Постанова

від 31.08.2023 по справі 420/11931/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 420/11931/20

адміністративне провадження № К/9901/33718/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (колегія у складі суддів Шеметенко Л.П., Стас Л.В., Турецької І.О.)

у справі № 420/11931/20

за позовом Компанії Marino Shipping Co Pte Ltd.

до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області),

третя особа - Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація),

про визнання рішення незаконним.

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2020 року Компанія Marino Shipping Co Pte Ltd. звернулася до суду із позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінпекція), Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якому просила:

- визнати неправомірними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо порядку здійснення розрахунку обчислення розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення територіальних і внутрішніх вод України внаслідок скиду забруднюючих речовин із судна "STAVANGER" 30.04.2020;

- визнати неправомірними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо виставлення претензії від 05.05.2020 № 100005 на суму 2 416 557 доларів США;

- визнати незаконним рішення Держекоінспекції про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020 № 1.

2. Одеський окружний адміністративний суд (суддя Стефанов С.О.) ухвалою від 15.03.2021 закрив провадження у справі у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо порядку здійснення розрахунку обчислення розмірів відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення територіальних і внутрішніх вод України внаслідок скиду забруднюючих речових із судна STAVANGER 30.04.2020 та дій щодо виставлення претензії від 05.05.2020 № 100005 на суму 2 416 557 доларів США.

3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 26.03.2021 відмовив у задоволенні позову.

4. Компанія Marino Shipping Co Pte Ltd. оскаржила рішення суду від 26.03.2021 в апеляційному порядку.

5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.08.2021 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021, ухвалив нову постанову про задоволення позову:

- визнав протиправним та скасував рішення Держекоінспекції про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020 № 1;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Держекоінспекції на користь Компанії Marino Shipping Co Pte Ltd відшкодування судових витрат на сплату судового збору у розмірі 5 255,00 грн.

6. 08.09.2021 Держекоінспекція подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2021 відкрито касаційне провадження.

8. Відповідач просив про розгляд справи за його участі, однак своєю ухвалою Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2020 на адресу Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу надійшла телефонограма №27-06-01-30/17, відповідно до якої о 02 год. 20 хв. 30.04.2020 сталось ймовірне забруднення з судна «STAVANGER» ІМО 9278507, яке ошвартоване на причалі № 4 морського порту Південний. Представниками Південної філії ДП «АМПУ» за результатами візуального обстеження встановлено наявність на поверхні морської води забруднюючої речовини (ймовірно пальмової олії) загальною площею приблизно 900 кв.м. (т.3 а.с.82).

10. 30.04.2020 державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу спільно з представниками ПФ ДП«АМПУ» провели обстеження акваторії та відбір проб вод в місці забруднення. За результатом складено Акт №72 обстеження акваторії та відбору проб вод в місці забруднення від 30.04.2020. Згідно опису виявленого забруднення в районі причалу №4 Південної філії ДП «АМПУ» де ошвартоване судно «STAVANGER» ІМО 9278507 і з якого здійснюється вивантаження пальмової олії, було зафіксовано, що на водній поверхні Адмадинського лиману спостерігається масляна пляма та плавучі частки біло-жовтого кольору (т.3 а.с.84-85).

11. За фактом забруднення територіальних та внутрішніх морських вод України внаслідок скиду з судна «STAVANGER» IМО9278507 посадовими особами Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу складено протокол про адміністративне правопорушення №000196 від 30.04.2020 за ч.1 ст.591КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №000196 від 30.04.2020, якою капітана т/х «STAVANGER» ІМО 9278507 KYAW ZIN LATT визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00грн (т.3 а.с.87, 88).

12. Відповідно до платіжного доручення №46 від 04.05.2021 представник позивача ТОВ «ЄВРОХЕМ ШИППІНГ/ОДЕСА/ЛТД» МП оплатив штраф у загальній сумі 1190,00 грн (т.3 а.с.89).

13. Згодом з метою відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, враховуючи очевидний характер допущених порушень, відповідно до вимог ст.ст. 202, 72 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу провела обчислення розміру відшкодування збитків внаслідок забруднення та оформлено Претензію №100005 від 05.05.2020 на суму 2.416.557 доларів США (т.3 а.с.104-105).

