Вирок

від 30.08.2023 по справі 953/2847/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/2847/23

н/п 1-кп/953/833/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12022221080000565 від 07.10.2022за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У період з початку червня 2022 року (більш точний час не встановлено) до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував неподалік балаклійського ринку за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вулиця Жовтнева, б. 43, звернувся представник окупаційного органу влади - заступник начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_7 , із пропозицією щодо надання послуг з охорони цивільних об`єктів на території м. Балаклія в інтересах адміністрації, а саме приміщення аптеки із ліками та основної будівлі балаклійського ринку з прилеглою територією, на що останній погодився, попередньо зазначивши, що розрахунок за надані послуги охорони здійснюватиметься продуктами харчування та предметами першої необхідності. Таким чином, у ОСОБА_5 винник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора - російською федерацією.

В подальшому, у період з 11.06.2022 по 14.06.2022, ОСОБА_5 , діючи умисно та добровільно, реалізуючи досягнені з представником окупаційного органу влади - заступником начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_7 домовленості щодо надання охоронних послуг, у період часу приблизно з 07 години до 10 години ОСОБА_5 перебував на ринку, здійснюючи охоронні заходи та супровід громадянки ОСОБА_8 під час збору оплати за здійснення торгівлі на ринку.

Крім зазначеного, 11.06.2022 ОСОБА_5 , надаючи послуги з охорони на замовлення представника окупаційної адміністрації держави-агресора - заступника начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_7 , здійснюючи таким чином господарську діяльність у взаємодії з представником окупаційної адміністрації країни агресора, забезпечив схоронність ліків та майна приміщення аптеки, розташованої за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, б. 16, у нічний час, в якій серед іншого, перебували ліки російського походження, призначені для розповсюдження серед населення на окупованих територіях м. Балаклія від імені окупаційної адміністрації.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково та пояснив, що на початку червня 2022 року на Балаклійському ринку від ОСОБА_7 йому надійшла пропозиція приглянути за жінкою, яка збирає оплату за здійснення торгівлі на ринку, а також з охорони приміщення аптеки. На пропозицію ОСОБА_7 він погодився, оскільки напередодні до нього додому приїдили військові РФ, які відвезли його до райвідділу поліції, де погрожували йому та його сім`ї. Про те, що ОСОБА_7 займає посаду заступника начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» йому відомо не було. Жодних договорів чи заяв про прийом на роботу він не підписував, грошей чи іншої допомоги за свою роботу не отримував.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_5 вини у вчиненні ікримінованого кримінального правопорушення, встановлені судом обставини повністю підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме:

- даними, що містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2022, розпочатого о 13 год. 20 хв., закінченого об 13 год. 25 хв., в ході якого свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка здійснювала громадську охорону ринку та контролювала збір грошових кошів з 09.06.2022 по 14.06.2022 (а.с. 138-141 т. 1);

- даними, що містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2022, розпочатого о 11 год. 45 хв., закінченого об 12 год. 00 хв., в ході якого свідок ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка супроводжувала її під час збору платежів на ринку, а також охорону громадського порядку під час збору грошей у період часу з 09.06.2022 по 14.06.2022 (а.с. 142-145 т. 1);

- даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 17.02.2023, в ході якого вилучено учнівський зошит на 12 аркушах з написом на першій сторінці ОСОБА_7 , інв. 983, прошитий, пронумерований із записами на інших аркушах (а.с. 184-186 т. 1);

- висновком експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 14 від 02.03.2023, згідно висновків якої, підпис та прізвище « ОСОБА_10 » у рядку з датою «11.06.2022» на другій сторінці «учнівського зошиту» на 12 арк. з написом на обкладинці « ОСОБА_7 інв. 983» виконаний підозрюваним ОСОБА_5 (а.с. 189-193 т. 1);

- даними, що містяться в протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 17.02.2023, в ході якого вилучено журнал реєстрації інструктажів особового складу балаклійського відділу поліції Ізюмського району (а.с. 194-196 т. 1);

- висновком експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 17 від 15.03.2023, згідно висновків якої, підпис та прізвище « ОСОБА_10 » у рядку № 8 з датою «21.06.2022» на першій сторінці «Журнал реестрации инстуктажа личного состава Балаклейского отдела полиции Изюмского района» виконаний підозрюваним ОСОБА_5 (а.с. 203-207 т. 1);

