Рішення

від 28.08.2023 по справі 632/489/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/489/23

провадження № 2/632/274/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря - Клименко А.В.,

представника відповідача за довіреністю - Угрімової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2023 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 2073,68 грн. заборгованості із заробітної плати, з яких 1165,20 грн. - заборгованості із заробітної плати за 4 робочі дні 2023 року та 908,48 грн. - заборгованості за невикористану відпустку за період роботи у відповідача як складової заробітної плати, надавши відповідний розрахунок сум до стягнення, виходячи із суми заробітної плати у розмірі 6700,00 грн. Сума за невикористану відпустку була уточнена позивачем у судовому засіданні 25.08.2023 року без подання письмових заяв до 957,12 грн. як було вказано через математичну помилку при розрахунку вказаної суми.

Від сплати судового збору при зверненні до суду позивач був звільнений на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обгрунтування позову було зазначено, що позивач працював у відповідача у період з 01.02.2023 року до 31.03.2023 року, коли був звільнений з посади на підставі п.1 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю. Відповідач не розрахувався з ним вчасно, що призвело до наявності як заборгованості за невиплаченою заробітною платою, так і у порядку ст.83 КЗпП України не виплати компенсації за невиплачену відпустку, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 17.04.2023 року після отримання підтвердних документів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань провадження у справі було відкрито, визначено для відповідача строк для подання відповіді та відзив та для сторін по справі інших заяв по суті позову, витребувано у відповідача для належного розгляду справи по суті за ініціативою судді у порядку ч.7 ст.81 ЦПК України документи, пов`язані із трудовою діяльністю позивача у відповідача у 2023 році (а.с.9).

26.04.2023 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації за час затримки розрахунку у розмірі 6221,28 грн. (а.с.14) за період з 01.04.2023 року до 26.04.2023 року.

Враховуючи подання вказаної заяви після відкриття провадження у справі, ухвалою судді від 01.05.2023 року заява про збільшення позовних вимог була залишена без руху через не сплату судового збору у визначеному законом розмірі через те, що вказана вимога не входить до складу основної чи додаткової заробітної плати, а тому не може вважатися такою, за якою судовий збір, визначений Законом України «Про судовий збір», не сплачується, наданий триденний строк для усунення вказаного недоліку. Відзив відповідачем не подавався.

У судовому засіданні 15.05.2023 року до справи були приєднані витребувані судом матеріали, які були направлені суду у визначений строк, однак не були приєднані раніше, оскільки канцелярією суду були помилково передані іншому складу суду (а.с.20-46).

Також 15.05.2023 року ухвалою суду заяву позивача про збільшення позовних вимог було повернуто позивачеві через не сплату судового збору (а.с.48-49).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу, яка постановою Харківського апеляційного суду від 05.07.2023 року була залишена без задоволення, а ухвала Первомайського міськрайонного суду Харківської області без змін (а.с.84-85).

21.07.2023 року матеріали справи повернулися на адресу Первомайського міськрайонного суду Харківської області для продовження її слухання.

Ухвалою судді від 24.07.2023 року провадження у справі було відновлено, призначено наступне судове засідання та здійснений виклик сторін по справі (а.с.93).

31.07.2023 року позивач надав суду заяву, в якій збільшив свої позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку у розмірі 29192,16 грн. станом на 31.07.2023 року через подальшу невиплату йому заробітної плати, на його думку, під час судового розгляду терміном 122 дні, які просив стягнути з відповідача. Одночасно із вказаною заявою подав клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору щодо вказаних вимог на підставі ст.136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (а.с.101-104).

02.08.2023 року відповідач в особі свого представника за посадою надав суду додаткові матеріали щодо праці позивача у період роботи у відповідача (а.с.110-138).

Перед судовим засіданням 25.08.2023 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача за ордером адвоката Підлісного Микити Олексійовича, в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача через їх безпідставність, оскільки жодних порушень законодавства відповідач при розрахунку з позивачем не допустив (а.с.141-154).

Ухвалою суду від 25.08.2023 року було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки при розрахунку у розмірі 29192,16 грн. станом на 31.07.2023 року та звільнено його від сплати судового збору за вказану вимогу на підставі ч.1 ст.136 та ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» через відсутність у нього доходу у період розгляду справи.

У самому судовому засіданні 25.08.2023 року після вислуховування позиції сторін була оголошена перерва до 28.08.2023 року у зв`язку із закінченням робочого часу у суді.

Вислухавши позивача та представників відповідача 25.08.2023 року, дослідивши матеріали справи 28.08.2023 року, суд приходить до думки, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Позивач працював у відповідача з 01.02.2023 року до 31.03.2023 року, що підтверджується копіями наказів відповідача від 30.01.2023 року №70/к/тр «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » (а.с.23) та від 28.03.2023 року №150/к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » (а.с.24). Підставою для прийняття вказаних наказів були заяви ОСОБА_1 від 30.01.2023 року та від 27.03.2023 року (а.с.25-26).

У судовому засіданні позивач підтвердив факт належного виконання обов`язків щодо виплати заробітної плати йому з боку відповідача у період до 27.03.2023 року, у тому числі щодо виплат лікарняних та інших платежів за березень 2023 року у відповідних сумах (а.с.28). Таким чином, період до 27.03.2023 року щодо належного нарахування заробітної плати судом не розглядається, оскільки вимог в цій частині позивач не заявляв.

Спірним у даній справі є період з 28.03.2023 року до 31.03.2023 року, тобто 4 дні з вівторка до п`ятниці, коли позивач вказав, що він працював, однак йому за вказані дні не була виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, що стало підставою як для подання первинної позовної заяви, так і для подання 31.07.2023 року заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку на підставі ст.116,117 КЗпП України у розмірі 29192,16 грн.

Позивач вважав, що він у вказаний період працював, підтвердивши вказаний факт в усній формі у судовому засіданні 25.08.2023 року та посилаючись на наказ від 28.03.2023 року №150/к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » (а.с.24). При цьому послався на табель обліку робочого часу у відповідача за березень 2023 року (а.с.32-36), де вказані робочі дні були зазначені як відпрацьовані позивачем.

В цій частині суд з доводами позивача не погоджується, оскільки належних та допустимих доказів своє праці у період з 28.03.2023 року до 31.03.2023 року він суду не надав. Наявні в матеріалах справи табель обліку робочого часу КП «Олексіївський агрокомунгосп» та довідні начальника позивача за посадою - майстра дільниці благоустрою ОСОБА_3 - від 28.03.2023 року, від 29.03.2023 року, від 30.03.2023 року та від 31.03.2023 року (а.с.42-45) чітко зазначають, що позивач у вказані дні у відповідача не працював, що унеможливлює як нарахування, так і отримання ним заробітної плати за вказаний період. Також доказом вказаного факту є акт №1 від 12.04.2023 року складений уповноваженими працівниками відповідача «Про відмову ОСОБА_1 надати пояснення відсутності на робочому місці» (а.с.46).

Посилання позивача на той факт, що він не довіряє наданому відповідачем табелю обліку робочого часу, зокрема уточненому, від 31.03.2023 року (а.с.115-118), судом до уваги не приймаються, оскільки представницею відповідача - головним бухгалтером ОСОБА_2 - у судовому засіданні 25.08.2023 року було чітко зазначено, що складення вказаного уточненого табелю було пов`язано саме із надходженням доповідних від начальника позивача ОСОБА_3 , які позивач під час судового розгляду спростувати не зміг. В цій частині обов`язок доказування дійсності праці покладається діючим законодавством на сторону позивача. Окремо суд зазначає, що розрахунок з позивачем був проведений відповідачем лише в квітні 2023 року після надання ОСОБА_1 лікарняних листків та перерахунку отриманої та тієї, що дійсно належить до виплати, заробітної плати, що було зроблено відповідачем відразу після отримання від позивача лікарняних листків 12.04.2023 року.

Таким чином, позивач взагалі не мав права на виплату заробітної плати за період з 28.03.2023 року до 31.03.2023 року, оскільки він в цей час не здійснював роботу у відповідача, а відповідно не мав права на отримання заробітної плати, а тому наведені ним розрахунки нібито наявного боргу з боку відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець сплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч.1 ст.97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною та іншими системами оплати праці.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У відповідача встановлено погодинну систему оплати праці, яка виплачується двічі на місяць відповідно до відпрацьованих днів або годин відповідно до встановленого режиму роботи.

Позивач вказаний режим з власних мотивів у період з 28.03.2023 року до 31.03.2023 року не дотримав, а відповідно не має право на отримання заробітної плати у вказаний період.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.76 ЦПК України, ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Засобами доказування є письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Враховуючи відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 3220,80 грн. по 1073,60 грн. за кожною із трьох заявлених вимог (стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при розрахунку (остання через звільнення позивача від сплати судового збору) на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 351-352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при розрахунку, відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або через Первомайський міськрайонний суд Харківської області або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 30.08.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 26.12.1995 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_3 .

Відповідач: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ АГРОКОМУНГОСП» ОЛЕКСІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЛОЗІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, код ЄДРПОУ - 43391950, адреса: 64122, Харківська область, Лозівський район, с. Олексіївка, вул. Центральна, буд. 18, р/р НОМЕР_4 у АТ КБ «Приватбанк», тел. 066-256-88-74.

Суддя - Олег КОЧНЄВ