Постанова

від 03.08.2023 по справі 523/15909/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1670/23

Справа № 523/15909/18

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Подуст Т.П.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

від відповідача ОСОБА_3 не з`явились,

від відповідача ОСОБА_4 не з`явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс» не з`явились,

переглянувши справу №523/15909/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс» про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання права власності, зобов`язання провести державну реєстрацію транспортних засобів, витребування транспортних засобів з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року у складі судді Сувертак І.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 14 листопада 2018 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що є власником транспортних засобів, а саме автобусу пасажирського БАЗ, модель А079.04, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 та автобусу пасажирського БАЗ, модель А079.14, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 . Видав 02 лютого 2017 року відповідачу ОСОБА_3 , який на той час був чоловіком його доньки ОСОБА_6 , довіреності на право керування та розпорядження транспортними засобами. У червні 2018 року забрав у ОСОБА_3 оригінали довіреностей та усно повідомив про необхідність повернення транспортних засобів. Проте відповідач ОСОБА_3 від повернення транспортних засобів ухилився, отримав дублікати довіреностей на право керування та розпорядження транспортними засобами та 12 червня 2018 року уклав з ОСОБА_4 , яка є його матір`ю, договори купівлі-продажу транспортних засобів. Позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів від 12 червня 2018 року №6425/18/001330 та №6425/18/001333, витребувати транспортні засоби з незаконного володіння ОСОБА_7 (т.1 а.с.2-6).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2018 року відкрито провадження в справі (т.1 а.с.34).

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що перебував у шлюбі з ОСОБА_8 з 1998 року, шлюб розірвано судовим рішенням від 03 жовтня 2018 року. Спірні транспортні засоби колись належали на праві власності саме ОСОБА_3 , однак після погашення кредиту за них у 2011 та 2012 роках було прийнято рішення про продаж транспортних засобів, покупцем таких став ОСОБА_1 (батько дружини ОСОБА_6 ), який у 2011-2012 роках видав йому ОСОБА_3 довіреності на право керування та розпорядження транспортними засобами. Фактично всі роки ОСОБА_3 мав право користування та розпорядження транспортними засобами. У червні 2018 року ОСОБА_1 повернути транспортні засоби не вимагав, а дублікати довіреностей від 02 лютого 2017 року отримав так як не виявив оригіналів довіреностей. Діючи на підставі чинних нотаріально посвідчених довіреностей від 02 лютого 2017 року, він ОСОБА_3 12 червня 2018 року уклав з ОСОБА_4 два договори купівлі-продажу транспортних засобів за узгодженою ціною. Оскільки на той час сімейні стосунки перебували у стані погіршення і продаж транспортних засобів ОСОБА_4 (матері ОСОБА_3 ) викликав негативну реакцію дружини ОСОБА_6 , то 14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса з заявою про скасування наданих ОСОБА_3 довіреностей від 02 лютого 2017 року (т.1 а.с.69-71).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 06 травня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ТОВ «Сів-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37829014) (т.1 а.с.154).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 січня 2020 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (т.1 а.с.205-209, 225).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (т.1 а.с.232-234).

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с.45-48).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року справу прийнято до провадження (т.2 а.с.54).

5 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмета позову та остаточно просив:

визнати недійсними договори комісії від 12 червня 2018 року №6425/18/001330 та №6425/18/001333;

визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року №6425/18/001330 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року №6425/18/001333;

визнати право власності ОСОБА_1 на транспортні засоби, а саме: автобус пасажирський БАЗ, модель А079.04, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 та автобус пасажирський БАЗ, модель А079.14, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ;

зобов`язати територіальний орган з надання сервісних послуг МВС провести державну реєстрацію за ОСОБА_1 транспортних засобів, а саме: автобусу пасажирського БАЗ, модель А079.04, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 та автобусу пасажирського БАЗ, модель А079.14, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 та передати ОСОБА_1 транспортні засоби, а саме: автобус пасажирський БАЗ, модель А079.04, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 та автобус пасажирський БАЗ, модель А079.14, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ;

стягнути судові витрати (т.2 а.с.107-109, 125-126).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 року заяву про зміну предмету позову прийнято до розгляду (т.2 а.с.154).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 та будь-якій іншій особі вчиняти дії з переобладнання транспортних засобів та передачі права тимчасового володіння, користування, експлуатації (оренда, найм, лізинг, представництво тощо) транспортних засобів (т.2 а.с.157-159).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2021 року підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.170-171).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.176-184).

