Постанова

від 31.08.2023 по справі 686/9818/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 686/9818/22

провадження № 61-7788св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року у складі судді Карплюка О. І. тапостанову Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

16 травня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 у період з 27 лютого 1993 року по 17 травня 2019 року, під час якого ними було внесено значну кількість спільно нажитого майна (грошових коштів) до ряду підприємств, зокрема до ТОВ «Мегакарс», ТОВ «Інтер Авто Центр» та ТОВ «Стайл Моторс». Після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу зазначених внесків у статутні фонди.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила:

1) здійснити поділ зареєстрованого станом на 17 травня 2019 року ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухомого майна та транспортних засобів, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

2) визнати за нею право власності на частину зареєстрованого за ОСОБА_1 станом на 17 травня 2019 року нерухомого майна та транспортних засобів, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

3) стягнути з ОСОБА_1 половину внесених до статутного капіталу ТОВ «Мегакарс» грошових коштів в сумі 18 750 грн;

4) стягнути з ОСОБА_1 половину внесених до статутного капіталу ТОВ «Інтер Авто Центр» грошових коштів в сумі 500 грн.

5) стягнути з ОСОБА_1 половину внесених до статутного капіталу ТОВ «Стайл Моторс» грошових коштів в сумі 50 000 грн.

30 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив суд:

- визнати право спільної сумісної власності подружжя в рівних частках на майно:

1) торгове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , вартістю 3 800 000 грн;

2) квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 3 240 000 грн;

3) квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 3 720 000 грн;

4) квартиру АДРЕСА_4 , вартістю 6 156 000 грн;

5) нежитлову будівлю загальною площею 105 кв. м, що розташована по АДРЕСА_5 , вартістю 1 500 000 грн;

- визнати право спільної сумісної власності подружжя в рівних частках на грошові кошти, внесені до статутного капіталу юридичних осіб: ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто» - частка у статутному капіталі 550 000 грн, ТОВ «Преміум Моторс» - частка у статутному капіталі 64 350 грн, ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» - розмір статутного капіталу 1 000 грн, ПП «Альянс ЛТД Плюс» - розмір статутного капіталу 37 000 грн, ТОВ «Фаворит Авто Київ» - розмір статутного капіталу 23 700 грн, ТОВ «ДЖ.ЕС.ЕМ.ПЛЮС» - розмір статутного капіталу 20 000 грн;

- у порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_2 у приватну власність майно: торгове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1760492968101) вартістю 3 800 000 грн; квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1543912268101) вартістю 3 240 000 грн; квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1231847868101) вартістю 3 720 000 грн; квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 952987580000) вартістю 6156000 грн; нежитлову будівлю загальною площею 105 кв. м, що розташована по АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946646068106) вартістю 1 500 000 грн, усього нерухомого майна на загальну суму 18 416 000 грн, припинивши його право власності на частину вказаного майна;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь компенсацію ринкової вартості частини вказаного майна у сумі 9 208 000 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь половину внесених до статутного капіталу товариств коштів у сумі 348 025 грн;

- провести поділ іншого спільно набутого майна подружжя.

Зустрічний позов мотивовано тим, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з лютого 1993 року по травень 2019 року. За час шлюбу й за спільні кошти ними набуто майно, зазначене вище. Нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 , але є спільним сумісним майном подружжя. Указане майно фактично використовує лише ОСОБА_2 , а тому зазначав, що просить стягнути на його користь як компенсацію половину ринкової вартості майна. При цьому грошові кошти, внесені одним із подружжя, який є учасником господарського товариства, до статутного капіталу цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, є майном подружжя і інший із подружжя має право вимоги, тобто право стягнути половину вартості внесеного майна у разі поділу майна подружжя.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року первісний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачки в судове засідання без поважних причин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності в рівних частках на майно: торгове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , на квартиру АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_3 , на квартиру АДРЕСА_4 , на нежитлову будівлю загальною площею 105 кв. м, що розташована по АДРЕСА_5 , на грошові кошти, внесені до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто» у сумі 550 000 грн, ТОВ «Преміум Моторс» у сумі 64 350 грн, ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» у сумі 1 000 грн, ПП «Альянс ЛТД Плюс» у сумі 37 000 грн, ТОВ «Фаворит Авто Київ» у сумі 23 700 грн, ТОВ «ДЖ.ЕС.ЕМ.ПЛЮС» у сумі 20 000 грн.

Виділено ОСОБА_2 в особисту приватну власність майно: торгове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 , нежитлову будівлю загальною площею 105 кв. м, що розташована по АДРЕСА_5 , припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на частки вказаного майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини нерухомого майна у сумі 9 208 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину внесених грошових коштів до статутних капіталів юридичних осіб, а саме: 275 000 грн - до статутного капіталу ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто», 32 175 грн - до статутного капіталу ТОВ «Преміум Моторс», 500 грн - до статутного капіталу ТОВ «Фаворит Авто Вінниця», 18 500 грн - до статутного капіталу ПП «Альянс ЛТД Плюс», 11 850 грн - до статутного капіталу ТОВ «Фаворит Авто Київ», 10 000 грн - до статутного капіталу ТОВ «ДЖ. ЕС.ЕМ. ПЛЮС».

У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що майно, яке зазначено у позові, є спільним сумісним майном подружжя, набутим за час шлюбу і за спільні кошти, тому підлягає поділу в річних частках. Виходячи з цього та зі змісту позовних вимог, суд виділив спірне майно ОСОБА_2 , стягнувши з неї іншому з подружжя половину вартості майна, припинивши на нього право власності ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позову, суд зазначив, що позивач на надав доказів наявності для поділу цього майна та набуття його за спільні кошти подружжя.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року у частині поділу нерухомого майна скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна задоволено частково.

У порядку поділу спільного сумісного нерухомого майна подружжя виділено у приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 вартістю 3 730 140 грн.

Виділено ОСОБА_2 у приватну власність торгове приміщення № НОМЕР_1 загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 вартістю 3 803 280 грн; квартиру АДРЕСА_2 вартістю 3 254 730 грн; квартиру АДРЕСА_4 вартістю 6 162 045 грн, всього майна на суму 13 220 055 грн, припинивши право власності ОСОБА_1 на частину вказаного майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості частки у спільному сумісному нерухомому майні подружжя у сумі 4 744 957,50 грн.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року у частині вирішення питання про розподіл судового збору змінено і зменшено стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору до 11 002 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про те, що спірне майно набуто подружжям за спільні кошти і за час шлюбу, тому є спільним сумісним майном подружжя. Проте апеляційний суд не погодився з тим, аби все нерухоме майно виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 зі стягненням з неї ОСОБА_1 компенсації половини вартості майна. Суд зазначив, що у житловому будинку по АДРЕСА_6 поділу підлягають дві квартири, тому правильним є виділ однієї квартири ОСОБА_1 , а іншої - ОСОБА_2 ОСОБА_1 дав згоду на отримання компенсації на інше спільне майно подружжя, а ОСОБА_2 проти цього не заперечувала.

Також апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 на підтвердження вартості нерухомого майна надав суду відповідні висновки оцінювача Хмельницького бюро технічної інвентаризації, а відповідачка, заперечуючи таку вартість, відповідних доказів не надала, призначити відповідну судову експертизу суд не просила.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25 травня 2023 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, уточнивши в подальшому вимоги, просила суд скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заявниця зазначила, що ОСОБА_1 не довів реальну вартість спірного майна. Вважає, що суд мав застосувати положення частини другої статті 70 СК України й відступити від засад рівності часток подружжя.

ОСОБА_2 також не погодилась з обраним судом варіантом розподілу майна подружжя.

Зазначається, що цю справу слід було розглядати спільно зі справою № 686/22375/22 за її позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.

Доводи інших учасників справи

11 липня 2023 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

06 липня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 27 лютого 1993 року по 17 травня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу і за спільні кошти сторони набули у власність нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 , квартиру АДРЕСА_9 , торгове приміщення АДРЕСА_10 , яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, сторони внесли кошти до статутного капіталу юридичних осіб: ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто» у сумі 550 000 грн, ТОВ «Преміум Моторс» - 64 350 грн, ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» - 1 000 грн, ПП «Альянс ЛТД Плюс» - 37 000 грн, ТОВ «Фаворит Авто Київ» - 23 700 грн, ТОВ «ДЖ.ЕС.ЕМ.ПЛЮС» - 20 000 грн, засновником і кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_2 .

Згідно з висновком про вартість майна № 19/01-14 від 19 січня 2023 року Хмельницького БТІ виконавчого комітету Хмельницької міської ради ринкова вартість торгового приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 63,3 кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1 , станом на 01 січня 2023 року складає 3 803 280 грн.

Згідно з висновком про вартість майна № 20/01-14 від 19 січня 2023 року Хмельницького БТІ виконавчого комітету Хмельницької міської ради ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , станом на 01 січня 2023 року складає 3 730 140 грн.

Згідно з висновком про вартість майна № 21/01-14 від 19 січня 2023 року Хмельницького БТІ виконавчого комітету Хмельницької міської ради ринкова вартість квартири АДРЕСА_11 , станом на 01 січня 2023 року складає 3 254 730 грн.

Згідно з висновком про вартість майна № 22/01-14 від 19 січня 2023 року Хмельницького БТІ виконавчого комітету Хмельницької міської ради ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , станом на 01 січня 2023 року складає 6 162 045 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанова Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за час шлюбу і за спільні кошти сторони у справі набули у власність нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 , квартиру АДРЕСА_9 , торгове приміщення АДРЕСА_10 , яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Крім того, сторони внесли кошти до статутного капіталу юридичних осіб: ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто» у сумі 550 000 грн, ТОВ «Преміум Моторс» - 64 350 грн, ТОВ «Фаворит Авто Вінниця» - 1 000 грн, ПП «Альянс ЛТД Плюс» - 37 000 грн, ТОВ «Фаворит Авто Київ» - 23 700 грн, ТОВ «ДЖ.ЕС.ЕМ.ПЛЮС» - 20 000 грн, засновником і кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_2 .

При таких обставинах суди, застосувавши вищевказані норми права, дійшли вірного висновку про те, що зазначене майно є спільним сумісним майном подружжя, набутим за час зареєстрованого шлюбу і за спільні кошти.

ОСОБА_2 вказані обставини не оспорювала, погоджувалася з цим, заперечуючи лише оцінку майна і спосіб поділу майна подружжя та наполягаючи на відступі від засад рівності часток подружжя.

Щодо визначення вартості майна подружжя

Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснив судам, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується також із судовою практикою, а саме із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як було зазначено вище, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом установлено, що сторони не узгодили між собою вартість спірного майна. Позивач ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог надав суду відповідні докази ринкової вартості майна на час розгляду справи, оцінені судами.

Верховний Суд не погоджується в цій частині з доводами касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що вартість спірного нерухомого майна подружжя слід визначити виходячи з первинних правовстановлюючих документів (договорів купівлі-продажу) на майно, оскільки вони стосуються періоду 2016-2019 років, а справа про поділ майна подружжя розглядалася в суді у 2022 році, переглядалася в апеляційній інстанції у 2023 році. Крім того, такий аргумент касаційної скарги суперечить нормам права та судовій практиці, про що зазначалося вище. Іншої реальної вартості спірного нерухомого майна ОСОБА_2 суду не надала, що є її процесуальним обов`язком, якщо вона посилалася на ці обставини (статті 12, 81 ЦПК України).

При цьому заперечень щодо суми коштів, внесених подружжям за час шлюбу до статутного капіталу юридичних осіб, ОСОБА_2 не надала.

Щодо способу (варіанту) поділу майна подружжя

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Залишення неподільної речі у спільній власності не позбавить того із подружжя, хто фактично користується річчю, можливості це робити надалі. Але інший із подружжя, який формально залишається співвласником, усупереч частинам першій і сьомій статті 41 Конституції України за відсутності окремої домовленості фактично позбавляється можливості такого користування, впливу на долю речі, а також грошової компенсації.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21.

З урахуванням наведеного, ураховуючи, що сторони у справі (колишнє подружжя) не домовилися про порядок поділу спільного майна, беручи до уваги, що все нерухоме майно зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 , яка ним фактично користується, та що саме вона є засновником і кінцевим бенефіціарним власником господарських товариств, апеляційний суд частково скасував рішення місцевого суду й частково задовольнив позов ОСОБА_1 . Змінюючи порядок поділу майна подружжя, апеляційний суд правильно виходив із кількості об`єктів нерухомого майна, фактичного користування цим майном, дотримання прав позивача на житло, величини часток у спільному сумісному майні подружжя, необхідності того щоб такий поділ не зумовлював у співвласників потребу після судового рішення знову домовлятися про порядок поділу цього ж майна чи пред`являти позов. Ураховуючи наведене, здійснити поділ майна подружжя без виплати одному із них компенсації іншим співвласником було неможливим.

При цьому Верховний Суд ураховує й пасивну поведінку відповідачки ОСОБА_2 у змагальному процесі, яка за час розгляду справи у всіх трьох судових інстанціях так і не визначилася, який саме варіант реального поділу нерухомого майна є для неї доцільним. А поділ майна з урахуванням ідеальних часток (тобто по за кожним) є неефективним способом захисту, буде потребувати нового судового розгляду і порушуватиме права ОСОБА_1 , який цим майном не користується.

Щодо відступу від засад рівності часток подружжя

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 70 СК України, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За правилами частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Наведені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги заявник не посилалася на необхідність відступу від засад рівності часток подружжя, не подавала відповідні докази.

Щодо інших доводів касаційної скарги

ОСОБА_2 посилається на те, що цю справу слід було розглядати спільно зі справою № 686/22375/22 за її позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя.

Зазначені доводи касаційної скарги є безпідставними, так як рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 05 серпня 2022 року, постанова апеляційного суду - 19 квітня 2023 року, а провадження у справі № 686/22375/22 в уточненій редакції позову прийнято до провадження Деражнянського районного суду Хмельницької області лише 20 квітня 2023 року (додатки до касаційної скарги).

Судові рішення судів попередніх інстанцій узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у цій категорії справ, а посилання заявника касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду колегія суддів відхиляє, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини та різне доказування.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України, Верховних Суд поновлює виконання ухвалених у справі рішень судів попередніх інстанцій, що зупинено ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2022 року тапостанови Хмельницького апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов