Постанова

від 31.08.2023 по справі 924/275/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року Справа №924/275/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління культури і туризму Хмельницької міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 (суддя Субботіна Л.О., повний текст рішення складено 23.06.2023)

за позовом Управління культури і туризму Хмельницької міської ради

до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Хмельницької міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Каденко О.О.,

третьої особи позивача - не з`явився,

третьої особи-1 відповідача - не з`явився,

третьої особи-2 відповідача - не з`явився,

третьої особи-3 відповідача - не з`явився,

третьої особи-4 відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 у задоволенні позову Управління культури і туризму Хмельницької міської ради до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі відмовлено.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач не є власником спірної двоповерхової будівлі, а приміщення у спірній будівлі перебувають у власності фізичних осіб, залучених в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, тому вирішення вказаного спору безпосередньо впливає на права та обов`язки даних осіб, так як може призвести до позбавлення їх права власності на майно.

Відтак, заявлені позивачем вимоги про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі не можуть бути розглянуті і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки фізичні особи-власники приміщень у спірній будівлі мають бути співвідповідачами за позовними вимогами, заявленими у цій справі, а позивач не реалізував своє право на їх залучення до участі у справі як співвідповідачів, що унеможливлює розгляд судом позовних вимог, які прямо і безпосередньо стосуються прав вказаних осіб, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, апелянт, зокрема, вказує, що ЖБК "Проскурів-Центр" є належним відповідачем у даній справі, оскільки дії щодо прийняття в експлуатацію спірної будівлі здійснювались безпосередньо відповідачем, при цьому з усвідомленням того, що ця будівля є незаконною та самовільною, яка створюється на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачу під створення цієї будівлі.

Крім того, звертає увагу, що зареєстрована за відповідачем будівля офісів та магазинів є новозбудованою, позаяк такий об`єкт в експлуатацію раніше ніколи не вводився, право власності на нього раніше не реєструвалося, реєстрація новозбудованого об`єкта нерухомого майна не проводилась.

Таким чином, фактично відповідачем на земельній ділянці, яка не передана йому на жодному праві та перебуває в постійному користуванні у позивача, без будь-якої згоди позивача, самовільно побудовано об`єкт, наявність якого на сьогодні створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу та унеможливлює проведення реставраційних робіт будинку культури, який є об`єктом історичної спадщини м. Хмельницького.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідач, зокрема, зауважує, що спірний будинок було побудовано ЗАТ "Октант" відповідно до чинного на той час законодавства, а відповідач лише привів будинок у готовність до здачі в експлуатацію за рахунок пайовиків та задля захисту їх порушених забудовником прав. На даний час законними власниками будинку (приміщень й ньому) є фізичні особи, права власності яких зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому примушування відповідача до вчинення дій, які порушують права власності третіх осіб, є порушенням гарантованої ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод непорушності права власності.

У судове засідання, призначене на 31.08.2023 року, позивач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання (т.2, а.с.40-46), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, а також приймаючи до уваги, що правова позиція позивача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ХМ №000551 від 11.03.1998 (т.1, а.с.21), Міському відділу культури було надано у постійне користування 0,23 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування під будинок культури по вул.Проскурівській, 43 відповідно до рішення виконкому Хмельницької міської ради народних депутатів №2146 від 12.02.1998. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ХМ №724. Додатком до акту оформлено план зовнішніх меж землекористування.

Згідно з рішенням Хмельницької міської ради від 08.06.2004 № 29 реорганізовано Відділ культури виконкому в Управління культури міської ради та затверджено положення, яке є додатком до рішення (т.1, а.с.14).

Рішенням Хмельницької міської ради №15 від 30.08.2006 (т.1, а.с.16-19) було затверджено Положення про Управління культури і туризму Хмельницької міської ради, пунктом 3.1 якого передбачено, що в оперативному управлінні Управління перебувають об`єкти комунальної власності, передані міською радою, виконавчим комітетом у встановленому порядку.

Управлінню підпорядковані заклади, установи, організації, підприємства згідно до переліку, зокрема міський будинок культури (п.1.7 Положення у новій редакції згідно рішення Хмельницької міської ради № 13 від 23.02.2022 т.1, а.с.9-13).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.11.2012 (т.1, а.с.26), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19248988 від 19.03.2014 (т.1, а.с.27), власником приміщення міського будинку культури загальною площею 1586,4 кв.м. є територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (форма власності - комунальна) на підставі рішення № 6 від 22.04.1992.

Відповідно до довідки Управління культури і туризму №01-17-44 від 02.03.2023 (т.1, а.с.25) на балансі управління перебуває земельна ділянка площею 0,23 га балансовою вартістю 1910402,00 грн та будівля Хмельницького міського будинку культури площею 1586,4 кв.м. балансовою вартістю 608096,00 грн.

У зв`язку з необхідністю встановлення чітких координат вказаної земельної ділянки для внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру Управлінням замовлено виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. В процесі огляду земельної ділянки було здійснено встановлення в натурі на місцевості поворотних точок координат земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні в Управління площею 0,2291 га. За результатами обстеження було встановлено, що на земельній ділянці знаходиться самовільно побудована двоповерхова будівля, яка розміщена впритул до будинку культури.

Крім того, звітом інструментального обстеження з визначенням технічного стану несучих конструкцій об`єкта будівництва "Реставрація Хмельницького міського будинку культури по вул. Проскурівській, 43 в м. Хмельницькому" від 18.03.2020 (т.1, 34-39) визначено основні несприятливі природні та технологічні фактори, що негативно вплинули на технічний стан конструкцій, серед яких спорудження суміжного житлового будинку, будівлі БТІ та спортивного майданчика без врахування існуючої забудови.

У відповідності до декларації про початок виконання будівельних робіт від 19.10.2016 (т.1, а.с.29-30) та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 31.10.2016 (т.1, а.с.31-33), реконструкція нежитлових приміщень під офіси та магазини за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 43 здійснювалась замовником Житлово-будівельний кооператив "Проскурів-Центр". У деклараціях вказано щодо земельної ділянки, яка використовується для будівництва: не потребується згідно п.4 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивач, вважаючи протиправним зловживання ЖБК "Проскурів-Центр" наявністю норми ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що стало підставою для самовільного будівництва об`єкта, наявність якого на сьогодні створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачу та унеможливлює проведення реставраційних робіт будинку культури, який є об`єктом історичної спадщини м.Хмельницького, а також посилаючись на приписи ст.95, 116, 152 Земельного кодексу України, ст.376, 391 Цивільного кодексу України, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст.90, 95 ЗК України, ст.375 ЦК України власник земельної ділянки чи землекористувач в розумінні глави 15 ЗК України має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам; порушені права власників та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 0,23 га, яка була надана під будинок культури по вул.Проскурівській, 43, перебуває в постійному користуванні позивача відповідно до державного акта на право постійного користування від 11.03.1998 (т.1, а.с.21).

Крім того, згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.11.2012, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19248988 від 19.03.2014, власником приміщення міського будинку культури загальною площею 1586,4 кв.м. є територіальна громада міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради (форма власності - комунальна) на підставі рішення №6 від 22.04.1992.

Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом, позивач вказує, що на земельній ділянці, яка перебуває в його постійному користуванні, знаходиться самовільно побудована двоповерхова будівля відповідача, яка розміщена впритул до будинку культури, що створює позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою та унеможливлює проведення реставраційних робіт будинку культури. З огляду на вказане позивач просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по вул. Проскурівській, 43 у м.Хмельницькому площею 0,23 га шляхом знесення за власний рахунок самовільно побудованої двоповерхової будівлі.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Отже, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

Таким чином, усунення перешкод власнику (землекористувачу) у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право (шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника, тощо).

Щодо визначення Управлінням культури і туризму Хмельницької міської ради при поданні позову відповідачем Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр", колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (ч.1 ст.45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п.2, 4 ч.3 ст.162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в п.41 постанови від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Колегія суддів зауважує, що належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, ЖБК "Проскурів-Центр" не є власником двоповерхової будівлі, яка знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул.Проскурівська, буд. 45, а приміщення у спірній будівлі перебувають у власності фізичних осіб.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власниками нежитлових приміщень у спірному двоповерховому будинку за вказаною адресою є:

- ОСОБА_1 - нежитлового приміщення (приміщення магазину) №1 загальною площею 23,7 кв.м. на першому поверсі на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2022 (т.1, а.с.95);

- ОСОБА_2 - нежитлового приміщення (приміщення офісу) №2 загальною площею 42,3 кв.м. на другому поверсі на підставі договору дарування від 10.05.2018 (т.1, а.с.97);

- ОСОБА_3 - нежитлового приміщення загальною площею 22,9 кв.м. на другому поверсі на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2022 (т.1, а.с.96);

- ОСОБА_4 належать майнові права на нежитлове приміщення загальною площею 22,8 кв.м. на першому поверсі.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 08.05.2023 року, вказаних фізичних осіб залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у відповідності до ст.50 ГПК України (т.1, а.с.198-199).

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі безпосередньо стосуються прав та обов`язків фізичних осіб, які є власниками приміщень, що розташовані у даній будівлі, тому не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог.

У силу ч.2 ст.48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Апеляційним судом встановлено, що позивач у даній справі клопотань про заміну первісного відповідача належними відповідачами чи про залучення до участі у справі фізичних осіб як співвідповідачів не заявляв.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц та від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, а також постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20).

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (аналогічна правова позиція викладена у п.8.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, у постанові Верховного Суду у справі від 18.05.2023 №904/5669/21).

Зважаючи на те, що фізичні особи-власники приміщень у спірній будівлі мають бути співвідповідачами за позовними вимогами, заявленими у цій справі, приймаючи до уваги не реалізацію позивачем свого права на їх залучення до участі у справі як співвідповідачів у відповідності до ст.48 ГПК України, що унеможливлює розгляд судом позовних вимог, які прямо і безпосередньо стосуються прав вказаних осіб, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відтак, враховуючи неналежність відповідача у даній справі, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, правова оцінка спірним правовідносинам судами не надається, а також питання щодо наявності підстав для застосування позовної давності у даній справі не розглядається.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судовою колегією не встановлено будь-яких порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління культури і туризму Хмельницької міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "01" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.