Ухвала

від 23.08.2023 по справі 496/4677/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1209/23

Справа № 496/4677/23 1-кс/496/1425/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03.07.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022160000000076, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03.07.2023 у кримінальному провадженні №12022160000000076, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_8 погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на 1700 (одна тисяча сімсот) одиниць предметів, зовні схожих на цеглу (каміння) виконану із вапняку, без ознак пошкоджень, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) одиниць предметів, зовні схожих на цеглу (каміння) виконану із вапняку, які мають ознаки дефектів та пошкоджень, та механізм, зовні схожий на пристрій (машину) призначений для видобутку вапняку, блакитного кольору (зі слів учасника ОМП ОСОБА_6 - КМАЗ 188А) з забороною користування, розпорядження та відчуження.

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що майно, яке вилучено органом досудового розслідування 27.06.2023 є тимчасово вилученим майном, яке може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 240 КК України, а також те, що дане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу слідчого судді постановленою з порушенням норм КПК України.

Доводи обґрунтовує тим, що у клопотанні слідчого взагалі не вказано підстав з яких необхідно накласти арешт, що є порушенням п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, а також не зазначено документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Прокурор, будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, а тому у відповідності до положень ч. 3 ст. 306 та ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, власника майна, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей2,7КПК Українивизначені завданнякримінального судочинства,відповідно дояких,зміст іформа кримінальногопровадження повиннівідповідати загальнимзасадам кримінальногопровадження,до якихзокрема відносяться:верховенство права,недоторканність прававласності,забезпечення правана захист,доступ доправосуддя,забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження СВ ВП №2 Одеського РУП №2 ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000076, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України, а саме за фактом незаконного видобування корисних копалин на території Одеського району Одеської області невстановленими службовими особами юридичної особи приватного права діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими особами.

В ході досудового розслідування встановлено, що 27.06.2023, приблизно о 17:00 годині до чергової частини ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення від тимчасово виконуючого обов`язків керівника відділу превенції Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про те, що між с. Іллінка та с. Нова Ковалівка, на території земельної ділянки з центром перетину географічних координат 46,6940380, 30,6178490, виявлено невстановлених осіб, які незаконно, без відповідних дозвільних документів, здійснюють видобуток корисних копалин загальнодержавного значення - вапняку.

Разом з тим, допитом свідка ОСОБА_10 від 27.06.2023, яким мав місце у період часу з 18:00 годи по 18:30 годині, встановлено, що 27.06.2023 приблизно о 16:00 годині, останнім, під час виконання своїх службових обов`язків, керуючись ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», щодо здійснення превентивної та профілактичної діяльності спрямованої на запобігання вчиненню адміністративного правопорушення, а саме ст. 47 КУпАП (порушення правил державної власності на надра), перебуваючи між с. Іллінка, Одеського району Одеської області та с. Нова Ковалівка Одеського району Одеської області, в точці географічних координат 46,6940380, 30,6178490, виявлено місце видобутку корисних копалин загальнодержавного значення - вапняку. В той час на вказаному місці перебували двоє невідомих свідку осіб, яких останній зможе впізнати в подальшому як по фотознімках так і наживо. Далі, у вищевказаний час, свідок попросив вище зазначених невідомих осіб повідомити на якій підставі вони здійснюють видобуток корисних копалин, на що останні повідомили, що дозвільні документи у них на руках та на місці видобутку відсутні та можливо вони знаходяться у їх керівника - ОСОБА_6 . У зв`язку з відсутністю на. вищевказаному місці ведення господарської діяльності по видобутку корисних копалин дозвільних документів, свідок зателефонував на спец-лінію 102 та повідомив про можливе адміністративне правопорушення з боку вищевказаних невідомих йому осіб. Через деякий час, приблизно о 17:00 год. 27.06.2023, до вищевказаного місця видобутку корисних копалин прибув громадянин ОСОБА_11 , який відразу почав поводити себе зухвало та надав свідку для огляду копію спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. В ході огляду свідком вказаного спеціального дозволу, у ньому визначено, що невід`ємним додатком до вказаного спеціального дозволу є угода №5244 від 07.06.2023 про умови користування надрами, однак ОСОБА_11 , на законне прохання свідка, не надав для огляду вказану угоду, що в свою чергу може свідчити про скоєння останнім адміністративного правопорушення пов`язаним з самовільним користуванням надрами.

Крім того, свідок додає, що під час спілкування із ОСОБА_12 останній поводив себе досить дивно, на його запитання відповідав нечітко та періодично розмовляв по телефону з невідомими особами, яким, як він чув, вказував про необхідність негайно забрати з місця видобутку інструмент та якусь електричну пилу для вирізки каміння. Через деякий час на вказане місце події прибула слідчо - оперативна група ВП №2 ОРУП №2 ГУНІ в Одеській області. Після приїзду слідчо - оперативної групи, він покинув місце події та продовжив виконувати свої службові обов`язки на території обслуговування ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

На виконання доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, 27.06.2023 на адресу СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області надійшов рапорт оперуповноваженого СКП ВП № 2 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_13 про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження №12022160000000076 від 20.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України встановлено, що за адресою: Одеська область, Одеський район, неподалік села Нова Ковалівка, громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює незаконне видобування корисних копалин - вапняку. Крім того, в порядку Закону України «Про оперативно - розшукову діяльність», у ході конфіденційного співробітництва з іншими особами, отримано оперативну інформацію про те, що 27.06.2023 у вечірній час доби, після 18 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , з метою уникнення відповідальності за незаконне видобування корисних копалин, перебуваючи неподалік с. Нова Ковалівка Одеського району Одеської області, використовуючи мобільний термінал стільникового зв`язку, почав здійснювати телефонні дзвінки місцевим мешканцям вказаного населеного пункту та просити останніх про допомогу у вивезенні речей та предметів за допомогою яких здійснюється незаконній видобуток корисних копалин з вищевказаного місця незаконного видобутку корисних копалин - вапняку до невстановлених складських приміщень розташованих на території Одеського району Одеської області.

Беручи до уваги вищевикладене, у зв`язку з невідкладним випадком пов`язаним з врятування майна, яке є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та предметом скоєння злочину, зважаючи на нічний час доби, на підставі положень ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчим, 27.06.2023, в період часу з 21:00 годин по 22:08 годин, із застосуванням безперервного відеозапису проведено огляд за правилами передбаченими для проведення обшуку території земельної ділянки та у середині розташованій на ній штольні, яка знаходиться у точці перетину географічних координат - 46.6940381, 30.6178025, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розташована на земельній ділянки лісогосподарського призначення площею 516.3971 га з кадастровим номером 5121082800:01:002:0281, в ході якого виявлено та вилучено: 1700 одиниць предметів, зовні схожих на цеглу (каміння) виконану із вапняку, без ознак пошкоджень; 968 одиниць предметів, зовні схожих на цеглу (каміння) виконану із вапняку, які мають ознаки дефектів та пошкоджень; механізм, зовні схожий на пристрій (машину) призначений для видобутку вапняку, блакитного кольору (зі слів учасника ОМП ОСОБА_6 - КМАЗ 188 А).

28.06.2023 вилучене майно визнано речовими доказами, оскільки мають значення для кримінального провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України є достатні підстави вважати, що вилучені предмети та речі були використанні, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В подальшому враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені предмети та речі були використанні, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а їх повернення може призвести до втрати доказів, тому виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі та предмети, для подальшого збереження доказів та проведення судових експертиз, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане майно.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що вилучене майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим накладення арешту на майно необхідне з метою виключенням можливості втрати слідів злочину та можливістю використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а тому доводи представника власника майна в цій частині є необґрунтованими.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та наданих матеріалів, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновків, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги посилання у клопотанні слідчого про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучене може бути використаний як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі можливість причетності ОСОБА_6 до даного кримінального правопорушення.

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,є необхіднимзапобіжним заходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника щодо не зазначення в клопотанні слідчого підстав з яких необхідно накласти арешт, що є порушенням п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а тому доводи в цій частині є безпідставними.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03.07.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022160000000076, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4