233 Справа № 2-405/11
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2023 року
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Левчук О.О.
за участю секретаря Стогнушенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відновлення рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки по цивільній справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору, -
В С Т А Н О В И В:
21.08.2023 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відновлення рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки по цивільній справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Макіївки перебувала цивільна справа № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.11.2012 рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) залишено без змін. Рішення Центрально -Міського районного суду набрало законної сили 01 листопада 2012 року.
Згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 21.08.2023 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано на підставі спадкового договору від 10.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С., та зареєстрованого в реєстрі під № 1902. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) вищевказаний спадковий договір визнано недійсним.
З огляду на вищевказані обставини виникла необхідність для отримання належним чином засвідченого рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) для здійснення припинення реєстрації права власності за ОСОБА_1 .
Заявник просить суд відновити втрачене судове провадження у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яке розглядав Центрально-Міський районний суд міста Макіївки в частині: рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012).
Відповідно до ст.490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, рішення видав Центрально-Міський районний суд м. Макіївка.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження ВССУ від 27 березня 2015 року №19/0/38-15 «Про визначення підсудності справ» визначено, що Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області підсудні справи, які були підсудні Центрально-Міському районному суду м. Макіївка.За таких обставин заява про відновлення втраченого судового провадження підлягає розгляду Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області.
Заявник в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вбачає підстави для відновлення втраченого судового провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому ЦПК України. Згідно зі ст.489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду. Стаття 494 ЦПК України передбачає, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Судом встановлено, що в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Макіївки перебувала цивільна справа № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01.11.2012 рішення Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) залишено без змін. Рішення Центрально -Міського районного суду набрало законної сили 01 листопада 2012 року.
Згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 21.08.2023 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано на підставі спадкового договору від 10.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С., та зареєстрованого в реєстрі під № 1902. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Макіївки від 13.08.2012 у справі № 2-405/11 (провадження № 2/0552/1567/2012) вищевказаний спадковий договір визнано недійсним.
Матеріали цивільної справи №2-405/11 перебували у Центрально-Міському районному суді м. Макіївка, будівля якого знаходиться у місті Макіївка Донецької області, яке у теперішній час не контролюється органами державної влади України, та до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.
Нормами ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.
Цивільні справи, що перебували в архіві Центрально-Міського районного суду м. Макіївка, у зв`язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2015 року №19/0/38-15 щодо зміни територіальної підсудності справ (зі змінами), на зберігання до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.
Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, суд за таких обставин вважає обґрунтованим висновок про можливу втрату судового провадження в цивільній справі №2-405/11 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору.
Для відновлення тексту рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 13 серпня 2012 року по справі №2-405/11 використано електронну копію рішення суду, яку підписано електронним цифровим підписом судді та внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Частиною 1 ст.7 цього Закону вказано, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особі. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
Пунктом 2 розділу ІХ порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень вказано, що дозвіл на повний доступ до судових рішень надається, зокрема, суддям.
Повний доступ до судових рішень - режим доступу до внесених до Реєстру електронних копій судових рішень, який передбачає можливість одержання та використання інформації, що міститься у Реєстрі, зокрема відомостей, які не можуть бути розголошені в судових рішеннях, відкритих для загального доступу.
Тож, при здійсненні судочинства Закон України «Про доступ до судових рішень» наділяє суд повноваженнями використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесене до Реєстру.
Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.3 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262-IV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень - автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року №740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року №1007).
Згідно з абз.4 п.3 Порядку електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму. П.п.12-13 Порядку передбачено, що суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення. Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення.
Отже, повна копія електронного рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 13 серпня 2012 року по справі №2-405/11 із Єдиного державного реєстру судових рішень є належним та допустимим доказом у даній справі.
Відновлення втраченого судового провадження необхідно заявнику для отримання виконавчого листа для звернення його до виконання.