Висновок суду мотивовано недоведеністю вимог. Суд критично віднісся до посилань позивача ОСОБА_1 щодо того, що відповідач ОСОБА_3 без його згоди в порушення закону з боку нотаріуса отримав дублікати довіреностей, оскільки в главі 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не зазначено, що видача дублікату довіреності здійснюється виключно за зверненням довірителя.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2 а.с.186-189).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Довіреність є одностороннім правочином, який створює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яка видала довіреність. Стороною правочину (посвідчення довіреності), а отже і особою, щодо якої вчинено нотаріальну дію, є ОСОБА_1 , особа якого встановлена нотаріусом у відповідності до вимог частини другої статті 43 Закону України «Про нотаріат» та який отримав у нотаріуса оригінали довіреностей. Відповідач ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 уповноважив довіреністю на ведення його справ, не є стороною цього правочину, відносно нього нотаріус не вчиняв нотаріальних дій, особу його не встановлював, а тому правових підстав для видачі дублікатів таких довіреностей ОСОБА_3 у нотаріуса не було. Відповідач ОСОБА_3 з моменту як у нього були забрані оригінали довіреностей, не звертався до позивача ОСОБА_1 з проханням отримати їх дублікати, так як знав, що позивач йому відмовить, оскільки бажає забрати пасажирській автобуси. Діючи таємно від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 домовився з нотаріусом ОСОБА_9 щодо видачі йому дублікатів довіреностей, повідомивши про втрату таких, що не відповідає дійсності. Позивач ОСОБА_1 , забравши оригінали довіреностей, фактично припинив відносини представництва, своєї згоди та волевиявлення на видачу дублікатів довіреностей не надавав, тому договори комісії №6425/18/001330 та №6425/18/001333 від 12 червня 2018 року укладені комітентом (в даному випадку відповідач ОСОБА_3 ) без повноважень. Враховуючи, що ОСОБА_1 не мав наміру відчужувати спірні транспортні засоби, своїми діями намагався припинити представницькі правовідносини, зокрема, забрав оригінали довіреностей у ОСОБА_3 , згодом скасував дію довіреностей у нотаріуса, згоду на видачу дублікатів довіреностей не надавав, то спірні транспортні засоби вибути з володіння позивача поза його волею шляхом відчуження їх особою, яка не мала права відчужувати спірне майно, отже, укладені договори комісії, договори купівлі-продажу є недійсними відповідно до положень частини 3 статті 203, статті 215 ЦК України. Крім того, між ОСОБА_3 (син) та ОСОБА_4 (мати) була зловмисна домовленість, що також згідно статей 232, 238 ЦК України є підставою визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів. Оскільки транспортні засоби вибули з володіння ОСОБА_1 не з його волі іншим шляхом, то він має право на витребування цього майна від останнього набувача, що є належним способом захисту його порушеного права.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 на праві власності належали транспортні засоби, а саме автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

02 лютого 2017 року ОСОБА_1 видав на ім`я ОСОБА_3 дві довіреності, посвідчені державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Трофімовою С.О., зареєстровані в реєстрі за №1-175 та за №1-176, з правом експлуатації та розпорядження:

належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого РЕВ №8 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 13 березня 2012 року, автобусом пасажирським марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

належним йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 08 лютого 2001 року, автобусом пасажирський марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_8 .

11 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про видачу дублікатів, у зв`язку з втратою оригіналів, Довіреностей, посвідчених державним нотаріусом Трофімовою С.О. 02 лютого 2017 року та зареєстрованих в реєстрі за №1-175 та №1-76. Дублікати довіреностей видано 11 червня 2018 року.

