провадження, місцевим судом досліджувалися протоколи їх огляду, та вони були предметом експертного дослідження, висновки яких також досліджувалися судом, і покладені в основу вироку, не свідчать про наявність такого істотного порушення КПК, яке перешкодило чи могло перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення.

Стосовно доводів ОСОБА_6 про те, що прокурор не навів жодного доказу і його промова тривала кілька хвилин, Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 347 КПК судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта. Крім того, саме стороною обвинувачення, відповідно до положень КПК, було надано на підтвердження пред`явленого обвинувачення всі докази у кримінальному провадженні. Водночас, посилаючись на нетривалу промову прокурора, засуджений не зазначає, які порушення КПК було допущено прокурором у цій частині.

З висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються, погодився і суд апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого, навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зокрема, суд апеляційної інстанції на спростування доводів в апеляційній скарзі (аналогічних до доводів у доповненнях до касаційної скарги засудженого) щодонезастосування за окремими епізодами, які йому інкримінуються, строків давності зазначив, що під час судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_6 вчиняв злочини влітку 2001 року, у травні 2003 року, у серпні-вересні 2004 року, 11 та 12 грудня 2004 року, у 2005 році, 4 липня 2006 року, влітку 2007 року, у 2008-2017 роках, останній з яких 11 березня 2017 року (ч. 5 ст. 301 КК), тому, на переконання суду апеляційної інстанції, саме з 11 березня 2017 року обчислюються строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного, кількості та ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_6 нових злочинів, а також положень ч. 3 ст. 49 КК, згідно з якими перебіг давності переривається, якщо до закінчення визначених цією статтею строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин, обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину, а строки давності обчислюються окремо за кожний злочин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення зазначених злочинів не минули, тому підстави для звільнення від неї відсутні.

Поряд з цим Судом береться до уваги, що доводи касаційної скарги не містять будь-яких обґрунтувань того, з огляду на які статті пред`явленого обвинувачення, на думку засудженого, повинні були бути застосовані строки давності.

Суд апеляційної інстанції дав також оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він не створював та не утримував місця розпусти, а мав лише житловий будинок, куди до нього приходили гості. Зокрема, суд апеляційної інстанції указав, що наданими стороною обвинувачення доказами в повному обсязі підтверджено, що ОСОБА_6 з 2008 року за місцем свого мешкання в належному йому на праві власності житловому будинку створив місце розпусти та утримував його.

На спростування доводів в апеляційній скарзі сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 156 КК, оскільки дії потерпілих були добровільні, суд апеляційної інстанції зазначив, що для кваліфікації дій ОСОБА_6 за цією статтею кримінального закону згода потерпілих на вчинення стосовно них таких дій не має значення, оскільки розпусні дії можуть відбуватися як за згодою особи, яка не досягла 16-річного віку, так і із застосуванням до неї фізичної сили з метою примушування її до вчинення певних дій. Розпусні дії, відповідальність за які передбачено цією статтею, повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення, вони спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження в неповнолітньої особи статевого інстинкту.

Доводи засудженого про те, що в його діях відсутні ознаки злочину, передбачені ст. 156 КК, оскільки він займався нудизмом, який не заборонений, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами провадження, відповідно до яких ОСОБА_6 систематично, протягом тривалого часу вчиняв щодо неповнолітніх розпусні дії сексуального характеру, спрямовані на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатні викликати фізичне та моральне розбещення потерпілих за обставин і в час, які зазначені у вироку, щодо малолітніх та неповнолітніх ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги засудженого про те, що він мав статеві стосунки лише з особами, які досягли 16-річного віку, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до висновків мистецтвознавчих експертиз більшість фото- та відеофайлів, у яких ОСОБА_6 зафіксував вчинені ним дії щодо потерпілих, належать до дитячої порнографії, тобто із зображення особи (потерпілого) видно, що вона виглядає як дитина, а більш детально ознаки дитячої порнографії викладені в дослідницьких частинах зазначених висновків експертів, зокрема, щодо вторинних статевих ознак.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_6 усвідомлював, що вчиняє протиправні дії стосовно неповнолітніх та малолітніх осіб, оскільки потерпілі були знайомі з ним, протягом певного часу приходили до нього додому, грали в комп`ютерні ігри, спілкувалися, про що вказували потерпілі і чого не заперечував сам ОСОБА_6 . З урахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції констатував, що засудженому було достеменно відомо не лише про їхній вік, але й про складні життєві обставини, у яких перебували ці діти.

На спростування доводів в апеляційній скарзі сторони захисту (аналогічних до доводів касаційної скарги) про те, що ОСОБА_6 мав добровільні статеві стосунки з потерпілими, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновками психологічних експертиз установлено, що потерпілі не мали можливості усвідомлювати характер і значення дій сексуального спрямування, вчинених стосовно них, що вказувало на нездатність здійснення ефективного спротиву, перебували в уразливому стані, що обумовлено низкою обставин у кожному конкретному випадку, але всі потерпілі на момент вчинення відносно них злочинів були дітьми, які опинилися в складних життєвих умовах, деякі залишилися без батьків, більшість потерпілих мали відчуття страху та залежності від ОСОБА_6 , страх перед яким існував не лише під час вчинення ним інкримінованих злочинів, а й продовжував існувати на момент розгляду провадження. Зазначений страх обумовлений цілеспрямованими підступними діями ОСОБА_6 , який поступово підкоряв їх своїй волі, а саме запрошував до себе в гості, приваблюючи малолітніх осіб можливістю безкоштовно використовувати його комп`ютери для ігор, а більш старших хлопців підліткового віку, які або родини яких перебували у скрутному матеріальному становищі, можливістю заробітку в його інкубаторі. Згодом ОСОБА_6 , користуючись віком потерпілих та їх складним соціальним оточенням, відсутністю в цих дітей поруч дорослих, з якими вони б мали більш довірчі стосунки та яким могли б повідомити про протиправні дії ОСОБА_6 , використовуючи різні способи, в тому числі обман, робив фотографії, на яких були зображені потерпілі в оголеному вигляді. Маючи ці фотографії, ОСОБА_6 , погрожував їх розповсюдити, шляхом шантажу примушував потерпілих знову і знову приходити до нього додому, де вкотре вчиняв щодо них протиправні дії. Потерпілі ж в свою чергу, побоюючись як розповсюдження цих фотографій, так і розголосу того, що відбувалося в будинку ОСОБА_6 , і за його межами, не мали жодної об`єктивної можливості чинити ефективний опір обвинуваченому, який був значно старший за них та володів відомостями, що здатні принизити їх честь і гідність.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що самі по собі погрози ОСОБА_6 розповсюдити фотографії із зображенням оголених потерпілих не дають підстав розглядати вчинені з використанням таких погроз статеві зносини як насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Водночас саме, в тому числі, через ці погрози ОСОБА_6 поставив потерпілих у безпорадний стан, тобто в стан психічної безпорадності, в якому воля потерпілих на статеві зносини з ним була відсутня, але здійснювати опір його діям вони не мали жодної можливості.

Посилаючись у касаційній скарзі на те, що, якщо особа не знає про психічні захворювання потерпілого і сприймає його згоду на інтимні стосунки як волевиявлення, то в її діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 153 КК, засуджений не зазначає, яким чином наведене впливає на законність судових рішень щодо нього, при тому, що судами встановлено вчинення ним цього злочину стосовно неповнолітніх та малолітніх, про вік яких йому достеменно було відомо та які, згідно з висновками психологічних експертиз не мали можливості усвідомлювати характер і значення вчинених щодо них дій сексуального спрямування.

Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 (аналогічні доводам його касаційної скарги) про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК, оскільки такі доводи спростовуються протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно з якими ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , і ОСОБА_12 зазначали, що ОСОБА_6 у 2013 році наказував їм проти їх волі вступати в статеві зносини з ОСОБА_14 , які відбувалися в будинку ОСОБА_6 у кімнаті ОСОБА_14 . Чоловіка, на ім`я ОСОБА_14 , вони впізнали за зовнішніми ознаками - по зачісці, рисах обличчя, очах, а також за його віком. Аналогічні відомості під час проведення такої слідчої дії повідомив і ОСОБА_14 . Суд апеляційної інстанції водночас зазначив, що ОСОБА_6 був знайомий з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, чого він не заперечував, про що свідчать і спільні фотознімки, на яких потерпілі впізнали цю особу, а також листування, виявлене в ході огляду електронної поштової скриньки ОСОБА_6 , а також відомості щодо перебування на території України зазначеного громадянина РФ із 14 до 17 червня 2013 року.

Були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК. На спростування їх суд апеляційної інстанції зазначив, що мати ОСОБА_6 - ОСОБА_28 була призначена піклувальником ОСОБА_14 з 5 вересня 2012 року, після чого останній постійно мешкав в одному будинку з ОСОБА_6 . На момент призначення піклувальника потерпілий ОСОБА_14 вже протягом певного часу фактично мешкав у ОСОБА_6 , а ще раніше почав відвідувати його домівку. У серпні 2011 року ОСОБА_14 спільно з ним та ОСОБА_11 відпочивали в Криму, де ОСОБА_6 систематично пригощав потерпілих спиртними напоями. Факт спільного вживання алкоголю з неповнолітніми особами, зокрема і з ОСОБА_14 , не заперечував і сам засуджений, а також це підтвердили інші потерпілі. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умисні дії ОСОБА_6 , безпосередньо спрямовані на появу у неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої, схиляння його до вживання таких напоїв шляхом придбання йому алкоголю, мали значну тривалість та призвели до хвороби ОСОБА_14 на алкоголізм, тому утворюють склад інкримінованого злочину.

Спростував суд апеляційної інстанції і доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо відсутності в діях ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 ст. 301 КК. Зокрема, цей суд зазначив, що висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних даних, отриманих з протоколів слідчих дій, у тому числі оглядів фото та відеофайлів за участю потерпілих, висновків мистецтвознавчих, комплексних комп`ютерно-технічних та мистецтвознавчих експертиз, висновків психологічних експертиз, проведених щодо потерпілих.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 301 КК, оскільки зберігання певних зображень без мети збуту, на його думку, не містить складу цього злочину. Однак засудженому було інкриміновано розповсюдження зображень порнографічного характеру у всесвітній мережі Інтернет, що також утворює об`єктивну сторону цього злочину.

На спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про нерозповсюдження ОСОБА_6 файлів порнографічного характеру (фотознімків) через програмний продукт «Giga Tribe» суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до висновку експерта від 11 червня 2018 року № 19/9-1/58-СЕ/18-9-2/2/2/22-СЕ/18 за допомогою програмного забезпечення Giga Tribe, інстальованого в системному блоці персонального комп`ютера ОСОБА_6 , було розповсюджено 16 графічних файлів, які є продукцією порнографічного характеру та містять дитячу порнографію. При цьому суди встановили, що в браузері був збережений пароль до логіна « ОСОБА_6 », реєстрація цього облікового запису відбувалася з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також згідно з наведеним висновком експерта відомості стосовно сервера, часу підключення, довжини вмісту, типу підключення, підтримки активності, що у своїй сукупності, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про розповсюдження файлів з каталогу.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту (аналогічним доводам касаційної скарги засудженого) у частині того, що обшук у помешканні засудженого було проведено незаконно. На спростування цих доводів суд апеляційної інстанції послався на показання свідка ОСОБА_49 , який був понятим під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 та показав, що в ході цієї слідчої дії було виявлено та вилучено комп`ютерну техніку, обшук проводився в присутності ОСОБА_6 і його матері. Окрім них був племінник обвинуваченого, який там мешкав, та кілька його друзів. Оскільки ОСОБА_6 почав себе неадекватно поводити, був викликаний наряд поліції, після чого ОСОБА_6 зник з поля його зору. Гроші в ході обшуку були виявлені, але не вилучалися, оскільки прибігла мати ОСОБА_6 , стверджуючи, що ці гроші є їхнім доходом від інкубатора, та забрала їх. Він підписував протокол, який був складений за результатами обшуку.

Вищенаведеним спростовуються і доводи касаційної скарги засудженого про допущення працівниками правоохоронних органів порушень норм КПК під час проведення обшуку за його відсутності, та про ненадання йому протоколу обшуку і вилучення речей.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що працівники поліції усупереч положенням ч. 1 ст. 235 КПК кілька разів заходили у його помешкання і виходили з нього під час обшуку, який тривав три днів. Однак зі змісту вироку убачається, що обшук у помешканні ОСОБА_6 був проведений 19 вересня 2017 року, про що був складений відповідний протокол. Водночас згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що обшук за місцем його проживання був проведений без відповідної ухвали суду, у якій би зазначалося про дозвіл на вилучення комп`ютерів, дисків тощо. Водночас у матеріалах провадження міститься ухвала слідчого судді від 13 вересня 2017 року, у якій вказано про дозвіл на вилучення такої техніки під час обшуку (т. 15, а.п. 61).

Стверджуючи у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції усупереч положенням статей 87, 89 КПК не визнав доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, засуджений не вказує, які саме докази та, з огляду на які процесуальні порушення, суд повинен був визнати недопустимими.

Безпідставними є також доводи в касаційній скарзі засудженого про порушення положень ст. 218 КПК щодо підслідності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, начальник відділу СУ ГУНП в Донецькій області надав доручення про проведення досудового розслідування слідчому цього слідчого управління ОСОБА_56 (т. 6). Та обставина, що територіально ГУНП в Донецькій області знаходилось у м. Маріуполі, не свідчить про порушення органами досудового слідства територіальної підсудності.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам ОСОБА_6 про те, що місцевий суд безпідставно стягнув з нього витрати на проведення експертиз. Зокрема, цей суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Доводи в касаційній скарзі засудженого про те, що експертизи були призначені слідчим безпідставно, є необґрунтованими з урахуванням того, що в основу обвинувального вироку було покладено, у тому числі, висновки проведених у провадженні експертиз.

Суд апеляційної інстанції на спростування доводів засудженого стосовно того, що йому не було роз`яснено права, зазначив, що в матеріалах справи є розписка про вручення ОСОБА_6 пам`ятки про процесуальні права та обов`язки.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що йому не вручалась підозра, разом з тим у переліках прийнятих у ході досудового розслідування процесуальних рішень з реєстрів матеріалів досудового розслідування є вказівки на повідомлення про підозру ОСОБА_6 .. Крім того, у томі 18 кримінального провадження міститься повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру, на кожному аркуші якого міститься підпис ОСОБА_6 . Водночас суд касаційної інстанції згідно з положеннями ст. 433 КПК позбавлений можливості досліджувати докази, у той час, як сторона захисту на стадіях, коли таке дослідження було можливе не заявляла відповідних клопотань та не оскаржувала в апеляційному порядку вирок суду саме з цих підстав.

Спростував суд апеляційної інстанції і доводи апеляційної скарги засудженого (аналогічні до доводів у його касаційній скарзі) з приводу того, що вирок не оголошувався. Так у матеріалах кримінального провадження міститься диск із записом від 10 лютого 2021 року, з якого вбачається, що вирок було проголошено.

Суд звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законом не регламентовано час перебування суду в нарадчій кімнаті. Також закон не забороняє суду під час підготовки до розгляду провадження робити робочі записи та готувати проекти судових рішень. Та обставина, що вирок був винесений наступного дня після дебатів, що, на думку засудженого, враховуючи його обсяг, є неможливим і свідчить про його заздалегідь неправомірність, не може свідчити про порушення цим судом вимог статей 374 та 375 КПК. Водночас, посилаючись на таку обставину, засуджений не наводить будь-яких обґрунтувань про те, яким чином зазначене істотно перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і доводи ОСОБА_6 щодо відмови суду в задоволенні клопотання про ознайомлення його з матеріалами справи. Визнаючи неспроможними ці доводи, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідних клопотань під час розгляду справи обвинувачений не заявляв та вони відсутні в матеріалах кримінального провадження.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки такі висновки є обґрунтованими і в цілому вмотивованими.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначає про те, що у суді апеляційної інстанції не було зачитано його апеляційну скаргу і не надано йому можливості висловитись щодо її доводів, оголосити доповнення до апеляційної скарги, які він підготував.

Відповідно до ч. 3 ст. 403 КПК до початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її. У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.

Водночас із звукозапису судового засідання у суді апеляційної інстанції убачається, що доповідач у справі, як того вимагають положення ч. 2 ст. 405 КПК, оголосив доводи апеляційних скарг ОСОБА_6 та захисника, після чого стороні захисту було надано можливість висловитись щодо вимог апеляційних скарг, якою вона скористалася, будь-яких клопотань про долучення доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_6 не заявляв.

З урахуванням вищенаведеного доводи касаційної скарги ОСОБА_6 у цій частині є безпідставними.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений посилається на те, що обвинувальний акт містить 191 епізод кримінально караних діянь і узагальнюючу вказівку на кваліфікацію за схожими епізодами, проте усупереч ч. 5 ч. 2 ст. 291 КПК не містить правової кваліфікації кожного з цих діянь і таке викладення обвинувального акту, на його думку, є узагальнюючим і некоректним.

Такі доводи засудженого є безпідставні з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Отже за змістом п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відповідність обвинувального акта вимогам цього Кодексу є предметом перевірки суду першої інстанції лише під час підготовчого судового засідання.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт відповідає положенням КПК, тому дійшов висновку про можливість його призначення до судового розгляду.

З урахуванням наведеного та, з огляду на положення, передбачені ст. 314 КПК, доводи, зазначені у доповненнях до касаційної скарги засудженого, у частині невідповідності обвинувального акта вимогам КПК, які, на його думку, мали місце, не є предметом дослідження суду касаційної інстанції.

Безпідставними є і доводи у доповнення до касаційної скарги про те, що місцевий суд залишив поза увагою порушення закону під час складання обвинувального акта, в свою чергу допустив подібні порушення і усупереч положень п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 368 та п. 2 ч. 1 ст. 374 КПК обмежився тим, що навів статті закону лише в резолютивній частині вироку, а у мотивувальній частині вироку окремо не зазначив кваліфікацію по кожному з 191 епізоду кримінально караних діянь.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, серед іншого, зазначаються:

- формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

- статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;

- докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;

- мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з вироку місцевого суду, його зміст відповідає вищезазначеним положенням ст. 374 КПК, оскільки містить у мотивувальній частині вироку, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Водночас, посилаючись на те, що у мотивувальній частині вироку окремо не зазначено кваліфікацію по кожному з 191 епізоду, засуджений не наводить будь-яких обґрунтувань про те, що у вироку в цілому відсутня кваліфікація по будь-якому з цих епізодів.

Необґрунтованими є і доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд допустив порушення КПК у ході визначення початку строку відбування покарання. Так, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК (у редакції, яка діяла на момент ухвалення вироку щодо ОСОБА_6 ) у резолютивній частині обвинувального вироку, крім іншого, зазначаються, рішення щодо заходів, забезпечення кримінального провадження та рішення про зарахування строку досудового тримання під вартою.

Як убачається з резолютивної частини вироку, початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислюється з дня набрання вироком законної сили. При цьому суд на підставі ст. 72 КК зарахував ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 1 березня 2018 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі. Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишив без змін.

Таке рішення суду першої інстанції відповідає вищенаведеним положенням ст. 374 КПК.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд першої інстанції не виконав вимог ч. 3 ст. 347 КПК, оскільки головуючий не оголосив текстів позовних заяв, суперечать матеріалам провадження (т. 5, а.с. 172, с/з від 28 листопада 2019 року, 10:05-10:50).

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що потерпілий ОСОБА_9 обґрунтував свій позов тим, що про їхні стосунки стало відомо широкому загалу, у той час як у розголошенні відомостей його (засудженого) провини не має. Водночас доводи касаційної скарги засудженого в цій частині в цілому не спростовують обґрунтованості стягнення заподіяної шкоди, адже такі наслідки могли настати лише в результаті вчинення злочину та з огляду на положення, передбачені ст. 2 КПК, як мінімум, могли бути відомі іншим особам (органам досудового розслідування та суду, стороні захисту й іншим учасникам кримінального провадження), чим, у свою чергу, могла бути заподіяна шкода.

Щодо доводів у касаційній скарзі засудженого про те, що суд без його згоди, не дотримуючись ст. 325 КПК, вирішив не допитувати решту потерпілих, які не з`явилися до суду, при цьому, всупереч ст. 326 КПК задовольнив їх позови, заявлені до їхнього першого допиту, Суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження (т. 20, а.п. 175), у судовому засіданні 9 лютого 2021 року ОСОБА_6 та його захисник зазначили, що не заперечують проти продовження судового розгляду без осіб, що не з`явилися, у зв`язку з чим суд перейшов до дебатів.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до пунктів 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Таким чином, з огляду на зазначені положення КПК розгляд цивільного позову є частиною кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 КПК, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред`явлений позов.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілі, яких не було допитано у суді першої інстанції, звернулися до суду із заявами, у яких просили проводити розгляд кримінального провадження без їхньої участі.

Враховуючи вищенаведене та наявність у матеріалах провадження заяв потерпілих про розгляд кримінального провадження (отже, заявлених цивільних позовів) за їхньої відсутності, доводи засудженого в цій частині є необґрунтованими.

У судовому засіданні у суді касаційної інстанції захисник ОСОБА_7 просив звернути увагу Суду на те, що ч. 5 ст. 305 КК, яка, на думку захисника, є найтяжчою з тих, за якими засуджено ОСОБА_6 , була виключена з КК 18 лютого 2021 року, тобто на час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції 18 травня 2021 року вказана норма закону не діяла, а тому ОСОБА_6 засуджений безпідставно.

Разом з тим доводи захисника є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, як убачається з вироку, ОСОБА_6 оскаржуваним вироком не засуджувався за ч. 5 ст. 305 КК, як про це помилково зазначено захисником. Водночас ОСОБА_6 , крім іншого, засуджено за ч. 5 ст. 301 КК, яку було виключено з КК на підставі ЗаконуУкраїни від 18 лютого 2021 року № 1256-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Ланцаротської конвенції)». Разом з тим цим законом КК було доповнено ст. 301-1 КК, диспозицією якого і охоплювався зазначений склад злочину. Таким чином дії, передбачені ч. 5 ст. 301 КК, вищенаведеним законом не були декриміналізовані.

Так, зі змісту ч. 4 ст. 301-1 КК вбачається, що дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті (виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії (ч. 3 ст. 301-1 КК)) вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, або примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії, караються позбавленням волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У той час як санкція ч. 5 ст. 301 КК(у редакції Закону від 10 листопада 2015 року № 770-VІІІ) передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З урахуванням того, що кримінальна відповідальність за дії, вчинені ОСОБА_6 , посилена новим законом, з огляду на положення ст. 5 КК, відсутні підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_6 за вказаною статтею, оскільки за таких обставин становище засудженого буде погіршено.

У зв`язку з чим зазначені зауваження захисника щодо необґрунтованості засудження за вищенаведеною нормою закону не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що:

- одночасно з оголошенням у розшук слідчий зупинив слідство, хоча підозри йому не оголошено було, чим порушила положення ч. 1 ст. 280 КПК;

- усупереч ч. 5 ст. 280 КПК після зупинення слідства продовжувалися слідчі дії (було допитано осіб, які визнано потерпілими, надано письмові доручення на проведення експертиз), Суд зазначає наступне.

Щодо допиту потерпілих під час зупинення слідства, то, з огляду на ст. 23 КПК, зазначене не може свідчити про наявність істотного порушення КПК, оскільки в основу судових рішень суд поклав лише ті докази, які сприймав безпосередньо у суді.

Крім того, посилаючись на порушення положень ч. 5 ст. 280 КПК, засуджений не зазначає, які докази у зв`язку з цим є недопустимими і яким чином це вплинуло на законність постановлених щодо нього судових рішень.

Разом з тим, згідно з практикою ЄСПЛ не у всіх випадках, коли мають місце певні дефекти реалізації кримінально-правових механізмів, рішення, прийняте саме на основі процесуальних підстав, може відповідати загальним стандартам справедливого судового рішення.

Так, у справі «R.B. проти Естонії» (заява № 22597/16) було констатовано порушення позитивних зобов`язань держави щодо статей 3 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з тим, що спосіб, у який кримінально-правові механізми в цілому були реалізовані у цій справі, були дефектними, що призвело до вирішення справи на основі процесуальних підстав.

Зокрема у цьому рішенні ЄСПЛ повторює, що статті 3 і 8 Конвенції передбачають зобов`язання держави захищати фізичну та психологічну цільність особи (див., серед інших джерел, M. and C. v. Romania, № 29032/04, §§ 107-11, 27 вересня 2011 р., і M.P. and Others v. Bulgaria, № 22457/08, § 108, 15 листопада 2011 р.). Позитивні зобов`язання органів влади в цьому контексті можуть включати зобов`язання підтримувати та застосовувати на практиці адекватну правову базу, яка забезпечує захист від актів насильства з боку приватних осіб. Діти та інші вразливі особи, зокрема, мають право на ефективний захист (див. M.C. v. Bulgaria, № 39272/98, § 150, ЄСПЛ 2003 XII).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги практику ЄСПЛ, Суд доходить висновку, що порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається в касаційній скарзі засуджений, з огляду на здобуті у справі докази, не є тими істотними порушеннями, які б в цілому вплинули на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчинених злочинах, правильність кваліфікації його дій, відповідність вимогам закону призначеного йому покарання і перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, або призвели до порушення загальної справедливості судового рішення.

Отже, Суд дійшов висновку, що даних про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої й апеляційної інстанцій та допущення ними такого істотного порушення кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність прийнятого судового рішення, не встановлено.

Зважаючи на вищезазначене, Суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2021 рокута ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 рокущодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3