Ухвала

від 30.08.2023 по справі 907/182/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

"30" серпня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/182/13-г

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,

розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо незняття обмежень, накладених в межах виконавчого провадження №39556548 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013; зобов`язання посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчинити дії щодо зняття обмежень, накладених постановами в межах виконавчого провадження №39556548, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013 у справі №907/182/13-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТНП.КОМ, м. Дніпро до відповідача Фізичної особи підприємця Слюсаренко Ольги Іванівни, м. Ужгород про стягнення 91 850,01 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2013 у справі №907/182/13-г, яке набрало законної сили 27.05.2013 відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013, позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи підприємця Слюсаренко Ольги Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТНП.КОМ (м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 37212110) суму 92 205,18 (Дев`яносто дві тисячі двісті п`ять гривень вісімнадцять копійок) грн (в т.ч. 88 707,45 грн основного боргу, 524,95 грн 3% річних, 355,18 грн інфляційних нарахувань та 2617,60 грн пені) та суму 1844,10 (Одну тисячу вісімсот сорок чотири гривні десять копійок) грн відшкодування судового збору.

На примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2013 господарським судом 08.07.2013 було видано відповідний наказ.

ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області через канцелярію суду подала скаргу б/н від 17.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5715/23 від 18.08.2023) про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо незняття обмежень, накладених в межах виконавчого провадження №39556548 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013; зобов`язання посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчинити дії щодо зняття обмежень, накладених постановами в межах виконавчого провадження №39556548, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013. В обґрунтування поданої скарги скаржник покликається на те, що нею, як спадкоємцем боржника, в ході реалізації спадкових прав було встановлено, що на майно її покійної матері в межах виконавчого провадження №39556548 було накладено арешт відповідною постановою органу ДВС від 29.08.2013. За твердженням скаржника, 04.07.2017 вищевказане виконавче провадження закінчено у зв`язку зі смертю боржника Фізичної особи підприємця Слюсаренко Ольги Іванівни, а також ліквідацією стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ТНП.КОМ, водночас обтяження, накладені постановою від 29.08.2013, виконавцем безпідставно не зняті, у зв`язку з чим і виникла необхідність оскарження бездіяльності останнього в судовому порядку.

Розглянувши матеріали вищенаведеної скарги, суд дійшов висновку про те, що така підлягає поверненню скаржнику з огляду на наступне.

На виконанні в міському відділі державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №39556548 із примусового виконання наказу №907/182/13-г, виданого 08.07.2013 Господарським судом Закарпатської області, щодо стягнення з Фізичної особи підприємця Слюсаренко Ольги Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТНП.КОМ заборгованості в розмірі 94 049,28 грн.

Постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Бачинської О.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.08.2013, яка була прийнята в ході здійснення виконавчого провадження №39556548, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення (94 049,28 грн); заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.12.2015, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 26.05.1970, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 .

10.07.2017 ОСОБА_1 звернулася до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; державним нотаріусом заведено спадкову справу №147/2016.

Як вбачається із матеріалів скарги, 04.07.2017 державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Миговичем М.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №39556548 із примусового виконання наказу Господарського суду Закарпатської області №907/182/13-г від 08.07.2013 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .

Як стверджує скаржник, державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження безпідставно не було скасовано арешт на майно її покійної матері, що, у свою чергу, позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати встановлене законом право на прийняття спадщини та є підставою для визнання означеної бездіяльності органу ДВС неправомірною.

Статею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовані питання процесуального правонаступництва, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Водночас законодавець не ототожнює процесуальне правонаступництво і заміну сторони виконавчого провадження, оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ГПК України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 26 частини 1 статті 255 ГПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 52 ГПК України.

Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Разом з тим, після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/3411/14 та від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

У даному контексті суд вважає за доцільне відзначити, що скаржник ОСОБА_1 , як спадкоємець боржника у справі №907/182/13-г ФОП Слюсаренко Ольги Іванівни, не була залучена стороною виконавчого провадження №39556548, і питання процесуального правонаступництва ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_2 , яка була боржником у вказаному виконавчому провадженні, не вирішувалось у судовому порядку.

За змістом ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Водночас відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 Цивільного кодексу України.

Водночас одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Разом з тим, під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку господарського судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України Про виконавче провадження.

Правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Положеннями розділу VІ ГПК України Судовий контроль за виконанням судових рішень, якими врегульовано процедуру подачі та розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, не врегульовано питання правових наслідків подачі скарги в порядку ст. 339 ГПК України особою, яка не є стороною виконавчого провадження.

Водночас згідно із ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Відповідно до п. 1 ч. 5 статті 174 ГПК України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано особою або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник як спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_2 не була залучена стороною виконавчого провадження №39556548, в межах якого був накладений арешт на майно боржника, заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні не подавала, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 339 ГПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження №39556548, яке завершене.

Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №463/3251/22.

Водночас суд враховує те, що ліквідація стягувача у справі №907/182/13-г Товариства з обмеженою відповідальністю ТНП.КОМ унеможливлює захист скаржником порушеного права в порядку позовного провадження та звертає увагу останньої на те, що вона не позбавлена процесуальної можливості звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження після відновлення такого в установленому законом порядку.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 5 ст. 174, 234, 339 Господарського процесуального кодексу України

суд ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області б/н від 17.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5715/23 від 18.08.2023) про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо незняття обмежень, накладених в межах виконавчого провадження №39556548 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013; зобов`язання посадових осіб Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгород Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вчинити дії щодо зняття обмежень, накладених постановами в межах виконавчого провадження №39556548, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2013 у справі №907/182/13-г на 4 аркушах та долучені до неї документи на 13 аркушах повернути скаржнику.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі та органу ДВС.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено та підписано 30.08.2023.

Суддя Пригара Л.І.