14. 05.05.2020 Державною екологічною інспекцією України відповідно до ст.91 Кодексу торговельного мореплавства України, ст.110 Водного кодексу України, ст.202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» прийнято Рішення про відмову у видачі дозволу на вихід судна «STAVANGER» ІМО 9278507 з морського порту «Південний» від 05.05.2020 № 1 (т.1 а.с.38).

15. 06.05.2020 капітан морського порту «Южний» прийняв розпорядження №15-3-18/07 про заборону на вихід судна «STAVANGER», прапор «Тувалу», ІМО 9278507 з акваторії порту Южний (Південний) (т.1 а.с.40).

16. 12.05.2020 позивач надав відповідь на претензію №100005 від 05.05.2020 (№12-1/05-20), в якій, зокрема, зазначено, що сума збитків у розмірі 2.416.557 доларів США є необґрунтованою та завищеною через неправильне визначення кількості скинутої речовини. Водночас, судновласник судна MARINO SHIPPING CO PTE LTD не відмовляється від сплати належним чином розрахованих збитків завданих навколишньому середовищу в результаті розливу пальмової олії із судна - 30.04.2020.

З урахуванням наведеного в запереченнях на претензію, позивач просив Державну екологічну інспекцію України:

- прийняти до уваги Звіт сюрвейера та наведені у відповіді на претензію розрахунки щодо дійсного розміру збитків, які підлягають сплати судновласником;

- погодити, що розмір збитків, спричинених розливом пальмової олії із судна STAVANGER (ІМО 9278507) 30.04.2020 в акваторії порту Південний складає 582.953,943 долара США;

- надати судновласнику MARINO SHIPPING CO PTE LTD. можливість сплатити на користь держави завдані збитки у розмірі 582.953,943 долара США шляхом виставлення офіційного рахунку;

- скасувати рішення про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020, забезпечити скасування Розпорядження №15-3-18/07 від 06.05.2020 на підставі фактичної та дійсної оплати судновласником збитків, завданих навколишньому середовищу розливом пальмової олії із судна STAVANGER (ІМО 9278507) 30.04.2020 (т.3 а.с.106-110).

17. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі №916/1287/20 відкрито провадження у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу до «MARINO SHIPPING CO PTE LTD.» про стягнення 65.174.542,29 грн. (т.3 а.с.195-198).

18. 19.05.2020 начальник відділу контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний» - капітан морського порту «Южний» склав Акт розслідування аварійної морської події, що сталася о 00 год. 35 хв. 30.04.2020 за т/х «STAVANGER» під час вивантаження пальмової олії у морському порту «Південний» біля причалу № 4 відбувся розлив вантажу за борт судна з акваторію морського порту в межах бонового огородження т/х «STAVANGER» (т.1 а.с.49-54).

19. Листом від 04.06.2020 №4362/6/6-20 Державна екологічна інспекція України повідомила в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України Звягінцеву С.В. та капітана морського порту «Південний» Шигоцького В.В. про те, що, зважаючи на наявність гарантійного листа Лондонської Асоціації Власників суден взаємного страхування та внесення судновласником на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області коштів у розмірі 26.679.200 грн, зупинено дію рішення Державної екологічної інспекції України від 05.05.2020 №1 про відмову у видачі дозволу на вихід судна «STAVANGER» ІМО 9278507 з морського порту «Південний» (т.2 а.с.125).

20. 05.06.2020 капітан морського порту «Южний» Шигоцький В.В. прийняв розпорядження №15-3-18/15, яким скасовано розпорядження капітана порту «Южний» від 06.05.2020 №15-3-18-07 щодо заборони на вихід судна «STAVANGER», прапор «Тувалу», ІМО 9278507 з морського порту «Южний» (Південний) (т.1 а.с.45).

21. Не погоджуючись з рішенням Державної екологічної інспекції України №1 від 05.05.2020, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

(а) позиція позивача

22. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що застосований відповідачем при розрахунку нормативно-правовий акт - «Такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних підприємствами, установами, організаціями і громадянами України, іноземними юридичними особам та громадянами внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів, територіальних та внутрішніх морських вод України», затверджений постановою КМУ № 484 від 03.07.1995, встановлює базу для обчислення розмірів збитків у вигляді скинутих з судна речовин, тоді як Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу здійснено розрахунок збитків на підставі даних про «зібрані» речовини біля борту судна.

23. В обґрунтування протиправності дій Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо виставлення претензії № 100005 від 05.05.2020 позивач посилався на відсутність у вказаного суб`єкта повноважень на пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

24. В свою чергу, вважаючи незаконним рішення Державної екологічної інспекції України № 1 від 05.05.2020, позивач посилався на те, що воно прийнято на підставі розрахунку та претензії № 100005 від 05.05.2020, що була, на думку позивача, протиправно видана Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу.

25. Також позивач посилався на те, що в рамках розгляду господарської справи №916/1287/20 судновласник довів належними та допустимими доказами відсутність наміру ухилятися від виконання рішення суду та наявність добросовісних намірів щодо сплати суми претензії, що було відображено в ухвалі господарського суду Одеської області від 15.05.2020, проте дію рішення №1 від 05.05.2020, підставою прийняття якого і була несплата судновласником збитків, визначених у претензії, було зупинено лише 04.06.2020, що підтверджується листом № 4362/6/6-20 від 04.06.2020.

26. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято Державною екологічною інспекцією України незаконно, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, із порушенням принципу пропорційності.

(б) позиція відповідачів

27. Відповідач заперечував проти позову. Зазначав, що внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України позивач зробив скид з судна «STAVANGER» ІМО 9278507 забруднюючих речовин (пальмової олії), у зв`язку з чим відбулося забруднення внутрішніх морських вод України.

За фактом забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України капітана судна «STAVANGER» ІМО 9278507 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 1190 грн.

28. 30.04.2020 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу спільно з представниками ПФ ДП «АМПУ» проведено обстеження акваторії та відбір проб вод в місці забруднення. Відібрані проби направлено до відділу інструментально-лабораторного контролю Інспекції. Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей вод від 01.05.2020 №75 виявлено перевищення нормованих значень гранично допустимих концентрацій по вмісту у воді жирів та масла.

29. Відповідач 1 зазначає, що рішення №1 від 05.05.2020 є наслідком певних подій, взаємопов`язаних між собою, а саме: забруднення внутрішніх вод внаслідок скиду забруднюючих речовин з судна «STAVANGER», фіксування та документування даного факту, розрахунку та виставлення претензії №100005 від 05.05.2020. Тобто, Рішення №1 приймалося у відповідності до повноважень, передбачених чинним законодавством та за певних обставин, що мали відбутись (розлив забруднюючих речовин).

30. Державна екологічна інспекція України вважає, що Рішення №1 про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020, зважаючи на факт завдання збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, причетність «MARINO SHIPPING CO PTE LTD.» до якого позивачем не заперечується, було прийняте у визначений законодавством спосіб, відповідно до повноважень та за достатніх для його прийняття підстав, а отже є правомірним.

31. Крім того, відповідач 1 наголошує, що позивач жодним чином не довів порушення прав компанії MARINO SHIPPING CO PTE LTD, що виникли б у зв`язку з прийняттям Рішення №1 про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020, та яким чином визнання даного акта незаконним може призвести до відновлення порушених прав позивача.

32. Відповідач 2 не погоджується з позовними вимогами. В ході з`ясування обставин, капітан судна «STAVANGER» надав пояснення, відповідно до яких через помилку екіпажу судна стався аварійний витік пальмової олії. Представники Південної філії ДП «АМПУ» за результатами візуального обстеження встановили наявність на поверхні морської води забруднюючої речовини (ймовірно пальмової олії) загальною площею приблизно 900 кв.м.

33. Джерелом забруднення є пальмова олія, що є шкідливою речовиною категорії токсичності. Для розрахунку розміру збитків, заподіяних внаслідок забруднення з суден, кораблів та інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх вод України використовуються Такси для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів, територіальних, внутрішніх морських вод України, затверджених постановою КМУ від 03.07.1995 №484. У зв`язку із тим, що відповідно до Такс, розмір відшкодування збитків за одиницю виміру (у доларах США) становить 286 доларів за 1 кг, його розрахунок здійснюється шляхом арифметичної дії, а саме множення кількості забруднюючих речовин на відповідний розмір відшкодування.

34. Таким чином, на переконання відповідача 2, розрахунок, здійснений фахівцями Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, відповідає вимогам законодавства.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Кримсько-Чорноморського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 №256, із змінами, внесеними 19.07.2019 Наказом №192, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред`являти претензії.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду, висловлений при розгляді справи №816/2185/16, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів позивача стосовно того, що Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу не мала повноважень на пред`явлення претензій про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з охорони навколишнього природного середовища.

Посилаючись на положення ст. 100, 102, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 78, 91, 304 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. «а»-«в» ч.1 ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також статті 40, 68, 72 цього Закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Державної екологічної інспекції України №1 про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020, зважаючи на факт завдання збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, причетність Компанії Marino Shipping Co Pte Ltd. до якого позивачем не заперечується, було прийняте у визначений законодавством спосіб, відповідно до повноважень та за достатніх для його прийняття підстав, а отже є пропорційним, з урахуванням наслідків події, а тому є правомірним.

36. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції; визнав протиправним та скасував рішення Держекоінспекції про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту з тієї підстави, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, не може бути підставою, з якої капітан порту має затримати вихід судна з порту.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

37. Як на підставу касаційного оскарження відповідач 1 покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 420/4129/19 зробив висновок про наявність у Держекоінспекції повноважень щодо прийняття рішень про заборону на вихід морського судна з порту, скасував судові рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу передав на новий розгляд.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що Держекоінспекція прийняла оскаржуване рішення з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує принципи "якості закону", "законності" та "правової визначеності", водночас, не спростував наявність у Держекоінспекції повноважень, передбачених ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), відмовляти капітану морського порту у видачі дозволу на вихід з порту.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові покликається на нерелевантні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рисовський проти України", "Свято-Михайлівська Парафія проти України" "Волков проти України", "Сєрков проти України".

Крім того, апеляційний суд не врахував субсидіарний характер рішень ЄСПЛ. Необізнаність позивача із нормами КТМ України, Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" не може бути підставою для визнання їх недоступними; маючи уявлення про обставини, позивач повинен був передбачити умови, за яких суб`єкт владних повноважень міг вдатися до заходів, що зачіпали його права. Покладення на Держекоінспекцію відповідальності за дотримання "якості закону" не має розглядатися у контексті реалізації органом виконавчої влади своїх повноважень. Право Держекоінспекції прийняти оскаржуване рішення, про відсутність якого зазначає суд апеляційної інстанції, передбачене ст. 9 КТМ України, пп. 5-2 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275.

38. У відзиві позивач покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач 1 підміняє поняття, адже предметом розгляду справи № 420/11931/20 є не встановлення у Держекоінспекції повноважень на прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на вихід суден із морського порту або тлумачення ст. 91 Кодексу торгового мореплавства України, а законність та обґрунтованість оскаржуваного Рішення № 31 від 05.05.2020.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву, та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

40. Предметом розгляду цієї справи є виключно правомірність рішення Державної екологічної інспекції України від 05.05.2020 №1 про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту.

41. За приписами ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється Державною екологічною інспекцією України - центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля.

42. Відповідно до п. "ґ" ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища (Державної екологічної інспекції України) належить пред`явлення претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

43. Згідно з Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275) (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція).

44. Основними завданнями Держекоінспекції згідно з п.3 Положення є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; стану навколишнього природного середовища.

45. Відповідно до покладених на неї завдань, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України (п. 4 Положення № 275).

46. Крім того, згідно з п.п. 8 та 9 п. 4 Положення №275 Держекоінспекція має право пред`являти претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховувати їх розмір, звертатися до суду з відповідними позовами; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

47. Згідно з пунктом 9 Положення № 275, Держекоінспекція в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінекоенерго видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

48. У постанові від 19.10.2020 у справі № 420/4129/19 Верховний Суд сформулював такі висновки:

« 28. Правовий алгоритм стягнення збитків, завданих навколишньому середовищу, передбачає, що у разі відхилення претензії, органи Державної екологічної інспекції України звертаються до суду з відповідним позовом до власника судна про стягнення збитків. Під час розгляду справи за таким позовом суд перевіряє, зокрема, чи було вчинено правопорушення, чи завдано збитки та який їх розмір. Судовий порядок стягнення збитків дає можливість суб`єкту господарювання захиститися від необґрунтованих вимог.

…

30. На стадії оформлення та пред`явлення претензії у адресата претензії не виникають обмеження або перешкоди у здійсненні своєї нормальної господарської діяльності.