Згідно ч.1 ст.493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Частиною 1 статті 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
На підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд вважає встановленим точний і повний зміст рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 13 серпня 2012 року по справі №2-405/11 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 та часткового відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору в частині змісту рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 13 серпня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.488-490, 493-494 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження - задовольнити.
Частково відновити втрачене судове провадження в цивільній справі №2-405/11, яка розглядалась Центрально-Міським районним судом м. Макіївка за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними заповіту та спадкового договору.
Вважати встановленим зміст відновленого рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївка від 13 серпня 2012 року по справі №2-405/11 (повний текст) в наступній редакції:
«
Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 2-405/11
Провадження № 2/0552/1567/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2012 року Центрально - Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі: головуючого судді Андрюшиної Л.А. при секретарі Свіягіній О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про визнання недійсними заповіту
та спадкового договору ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та спадкового договору, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна бабуся ОСОБА_3 , яка до смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованих за вище вказаною адресою; Ѕ частини легкового автомобіля марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Ѕ частини грошових внесків з нарахованими процентами та компенсаціями, що зберігаються в Макіївському відділені ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , на депозитному рахунку № НОМЕР_3 , що належалі померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вона, після смерті бабусі, є єдиною спадкоємницею за законом на вказане спадкове майно, в зв"язку з чим на протязі встановленого законом строку, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де від нотаріуса дізналася, що у жовтні 2009 року її бабуся ОСОБА_3 оформила заповіт на ім."я відповідача ОСОБА_1 , а у грудні 2009 року вона уклала з ним спадковий договір. Зазначені документи були посвідчені приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С.. Вважає, що і заповіт і спадковий договір повинні бути визнані судом недійсними, оскільки її бабуся ще у 2006 року була взята на диспансерний облік з приводу атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічна хвороба та за станом здоров"я неодноразово проходила курси лікування як амбулаторно, так і в умовах стаціонару. Після смерті свого сина та її рідного батька ОСОБА_4 у 2008 році, стан здоров"я її бабусі ОСОБА_3 різко погіршився, вона плуталася в часі, погано орієнтувалася на місцевості, не пам"ятала та не впізнавала близьких та знайомих. У березні 2009 року її бабуся знаходилася на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділені КМУ "Клінічна руднічна лікарня"зі скаргами на постійний головний біль. Перебуваючи на лікуванні вона виявляла дивну поведінку, що може підтвердити медична сестра цього відділення ОСОБА_5 .. В осені 2009 року ОСОБА_3 неодноразово скаржилася їй та її матері ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що до неї приходили якісь люди, з якими їй було неприємно спілкуватися, оскільки вони їй розповідали неприємні історії і після цього вона погано себе почувала. Також вона розповідала, що ці люди вивозили її з дому і проводили з нею якісь бесіди, зміст яких вона не пам"ятала. Все це свідчить про те, що її бабуся знаходилася в такому хворобливому стані, при якому вона не мала змоги віддавати звіт своїм діям, а тому її особисте волевиявлення на підписання заповіту та спадкового договору викликає великі сумніви, оскільки в зв"язку із станом здоров"я ОСОБА_3 не мала змоги повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними. Крім того, їй відомо, що з відповідачем ОСОБА_8 та його близькими родичами у її бабусі ОСОБА_3 тривалий період часу були вкрай неприязні стосунки, а також за життя бабуся заявляла про те, що оскільки вона є її єдиною онукою, то все майно після її смерті повинно залишитися їй, як єдиній спадкоємиці за законом. Вважає, що при підписанні заповіту та спадкового договору волевиявлення її бабусі внаслідок хворобливого стану не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, а тому вона вирішила звернутися до суду з зазначеним позовом .
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування своїм позовних вимог дала аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_9 , яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 також підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що вважає позов необґрунтованим з тих підстав, що як складений заповіт так і спадковий договір повністю відповідали волевиявленню померлої ОСОБА_3 та при складанні заповіту і спадкового договору вона повністю розуміла значення своїх дії та мала змогу керувати ними. Заповіт та спадковий договір померла ОСОБА_3 склала за своїм власним бажанням. Його сім"я проживала по-сусідству з померлою ОСОБА_3 на протязі 50 років і остання неодноразово висловлювала своє бажання залишити все своє майно йому і в один з днів показала йому заповіт, складений на його ім."я, а потім вже був складений спадковий договір, який вони укладали разом з ОСОБА_3 у нотаріуса. Отже, волевиявлення померлої ОСОБА_3 при складанні заповіту та спадкового договору було вільним, в зв"язку з чим просить у задоволені позову відмовити. В подальшому відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з"явився по невідомим суду причинам. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 07 травня 2009 року та 06 листопада 2009 року державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори, спадкоємцями по 1/2 частки майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його мати ОСОБА_3 та його донька ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видані вказані свідоцтва, складається з: легкового автомобіля марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та грошових внесків з усіма нарахованими відсотками та компенсаціями, що зберігаються у Макіївському відділенні ДОФ АКБ "Укрсоцбанк"на поточному рахунку та на депозитному рахунку/а.с.11,14/.
З інформаційної довідки, виданої КП БТІ м. Макіївки вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_3 зареєстроване за ОСОБА_3 /а.с.16/.
Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_4 , батьком позивачки ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 ./а.с.7/. З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження вбачається, що матір"ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3 /а.с.12/.
Згідно свідоцтвам про смерть серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.8,10/.
Згідно ч.1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені і статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, згідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.
З заповіту, посвідченого 06 листопада 2009 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С. вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно, яке буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В заповіті зазначено, що він за проханням та зі слів ОСОБА_3 складено нотаріусом вірно, прочитаний вголос і підписаний особисто. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено/а.с.38,94/.
Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов"язується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Згідно ст. 1304 ЦК України спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до спадкового договору, посвідченого у нотаріальному порядку 10 грудня 2009 року, ОСОБА_3 (відчужувач) та ОСОБА_1 (набувач) уклали цей договір згідно до умов якого, набувач зобов"язується виконати передбачені в ньому розпорядження відчужувача, і в разі її смерті, набуває право власності на майно, що є власністю відчужувача, а саме на житловий будинок АДРЕСА_3 з належними до нього надвірними побудовами/а.с.95-96,106-108/.