12 червня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Сів-Сервіс» укладено два договори комісії №6425/18/001330 та №6425/18/001333.

Відповідно до умов договору комісії №6425/18/001333 від 12 червня 2018 року ТОВ «Сів-Сервіс» (комісіонер) зобов`язалось за дорученням ОСОБА_3 (комітента) за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 36500,00 грн.

Відповідно до умов договору комісії №6425/18/001330 від 12 червня 2018 року ТОВ «Сів-Сервіс» (комісіонер) зобов`язалось за дорученням ОСОБА_3 (комітента) за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , за ціною не нижче узгодженої сторонами, а саме 37000,00 грн.

12 червня 2018 року між ТОВ «Сів-Сервіс» та ОСОБА_4 укладено два договори купівлі-продажу транспортних засобів: автобусу пасажирського марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобусу пасажирського марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про скасування довіреностей, посвідчених державним нотаріусом Трофімовою С.О. 02 лютого 2017 року, зареєстрованих в реєстрі за №1-175 та 1-176 щодо розпорядження рухомим майном.

Оригінали довіреностей, посвідчених державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Трофімовою С.О. 02 лютого 2017 року, зареєстрованих в реєстрі за №1-175, №1-176, якими ОСОБА_3 був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у будь-яких установах, підприємствах, організаціях з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (продавати, обмінювати тощо, крім дарування) належних ОСОБА_1 транспортних засобів (автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 ), знаходяться у ОСОБА_1 та були надані ним суду першої інстанції для огляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.

Згідно із частиною першою статті 53 Закону України «Про нотаріат» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документу.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Аналогічний порядок видачі дубліката втраченого документа нотаріусом визначений у главі 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Згідно з частинами першою-третьою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Відповідно до частини першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, які він представляє.

Отже, довіреність є одностороннім правочином, який створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яка видала довіреність.

Стороною правочинів (посвідчення довіреності), а отже і особою, щодо якої вчинено нотаріальні дії, є ОСОБА_1 , особа якого встановлена нотаріусом у відповідності до вимог частини другої статті 43 Закону України «Про нотаріат» та який отримав у нотаріуса оригінали довіреностей. ОСОБА_3 , якого ОСОБА_1 уповноважив довіреностями представляти його ОСОБА_1 інтереси у будь-яких установах, підприємствах, організаціях з усіх без винятку питань, пов`язаних з експлуатацією та розпорядженням (продавати, обмінювати тощо, крім дарування) належних ОСОБА_1 транспортних засобів, не є стороною цих правочинів, нотаріус відносно ОСОБА_3 не вчиняв нотаріальних дій, тому правових підстав для видачі ОСОБА_3 дублікатів довіреностей нотаріус не мав.

Дане узгоджується в судовою практикою (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №521/13103/16-ц).

Нотаріус повинен був на підставі вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про видачу дублікатів нотаріально посвідчених довіреностей, що, в свою чергу унеможливило би укладення ОСОБА_3 будь-яких договорів відносно спірних транспортних засобів.

При видачі дублікату довіреності нотаріус з`ясовує відсутність підстав припинення представництва за довіреністю, передбачених статтею 248 ЦК України, які можуть бути перевірені у разі видачі дубліката виключно довірителю, тому при зверненні до нотаріуса особи-представника про видачу дубліката нотаріус не може перевірити, зокрема, чи жива особа, яка видала довіреність, її дієздатність, волю на продовження дії довіреності або її скасування тощо.

За доводами ОСОБА_1 ним на початку червня 2018 року були забрані у ОСОБА_3 оригінали довіреностей. Дані доводи не спростовані ОСОБА_3 , більш того дані доводи підтверджені тим, що оригінали довіреностей дійсно знаходились у ОСОБА_1 , при зверненні до суду з позовом оригінали довіреностей були надані суду для огляду.

Нотаріус не повідомила ОСОБА_1 про отримання заяви ОСОБА_3 про видачу дублікатів довіреностей. Знаходження оригіналів довіреностей у ОСОБА_1 виключала необхідність отримання дублікатів довіреностей.

ОСОБА_3 дублікати довіреностей отримав 11 червня 2018 року, а вже 12 червня 2018 року здійснив дії по відчуженню транспортних засобів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до частини 3 даної норми матеріального права волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно частини 1 статті 251 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 не мав наміру відчужувати транспортні засоби, не вчиняв дій щодо відчуження транспортних засобів, навпаки, забравши у ОСОБА_3 оригінали довіреностей, намагався припинити представницькі правовідносини, які, серед іншого, надавали ОСОБА_3 право здійснити відчуження транспортних засобів.

Спірні договори комісії та купівлі-продажу є недійсними в силу положень частини 3 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, оскільки знаходження оригіналів довіреностей у ОСОБА_1 на момент вчинення спірних договорів, безпідставне отримання ОСОБА_3 без відома ОСОБА_1 дублікатів довіреностей, вказує на відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження транспортних засобів.

ОСОБА_3 всупереч волі ОСОБА_1 без відповідних повноважень (оригінали довіреностей зберігалися у довірителя, а дублікати довіреностей видані незаконно без волі довірителя неналежній особі), намагаючись зберегти транспортні засобу у власному користуванні та розпорядженні, тобто, діючи у власних інтересах, а не в інтересах позивача, за попередньою домовленістю зі своєю матір`ю ОСОБА_4 через посередника (комісіонера ТОВ «Сів-Сервіс») здійснив відчуження транспортних засобів на користь ОСОБА_4 за ціною, яка значно нижче ринкової вартості транспортних засобів, без фактичної сплати грошових коштів за транспортні засоби.

Фактично метою отримання дублікатів довіреностей та укладення ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 12 червня 2018 року було не відчуження транспортних засобів зі згоди ОСОБА_1 на сприятливих для нього умовах, а лише зміна титульного власника транспортних засобів на близьку ОСОБА_3 людину для їх подальшого використання та розпорядження ними.

Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

ОСОБА_1 довів обставини, що підтверджують його права на рухоме майно (транспортні засоби) як власника. У ОСОБА_1 наразі відсутні документи, які посвідчують право власності на спірні транспортні засоби, оскільки документи були передані ОСОБА_3 та в подальшому були вилучені при перереєстрації права власності на транспортні засоби на ОСОБА_4 . Дані обставини унеможливлюють реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортні засоби без рішення суду про визнання права власності.

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах.

За обставин, що склалися, ОСОБА_1 зможе зареєструвати право власності на спірні транспортні засоби лише за наявності рішення суду про визнання за ним права власності на транспортні засоби.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним ( ч.1 ст.387 ЦК України).

Транспортні засоби вибули з володіння ОСОБА_1 не з його волі іншим шляхом, що згідно частини 1 статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України є підставою для витребування спірних транспортних засобів у ОСОБА_4 , яка незаконно володіє транспортними засобами.

Право власності на транспортні засоби, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, порушено та підлягає захисту шляхом визнання недійсними договорів, визнання права власності на транспортні засоби та витребування транспортних засобів з незаконного володіння ОСОБА_4 .

Рішення суду про визнання права власності на транспортні засоби є підставою для проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на транспортні засоби у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1338 (зі змінами та доповненнями).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , підтриману представником Муконіним Олександром Вікторовичем, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс» про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання права власності, зобов`язання провести державну реєстрацію транспортних засобів, витребування транспортних засобів з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсними договори комісії від 12 червня 2018 року №6425/18/001330 та від 12 червня 2018 року №6425/18/001333.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року №6425/18/001330 та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року №6425/18/001333.

Визнати право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) на транспортний засіб автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .

Визнати право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) на транспортний засіб автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ) та передати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) транспортні засоби: автобус пасажирський модель «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобус пасажирський марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Рішення суду про визнання права власності на транспортні засоби є підставою для проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ) транспортних засобів, а саме: автобусу пасажирського марки «БАЗ», модель А079.04, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобусу пасажирського марки «БАЗ», модель А079.14, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді О.С.Комлева

Є.С.Сєвєрова