ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" липня 2023 р. Справа№ 48/391
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2023:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011
у справі №48/391 (суддя - Р.В.Бойко)
за позовом Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К"
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж"
про розірвання договорів оренди
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К"
до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс"
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж"
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом
Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі - Підприємство, ТОВ "ВП "Атіс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі - Товариство, ТОВ "Аріна-К") про розірвання договорів оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом договорів оренди майна з правом викупу №1, №2, №3, №4 від 17.03.2011, укладених між Товариством та Підприємством, перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з Товариством позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання вказаних договорів.
Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (надалі - Товариство) звернулось також з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" (надалі - Підприємство) з зустрічним позовом про визнання права власності.
Зустрічний позов обґрунтований невизнанням Підприємством права власності Товариства на нерухоме майно, що розташоване в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: нежиле приміщення II-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень №1) - площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а - площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх - площею 1 142,35 кв.м., IV поверх - площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх - площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б - виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) - приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., приміщення ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м., у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391:
- у задоволенні первісного позову - відмовлено з тих підстав, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна - є безпідставним;
- зустрічний позов задоволено та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" право власності на нерухоме майно, що знаходиться в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: - нежиле приміщення II го поверху заводоуправління (в літ. А): приміщення № 1 (групи приміщень №1) -площею 5,65 кв.м., приміщення № 5-а -площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх -площею 1 142,35 кв.м., IV поверх -площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх -площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; - нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б -виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; - нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) -приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., група приміщень №№ 1-10 по групі приміщень №3 ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м.
Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції вказав, що:
- до матеріалів зустрічного позову Товариством було додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 р. у справі №2-4673/10 за позовом Товариства про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі Товариству частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна;
- подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємством права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" 15.02.2021 за допомогою засобів поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Також у тексті апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж" викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України.
У поданій апеляційній скарзі зазначено, що:
- під час розгляду справи № 48/391 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" було власником спірного майна;
- скаржник вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" набуло право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу у 2010 році, який був укладений з Відкритим акціонерним товариством "Завод Кінап";
- на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 майно, на думку скаржника, незаконно вибуло з його власності та перейшло до Відкритого акціонерного товариства "Завод Кінап";
- враховуючи те, що рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила Закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008 було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 залишено без змін, тому договори купівлі-продажу, укладені між ВАТ "Завод Кінап" та ТОВ "Аллонж", є дійсними, відтак рішення у цій справі безпосередньо впливає на права та інтереси скаржника, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" - є законним власником спірних приміщень.
Рух справи
15.04.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у цій справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж", тобто його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки останнього і з цього приводу судового рішення не ухвалювалося.
До того ж апеляційний господарський суд послався на те, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, участь в якій також брало ТОВ "Аллонж", виділено в натурі ТОВ "Аріна-К" частки нерухомого майна з майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, розташованого за вищевказаною адресою, і це товариство стало єдиним власником спірного майна, тобто ТОВ "Аллонж" відчужило свою частку спірного майна ТОВ "Аріна-К".
За таких обставин суд апеляційної інстанції вказав, що власником спірного майна є ТОВ "Аріна-К", яке набуло право власності на нього не лише на підставі рішення господарського суду у цій справі, а й на підставі вищевказаного рішення Оболонського районного суду міста Києва, відповідно ТОВ "Аллонж" не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 - скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:
- відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства;
- отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках;
- частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення;
- Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність;
- за правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
- Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову;
- одночасно ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним;
- згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося;
- за таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням;
- якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги;
- особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме;
- слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи;
- будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги;
- це узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18;
- як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду право власності на спірне нерухоме майно визнано за ТОВ "Аріна-К" і, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж", суд виходив із того, що останнім не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно, тоді як місцевим господарським судом ухвалено рішення від 12.10.2011 у справі № 48/391 лише про права, інтереси та обов`язки ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж";
- отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права й обов`язки скаржника - ТОВ "Аллонж";
- тобто апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником при зверненні з апеляційною скаргою не було доведено, що суд першої інстанції ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов`язки і у цьому випадку оскаржуване рішення не стосується прав, інтересів та обов`язків ТОВ "Аллонж";
- таким чином, установивши відсутність порушення прав чи законних інтересів ТОВ "Аллонж", апеляційний господарський суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України;
У постанові суду касаційної інстанції Верховний Суд вважає вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке:
- так, скаржник стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 порушує його права та обов`язки з огляду на наступні обставини;
- 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало ТОВ "Аллонж" нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160;
- рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ";
- 14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К" і за останнім зареєстровано право власності на них;
- 26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування цього рішення третейського суду;
- оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності;
- 09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж";
- 19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами;
- 30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін;
- 16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував це рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення;
- 21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015;
- отже, наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ "Аллонж" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України;
- з урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 про закриття апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 - залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 09.11.2022 у складі колегїї суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Уркевича В.Ю. - касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 скасовано, справу № 48/391 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Зокрема, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 Верховний Суду вказав, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено невірну дату ухвалення оскаржуваного рішення - 12.10.2010, в той час як оскаржуване рішення ухвалено 12.10.2011, у зв`язку з чим при повторному розгляді:
- необхідно з`ясувати який вплив на спірні правовідносини має постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012;
- необхідно з`ясувати який вплив на спірні правовідносини мають рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228 та постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі 22/228.
- при повторному розгляді необхідно дослідити чи наведені у апеляційні скарзі ТОВ "Аллонж" обставини, фактично за своєю суттю та правовою природою є нововиявленими та навести відповідне обґрунтування.
При повторному розгляді необхідно перевірити чи набуло чинності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, яким за позовом ТОВ "Аріна-К" здійснено поділ в натурі спірного нерухомого майна, з`ясувати який вплив на спірні правовідносини має вказане рішення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 справу № 48/391 передано колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 прийнято до провадження справу № 48/391 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у складі колегії суддів : головуючий суддя Ткаченко Б.О. - судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В. Призначено розгляд справи № 48/391 на 22.12.2022.
22.12.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 48/391 відкладено на 26.01.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі №48/391 відкладено на 23.02.2023.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В у відпустці, справу № 48/391 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М. , Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 прийнято справу № 48/391 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Кропивна Л.В. Гаврилюк О.М. Повідомлено учасників апеляційного провадження, що розгляд справи № 48/391 відбудеться 23.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 48/391 відкладено на 30.03.2023.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, справу № 48/391 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 48/391 призначено на 11.05.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 у справі № 48/391. Оголошено перерву в розгляді справи № 48/391 на 22.06.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 відкладено розгляд справи № 48/391 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 на 27.07.2023
Письмові пояснення та клопотання учасників апеляційного провадження
26.01.2023 через відділ документального забезпечення суду від ТОВ «Аріна-К» надійшли письмові пояснення з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2020 у справі №48/391.
22.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №756/14950/20.
22.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2021 у справі №756/14950/20, копію постанови Київського апеляційного суду від 23.06.2022 у справі №756/14950/20, копію постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №756/14950/20.
22.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №2605/7478/12.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 27.07.2023 з`явився представник скаржника, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання 27.07.2023 з`явився представник ТОВ «Аріна-К», який проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" у судове засідання 27.07.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлявся належним чином.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало, а ТОВ "Аллонж" було придбано нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ".
14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К", і за останнім зареєстровано право власності на них.
26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008.
Оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності.
09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж".
19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами.
30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін.
16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення;
21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про поділ в натурі нерухомого майна, а саме: виділено в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Так, заявник апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж", заявляючи вимоги щодо скасування спірного рішення суду першої інстанції наголошує на тому, що спірні нежитлові приміщення належать саме йому на праві власності, оскільки рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, на підставі якого укладені заявником договори купівлі - продажу визнано недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап", було скасовано рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2010, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228, а також саме спірні приміщення були предметом розгляду у справі № 5011-9/11238-2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
До матеріалів зустрічного позову Товариством було додано рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 за позовом Товариства про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі Товариству частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натрі становлять окремий об`єкт нерухомого майна.
Дослідивши зміст рішення Оболонського районного суду міста. Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10, суд апеляційної інстанції встановив що підставою для поділу майна в натурі та припинення права спільної часткової власності стала наявність укладених 14.01.2010 договорів купівлі - продажу нежилих приміщень між ВАТ "Завод "Кінап", як продавцем, та ТОВ "Аріна-К", як покупцем, і в яких зроблено застереження про те, що майно зареєстровано за продавцем на праві власності зокрема, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі № 35/419, в якій зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП" на об`єкти нерухомого майна на підставі Рішення Третейського суду при Асоціації "Сила Закону"від 22.05.2008р. у справі №3/2008.
За змістом ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
З огляду на викладене, на момент ухвалення оскаржуваного рішення, у суду першої інстанції були всі підстави вважати, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна є безпідставним.
Таким чином, у задоволенні первісних позовних вимог з викладених у позові Підприємства правових підстав судом першої інстанції правомірно відмовлено.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємством права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Стосовно вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2022, колегія суддів зазначає наступне.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України є одночасна наявність таких умов:
- їх існування на час розгляду справи,
- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,
- обставини не були встановлені судом,
- їх істотність для розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними допустимими доказами.
Аналогічні правові висновки, які є необхідними до врахування в порядку частини 4 статті 236 ГПК України, щодо визначення та оцінки нововиявлених обставин викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2022 у справі №909/252/20.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами.
Факт набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі, після ухвалення оскаржуваного судового рішення, за своєю правовою природою не є нововиявленою, і не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Аналогічні правові висновки, які є необхідними до врахування в порядку частини 4 статті 236 ГПК України, щодо визначення та оцінки нових обставин викладені у:
- постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі №147/325/13-ц;
- постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 363/2936/15-ц.
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Вказана правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 815/6834/15.
Щодо суті, правової природи та значення для спірних правовідносин постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012.
Колегією суддів встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012 визнано за ТОВ "Аллонж" право власності на Спірне нерухоме майно та витребувано його від ТОВ "Аріна-К" на користь ТОВ "Аллонж".
Враховуючи, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва у справі №48/391 ухвалено 12.10.2011 обставини, що встановлені у вищенаведеній постанові ВГС України, як і сам факт прийняття постанови від 16.06.2015 за своєю суттю та правовою природою є новими обставинами оскільки вони виникли чи змінилися 16.06.2015 (дата прийняття постанови ВГСУ) тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення від 12.10.2011, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Таким чином постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012 не має впливу на спірні правовідносини, а є новою обставиною, та не є підставою ані для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ані підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.
Щодо суті, правової природи, значення для спірних правовідносин рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі 22/228 та обставин, що мають значення при оцінці рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228 та постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі 22/228, колегія суддів зазначає таке
Як зазначалось колегією суддів вище, у 2006 році між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аллонж" укладено договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна.
Рішенням Постійно діючого третейського суду від 22.05.2008 у справі №3/2008 визнано недійсними договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна, що укладені між ВАТ "Завод "КІНАП" до ТОВ "Аллонж".
14.01.2010 між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аріна-К" укладено 4 договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989, за якими ТОВ "Аріна-К" набуло у власність Спірне нерухоме майно.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228, яким скасовано Рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008.
Як зазначено колегією суддів вище, з посиланням на релевантну практику Верховного Суду - необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України є одночасна наявність таких умов:
- їх існування на час розгляду справи,
- ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,
- обставини не були встановлені судом,
- їх істотність для розгляду справи.
Обставини прийняття постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 та скасування рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008 відповідають 2 (двом) із 4 (чотирьох) вищенаведених ознак нововиявлених обставин, а саме
Відповідає першій ознаці - постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 існувала на момент розгляду справи №48/391 (оскаржуване рішення ухвалено 12.10.2011).
Водночас, не відповідає другій ознаці - були відомі заявнику (ТОВ "Аллонж") на час розгляду справи №48/391, проте ТОВ "Аллонж" не було учасником справи №48/391;
Відповідає третій ознаці - не були встановлені судом першої інстанції, оскільки не були ані предметом, ані підставою як первісного так і зустрічного позовів.
Не відповідає четвертій ознаці - не є істотними для вирішення справи №48/391.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 за своєю суттю та правовою природою не є нововиявленою обставиною, оскільки не відповідає одночасно всім ознакам нововиявлених обставин.
Щодо відсутності значення постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 для справи №48/391.
Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 визнано право власності ТОВ "Аріна-К" на спірне нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується учасниками апеляційного провадження, ТОВ "Аріна-К" набуло права власності на спірне нерухоме майно на підставі 4 (чотирьох) договорів купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989.
Як вже зазначалось колегією суддів вище, згідно з частиною 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, щодо застосування положень статті 392 ЦК України, викладених у постановах Касаційного Господарського Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі 904/8186/17: "Судове рішення про визнання права власності в порядку ст.392 ЦКУ, не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється".
Таким чином, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 підтверджує право власності ТОВ "Аріна-К" на спірне нерухоме майно, яке виникло на підставі 4 (чотирьох) договорів купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989.
Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому матеріали справи №48/391 не містять жодних доказів, що 4 (чотири) договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989 укладені між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ "Аріна-К" були визнані недійсними на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Факт прийняття постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228, якою скасовано рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008 мав наслідком те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391:
- договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна укладені між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аллонж" мали статус дійсних правочинів;
- чотири договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989 укладені між ВАТ "Завод"КІНАП" та ТОВ "Аріна-К" були дійсними.
Іншими словами - на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 існував спір про право між власником та добросовісним набувачем.
Спір про право, який виник між власником та добросовісним набувачем, може бути вирішено шляхом подання позову, з вимогою про витребування майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що скаржник ТОВ «Аллонж», у правовідносинах що склались, між ТОВ " Аріна-К" та ТОВ "Аллонж" є юридично захищеним, оскільки такий спір було вирішено в межах справи №5011-9/11238-2012 (постанова ВГСУ від 16.06.2016 у справі №5011-9/11238-2012), за результатом розгляду якої було визнано за скаржником право власності на спірне майно та витребувано відповідне спірне майно у ТОВ «Аріна-К».
Підсумовуючи вищевикладене, необхідно констатувати, що постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 якою скасовано рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008 не має жодного значення для справи №48/391, оскільки оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 підтверджено наявне, станом на 12.10.2011, право власності ТОВ "Аріна-К", набуте раніше на законній підставі - на підставі 4 (чотирьох) договорів купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989 укладених між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аріна-К", у випадку, коли це право не визнавалось, заперечувалось і оспорювалось позивачем за первісним позовом - ПП "ВП "Атіс".
Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання ТОВ "Аллонж" на постанову Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228 не є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 у апеляційному порядку.
Щодо набрання законної сили рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10, яким за позовом ТОВ "Аріна-К" здійснено поділ в натурі спірного нерухомого майна та його значення для справи №48/391, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось колегією суддів вище, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 мотивовано, в тому числі, але не виключно рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 за позовом ТОВ "Аріна-К" до ряду відповідачів (в тому числі до ТОВ "Аллонж"), ТОВ "Аріна-К", яким виділено в натурі частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у місті Києві по вул. Фрунзе (Кирилівська), 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме спірне нерухоме майно, припинено право спільної часткової власності між ТОВ "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України у редакції від 06.10.2010 (редакція чинна на момент ухвалення рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У матеріалах даної справи (№48/391) міститься копія рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 (а.с.38-45 том 1) та відсутні будь-які докази або відомості про апеляційне оскарження вказаного рішення, внаслідок чого рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 є таким, що набрало законної сили в порядку частини 1 статті 223 ЦПК України у редакції 06.10.2010.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Постанова Касаційного Господарського Суду від 09.11.2022 у справі №48/391 містить зобов`язання при повторному розгляді справи перевірити чи набуло чинності рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10.
Незважаючи на те, що відсутність будь-яких доказів або відомостей про апеляційне оскарження є підставою для висновку про набрання судовим рішенням законної сили, ТОВ "Аріна-К" надано до суду апеляційної інстанції копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 із відміткою суду про набрання рішенням законної сили та копію листа Оболонського районного суду міста Києва від 16.01.2023.
Зважаючи на вказівки Верховного Суду, колегія суддів приймає дані докази в порядку ст. 269 ГПК України на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не-встановлено законом.
Так як у справі №2-4673/10, що розглядалась у Оболонському районному суді міста Києва приймали участь і ТОВ "Аріна-К" і ТОВ "Аллонж", встановлена у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 обставина про те що ТОВ "Аріна-К" є єдиним власником спірного нерухомого майна є преюдиційне значення при апеляційному перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391, у результаті чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Аллонж" та скасування оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення не породжує права власності для ТОВ "Аріна- К" на спірне нерухоме майно, а лише підтверджує право, що виникло на підставі чинних на момент проголошення оскаржуваного рішення правочинів, у зв`язку із чим підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 колегія суддів не вбачає.
Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж".
4. Матеріали справи №48/391 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 29.08.2023. (після виходу суддів Ткаченка Б.О., Суліма В.В. та Гаврилюка О.М. з відпустки)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.07.2023 |
Оприлюднено | 01.09.2023 |
Номер документу | 113119237 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо визнання права власності |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Ткаченко Б.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні