Постанова

від 17.04.2024 по справі 523/15909/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

17 квітні 2024 року

м. Київ

справа № 523/15909/18

провадження № 61-14593 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник відповідачів - ОСОБА_6 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяви представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення та про поворот виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс», про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання права власності, витребування із чужого незаконного володіння транспортних засобів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сів-Сервіс» (далі - ТОВ «Сів-Сервіс»), про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними, визнання права власності, витребування із чужого незаконного володіння транспортних засобів.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року

позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , підтриману його представником ОСОБА_3 задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними договори комісії від 12 червня 2018 року

№ 6425/18/001330 та від 12 червня 2018 року № 6425/18/001333.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року № 6425/18/001330 та договір купівлі-продажу транспортного засобу

від 12 червня 2018 року № 6425/18/001333.

Визнано право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб - автобус пасажирський марки «БАЗ А079.04», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .

Визнано право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб - автобус пасажирський марки «БАЗ А079.14», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та передано ОСОБА_1 транспортні засоби: автобус пасажирський модель

«БАЗ А079.04», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобус пасажирський марки «БАЗ А079.14», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Рішення суду про визнання права власності на транспортні засоби є підставою для проведення державної реєстрації за ОСОБА_1 транспортних засобів, а саме: автобусу пасажирського марки «БАЗ А079.04», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобусу пасажирського марки «БАЗ А079.14», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 17 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасовано, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року залишено у силі.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вона просила стягнути понесені ОСОБА_4 судові витрати у суді касаційної інстанції, а саме судовий збір у розмірі 11 276,80 грн та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про поворот виконання рішення, в якій просила у порядку повороту виконання постанови Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року повернути у власність ОСОБА_5 автобус пасажирський марки «БАЗ А079.04», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 ; автобус пасажирський марки «БАЗ А079.14», 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , шасі НОМЕР_4 . Також просила стягнути з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 13 969 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 569 грн.

Щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , Верховний Суд дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга

статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403 св 23).

06 березня 2024 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій порушено клопотання про стягнення понесених ОСОБА_4

у суді касаційної інстанції судових витрат, а саме судового збору у розмірі 11 276,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Проте заявник не додав доказів направлення (надання) іншим учасникам справи (позивачу) копії заяви про ухвалення додаткового рішення.

Факт того, що сторона не зареєстрована у системі «Електронний суд» не спростовує зазначеного обов`язку відповідача, чи його представника щодо направлення (надання) відповідної заяви.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691 св 21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви

з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах

від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі

№ 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029 св 21), від 16 січня 2023 року

у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456 ск 21), від 02 лютого 2023 року

у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035 св 22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952 св 22) на стадії касаційного розгляду справи.

Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044 св 22), від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц (провадження № 61-9297 св 22), від 31 січня 2024 року у справі № 750/14000/21 (провадження № 61-10397 св 23).

Отже, до заяви представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6

про ухвалення додаткового рішення підлягають застосуванню правила

частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Таким чином, Верховний Суд, керуючись правилами статті 183 ЦПК України, дійшов висновку про залишення заяви представника ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 без розгляду, оскільки заявником не подано доказів направлення (надання) копії цієї заяви іншим учасникам справи.

Щодо стягнення судового збору

Згідно із пунктом 3 часини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 07 листопада 2023 року ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 11 276,80 грн (а.с. 137, т. 3).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено, постанову Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року скасовано, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 липня 2021 року залишено у силі, судом касаційної інстанції питання щодо стягнення судового збору не вирішувалося.

Отже, Верховний Суд з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11 276,80 грн.

Щодо вирішення заяви про поворот виконання рішення

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частинами п`ятою та шостою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Ураховуючи викладене, заява представника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про поворот виконання рішення підлягає поверненню заявнику, оскільки Верховним Судом власне рішення не ухвалювалося, а скасовано постанову апеляційного суду та залишено у силі рішення суду першої інстанції, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Разом з тим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не позбавлені права на звернення з відповідною заявою про поворот виконання рішення до суду першої інстанції,

у порядку визначеному вимогами статті 444 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 183, 270, 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про поворот виконання рішення повернути заявнику.

Заяву представника ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 11 276 грн (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 80 коп.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець