Рішення

від 31.08.2023 по справі 640/13879/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 року № 640/13879/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Київ звернулось ТОВ "Плей БТЛ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 2192615147 від 27 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 2202615147 від 27 травня 2019 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що перевірка здійснена з порушенням п.п. 7.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Зазначив, що на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу позивачем були надані всі пояснення та їх документальні підтвердження в строк, передбачений вищезазначеною нормою, проте відповідачем не проводилася оцінка та аналіз наданих позивачем пояснень та їх документальних підтверджень. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем допущено процедурні порушення щодо проведення документальної позапланової перевірки, що є наслідком визнання рішень, винесених за наслідками такої перевірки, незаконними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 170 КАС України, оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, яке набрало законної сили.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плей БТЛ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2022 року скасовано, та справу № 640/3879/22 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Законом України №2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набув чинності 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та вирішено, що до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою суду від 17.02.2023 поновлено позивачеві строк звернення до суду, відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 17.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про закриття провадження у справі.

У березні 2023 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглядаючи дане клопотання, суд зазначає, що дане питання щодо поновлення строку вирішено судом при ухвалою суду від 17.02.2023 та поновлено позивачеві строк звернення до суду. А тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 лютого 2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙ-БТЛ» надійшов запит від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.02.2019 №26494/10/26-15-14-07-02-15 щодо надання інформації відносно даних податкового кредиту в розмірі 177 117 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 40540383) за жовтень 2016 року в сумі 71 417 грн. 00 коп., з ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» (код ЄДРПОУ 40645802) за листопад 2016 року в сумі 93 000 грн. 00 коп., ТОВ «САЙЛЕНС ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40502856) за вересень в сумі 6350 грн. 00 коп., жовтень 2016 року в сумі 6 350 грн. 00 коп.

У запиті ГУ ДФС у м. Києві просило надати пояснення, засвідчені та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», ТОВ«САЙЛЕНС ПРАЙМ» за вищезазначені періоди, а також щодо використання у власній господарській діяльності, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

Листом від 14 березня 2019 року №14/03-19 ТОВ «ПЛЕЙ БТЛ» направлено письмові пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», ТОВ «САЙЛЕНС ПРАЙМ» та документи, що підтверджують фінансово- господарські операції із вищевказаними контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2019 на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №4177, уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПЛЕЙ БТЛ» по взаємовідносинах з ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ» (код 40540383) за жовтень 2016 року, з ТОВ «САЙЛЕНС ПРАЙМ» (код 40502856) за вересень, жовтень 2016 року, з ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ» (код 40645802) за листопад 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

09.04.2019 ГУ ДФС у м. Києві направило запит до ТОВ «ПЛЕЙ БТЛ» про надання додаткових документів згідно переліку для проведення перевірки.

22.04.2019 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки винесено акт №90/26-15-14-07-02-10/37881205, яким встановлено порушення позивачем вимог: пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 153 690,00 грн. за 2016 рік., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок додану на вартість на загальну суму 170 767,00 грн., в тому числі: - за вересень 2016 року на суму 6350,00 грн.; за жовтень 2016 року на суму 71417,00 грн.; за листопад 2016 року на суму 93000 грн.

10.05.2019 ТОВ «ПЛЕЙ БТЛ» звернулося до ГУ ДФС у м. Києві із запереченнями на акт перевірки, однак рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 95429/10/26-15-14-07-02-15 від 22.05.2019 скаргу залишено без задоволення.

27.05.2019 на підставі акту перевірки №90/26-15-14-07-02-10/37881205 від 22.04.2019, ГУ ДФС у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №219261547, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції у сумі 192 112, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення №2202615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції у сумі 256 150, 50 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Право на проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, відповідно до обох підстав, передбачених п.п. 78.1.4 п. 78.4 ст. 78 ПК, обов`язковою умовою призначення перевірки є ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

В якості таких обставин, відповідач посилається на ненадання позивачем пояснень та документів в повному обсязі на його письмовий запит від 14.02.2019 №26494/10/26-15-14-07-02-12.

Правовідносини з приводу підстав та організації направлення такого запиту і надання на нього відповіді врегульовані п.73.3ст.73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2010 №1245.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.04.2018 у справі №813/4282/16.

З матеріалів справи судом установлено, що листом від 14.02.2019 ГУ ДПС у м. Києві направлено на адресу позивача письмовий запит з вимогою надати пояснення, засвідчені та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ «ЕФЕКТ МАРКЕТ», ТОВ «ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ», ТОВ«САЙЛЕНС ПРАЙМ» за вищезазначені періоди, а також щодо використання у власній господарській діяльності, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.

З тексту означеного письмового запиту контролюючого органу убачається, що підставою для витребування від позивача вказаної вище інформації стала наявна в податкового органу інформація з інформаційних баз щодо відсутності у контрагентів позивача джерела походження товарів.

Разом з тим, жодного конкретного факту порушення позивачем податкового законодавства у письмовому запиті від 14.02.2019 не викладено.

Суд наголошує на тому, що у разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені пп.1 та пп.3 абз.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, податковим органом має бути вказано в такому запиті факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, які виявлено податковим органом.

Без повідомлення вказаних фактів платник податків не повинен надавати контролюючому органу будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Наведений висновок суду про те, що задля проведення перевірки необхідно зазначити факти, що свідчать про порушення податкового законодавства та відомості, які є джерелом інформації, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2019 по справі №813/2716/17, від 27.02.2018 по справі №820/19845/14.

Отже, з наведеного вбачається, що вказаний вище письмовий запит Головного управління ДПС у м. Києві про подання відповідної інформації не відповідає вимогам ст. 73 ПК України та, відповідно, не може зумовлювати настання випадків, із якими положення пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України пов`язують виникнення права контролюючого органу на прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Що стосується пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, то документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як убачається з наказу на проведення перевірки, підставою для її проведення є ненадання в повному обсязі на письмовий запит документів.

У той же час, судом встановлено, що позивачем на запит податкового органу надані обґрунтовані письмові пояснення та перелік документів, які підтверджували здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

За таких обставин, суд не погоджується з наявністю підстав для проведення перевірки, оскільки позивач на відповідні запити надав всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій з підприємствами, натомість відповідач не зазначив конкретних недоліків поданих товариством пояснень або документів та обґрунтованих причин, чому недостатньо поданих позивачем документів, а також не конкретизував, яких саме документів не вистачає (Постанова ВС від 24.04.2018 р., справа №826/12168/17);

Варто зазначити, що відповідачем жодним чином не спростовано наведені твердження позивача.

Отже, з наведеного вбачається, що вказаний запит ГУ ДПС у м. Києві про подання відповідної інформації не відповідає вимогам ст. 73 ПК України та, відповідно, не може зумовлювати настання випадків, із якими положення пп. 78.1.4. п. 78.1. ст. 78 ПК України пов`язують виникнення права контролюючого органу на прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуваний наказ від 08.04.2019 №4177 прийнятий контролюючим органом за відсутності підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та без дотримання обов`язкових для цього умов, що є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки на підставі такого наказу.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Стаття 78 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення документальної позапланової перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт 78.1.4. пункту 78 ст. 78 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що єдиним посиланням на підставу проведення перевірки у наказі від 08.04.2019 №4177 вказано, що перевірка здійснюється на підставі п.п.78.1.4. пункту 78 ст. 78 ПК України у зв`язку з ненаданням повного обсягу документальних підтверджень.

Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної п.п.78.1.4. пункту 78 ст. 78 Податкового кодексу України.

Також у наказі від 08.04.2019 №4177 не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти порушення вимог законодавства при визначенні показників декларації з ПДВ; сумнівність яких саме дій позивача (дата вчинення дії, характер та наслідки вчинення такої дії та інші докази вчинення таких дій, показання свідків, працівників) була встановлена контролюючим органом.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на п.п.78.1.4. пункту 78 ст. 78 ПК України, у наказі має зазначити конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

У розрізі наведеного суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Поряд з цим, відповідачем всупереч доводів позивача не надано жодних доказів того, що контролюючим органом отримано інформацію, яка зумовлює виникнення обґрунтованої та законодавчо встановленої необхідності для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Таким чином, на переконання суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу від 01.08.2022 №803-п слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що у контролюючого органу не виникло законних підстав для проведення перевірки платника податків.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 5 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 20 липня 2023 року у справі 160/9720/22, від 11 липня 2023 року у справі №240/959/20, від 16 вересня 2021 року у справі № 120/1431/20-а, від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а, від 28 жовтня 2021 року у справі № 520/10214/2020 та постанові ШААС від 29.07.2022 у справі 580/8964/21.

Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року), "оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства".

У ще одній постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 окрім наведених, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання".

Поміж іншим суд вважає доцільним звернути увагу й на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, згідно якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи виявлені судом та не спростовані відповідачем процедурні порушення щодо проведення спірної фактичної перевірки, суд приходить до висновку про те, що така перевірка проведена незаконно.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2018 року (справа № 1570/7146/12), від 24 жовтня 2018 року (справа № 808/1746/15) та від 04 лютого 2019 року (справа № 807/242/14).

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6723,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №212 від 17.08.2022.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6723,97 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 2192615147 від 27 травня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 2202615147 від 27 травня 2019 року

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙ БТЛ» (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 23, код ЄДРПОУ 37881205) сплачений ним судовий збір у розмірі 6723 (шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 95 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.