Згідно вимог ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що померла ОСОБА_3 є її двоюрідною бабусею, з якою вони раніше мешкали по-сусідству та підтримували з нею дружні, родинні стосунки, допомагали їй. Коли ОСОБА_3 залишилася одна, вона приїжджала до неї 2 рази на тиждень, привозила продукти харчування та необхідні ліки. Після смерті сина, стан здоров"я ОСОБА_3 погіршився. Вона плуталась в думках, все забувала, не в змозі була самостійно себе обслуговувати та пересуватися на дальні відстані. Говорила, що її син то скоро прийде, то він знаходиться в армії, та на роботі, незважаючи на те, що він вже на той час помер. Відвідувала вона ОСОБА_3 разом з її онукою ОСОБА_11 та її матір"ю. Інколи їй сусіди говорили про те, що ОСОБА_3 ходить по вулиці та просить їжу, але коли вона приїжджала то бачила, що у неї в наявності малися продукти харчування. Стан здоров"я ОСОБА_3 після смерті сина неможливо було вважати нормальним, оскільки під час розмови вона вже через 5 хвилин нічого не пам"ятала, періодично не впізнавала свою онуку, не пам"ятала хто до неї приходив, що вона робила, що їла, стверджувала, що не знає людей, яких раніше добре знала. В розмові з нею ОСОБА_3 стверджувала, що після її смерті все майно залишиться її онуки ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивачка ОСОБА_2 є дочкою його померлого друга ОСОБА_4 .. Коли останній помер він взяв на себя зобов"язання доглядати за його матір"ю ОСОБА_3 , до якої він приїжджав кожен день або через день. ОСОБА_3 нічого не пам"ятала, так як у неї був склероз. Вона не пам"ятала, що помер її чоловік і син та потребувала догляду, так як не мала змоги самостійно пересуватися. Інколи вона навіть не впізнала і його, питала хто він такий. Ніколи за життя ОСОБА_3 не говорила про те, що бажає все своє майно залишити сусідам, а він пропонував їй скласти заповіт на онуку ОСОБА_2 і вона з цим погодилася, але потім про це забула. В подальшому він став приїжджати рідше, а потім зовсім перестав до неї приїжджати, так як стали ходити чутки про те, що він хоче забрати себе все її майно. Крім того, у ОСОБА_3 були хворі ноги і самостійно пересуватися на дальні відстані вона не могла.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що зі сторонами по справі вона не знайома. Померлу ОСОБА_3 знає з березня 2009 року, оскільки остання перебувала на лікуванні в терапевтичному відділенні міської лікарні № 1 в якій вона працює палатною сестрою. Під час знаходження на лікуванні поведінка ОСОБА_3 була неадекватною, оскільки вона не пам"ятала де знаходиться, її не впізнавала, могла поставити баночку зі своєю сечею в холодильник де зберігалися продукти, була неохайною. У ОСОБА_3 була ішемічна хвороба серця, гіпертонія та інші супутні діагнози. В цей час ОСОБА_3 не орієнтувалась ні в часі, ні в місті.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що позивачка є її дочкою. Померла ОСОБА_3 є її колишньою свекров"ю, з якою відносини були поновлені після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4 . Її свекруха була людиною похилого віку, мала поганий стан здоров"я, інколи вона її не впізнавала та не впізнавала свою онуку ОСОБА_2. Були такі випадки коли вона говорила, що її син пішов в армію, а інколи вона згадувала, що він помер. Вона займалася лікуванням свекрові та в березні 2009 року поклала її в лікарню, в терапевтичне відділення. ОСОБА_3 не доглядала за собою та за станом свого фізичного здоров"я не мала змоги пересуватися на далекі відстані. Одного разу ОСОБА_3 сказала їй про те, що вона підписала якусь довіреність, але на кого саме вона не сказала. Потім до неї прийшла жінка, яка представилася медсестрою з психіатричної лікарні та сказала, що її свекруху привозили до психіатричної лікарні якісь люди для отримання довідки про стан її психічного здоров"я, але у лікаря виникли сумніви щодо стану психічного здоров"я ОСОБА_3 і довідку їй не видали.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що є дільничним лікарем сімейної медицини. Померла ОСОБА_3 знаходилася у неї під наглядом з 1996 року. Після смерті її сина виклики до ОСОБА_3 здійснювали її сусіди ОСОБА_14 . Вона призначала лікування ОСОБА_3 , проводила стаціонар на дому. Не менш ніж 3 рази на рік вона відвідувала ОСОБА_3 та ніяких ознак того, що остання була неадекватною вона не помічала, ОСОБА_3 завжди відповідала на її питання. Останній раз вона спостерігала за нею у лютому 2010 року і в цей час за ОСОБА_3 доглядали ОСОБА_14 .
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він є сімейним лікарем та проводив огляд померлої ОСОБА_3 3-4 рази наприкінці 2009 р. початку 2010 року. Стан її здоров"я спочатку був відносно задовільним, а потім тяжким. На питання вона відповідала адекватно, а незадовго до смерті вже не відповідала на питання. Самостійно пересуватися на далекі відстані внаслідок фізичного стану здоров"я ОСОБА_3 не могла. У померлої був підвищений тиск, церебральний атеросклероз 2-ї стадії.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що працює поштаркою та за специфікою своєї роботи часто бувала у ОСОБА_3 і ОСОБА_14 , остання доглядала за ОСОБА_3 .. Пенсію ОСОБА_3 отримувала особисто, ставила свій підпис та дату, інколи шуткувала, була адекватною. В будинку ОСОБА_3 проживала одна і з нею ніхто не жил. За станом здоров"я їй важко було пересуватися до хвіртки. ОСОБА_3 розповідала їй, що за нею доглядає сім"я ОСОБА_14 і за це вона хоче залишити їм свій будинок.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 суду пояснила, що відповідач є її онуком. 51 рік поспіль вони проживали по сусідству з ОСОБА_3 .. Коли у 2008 році помер син ОСОБА_3 вона сильно захворіла і до неї перейшли проживати її родичі, які потім у квітні 2009 року залишили її одну. Після цього ОСОБА_3 покликала її і розповіла, що родичі в неї все забрали та покинули її, а вона навіть не може вийти купити себе хліба, так як у неї були хворі ноги. За ОСОБА_3 необхідний був постійний догляд, так як стан її здоров"я погіршився, вона не могла самостійно пересуватися і їх сім"я за нею доглядала. Останні 3 місяці до смерті ОСОБА_3 взагалі не піднімалася з ліжка, але вона все розуміла, була адекватною і склала заповіт на її онука ОСОБА_1 в подяку за їх турботу про неї. Перед смертю вона написала листа, який віддала їй і в цьому листі висловила свою волю. Вона супроводжувала ОСОБА_3 при відвідуванні психіатричної лікарні, оскільки їй юрист порекомендував взяти довідку про те, що ОСОБА_3 не перебувала на обліку, але їм таку довідку не дали, так як медсестра, яка знаходилася в кабінеті лікаря є подругою або близькою знайомою ОСОБА_6 і там все сфабрикували. До нотаріальної контори ОСОБА_3 возив її чоловік ОСОБА_14 . За життя ОСОБА_3 всіх впізнавала, грамотно відповідала на питання і могла забувати лише щось по побутовим питанням.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що у 2009 році ОСОБА_17 попросила їй допомогти, так як вона сама не могла впоратися з ОСОБА_3 і вона приходила їй допомагати в догляді за останньою. У 2010 році ОСОБА_3 вже зовсім не вставала з ліжка. Поведінка ОСОБА_3 була нормальною, вона шуткувала, її впізнавала. При неї до ОСОБА_3 2 рази приходив лікар ОСОБА_19 . З приводу складання заповіту та відвідування ОСОБА_3 психіатричної лікарні їй нічого не відомо. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 суду дав пояснення аналогічні поясненням свідка ОСОБА_18 ..
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що працює лікарем в психіатричній лікарні м. Макіївки. До неї зверталася ОСОБА_3 за отриманням довідки про стан її здоров"я для нотаріуса. Раніше ОСОБА_3 на обліку в психіатричній лікарні не перебувала і до лікаря-психіатра звернулася вперше. При бесіди з нею ОСОБА_3 сказала їй, що ніяких заповітів вона не складала і не підписувала, Нещадима не знає, про заповіт вперше чує. В процесі бесіди з ОСОБА_3 , остання не розуміла цілі візиту до психіатра, як би зверталася за допомогою до сусідки, яка її супроводжувала, очікувала її підтримки, була розгубленою. Коли вона питала її про поточні дату та місяць, вона постійно плуталась у відповідях, не пам"ятала поточну дату. При зверненні ОСОБА_3 до психіатричної лікарні була заведена медична картка, в яку все було записано, встановлений діагноз. Також нею було зазначено, що довідка для нотаріуса не була видана, оскільки встановлений діагноз: судинна деменція. Довідка ОСОБА_3 не була видана, оскільки вона не розуміла цілі свого візиту, плуталася у подіях, не могла назвати поточний місяць.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що працює медичною сестрою в психіатричній лікарні м. Макіївки. На прийом до лікаря-психіатра звернулася ОСОБА_3 , яку вона впізнала, як мати померлого ОСОБА_4 .. На прийом ОСОБА_3 привела незнайома їй жінка для того, щоб отримати довідку для звернення до нотаріуса, що вона не перебуває на обліку. При огляді ОСОБА_3 лікарем їй ставилися питання, на які вона відповідала іноді вірно, іноді невірно. Вона спитала у ОСОБА_3 чи бажає вона відновити стосунки з колишньою невісткою та онукою і вона дала на це свою згоду. Також ОСОБА_3 на питання лікаря відповіла, що не складала ніякого заповіту, але в розмову після цього втрутилась жінка з якою ОСОБА_3 прийшла на прийом та здивовано спитала у останньої , як це вона не складала заповіт? Після цього вона знайшла колишню невістку ОСОБА_3 і розповіла їй про візит до психіатричної лікарні. В подальшому, коли вона спілкувалася з ОСОБА_3 вона їй сказала, що її не знає та не знає ніякої невістки і онуку не знає та знати не хоче, що в психіатричній лікарні на прийомі вона не була. Довідка ОСОБА_3 лікарем не була видана в зв"язку з її неадекватними відповідями на питання та у зв"язку з її віком.
Одним із способів захисту прав і інтересів згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного Кодексу України є, зокрема, визнання правочину недійсним. За приписами ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом, або якщо він визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину, як визначено в частині 1 статті 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до норми ст. 203 ЦК України є: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Заявляючи позовні вимоги про визнання заповіту та спадкового договору недійсними позивачка ОСОБА_2 посилається на ту обставину, що при складанні заповіту та спадкового договору волевиявлення її померлої бабусі ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало її волі, оскільки ще у 2006 році її бабуся була взята на диспансерний облік з приводу атеросклеротичного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, неодноразово проходила курси лікування амбулаторно та в умовах стаціонару. Після смерті її сина ОСОБА_4 стан її здоров"я різко погіршився, вона плуталася у часі, погано орієнтувалася на місцевості, не пам"ятала та не впізнавала близьких та знайомих. В березні 2009 року вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні, де також виявляла дивну поведінку, скаржилася на те, що до неї приходили якісь люди, з якими їй важко спілкуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
З Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 403-а/44-а/247-а від 11 червня 2012 року вбачається, що судово-психіатрична комісія прийшла до висновку про те, що ОСОБА_3 в період укладення нею юридичних правочинів -підписання заповіту 06.11.2009 року, підписання спадкового договору 10.12.2009 року виявляла стійкий хронічний психічний розлад -судинна деменція (в редакції МКБ-10). Вище вказані висновки підтверджуються анамнестичними відомостями про те, що на протязі тривалого часу (як мінімум з 2004 року) вона виявляла соматичні і неврологічні ознаки загального атеросклеротичного процесу, що підтверджується наданою медичною документацією (історія хвороби № 4695 Клінічної руднічної лікарні м. Макіївки), де зазначено, що вона вважає себе хворою протягом 5-ти років. Як вбачається з наданої індивідуальної карти амбулаторного хворого з МЛ № 3, ОСОБА_3 була під наглядом у терапевта за місцем проживання з приводу ішемічної хвороби серця, гіпертонії з атеросклеротичним кардіосклерозом, неодноразово оглядалася терапевтом у зв"язку з наявністю скарг церебрально-органічного характеру на головні болі, запаморочення, шум у голові, підвищення цифр артеріального тиску, загальну слабкість, шаткість при ходьбі, тоді ж встановлювався діагноз, що свідчив про достатнє вираження вже на той період атеросклеротичного ураження судин головного мозку, а саме церебросклероз з гіпертензією. З аналізу наданої медичної документації слідує, що з 2006 року у ОСОБА_3 відмічалися прояви розвернутої клінічної картини психоорганічого синдрому, як початкового етапу формування судинної деменції (слабоумство), церебрастеничні головні болі, запаморочення, загальну слабкість, емоційні порушення. В наступних записах терапевта загальний атеросклеротичний процес у тому числі і атеросклеротичне ураження судин головного мозку, що привели в подальшому до судинної деменції, що підтверджується оглядом психіатра в наданій індивідуальній карті амбулаторного хворого з МПБ № 1 м. Макіївки від 13.11.2009 року через два дні після укладання юридичного правочину - підписання заповіту від 06.11.2009 року і приблизно за місяць до укладання юридичного правочину -підписання спадкового договору 10.12.2009р.. Висновки експертної комісії підтверджуються і багаточисленими показаннями свідків, в яких відображені наявність у ОСОБА_3 інтелектуально-містичних розладів в рамках судинної деменції. Таким чином, судово-психіатрична комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 в період укладення нею юридичних правочинів - підписання заповіту від 06.11.2009 року і підписання спадкового договору 10.12.2009 року виявляла стійкий хронічний розлад -судинна деменція (в редакції МКБ-10). За психічним станом не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. ОСОБА_3 в період укладення нею юридичного правочину -підписання спадкового договору 10.12.2009 року страждала стійким хронічним психічним захворюванням - судинна деменція (в редакції МКБ-10). За психічним станом не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.2,3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Аналізуючи надані сторонами по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, суд приходить до висновку, що позивачкою в судовому засіданні в достатньому обсязі було надано достовірних та належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, які підтверджують факт того, що правочини по укладанню заповіту, посвідченого 06.11.2009 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С. та спадкового договору, посвідченого 10.12.2009 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою І.С., були вчинені померлою ОСОБА_3 у той період часу, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що було підтверджено в судовому засіданні як поясненнями свідків, медичною документацією, так і висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, яка при судово-психіатричному дослідженні також враховувала пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .. Суд також оцінює пояснення зазначених свідків та приходить до переконання про необхідність взяти їх до уваги, оскільки не вбачає будь-якої зацікавленості вказаних осіб у наслідках розгляду позову. Разом з тим, суд вважає за можливе взяти до уваги висновок лікарів-психіатрів за наслідками проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, так як не вбачає будь-яких підстав не брати до уваги доводи спеціалістів у галузі психіатрії або сумніватися в об"єктивності наданого висновку, який узгоджується з іншими наданими суду доказами. Так, з оглянутої в судовому засіданні медичної карти амбулаторного хворого К-02, дата заповнення 12.11.2009 року , ОСОБА_3 за життя 12.11.2009 року була оглянута лікарем-психіатром ОСОБА_23 на підставі ст.11 ЗУ "Про психіатричну допомогу". Зверталася у супроводі сусідки ОСОБА_17 з ціллю отримання довідки про стан здоров"я(довідка необхідна в нотаріальну контору для складання заповіту). При огляді лікарем-психіатром ОСОБА_3 було встановлено, що вона дезорієнтова у часі, орієнтована у своїй особистості частково. Мислення інертнє, не розуміє ціль візиту до психіатра. Встановлений діагноз: судинна деменція та довідка для надання нотаріуса не видана.
Таким чином, на підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки померла ОСОБА_3 під час укладання заповіту та спадкового договору за своїм психічним станом не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, не можливо вважати, що її волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі, що є підставами для визнання вчинених нею правочинів: заповіту та спадкового договору недійсними.
Керуючись ст. ст. 203,215,216,225ч.1,1217,1257,1302ЦК України, ст. ст. 10,11,60,88,209,212,213-215,218 ЦПК України, суд , -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 06 листопада 2009 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою Іриною Станіславівною.
Визнати недійсним спадковий договір укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений 10 грудня 2009 року приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Сілаковою Іриною Станіславівною.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Андрюшина Л.А.»
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Костянтинівського
міськрайонного суду: О.О. Левчук
Суд | Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2023 |
Оприлюднено | 04.09.2023 |
Номер документу | 113130384 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про відновлення втраченого провадження |
Цивільне
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
Левчук О. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні