Постанова

від 29.08.2023 по справі 274/2361/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/2361/20 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Галацевич О.М., Трояновської Г.С.

за участю секретаря Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу №274/2361/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми та визначення способів участі у їх вихованні та спілкуванні за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. в м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з синами: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначити наступні способи його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- кожну суботу з 9:00 год. до неділі 21:00 год. наживо або через відеоконференцію без присутності матері;

- літні канікули: з 9:00 год. 1-го липня до 21:00 год. 31-го серпня;

- зимові канікули: від 9:00 год. понеділка першого тижня канікул до 21:00 год. неділі другого тижня канікул.

Позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 18.12.2019 розірвано. Під час перебування у шлюбі у них народилися троє дітей. ОСОБА_2 почала перешкоджати йому бачити дітей, ізолювала їх від нього та від спілкування з батьком, на контакт не виходить. Врегулювати питання спілкування батька з дітьми мирним шляхом ОСОБА_2 відмовляється.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні та вихованні з його синами: ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні з його синами та спілкуванні з ними:

1) побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення: кожну суботу та неділю - у час за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 10:00 до 11:00 та з 19:00 до 20:00, у присутності ОСОБА_2 , а за згодою ОСОБА_2 - без її присутності (у разі нездійснення у ці дні очних побачень ОСОБА_1 з дітьми); 2) очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 : - кожну суботу та неділю у час, за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - у час з 10:00 до 13:00 та з 18:00 до 20:00; - у зимовий (грудень, січень, лютий) та літній (червень, липень, серпень) періоди року - у час та дні за домовленістю між ними, а у разі недосягнення такої домовленості - з 9:00 1-го грудня до 20:00 10-го грудня, з 9:00 10-го січня до 20:00 20-го січня, з 9:00 20-го лютого до 20:00 28-го лютого, за умови, що діти не будуть відірвані від навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування судових витрат грошові кошти у розмірі 420,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні дітей та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим та протиправним в частині визначення графіка побачень з дітьми. Зазначає, що сторони перебувають у неприязних стосунках, будь-які спільні зустрічі призводять до конфліктів, що має виключно негативний вплив на психіку дітей. Тому, в інтересах дітей слід мінімізувати контакти батьків під час побачень чи спілкуванні батька з синами. Зазначав, що суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості брати дітей додому в Україну, щоб відвідати бабу та діда, або хоча б виїжджати з синами за межі населеного пункту, де вони проживають. Крім того, суд встановив конкретні дні побачень під час зимових канікул, однак залишив не вирішеним питання побачень в літній період, якщо згоди між батьками досягнуто не буде.

28 грудня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не було доведено, що відповідач чинить перешкоди батьку у спілкуванні з неповнолітніми дітьми, у справі відсутній висновок органу опіки і піклування, який є обов`язковий у даній категорії справи. Вказує, що дітям фактично є три, шість і вісім років, а тому ні в режимі відеоконференції, ні в режимі реального побачення неможливо виконати вимоги позивача, діти не мають необхідних комп`ютерних знать, щоб самостійно спілкуватися з батьком. Наймолодшому сину лише три роки, він постійно перебуває під опікою матері, не бачився з батьком два з половиною роки, тому не може без присутності матері перебувати із батьком. ОСОБА_1 не має досвіду самостійного проживання з трьома малолітніми дітьми, не має належного досвіду їх вихованні і не зможе впродовж цього часу здійснювати свої батьківські обов`язки. Перш за все, позивач повинен відновити належний зв`язок з дітьми, на це і спрямований позов ОСОБА_2 , який розглядатиметься в Польщі, щодо участі батька у вихованні дітей (про обмеження батьківських прав і врегулювання контактів з дітьми). При вирішенні спору, суд першої інстанції не врахував наступні обставини, які свідчать проти позивача і підкреслюють його недобросовісність у виконанні батьківських обов`язків, що тягне відмову у задоволенні позову, а саме тривалий час не працював, а відтак не мав доходів, наявність заборгованості по сплаті аліментів, періодичне вчинення домашнього насильства, лише двічі бачився із дітьми. Фактично ОСОБА_1 ухиляється від виховання дітей.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтв про народження.

Зареєстрованою та фактичною адресою місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована: АДРЕСА_3 , що підтверджується відповідною відміткою у паспорті.

ОСОБА_2 разом з дітьми проживає у Республіці Польщі у АДРЕСА_1 , що визнається останньою та ОСОБА_1 , а також випливає з листа від 10.06.2020 Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, листа від 10.08.2020 Виконавчого комітету Калуської міської ради Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, будучі батьком трьох синів, прагне спілкування із ними, оскільки участь у вихованні та розвитку дітей є його правом та обов`язком.

Встановивши, що сторони в добровільному порядку не змогли досягти згоди щодо участі позивача у вихованні дітей, зі сторони відповідача чиняться перешкоди позивачу у зустрічах з дітьми, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачу слід усунути перешкоди, що йому чиняться, у спілкуванні та вихованні дітей.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується із визначеним судом графіком побачень позивача із дітьми, з наступних підстав.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без висновку органу опіки та піклування та без заслуховування малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що суперечить вимогам ст. ст. 19, 171 СК України.

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

04 лютого 1994 року між Україною та Республікою Польща укладено Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

Згідно пп.1,3 ст.38 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, в правових стосунках між батьками і дітьми, в тому числі аліментних обов`язків батьків застосовується законодавство тієї Договірної сторони, громадянином якої є дитина. В справах, зазначених в пунктах 1 і 2, компетентними є органи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є дитина, а також органи тієї Договірної Сторони, на території якої дитина має місце проживання.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року доручено компетентному суду або іншому компетентному органу Республіки Польща:

витребувати в міському осередку соціальної допомоги міста Лемборка, висновок про визначення способу участі батька - ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 ;

заслухати думку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо участі у їх вихованні і спілкуванні батька ОСОБА_1 .

30 червня 2023 року на адресу суду від Районного Суду м. Лемборку III Відділ Сім`ї та Неповнолітніх надійшла відповідь на виконання ухвали апеляційного суду разом з дослідницьким інтерв`ю і записами зі слухання неповнолітніх в справі щодо визначення участі батька неповнолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у їх вихованні.

За результатами перевірки проведеної куратором спеціалістом Районного суду м. Лемборку ОСОБА_25 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 навчаються в Початковій Школі ном 5 в м. Лемборку. Неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зарахований в Дитячий Садок ном 10 в м. Лемборку, але через часті простудні захворювання дуже часто пропускає заняття. Неповнолітні діти в день візиту, належить додати, що про неї було попереджено, були повністю одягнені, їхній одяг був чистим і відповідав температурі в квартирі. Гігієна неповнолітніх не викликала занепокоєння.

ОСОБА_2 користується дуже позитивною оцінкою найближчих сусідів, її сприймають як дуже милу і спокійну сусідку і як дуже турботливу, добру матір «… добре виховує дітей, … хлопці є ввічливі і такі тихі… завжди гарно і чисто одягнені.. вона про них дуже дбає…».

Зроблені висновки шляхом дослідження середовища проживання не вказують на те, що благополуччя неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_9 , які залишаються під виключною опікою та контролем матері, знаходиться під загрозою.

Класний керівник ОСОБА_19 учня 3а класу ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_4 дуже спокійний, ввічливий і культурний хлопець. Хлопчик завжди підготовлений до занять і забезпечений усім необхідним шкільним приладдям. До школи ходить охайно одягнений, має другий сніданок. Мама перебуває в сталому контакті з класним керівником, систематично дізнається про успіхи дитини в навчанні та поведінці через електронний щоденник, на зустрічах з батьками ( батьківських зборах) та через індивідуальні контакти з учителем.

Класний керівник ОСОБА_15 учня 1а класу ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_5 дуже спокійний та ввічливий. Знає та дотримується усіх шкільних правил. Приймає активну участь на уроках та охоче зголошується на відповіді. Мама перебуває в сталому контакті з класним керівником. Всі відсутності хлопця в процесі навчання виправдовує, а в часі його відсутності приходить отримати додаткові завдання для вклеювання до зошиту і карти праці. Пані ОСОБА_2 ангажується у життя школи та класу, охоче допомагає в організації класних свят. Мама піклується про особисту гігієну та чистоту дитини.

Контакт з батьком відбувся один раз. Дня 25.09.2022 батько ОСОБА_5 через електронний щоденник поставив запитання вчителю наступного змісту «Як там мій син ОСОБА_5 , я зауважила, що він не ходить до школи, він навчається дистанційно».

Неповнолітні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в приміщенні Районного Суду м. Лемборку судді ОСОБА_14 пояснили, що мають контакт зі своїм батьком в телефонному режимі. Тато телефонує до них раз на тиждень або раз на місяць. Повідомили, що також бачать тата через камеру під час телефонних розмов.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив визначити наступні способи його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми:

- кожну суботу з 9:00 год. до неділі 21:00 год. наживо або через відеоконференцію без присутності матері;

- літні канікули: з 9:00 год. 1-го липня до 21:00 год. 31-го серпня;

- зимові канікули: від 9:00 год. понеділка першого тижня канікул до 21:00 год. неділі другого тижня канікул.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору у цій справі необхідно врахувати ставлення батьків до дітей, кожен з яких бажає спілкування з дітьми і участі в їх вихованні, ступінь особистої прихильності дітей до кожного з сторін, а також вік дітей, які є малолітніми синами (10, 8 і 5 років) і потребують більш тісного спілкування насамперед з матір`ю та відсутність контакту батька і синами тривалий час, оскільки ОСОБА_2 разом з синами проживає в Республіці Польща і син ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Лемборк, Республіка Польща.

Отже, з урахуванням, у першу чергу інтересів дітей, колегія суддів вважає за необхідне визначити період спілкування батька з синами через відеоконференцію та очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 в присутності матері.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати (відповідач), усвідомлюючи інтереси синів та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми, має можливість морально підготувати синів до спілкування та зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з синами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише у присутності матері, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні, що свідчить про можливість участі батька у вихованні дитини лише у присутності матері, а тому колегія суддів вважає, що у період літніх та зимових канікул необхідно визначити спосіб спілкування батька з синами без присутності матері.

З урахуванням наведеного, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька проводити більше часу разом із синами, з урахуванням інтересів дітей, для яких спілкування з батьком є необхідним для гармонійного розвитку, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції, виклавши третій абзац рішення у такій редакції: 1) побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення: кожну суботу та неділю -у час з 10:00 год. до 11:00 год. у присутності ОСОБА_2 ;

2) очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 ; ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 : - першу суботу кожного місяця з 10:00 год. до 19:00 год. у присутності ОСОБА_2 ;

3) у період літніх канікул- 15 днів, у період зимових канікул - 7 днів у термін визначений за домовленістю батьків за місцем проживання ОСОБА_2 ; ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 .

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, ОСОБА_1 не позбавлений права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні синів, що буде відповідати інтересам дітей.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 листопада 2021 року змінити, викласти третій абзац резолютивної частини рішення у такій редакції:

Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з синами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

1) побачення шляхом здійснення відеодзвінків (відеоконференцій) з застосуванням належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 технічних засобів та необхідного для цього програмного забезпечення: кожну суботу та неділю -у час з 10:00 год. до 11:00 год. у присутності ОСОБА_2 ;

2) очні побачення за місцем проживання ОСОБА_2 ; ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 : - першу суботу кожного місяця з 10:00 год. до 19:00 год. у присутності ОСОБА_2 ;

3) у період літніх канікул- 15 днів, у період зимових канікул - 7 днів у термін визначений за домовленістю батьків за місцем проживання ОСОБА_2 ; ( АДРЕСА_1 , або іншим у разі його зміни) та у громадських місцях, розташованих у населеному пункті, у якому проживає ОСОБА_2 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Дата складення повного судового рішення 30 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді