Рішення

від 04.03.2019 по справі 757/15501/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15501/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, Держави України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач Фермерське господарство «Бурка В.В.» звернувся до суду з позовом до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідачів на його користь 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що не виконавши вимоги ст. 40 Конституції України щодо не розгляду його скарги від 03.01.2017 року за вих. №16, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, порушив права, гарантовані ст.ст. 8, 40, 55, 56 Конституції України. Позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягала у приниженні ділової репутації, моральних переживань, порушення нормальних життєвих стосунків з оточуючими.

До судового засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Уповноваженої Верховної Ради з прав людини в судове засідання не з`явився. До суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України до судового засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.

Тому суд розглянув справу у відсутність представника позивача та представника відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з п. 4, 5 вказаної Постанови позивач повинен зазначити, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Проте, позивачем не надано доказів у підтвердження факту завдання моральної шкоди, завданої діями відповідачів, у тому числі приниження його ділової репутації.

Підставою для стягнення моральної шкоди позивач вказує на не розгляд його звернення від 03.01.2017 року та не здійснення заходів щодо захисту прав фермерського господарства «Бурка В.В.», що призвело до порушення його гарантованих Конституцією України прав.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, в порушення наведених норм, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачами Державою Україна в особі Державної казначейської служби України та Уповноваженою Верховної Ради з прав людини заподіяно шкоду та не довів наявність такої шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та вину останніх в її заподіянні.

Позивачем не вказано, кому конкретно спричинена моральна шкода, в позовній заяві вказано, що Бурка В.В. , як представнику фермерського господарства спричинені моральні страждання, оскільки не міг захистити права фермерського господарства, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації, а позов пред`явлений ФГ «Бурка В.В.»

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідачів, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства «Бурка В.В.» до Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, Держави України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Новак