Постанова

від 01.09.2023 по справі 400/5184/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/5184/21

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 25.04.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №400/5184/21 за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Кірієвського Юрія Петровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

08.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кірієвського Юрія Петровича, яка полягає у не закінченні виконавчого провадження ВП 59935592 від 02.09.2019 «Про стягнення із ОСОБА_2 41192 грн. на підставі постанови, винесеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області № 171 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, винесеної 05.09.2013 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати старшого державного виконавця Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кірієвського Юрія Петровича винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 59935592 від 02.09.2019 «Про стягнення із ОСОБА_2 41192 грн. на підставі постанови, винесеної Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області № 171 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, винесеної 05.09.2013 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 05.09.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області винесено постанову № 171 від 05.09.2013 про накладення на ОСОБА_1 штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності. На підставі вказаного виконавчого документу було відкрито виконавче провадження 59935592. Однак, 23.01.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, у зв`язку з чим виконавче провадження 59935592 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що підстав для закриття виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» немає, оскільки твердження позивача щодо ліквідації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області без визначення правонаступників прав та обов`язків не відповідає дійсності. Як наголошував відповідач, функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком випадку коли держава взагалі відмовляється від функцій ліквідованого органу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №400/5184/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області є Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, а тому законодавчо передбачених підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій, з посиланням на невідповідність висновків окружного адміністративного суду обставинам справи, викладено прохання його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що із наведених у рішенні суду першої інстанції постанов Кабінету Міністрів України та Указів Президента України не убачається, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області є правонаступником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області. Також, ОСОБА_1 вказує, що з метою виконання основних завдань та принципів адміністративного судочинства суд першої інстанції мав прийняти рішення, яке б гарантувало захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, скаржник акцентує увагу на тому, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, у даному випадку, становить два роки та сплив 05.09.2015.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 05.09.2013 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області прийнято постанову №171 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

02.09.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (правонаступник Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області) до Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №171 від 05.09.2013 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За наслідками розгляду означеного звернення та виконавчого документа, старшим державним виконавцем Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кірієвським Ю.П. 02.09.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 59935592.

25.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із клопотанням щодо закінчення виконавчого провадження 59935592 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Мотивуючи таке звернення боржник зазначав, що 23.01.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

За наслідками розгляду вищенаведеного звернення позивача Кривоозерським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на ім`я ОСОБА_3 надіслано лист від 02.07.2021 №8815/97-36, у якому зазначено, що підстав для закінчення виконавчого провадження немає, адже припинення юридичної особи публічної форми власності не можливе без визначення її правонаступника.

Не погодившись із відмовою суб`єкта владних повноважень закінчити виконавче провадження 59935592 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтями 14, 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження наведено у статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Як стверджує позивач, 23.01.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, у зв`язку з чим виконавче провадження 59935592 на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість, така позиція ОСОБА_1 є не правильною з огляду на наступне.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під ним розуміють перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права до іншого.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (ДАБІ), на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Указом Президента України від 08.04.2011 № 439/2011 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, згідно п.1,6 якого вбачається, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

ДАБІ України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні територіальні органи.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 549 утворено територіальні органи ДАБІ України як юридичні особи публічного права, в тому числі й Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 150 «Питання функціонування територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної архітектурно-будівельної інспекції в тому числі й Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області та погоджено пропозицію ДАБІ України щодо утворення її територіальних органів як структурних підрозділів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, з урахуванням якого ДАБІ здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, які, в свою чергу, є структурними підрозділами ДАБІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 671 «Деякі питання діяльності архітектурно-будівельного контролю» затверджено примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 2 вказаного рішення Уряду визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків ДАБІ щодо здійснення переданих повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». До завершення здійснення заходів утворення органів державного архітектурно-будівельного контролю в Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях та сільських, селищних, міський радах або визначення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних. міських рад, на які покладаються повноваження, визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі повноваження здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів зазначає, що функціональні обов`язки припиненої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області передано до відповідного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Апеляційний суд вказує, що досліджувані правовідносини допускають правонаступництво, а тому законодавчо передбачених підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» немає.

Означене нівелює наведені скаржником доводи у відповідній частині апеляційної скарги.

Апеляційний адміністративний суд також відхиляє твердження позивача, які стосуються постанови про відкриття виконавчого провадження, адже ОСОБА_1 таке рішення суб`єкта владних повноважень не оскаржувалось, а судом першої інстанції відповідно правовірність його прийняття не перевірялась.

Не є юридично спроможними, в контексті спірних правовідносин, посилання скаржника на те, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становить два роки та сплив 05.09.2015, оскільки означене не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на вищевказане, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом першої інстанції у даній справі.

За таких обставин, рішення окружного адміністративного суду є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі твердження не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення окружним адміністративним судом було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 у справі №400/5184/21 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло О.І. Шляхтицький