Ухвала

від 23.02.2024 по справі 686/9818/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/9818/22

Провадження № 4-с/686/26/24

УХВАЛА

23 лютого 2024 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Заворотна О.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Лабчука Романа Михайловича,

встановила:

В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із скаргою на дії органу примусового стягнення, в якій просить визнати протиправним та скасувати виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Оцінка та консалтинг» (код ЄДРПОУ 39131551) звіт про оцінку вартості корпоративних прав, частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто», що належить ОСОБА_1 , визнати неправомірними дії приватного виконавця Лабчука Р.М. щодо визначення вартості арештованого майна вартості корпоративних прав, частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто», що належить ОСОБА_1 .

Одночасно ОСОБА_1 просить забезпечити скаргу шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 686/9818/22 виданого 18.05.2023, шляхом зупинення зведеного виконавчого провадження № 70024523 та шляхом зупинення реалізації арештованого майна, а саме, корпоративних прав, частки в статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Фаворит-Авто», що належить ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що, невжиття заходів до забезпечення скарги стане наслідком реалізації на прилюдних торгах корпоративних прав, належних заявниці, за ціною визначеною на підставі звіту про оцінку майна, який оскаржується.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 (провадження № 61-21640 сво 19) у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку : «Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду».

Щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження), то слід зазначити, що це стосується оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України, суддя -

постановила:

В задоволенні заяви заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складення ухвали суду : 23.02.2024.

Суддя: