Постанова

від 18.09.2023 по справі 924/275/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Справа №924/275/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" про ухвалення додаткового рішення у справі №924/275/23

за позовом Управління культури і туризму Хмельницької міської ради

до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Хмельницької міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи позивача - не з`явився,

третьої особи-1 відповідача - не з`явився,

третьої особи-2 відповідача - не з`явився,

третьої особи-3 відповідача - не з`явився,

третьої особи-4 відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 у задоволенні позову Управління культури і туризму Хмельницької міської ради до Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 залишено без змін, апеляційну скаргу Управління культури і туризму Хмельницької міської ради - без задоволення.

05.09.2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №924/275/23, згідно якої останній просив стягнути з Управління культури і туризму Хмельницької міської ради на користь Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 вказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, що відбулося 18.09.2023 року, учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд вказаної заяви в суді апеляційної інстанції (т.2, а.с.100-101), про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи визначені процесуальним законодавством строки розгляду заяви про прийняття додаткового рішення, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів повідомлення всіх учасників справи про призначене судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду вказаної заяви за відсутності в судовому засіданні представників позивача, відповідача та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1, 3 ст.244 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що під час апеляційного перегляду рішення відповідач на виконання вимог п.8 ч.3 ст.165 ГПК України у відзиві на апеляційну скаргу заявляв про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанцій (т.2, а.с.59).

Згідно з ч.7 ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Заява про прийняття додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат були надіслані відповідачем до Північно-західного апеляційного господарського суду 05.09.2023 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України.

Управлінням культури і туризму Хмельницької міської ради до суду апеляційної інстанції подано клопотання про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу. Позивач вважає, що заявлена сума не є адекватною та обґрунтованою, оскільки заявником не надано належних доказів на її підтвердження згідно ч.3 ст.126 ГПК України, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненням ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Фактично заявлена сума, виходячи з суті та обставин даної справи, є завищеною та неспівмірною з витраченою на неї роботою адвоката.

Крім того, звертає увагу, що правова позиція відповідача у справі була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Розглянувши заяву відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у даній справі та відповідно стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.2 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, частиною 4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7,9 ст.129 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, у зв`язку з переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, його представник подав договір про надання правничої допомоги (т.2, а.с.94), акт приймання-передачі (т.2, а.с.93), ордер на надання правничої правової допомоги (т.2, а.с.92), а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (т.2, а.с.60), яке долучено до відзиву на апеляційну скаргу.

18.08.2023 року між Житлово-будівельним кооперативом "Проскурів-Центр" (клієнт) та Каденко Оксаною Олегівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (т.2, а.с.94), згідно з п.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

За умовами п.2 договору, адвокат надає правничу допомогу клієнту у господарській справі за позовом Управління культури і туризму Хмельницької міської ради до ЖБК "Проскурів-Центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Хмельницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі на стадії апеляційного оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2023 у справі №924/275/23 та перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції.

Пунктом 6 договору передбачено, що адвокат зобов`язаний надати послуги, зокрема, визначити правову позицію у справі; скласти та подати до суду відзив на апеляційну скаргу; консультувати клієнта перед кожним судовим засіданням у справі щодо тактики найбільш ефективного представлення правової позиції; представляти інтереси клієнта у Північно-західному апеляційному господарському суді,інших органах державної влади та місцевого самоврядування; виконувати інші дії, спрямовані на посилення правової позиції клієнта у справі, визначеної п.2 цього договору.

Згідно з п.8 договору, формою винагороди адвоката є гонорар. Розмір гонорару за договором є фіксованим та складає 20000,00 грн, який повинен бути сплачений повністю не пізніше 18 серпня 2023 року.

У відповідності до акта приймання-передачі від 18.08.2023, клієнт передав, а адвокат прийняв грошові кошти у розмірі 20000,00 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги від 18.08.2023.

Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 20000, грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону).

Згідно з ч.1 ст.30 Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із аналізу ч.5 ст.129 ГПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ГПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч.5, 6 т.126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №206/6537/19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не подано до суду ні акта виконаних робіт згідно договору, ні детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у відповідності до ч.3 ст.126 ГПК України.

Аналізуючи зміст наданого акта приймання-передачі від 18.08.2023 (т.2, а.с.93), апеляційний суд зауважує, що вказаний акт підтверджує лише передачу клієнтом та отримання адвокатом грошових коштів. Однак, не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 ГПК України в підтвердження переліку та опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно ч.3 ст.126 ГПК України.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що із переліку юридичних послуг, вказаних в п.6 договору, які адвокат зобов`язаний надати щодо представництва клієнта, адвокат прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відбулося 31.08.2023 та тривало 40 хв (т.2, а.с.75-77), а також підготував відзив на апеляційну скаргу позивача (т.2, а.с.57-59).

Водночас, оцінюючи поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу, що вказаний відзив не є достатньо об`ємним (4 аркуші), а тому не потребував значного часу для його підготовки та написання. Крім того, правова позиція відповідача у справі була сталою і не зазнала змін протягом розгляду спору як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, а відтак адвокат був знайомий із спірними правовідносини та обставинами справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що підготовка відзиву на апеляційну не призвела до значного збільшення обсягу юридичної роботи адвоката під час представництва інтересів відповідача в Північно-західному апеляційному господарському суді.

Відтак, дослідивши та проаналізувавши надані Каденко Оксаною Олегівною докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 20000,00 грн не є пропорційним до предмета спору та необґрунтованим, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг зі складання відзиву на апеляційну скаргу, основні аргументи якого є тотожними, з тими, що були викладені у відзиві на позовну заяву, а також виходячи з участі у судовому засіданні тривалістю лише 40 хв за відсутності опонента.

З огляду на наявність клопотання позивача про зменшення розміру правничої допомоги, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги складність справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення з позивача на користь відповідача 5000,00 грн (по 2500,00 за кожну надану послугу участь в судовому засіданні адвоката та підготовка відзиву на апеляційну скаргу).

Керуючись ст.123, 126, 129, 130, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" про ухвалення додаткового рішення у справі №924/275/23 задоволити частково.

2. Стягнути з Управління культури і туризму Хмельницької міської ради (29000, м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 30, код ЄДРПОУ 02231293) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Проскурів-Центр" (29000, м.Хмельницький, вул.Проскурівська, 45, код ЄДРПОУ 38428208) 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.