Постанова

від 19.03.2024 по справі 632/489/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 632/489/23

Номер провадження 22-ц/818/137/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року в складі судді Кочнєва О.В. у справі № 632/489/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області (далі - КП «Олексіївський агрокомунгосп») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки при розрахунку.

Позов, з урахуванням уточнень, мотивовано тим, що з 01 лютого 2023 року до 31 березня 2023 року він працював в КП «Олексіївський агрокомунгосп» .

Наказом № 150/к/п від 31 березня 2023 року його звільнено на підставі п.1 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю.

У порушення вимог трудового законодавства відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, а саме за 4 робочих дні та невикористану відпустку за період роботи.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив стягнути з КП «Олексіївський агрокомунгосп» 1165,20 грн. заборгованості із заробітної плати за 4 робочі дні 2023 року та 957,12 грн. заборгованості за невикористану відпустку, а також 29192,16 грн компенсації за час затримки розрахунку .

25 серпня 2023 року КП «Олексіївський агрокомунгосп» подано пояснення по справі, в яких просило залишити позов без задоволення.

Пояснення мотивовано тим, що позивач був відсутнім на робочому місці з 28 по 31 березня 2023 року включно, а тому підстави для нарахування та стягнення заборгованості з заробітної плати та відповідно, компенсації за затримку розрахунку, відсутні.

13 березня 2023 року та 28 березня 2023 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у загальному розмірі 4245,98 гривень у якості заробітної плати за березень 2023 року, що повністю відповідає фактично відпрацьованому часу. 18 квітня 2023 року та 25 квітня 2023 року позивачу перераховано 1155,73 грн за період тимчасової непрацездатності Позивача з 07 березня 2023 року по 11 березня 2023 року.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що робочі дні з 28 по 31 березня 2023 року фактично не були відпрацьовані позивачем, він був відсутнім на роботі, а тому підстави для виплати заробітної плати відсутні. Оскільки при звільненні ОСОБА_1 виплачена належні йому до сплати суми своєчасно, вимоги про стягнення компенсації за затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

01 вересня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути середній заробіток на час затримки розрахунку у розмірі 6221, 28 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано оцінку його позовним вимог щодо стягнення заборгованості за невикористану відпустку.

Також зазначав, що остаточні виплати були здійснені 26 квітня 2023 року, а тому наявні підстави для стягнення компенсації за час затримки розрахунку з 01 квітня 2023 року по 26 квітня 2024 року у сумі 6221,28 грн

19 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку КП «Олексіївський агрокомунгосп» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що оскільки позивач був відсутнім на робочому місці та не виконував свої посадові обов`язки, відсутні підстави для нарахування та виплати заробітної плати, а також зараховування періоду відсутності Позивача (з 28.03.2023 по 31.03.2023 включно) до стажу, який надає право на щорічну відпустку.

Порядок здійснення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 порушено не було, оскільки заява про звільнення позивача не містила вимоги провести розрахунок при звільненні, у тому числі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.

З ОСОБА_1 було проведенорозрахунок вповному обсязі,а саме2579,22грн уякості сплаченогоПозивачу авансута 1666,76грн заробітноїплати.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «Олексіївський агрокомунгосп» на посаді робітника з благоустрою (а.с.6).

Наказом КП «Олексіївський агрокомунгосп» № 150/к/тр «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 » від 28 березня 2023 року позивача звільнено з 31 березня 2023 року за угодою сторін з виплатою компенсації за 4 дня невикористаної щорічної основної відпустки (а.с.24).

Відповідно до витягу з заробітної плати КП «Олексіївський агрокомунгосп» ОСОБА_1 було нараховано:

за 20 відпрацьованих робочих днів у лютому 2023 року - заробітну плату у розмірі 6700 грн, до видачі 5393,50 грн;

за 14 відпрацьованих робочих днів у березні 2023 року заробітну плату 4078,22 грн, до виплати 3282,97 грн;

лікарняні у березні 2023 року 7 днів, нараховано - 1674,96 грн, до виплати 1348, 35 грн, а також за 4 дні у березні 2023 року, що виплачені у квіті 957, 14 грн, до виплати 770,49 грн (а.с. 132).

Фактично ОСОБА_1 було сплачено 13 березня 2023 року 2579,22 грн заробітна плата (а.с.126), 28 березня 2023 року 1666,76 грн - заробітна плата, 18 квітня 2023 року - 958,24 грн заробітна плата, 26 квітня 2023 року 770,49 грн заробітна плата ( а.с. 145).

Частиною 1 статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всієї суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Працівник є слабшою ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина 3 статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, зазначивши, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Матеріали справи свідчать, що 31 березня 2023 року позивач був відсутнім на робочому місці та звернувся до роботодавця з заявою про видачу трудової книжки та надав листи непрацездатності тільки 12 квітня 2023 року. Вказані обставини також встановлено в межах судової справи № 632/511/23 за позовом ОСОБА_1 до КП «Олексіївський Агрокомунгосп» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Отже, остаточний розрахунок з позивачем мав бути проведений не пізніше 13 квітня 2023 року. Проте, останній розрахунок з позивачем підприємством проведено 26 квітня 2023 року. Між тим, сума у розмірі 770,49 грн відповідно до витягу з заробітної плати не є зазначеною як лікарняні, а вказана як заробітна плата (а.с. 145).

За таких обставин судова колегія вважає, що наявні підстави для стягнення середнього заробітну за час затримки розрахунку у період з 13 квітня по 26 квітня 2023 року (9 робочих днів).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), зазначено, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденний заробіток позивача становить 239,28 грн (а.с.130). Отже, розмір компенсації за час затримки розрахунку становить 239,28 грн х 9 робочих днів = 2153,52 грн.

Між тимрозмір несвоєчасноотриманої позивачемзаробітної платискладає 1728,73грн (958,24 + 770,49).

За таких обставин, виходячи з засад розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що час затримки розрахунку є незначним та складає 9 робочих днів, судова колегія з урахуванням вищенаведеного вважає за необхідне зменшити розмір компенсації за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з КП «Олексіївський Агрокомунгосп» на користь ОСОБА_1 1200,00 грн середнього заробітку за час затримку розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

В суді першої інстанції ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору щодо позовних вимог стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року позивача звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

За частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково - 3,83% (1200 х 100) : 31314,48, з КП «Олексіївський Агрокомунгосп» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 308,04 грн. (2684 х 3,83% + 2684 х 3,83% х 150%)

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області (Харківська обл., Первомайський р-н, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18, код ЄДРПОУ 43391950) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн 00 коп.

Стягнути з комунального підприємства «Олексіївський агрокомунгосп» Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області (Харківська обл., Первомайський р-н, с. Олексіївка, вул. Центральна, 18, код ЄДРПОУ 43391950) на користь держави 308 (триста вісім) грн 04 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19 березня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

Н.П. Пилипчук