Ухвала

від 03.07.2024 по справі 953/2847/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/2847/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження апел.суду №11-кп/818/275/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.111-1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2023 стосовно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022221080000565 від 07.10.2022, -

в с т а н о в и л а:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2023 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше судимим не був,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховано з 30.08.2023 року.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України зараховано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його фактичного затримання, а саме, з 19.10.2022 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_8 визнаний винним в тому, що у період з початку червня 2022 року (більш точний час не встановлено) до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував неподалік балаклійського ринку за адресою: АДРЕСА_3 , звернувся представник окупаційного органу влади - заступник начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_10 , із пропозицією щодо надання послуг з охорони цивільних об`єктів на території м. Балаклія в інтересах адміністрації, а саме приміщення аптеки із ліками та основної будівлі балаклійського ринку з прилеглою територією, на що останній погодився, попередньо зазначивши, що розрахунок за надані послуги охорони здійснюватиметься продуктами харчування та предметами першої необхідності. Таким чином, у ОСОБА_8 винник злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора - російською федерацією.

В подальшому, у період з 11.06.2022 по 14.06.2022, ОСОБА_8 , діючи умисно та добровільно, реалізуючи досягнені з представником окупаційного органу влади - заступником начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области» ОСОБА_10 домовленості щодо надання охоронних послуг, у період часу приблизно з 07 години до 10 години ОСОБА_8 перебував на ринку, здійснюючи охоронні заходи та супровід громадянки ОСОБА_11 під час збору оплати за здійснення торгівлі на ринку.

Крім зазначеного, 11.06.2022 ОСОБА_8 , надаючи послуги з охорони на замовлення представника окупаційної адміністрації держави-агресора - заступника начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области » ОСОБА_10 , здійснюючи таким чином господарську діяльність у взаємодії з представником окупаційної адміністрації країни агресора, забезпечив схоронність ліків та майна приміщення аптеки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , у нічний час, в якій серед іншого, перебували ліки російського походження, призначені для розповсюдження серед населення на окупованих територіях м. Балаклія від імені окупаційної адміністрації.

Не погодившись з оскаржуваним вироком, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2023 в частині призначення покарання скасувати, визнати ОСОБА_8 виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 10 000 (десяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування апеляційних доводів, захисник посилається на те, що вирок суду першої інстанції є занадто суворим та невмотивованим, який підлягає скасуванню в частині призначеного покарання. Судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження допущено порушення вимог кримінального - процесуального закону, які є підставами для скасування оскаржуваного вироку, а саме: неповноту судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Захисник вказує, що відповідно до приписів частини 4 статті 17, статті 91 КПК України винуватість обвинуваченого у вчинені злочину підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім того доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Отже суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Апелянт звертає увагу, що об`єктивна сторона частини 4 статті 111-1 КК України передбачає наступні активні дії: передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави агресора; провадження господарської діяльності у взаємодії з державою - агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави агресора. Жодних дій, як зазначено в диспозиції частини 4 статті 111-1 КК України, в діях ОСОБА_8 судом першої інстанції не встановлено.

Крім того захисник зазначає, що ОСОБА_8 не був зареєстрований, як суб`єкт господарювання з початку червня 2022 року та по теперішній час, ніяким чином не здійснював господарську діяльність, та не надавав послуги охорони. Допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що бачили ОСОБА_8 виключно в домашньому одязі, без зброї та без спеціальних засобів, та не зазначили в якій охоронній фірмі чи іншому органі він працював. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 пояснили суду, що їм відомо про те, що ОСОБА_8 працював охоронцем, не особисто від обвинуваченого, а зі слів третіх осіб, що відповідно до частини 6 статті 97 КПК України не може бути допустимим доказом. Інших доказів, щодо здійснення (провадження) ОСОБА_8 господарської діяльністі у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, суду не було надано.

Також апелянт посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_8 як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду пояснював, що його неодноразово змушували під фізичним та психологічним тиском співпрацювати з окупаційними органами влади, на дані пропозиції він надавав неодноразові відмови, за що попадав «на підвал», де його із застосуванням сили та морально-психологічного тиску змушували співпрацювати.

Відповідно пункту 6 частини 1 статті 66 КК України вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність - є обставиною, що пом`якшує покарання.

Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надавав правдиві покази, визнав вину, прохав призначити дослідження із застосуванням поліграфу.

Захисник вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання є значно суворим, яке б було необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Під час судового розгляду прокурором не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме обмеження (позбавлення) волі буде необхідним і достатнім для виправлення особи ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що ставлять під сумнів винуватість обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.

Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, перш ніж ухвалювати обвинувальний чи виправдувальний вирок, суд першої інстанції, з дотриманням норм статей 17, 22, 23 КПК України, повинен дослідити всі докази сторони обвинувачення та докази і позицію сторони захисту, надати їм належну, логічну оцінку, виходячи з вимог статей 91, 94 КПК України, та за наявністю підстав - визнати такі докази неналежними, недопустимими чи недостовірними, що в свою чергу унеможливить вибірковість їх оцінки.

Згідно з пункту 15 статті 7, статтею 22 КПК України, однією з засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед ним їх переконливості.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали судового провадження, а також зміст оскаржуваного вироку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в ході судового розгляду повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини кримінального провадження, докази на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, які, в свою чергу, є належними, достовірними і допустимими, а також взаємодоповнюючими та, при їх системному аналізі вірно дійшов висновку, що вони є достатніми для вирішення кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, під час судового розгляду, судом першої інстанції було допитано та надано об`єктивну оцінку показанням, а саме:

- обвинуваченого ОСОБА_8 , який свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що на початку червня 2022 року на Балаклійському ринку від ОСОБА_10 йому надійшла пропозиція приглянути за жінкою, яка збирає оплату за здійснення торгівлі на ринку, а також з охорони приміщення аптеки. На пропозицію ОСОБА_10 він погодився, оскільки напередодні до нього додому приїздили військові РФ, які відвезли його до райвідділу поліції, де погрожували йому та його сім`ї. Про те, що ОСОБА_10 займає посаду заступника начальника «Балаклейского отдела полиции Изюмского района Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области», йому відомо не було. Жодних договорів чи заяв про прийом на роботу він не підписував, грошей чи іншої допомоги за свою роботу не отримував;

- свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні пояснила, що особисто з ОСОБА_8 не знайома, однак з аптеки, в якій вона здійснювала діяльність, було вилучено зошит, в якому зазначено прізвища осіб, які здійснювали охорону аптеки, серед якого було прізвище ОСОБА_8 . Зазначила, що бачила ОСОБА_8 на базарі, останній ходив у цивільній одежі без спецзасобів;

- свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що кілька разів бачив ОСОБА_8 разом з жінкою на ринку в АДРЕСА_2 , що він там робив не знає;

- свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на базарі в бухгалтерії. Кожного разу, коли вона ходила збирати гроші по базару «за містове», її супроводжував охоронець, який ходив поруч. Зазначила, що охоронці кожного разу змінювалися, серед них був обвинувачений ОСОБА_8 , останній ходив у цивільній одежі без спецзасобів;

- свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що працює на базарі різником м`яса, з обвинуваченим ОСОБА_8 він особисто не знайомий, однак бачив його декілька разів на базарі, знає, що він працював охоронцем.

Також під час судового розгляду судом першої інстанції було ретельно досліджено письмові докази по справі, а саме:

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2022, розпочатого о 13 год. 20 хв., закінченого об 13 год. 25 хв., в ході якого свідок ОСОБА_15 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка здійснювала громадську охорону ринку та контролювала збір грошових кошів з 09.06.2022 по 14.06.2022 ;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2022, розпочатого о 11 год. 45 хв., закінченого об 12 год. 00 хв., в ході якого свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка супроводжувала її під час збору платежів на ринку, а також охорону громадського порядку під час збору грошей у період часу з 09.06.2022 по 14.06.2022;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.02.2023, в ході якого вилучено учнівський зошит на 12 аркушах з написом на першій сторінці ОСОБА_10 , інв. НОМЕР_1, прошитий, пронумерований із записами на інших аркушах;

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 14 від 02.03.2023, згідно якого, підпис та прізвище « ОСОБА_16 » у рядку з датою «11.06.2022» на другій сторінці «учнівського зошиту» на 12 арк. з написом на обкладинці « ОСОБА_10 інв. НОМЕР_1» виконаний підозрюваним ОСОБА_8 ;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.02.2023, в ході якого вилучено журнал реєстрації інструктажів особового складу балаклійського відділу поліції Ізюмського району ;

- висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України № 17 від 15.03.2023, згідно якого, підпис та прізвище « ОСОБА_16 » у рядку № 8 з датою «21.06.2022» на першій сторінці «Журнал реестрации инструктажа личного состава Балаклейского отдела полиции Изюмского района » виконаний підозрюваним ОСОБА_8 ;

- довідка про результати психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфу від 06.03.2023, згідно висновків якої ОСОБА_8 : 1) давав добровільну згоду працювати в незаконному правоохоронному органі, під час окупації АДРЕСА_2 ; 2) писав заяву про прийом на роботу в незаконний правоохоронний орган під час окупації АДРЕСА_2 ; 3) отримував посвідчення працівника незаконного правоохоронного органу під час окупації АДРЕСА_2 ; 4) брав заробітну плату та мав інші вигоди матеріального характеру за службу в незаконному правоохоронному органі, під час окупації АДРЕСА_2 ; 5) був присутній та приймав участь в оперативних службових нарадах незаконного правоохоронного органу і виконував вказівки керівництва такого органу, під час окупації АДРЕСА_2 , крім тих, про які вказав в ході допитів підозрюваного; 6) охороняв також й інші об`єкти під час окупації м. Балаклії, Ізюмського району, Харківської області, крім тих, які вказав в ході допитів підозрюваного;

- протокол отримання зразків почерку та підпису для експертизи від 26.01.2023, згідно якого ОСОБА_8 надав 15 аркушів із зразками підпис, власноруч написаного прізвища та ініціалів та зразками написання тексту.

Таким чином, суд першої інстанції дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані під час досудового розслідування докази та дав їм кожному окремо та у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, наведені вище докази, були отримані органом досудового розслідування у встановленому КПК України порядку.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність, допустимість та достовірність, з точки зору достатності та взаємозв`язку, що в свою чергу підтверджує вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за наведених вище обставин, яка доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю інших зібраних по кримінальному провадженню доказів.

Колегія суддів вважає, що зазначені докази сумнівів у їх достовірності не викликають, викладені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин вчиненого кримінального правопорушення, що було ретельно досліджено судом першої інстанції.

Крім того суд першої інстанції надав оцінку доводам сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_8 відсутній зазначений склад злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, оскільки він вчинив його під примусом, та вважав їх безпідставними, з огляду на те, що суду не надано доказів, що ОСОБА_8 взаємодіяв з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора під безпосереднім впливом:

а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - у розумінні статті 127 КК України, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);

б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов:

такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави,

цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.

Суд першої інстанції зазначив, що жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_8 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_8 взаємодіяв з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, не надано.

З досліджених судом доказів, встановлено, що ОСОБА_8 діяв добровільно. Докази, що його примушували до взаємодії з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окуповані території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави - агресора, відсутні.

Не надано таких доказів і під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.

Перевіряючи вирок суду в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає із статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до норм статті 65 КК України та роз`яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання за частиною 4 статті 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, та дані про особу обвинуваченого.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, відповідно до статтей 66,67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки призначення іншого більш м`якого виду покарання, а саме штрафу, як просив захисник в апеляційній скарзі, не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, не вбачає.

Разом з цим колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має батьків похилого віку: батько 1939 року народження і мати 1942 року народження, відсутність визнаних судом першої інстанції обставин, які обтяжують покарання, та вважає можливим пом`якшити обвинуваченому основне покарання, визначивши його в мінімальних межах санкції частини 4 статті 111-1 КК України, у зв`язку із чим вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні на підставі пункту 1 частини 1 статті 408 КПК України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені статтею 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 405, пунктом 2 частини 1 статті 407, пунктом 1 частини 1 статті 408, 418, 419 КПК України,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2023 року -змінити в частині призначеного покарання.

Пом`якшити призначене ОСОБА_8 основне покарання за частиною 4 статті 111-1 КК України до 3 років позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за частиною 4 статті 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 10 (десять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

В решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2023 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: