Постанова

від 05.12.2023 по справі 48/391

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 48/391

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі

за позовом Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж",

про розірвання договорів оренди

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К"

до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс",

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж",

про визнання права власності,

(у судове засідання з`явилися представники: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" - Яценко Є. О., Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж", - Маншиліна К. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Приватне підприємство "Виробниче підприємство "Атіс" (далі - Підприємство, ТОВ "ВП "Атіс") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" (далі - Товариство, ТОВ "Аріна-К") про розірвання договорів оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно, яке є предметом договорів оренди майна з правом викупу №1, №2, №3, №4 від 17.03.2011, укладених між Товариством та Підприємством, перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, а тому укладення таких договорів лише з Товариством позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для розірвання вказаних договорів.

ТОВ "Аріна-К" звернулося також з зустрічним позовом до Приватного підприємства "Виробниче підприємство "Атіс" із зустрічним позовом про визнання права власності.

Зустрічний позов обґрунтований невизнанням Підприємством права власності Товариства на нерухоме майно, що розташоване в м. Києві по вул. Фрунзе, 160, а саме: нежиле приміщення II-го поверху заводоуправління (в літ. А): частина приміщення № 1 (групи приміщень №1) - площею 5,65 кв. м, приміщення № 5-а - площею 10,10 кв.м., загальною площею 15,75 кв. м; нежиле приміщення виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (літ. Б): I поверх - площею 621,90 кв.м., II поверх -площею 1 077,10 кв.м., III поверх - площею 1 142,35 кв.м., IV поверх - площею 1 033,00 кв.м., V поверх -площею 1 115,70 кв.м., технічний поверх - площею 396,60 кв.м., загальною площею 5 386,05 кв.м.; нежиле приміщення 1-го поверху (в літ. Б - виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня), загальною площею 403,80 кв.м.; нежиле приміщення виробничого корпусу №1 (без бомбосховища), їдальня (в літ. Б) - приміщення І-го поверху площею 458,10 кв.м., приміщення ІІ-го поверху площею 262,20 кв.м., приміщення ІІІ-го поверху площею 454,30 кв.м., приміщення IV-го поверху площею 454,90 кв.м., приміщення V-го поверху площею 455,80 кв.м., приміщення VI-го поверху площею 457,90 кв.м., підвал площею 58,70 кв.м., загальною площею 2583,60 кв.м., у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом вказує на наявність підстав для визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 31.03.2006, 21.07.2006 і 24.10.2006 Відкрите акціонерне товариство "Завод "Кінап" продало, а ТОВ "Аллонж" було придбано нежилі приміщення загальною площею 8 867,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008, ухваленим за позовом ВАТ "Завод "Кінап" до ТОВ "Аллонж", ці договори купівлі-продажу з моменту їх укладення визнані недійсними і право власності на ці приміщення визнано за ВАТ "Завод "Кінап ".

14.01.2010 ВАТ "Завод "Кінап" продало ці приміщення ТОВ "Аріна-К", і за останнім зареєстровано право власності на них.

26.11.2010 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 22/228, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011, про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Сила закону" від 22.05.2008 у справі № 3/2008.

Оскільки ТОВ "Аллонж" вважало чинними договори про відчуження йому ВАТ "Завод "Кінап" спірного майна, а себе відповідно власником, то у серпні 2012 року ТОВ "Аллонж" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аріна-К" про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності.

09.01.2013 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 5011-9/11238-2012, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 та Вищого господарського суду України від 25.06.2013, про відмову у задоволенні позову ТОВ "Аллонж" та з власної ініціативи визнав недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень між ВАТ "Завод "Кінап" і ТОВ "Аллонж".

19.08.2014 ТОВ "Аллонж" звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 за нововиявленими обставинами.

30.09.2014 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015, про відмову у задоволенні цієї заяви, а рішення суду першої інстанції від 09.01.2013 у справі № 5011-9/11238-2012 залишив без змін.

16.06.2015 Вищий господарський суд України ухвалив постанову, якою скасував ці судові рішення у справі № 5011-9/11238-2012, заяву ТОВ "Аллонж" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 задовольнив, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2013 і задовольнив позов ТОВ "Аллонж" про визнання права власності на нежилі приміщення та витребував у ТОВ "Аріна-К" спірні нежилі приміщення;

21.10.2015 Верховний Суд України ухвалив постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Аріна-К" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 та поновив виконання цієї постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2015.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" про поділ в натурі нерухомого майна, а саме: виділено в натурі Товариству з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2011 у справі №48/391 у задоволенні первісного позову - відмовлено з тих підстав, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна - є безпідставним.

Зустрічний позов задоволено, оскільки до матеріалів зустрічного позову Товариством було додано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10 за позовом Товариства про поділ в натурі нерухомого майна, яким позов задоволено частково, виділено в натурі Товариству частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме, спірне майно, припинено право спільної часткової власності між Товариством та іншими співвласниками на спірне майно, встановлено, що частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, що знаходиться у м. Києві по вул. Фрунзе, 160, після поділу в натурі становлять окремий об`єкт нерухомого майна; Подання первісного позову свідчить про невизнання Підприємством права власності Товариства на спірне майно, а тому зустрічні позовні вимоги про визнання права власності Товариства на спірне майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" 15.02.2021 подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2011, у якій просило скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

15.04.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у цій справі.

Ухвала мотивована тим, що місцевим господарським судом ухвалено рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі - ПП "ВП "Атіс" та ТОВ "Аріна-К" і в ньому відсутні будь-які обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав чи інтересів ТОВ "Аллонж", тобто його мотивувальна та резолютивна частини не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки останнього і з цього приводу судового рішення не ухвалювалося. До того ж рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, участь в якій також брало ТОВ "Аллонж", виділено в натурі ТОВ "Аріна-К" частки нерухомого майна з майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв. м, розташованого за вищевказаною адресою, і це товариство стало єдиним власником спірного майна, тобто ТОВ "Аллонж" відчужило свою частку спірного майна ТОВ "Аріна-К".

За таких обставин власником спірного майна є ТОВ "Аріна-К", яке набуло право власності на нього не лише на підставі рішення господарського суду у цій справі, а й на підставі вищевказаного рішення Оболонського районного суду міста Києва, відповідно ТОВ "Аллонж" не надано доказів на підтвердження факту наявності у нього права власності на це майно.

3.3. Постановою Верховного Суду від 23.07.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 - скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду оскільки висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ "Аллонж" права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, є передчасним та суперечить статті 129 Конституції України;

3.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи - ТОВ "Аллонж".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 - залишено без змін.

3.5. Постановою Верховного суду від 09.11.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 скасовано, справу № 48/391 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суду зауважив, що суд апеляційної інстанції помилково зазначив невірну дату ухвалення оскаржуваного рішення - 12.10.2010, в той час як оскаржуване рішення ухвалено 12.10.2011, у зв`язку з чим при повторному розгляді: необхідно з`ясувати який вплив на спірні правовідносини має постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012, а також з`ясувати який вплив на спірні правовідносини мають рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228 та постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі 22/228. При повторному розгляді необхідно дослідити чи наведені у апеляційні скарзі ТОВ "Аллонж" обставини, фактично за своєю суттю та правовою природою є нововиявленими та навести відповідне обґрунтування. Крім того, суд не перевірив чи набуло чинності рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.10.2010 у справі № 2-4673/10, на яке як на підставу для висновків про те, що ТОВ "Аріна-К" є власником спірного нерухомого майна, посилається суд першої інстанції.

3.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 48/391 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 залишено без змін.

Постанова аргументована тим, що дослідивши зміст рішення Оболонського районного суду міста. Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10, суд встановив що підставою для поділу майна в натурі та припинення права спільної часткової власності стала наявність укладених 14.01.2010 договорів купівлі - продажу нежилих приміщень між ВАТ "Завод "Кінап", як продавцем, та ТОВ "Аріна-К", як покупцем, і в яких зроблено застереження про те, що майно зареєстровано за продавцем на праві власності зокрема, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2008 у справі № 35/419, в якій зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності Відкритого акціонерного товариства "Завод КІНАП" на об`єкти нерухомого майна на підставі Рішення Третейського суду при Асоціації "Сила Закону"від 22.05.2008 у справі №3/2008.

На момент ухвалення оскаржуваного рішення, у суду першої інстанції були всі підстави вважати, що Товариство є єдиним власником спірного майна, а тому посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності Товариства та інших співвласників, що позбавить можливості Підприємство в подальшому здійснити викуп такого майна є безпідставним. Таким чином, у задоволенні первісних позовних вимог з викладених у позові Підприємства правових підстав судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі № 5011-9/11238-2012 визнано за ТОВ "Аллонж" право власності на Спірне нерухоме майно та витребувано його від ТОВ "Аріна-К" на користь ТОВ "Аллонж". Враховуючи, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва у справі №48/391 ухвалено 12.10.2011 обставини, що встановлені у вищенаведеній постанові ВГС України, як і сам факт прийняття постанови від 16.06.2015 за своєю суттю та правовою природою є новими обставинами оскільки вони виникли чи змінилися 16.06.2015 (дата прийняття постанови ВГСУ) тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення від 12.10.2011, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Таким чином постанова Вищого господарського суду України від 16.06.2015 у справі №5011-9/11238-2012 не має впливу на спірні правовідносини, а є новою обставиною, та не є підставою ані для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ані підставою для перегляду за нововиявленими обставинами.

У 2006 році між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аллонж" укладено договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна. Рішенням Постійно діючого третейського суду від 22.05.2008 у справі №3/2008 визнано недійсними договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна, що укладені між ВАТ "Завод "КІНАП" до ТОВ "Аллонж".

14.01.2010 між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аріна-К" укладено 4 договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989, за якими ТОВ "Аріна-К" набуло у власність Спірне нерухоме майно. Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 у справі 22/228, яким скасовано рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008.

Обставини прийняття постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228 та скасування рішення Постійно діючого третейського суду у справі № 3/2008 відповідають двом із чотирьох ознак нововиявлених обставин, а саме існування на момент розгляду справи № 48/391 та не були встановлені судом першої інстанції, оскільки не були ані предметом, ані підставою як первісного так і зустрічного позовів. Водночас, не були відомі заявнику (ТОВ "Аллонж") на час розгляду справи №48/391, проте ТОВ "Аллонж" не було учасником справи № 48/391 та не є істотними для вирішення справи № 48/391. Отже, постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228 за своєю суттю та правовою природою не є нововиявленою обставиною, оскільки не відповідає одночасно всім ознакам нововиявлених обставин.

Матеріали справи № 48/391 не містять жодних доказів, що 4 (чотири) договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів № 0019986, № 0019987, № 0019988, № 0019989 укладені між ВАТ «Завод «КІНАП» та ТОВ "Аріна-К" були визнані недійсними на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Факт прийняття постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі №22/228, якою скасовано рішення Постійно діючого третейського суду у справі №3/2008 мав наслідком те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391: договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна укладені між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аллонж" мали статус дійсних правочинів; чотири договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989 укладені між ВАТ "Завод"КІНАП" та ТОВ "Аріна-К" були дійсними.

Отже на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391 існував спір про право між власником та добросовісним набувачем. Спір про право, який виник між власником та добросовісним набувачем, може бути вирішено шляхом подання позову, з вимогою про витребування майна у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України. Скаржник ТОВ «Аллонж», у правовідносинах що склались, між ТОВ " Аріна-К" та ТОВ "Аллонж" є юридично захищеним, оскільки такий спір було вирішено в межах справи №5011-9/11238-2012 (постанова ВГСУ від 16.06.2016 у справі №5011-9/11238-2012), за результатом розгляду якої було визнано за скаржником право власності на спірне майно та витребувано відповідне спірне майно у ТОВ «Аріна-К».

Оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 мотивовано, в тому числі, але не виключно рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 за позовом ТОВ "Аріна-К" до ряду відповідачів (в тому числі до ТОВ "Аллонж"), ТОВ "Аріна-К", яким виділено в натурі частки нерухомого майна із майнового комплексу загальною площею 48 432,9 кв.м., що знаходиться у місті Києві по вул. Фрунзе (Кирилівська), 160 на самостійні об`єкти нерухомого майна, а саме спірне нерухоме майно, припинено право спільної часткової власності між ТОВ "Аріна-К" та іншими співвласниками на спірне нерухоме майно.

Незважаючи на те, що відсутність будь-яких доказів або відомостей про апеляційне оскарження є підставою для висновку про набрання судовим рішенням законної сили, ТОВ "Аріна-К" надано до суду апеляційної інстанції копію рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 із відміткою суду про набрання рішенням законної сили та копію листа Оболонського районного суду міста Києва від 16.01.2023.

Так як у справі № 2-4673/10, що розглядалась у Оболонському районному суді міста Києва приймали участь і ТОВ "Аріна-К" і ТОВ "Аллонж", встановлена у рішенні Оболонського районного суду міста Києва від 21.10.2010 у справі №2-4673/10 обставина про те що ТОВ "Аріна-К" є єдиним власником спірного нерухомого майна на той момент, на думку суду, має преюдиційне значення при апеляційному перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391, у результаті чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Аллонж" та скасування оскаржуваного рішення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ТОВ "Аллонж" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зокрема пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України оскільки суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Під час судового розгляду справи № 48/391 в суді першої інстанції, існував прямий та очевидний зв`язок між порушенням майнових прав ТОВ «Аллонж» на спірні приміщення та предметом позову, що у свою чергу викликає прямий і очевидний правовий зв`язок з учасниками справи № 48/391. Учасники справи №48/391 достовірно знаючи, володіючи інформацією та доказами про порядок виникнення правовідносин щодо спірних приміщень, умисно приховали відповідний факт від суду першої інстанції, та не визначили правовий статус ТОВ «Аллонж» як третьої особи подаючи первісний та заявляючи зустрічний позов до суду, при цьому мали б розумну обачність усвідомлювати те, що рішення в господарській справі №48/391 буде мати прямий вплив на права, інтереси та обов`язки ТОВ «Аллонж».

Суд першої інстанції не залучив ТОВ «Аллонж» до судового розгляду справи 48/391 та проігнорував на момент розгляду справи №48/391 в першій інстанції рішення суду, а саме рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. у справі № 22/228 та не врахував ту обставину, що на момент розгляду справи також вже існувала постанова Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р. у справі № 22/228

Прийняте за результатами розгляду справи рішення є необгрунтованим та незаконним та порушує майнові права ТОВ «Аллонж», як власника спірного майна.

Північний апеляційний господарський суд порушив норми статей 41, 129-1 Конституції України, ст. 328 ЦК України та не дотримався положень ч. З ст. 2, ст. 11, 17, 18, 86 та помилково застосував положення ст. 320 ГПК України, якою встановлено підстави перегляду справ за нововиявленими обставинами. Судом не застосовано приписи пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, попри те, що суд апеляційної інстанції фактично визнав, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року вплинуло на майнові права ТОВ «Аллонж» на спірне нерухоме майно

Посилаючись на те, що обставини, встановлені у справі № 22/228 не мають жодного значення для справи № 48/391, суд порушив приписи частини 4 статті 75 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Аріна-К» вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Підставою касаційного оскарження є пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 4 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у

5.4. Як слідує із матеріалів справи, справа № 48/391 переглядалася судами неодноразово.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж" 15.02.2021 подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції.

15.04.2021 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аллонж" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у цій справі.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2021 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі № 48/391 - скасовано, а справу направлено до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

На цій стадії, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи - ТОВ "Аллонж".

За результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2022 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011.

Постановою Верховного суду від 09.11.2022 зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 скасовано, справу № 48/391 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 48/391 (яка і є предметом касаційного оскарження) рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 залишено без змін.

Таким чином, після скасування Верховним Судом ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Аллонж», скаржника було залучено до участі у справі в якості третьої особи. У подальшому, апеляційний господарський суд двічі переглядав спрааву № 48/391 за участі саме ТОВ «Аллонж».

Тобто, оскаржена постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 48/391 була прийнята за участі ТОВ «Аллонж», він мав змогу надати власні пояснення, а судом апеляційної інстанції враховано докази, на які посилався скаржник.

Отже, ТОВ «Аллонж» неодноразово мало змогу у повній мірі скористатися своїми процесуальними правами щодо висловлення власної правової позиції у спірних правовідносинах і суд апеляційної інстанції надавав оцінку таким доводам, а тому у Верховного Суду відсутні підстави стверджувати, що оскаржена постанова може бути скасована з огляду на приписи статті 310 ГПК України. Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Колегія суддів вважає, що за умови врахування та оцінки доводів скаржника на стадії апеляційного перегляду, перегляду справи судами неодноразово, а також без обґрунтування інших підстав касаційного оскарження, скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 буде проявом надмірного формалізму.

Крім того, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що факт прийняття постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2011 у справі № 22/228, якою скасовано рішення Постійно діючого третейського суду у справі № 3/2008 мав наслідком те, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 48/391: договори купівлі-продажу Спірного нерухомого майна укладені між ВАТ "Завод "КІНАП" та ТОВ "Аллонж" мали статус дійсних правочинів; чотири договори купівлі-продажу, реєстраційні посвідчення договорів №0019986, №0019987, №0019988, №0019989 укладені між ВАТ "Завод"КІНАП" та ТОВ "Аріна-К" були дійсними. Іншими словами - на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі №48/391 існував спір про право між власником та добросовісним набувачем.

У цьому контексті та з огляду на те, що такий спір було вирішено в межах справи № 5011-9/11238-2012 (постанова Вищого господарського суду України)від 16.06.2016 у справі №5 011-9/11238-2012), за результатом розгляду якої було визнано за скаржником право власності на спірне майно та витребувано відповідне спірне майно у ТОВ «Аріна-К», а також з урахуванням змісту вимог заявника, вірним є висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що скаржник (ТОВ «Аллонж»), у правовідносинах що склалися між ТОВ "Аріна-К" та ТОВ "Аллонж" є юридично захищеним.

У свою чергу, інші доводи скарги не обґрунтовані в межах підстав касаційного оскарження і Верховний Суд не оцінює їх з огляду на приписи статті 300 ГПК України.

5.5. У зв`язку із цим, Верховний Суд вважає, що оскільки доводи скаржника в обґрунтування підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2011 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 у справі № 48/391 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