- даними, що містяться в довідці про результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфу від 06.03.2023, згідно висновків якої ОСОБА_5 : 1) давав добровільну згоду працювати в незаконному правоохоронному органі, під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області; 2) писав заяву про прийом на роботу в незаконний правоохоронний орган під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області; 3) отримував посвідчення працівника незаконного правоохоронного органу під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району Харківської області; 4) брав заробітну плату та мав інші вигоди матеріального характеру за службу в незаконному правоохоронному органі, під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області; 5) був присутній та приймав участь в оперативних службових нарадах незаконного правоохоронного органу і виконував вказівки керівництва такого органу, під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області, крім тих, про які вказав в ході допитів підозрюваного; 6) охороняв також й інші об`єкти під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області, крім тих, які вказав в ході допитів підозрюваного (а.с. 210-220 т. 1);

- даними, що містяться в протоколі отримання зразків почеру та підпису для експертизи від 26.01.2023, згідно якого ОСОБА_5 надав 15 аркушів із зразками підпис, власноруч написаного прізвища та ініціалів та зразками написання тексту (а.с. 266-281 т. 1);

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що особисто з ОСОБА_5 не знайома, однак з аптеки, в якій вона здійснювала діяльність, було вилучено зошит, в якому зазначено прізвища осіб, які здійснювали охорону аптеки, серед якого було прізвище ОСОБА_5 . Зазначила, що бачила ОСОБА_5 на базарі, останній ходив у цивільній одежі без спецзасобів;

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що кілька разів бачив ОСОБА_5 разом з жінкою на ринку в м. Балаклія Харківської області, що він там робив не знає;

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що вона працювала на базарі в бухгалтерії. Кожного разу, коли вона ходила збирати гроші по базару «за містове», її супроводжував охоронець, який ходив поруч. Зазначила, що охоронці кожного разу змінювалися, серед них був обвинувачений ОСОБА_5 , останній ходив у цивільній одежі без спецзасобів;

- показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , який пояснив, що працює на базарі різником м`яса, з обвинуваченим ОСОБА_5 він особисто не знайомий, однак бачив його декілька разів на базарі, знає, що він працював охоронцем.

Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та досліджені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання зазначених вище свідків, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи, висновки експертів, відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 .

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою - агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора.

Доводи сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній зазначений склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки він вчинив його під примусом, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок, про що просила сторона захисту, ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до статей 39 і 40 КК України.

Суду не надано доказів, що ОСОБА_5 взаємодіяв з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора під безпосереднім впливом:

а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст. 127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);

б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:

такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,

цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та

при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.

Жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_5 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_5 взаємодіяв з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, суду не надано.

З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_5 діяв добровільно. Докази, що його примушували до взаємодіїз державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, відсутні.

Правові підстави вважати, що встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 зазначених вище дій не є кримінальним правопорушенням, у суду відсутні.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання.

Так, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем с. Олексіївка Краснокутського району Харкіської області, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

ОСОБА_5 є осудним, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 256-257 т. 1).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке віднесено до нетяжкого злочину, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винного, відсутність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, визнану судом обставину, що обтяжує покарання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, та з призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України як обов`язкове, у виді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю.

Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням обов`язкових додаткових покарань, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.

При цьому, щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_5 обов`язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 111-1 КК України - позбавленням права займатися певною діяльністю, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК ( 2341-14 ) зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286, 287), рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі № 344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, суд призначає ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг.

З підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, з призначенням обов`язкових додаткових покарань, зазначених вище, суд не вбачає підстав до призначення обвинуваченому основного покарання у виді штрафу, чи застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з 19.10.2022. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 19.10.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ст. ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз, а саме: судової почеркознавчої експертизи № 14 від 02.03.2023, у розмірі 7 169, 40 грн.; судової почеркознавчої експертизи № 17 від 02.03.2023, у розмірі 4 779,60 грн. (а.с. 193, 207 т. 1).

Арешт, накладений на рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.11.2022 (а.с. 179-181 т. 1) - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 30.08.2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 19.10.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витратина залучення експерта за проведення: судової почеркознавчої експертизи № 14 від 02.03.2023, у розмірі 7 169, 40 грн.; судової почеркознавчої експертизи № 17 від 02.03.2023, у розмірі 4 779,60 грн., а всього у розмірі 11 949,00 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн.

Арешт, накладений на рухоме та нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - транспортний засіб ВАЗ 211140 1956 (2008), червоного кольору, №двиг. НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; - транспортний засіб ВАЗ 2109 1294 (1991), червоного кольору, №двиг. НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; - 45/100 квартири, загальною площею 49,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.11.2022 - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_5 - в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Повний текст вироку складений та підписаний 30.08.2023.

Суддя ОСОБА_1