Однак у ситуації позивача, а вона загалом є типовою для портів України через наявність законодавчих прогалин, цей алгоритм не працює. Заборона виходу судна з порту у зв`язку із несплатою суми збитків вимушує судновласника сплатити суму претензії. Після сплати суми, зазначеної у претензії, у Інспекції відпадає необхідність звертатися до суду. Де-юре Інспекція реалізувала свої повноваження повною мірою: виявила порушення, зафіксувала, пред`явила претензію, стягнула збитки.

31. Зазвичай, добровільна сплата претензійної суми свідчить про згоду з претензією. Судновласник міг би відхилити претензію, якщо вважав її безпідставною. Однак претензія у цій справі мала наслідком заборону виходу судна з порту. А це, своєю чергою, призводить до збитків від простою та низки інших негативних наслідків. Тому сплату претензійної суми за таких вимушених для позивача обставин не можна назвати добровільною або такою, що свідчить про згоду із претензією.

32. Зважаючи на зазначені чинники, судновласник сплатив суму претензії як певну заставу (гарантію). Така поведінка має раціональні причини і захищає інтереси не лише судновласника, але й державу, до якої згодом може бути пред`явлено позов про відшкодування шкоди у зв`язку із незаконною затримкою судна.

Якщо оцінювати контекст цієї справи, то сплата суми претензії зовсім не свідчить про визнання претензії. Спір щодо наявності правопорушення, за яке пред`явлено претензію, залишається. Судновласник і далі вважає, що його права було порушено.

33. З огляду на вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що сама собою претензія безпосередньо не породжує негативних наслідків для юридичної особи. Однак такі наслідки (у вигляді обмеження господарської діяльності) породжують рішення про заборону судна на вихід з порту, яке ґрунтується на претензії.

34. Позивач вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення про заборону на вихід судна з морського порту в зв`язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу та несплатою штрафів чи претензій за порушення природоохоронного законодавства України від 31.07.2018, підписана начальником Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря та адресована капітану морського порту "Южний", не може поновити порушене право позивача.

Суд з цього приводу зауважує, що зупинка відповідачем рішення після сплати позивачем суми претензії не впливає на можливість його оскарження. Правомірність рішення про заборону на вихід судна з морського порту може бути перевірена і після його виконання, а також у разі зупинення чи скасування органом, що його видав, якщо позивач вважає, що мало місце порушення його прав у зв`язку із таким рішенням.

35. Отже, саме рішення Інспекції про заборону на вихід судна з порту накладає обтяження на суб`єкта господарювання та є основним рішенням суб`єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню в судовому порядку».

49. Суд не вбачає підстав для відступу від цих висновків і вважає їх застосовними до цієї справи.

50. Відповідно до положень ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України кожне судно зобов`язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту, зокрема, в разі: в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів; г) рішення уповноважених законодавством державних органів (органів доходів і зборів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, та прикордонної служби).

51. У постанові від 19.10.2020 у справі № 420/4129/19 Верховного Суду висловив такі висновки:

« 58. … повноваженнями на ухвалення рішення про заборону на вихід морського судна з порту наділений виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, яким є Державна екологічна інспекція України.

Відтак, постає питання щодо підстав ухвалення рішення від 31.07.2018 про заборону на вихід судна із порту Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря».

52. Суд вважає вищезазначений висновок застосовним і до цієї справи.

53. Суд апеляційної інстанції не врахував його під час винесення рішення та дійшов невірних висновків щодо відсутності повноважень у відповідача для прийняття оскаржуваного рішення.

54. Також Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не навів підстав та мотивів прийняття оскаржуваного рішення, не спростував такий висновок, а тому рішення Держекоінспекції про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту від 05.05.2020 № 1 підлягає скасуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язку Державної екологічної інспекції України зазначити додаткові обґрунтування рішення про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту.

55. Суд погоджується з позицією відповідача, що оскаржуване рішення прийнято як наслідок певних подій, взаємопов`язаних між собою, а саме: забруднення 30.04.2020 в акваторії морського порту «Південний» внутрішніх вод внаслідок скиду забруднюючих речовин з судна «STAVANGER», фіксування та документування цього факту, розрахунку та виставлення претензії №100005 від 05.05.2020.

56. Враховуючи зазначене, Рішення №1 прийнято відповідачем відповідно до повноважень, передбачених чинним законодавством та за певних обставин, що відбулися (розлив забруднюючих речовин).

57. З огляду на вищенаведене, Суд не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

58. Відповідно до ст. 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. 341, 345, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі скасувати.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року у справі №420/11931/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб