Постанова

від 28.08.2023 по справі 689/572/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 689/572/23

Провадження № 22-ц/4820/1581/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.,

секретар судового засідання Цугель А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року (суддя Мазурчак В. М.).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2022 року.

В обґрунтування позову зазначала, щоїї батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько 17 липня 2015 року склав заповіт, яким заповів їй свій земельний пай.

На момент складання заповіту він був держателем сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серія ХМ №0244647.

На підставі розпорядження від 27 червня 2017 року №3/3/2017-р. ОСОБА_3 було передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року та 0,55 га (сінокіс) кадастровий номер 6825883400:02:007:0319 від 05 червня 2017 року на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановлені законом строки позивачка звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни із заявою про прийняття спадщини за заповітом та 10 травня 2022 року була заведена спадкова справа №69/2022, номер у Спадковому реєстрі 69271522.

Після спливу встановленого законом терміну, вона звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Однак, позивачці було вказано на те, що заповіт, складений її батьком, потребує тлумачення.

30.11.2022 позивачка отримала офіційного листа від приватного нотаріуса Динько Г.А. (вих. №126/02-14), у якому повідомлено її про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно (земельні ділянки: площею 2.0668 га. та площею 0,5510 га; кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 та кадастровий номер6825883400:02:007:0319) померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька- ОСОБА_3 , не може бути видано. Оскільки, згідно заповіту, посвідченого 17 липня 2015 року по сільської ради реєстру за №53 сільським головою Косогірської сільської Хмельницької області, Ярмолинецького району померлий зробив заповідальне розпорядження на земельний пай для дочки ОСОБА_1 . Згідно поданих спадкоємцем документів, витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №HB-001234012022 та НВ- 0001234032022, створених за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та сформованих 08.11.2022, з`ясовано, що за померлим ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки. Отже, спадщина на згадані земельні ділянки може бути видана згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України.

Позивачка вважає, що заповітне розпорядження не викликає сумнівів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №136/1124/19, загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка виділена в натурі, а й як земельна ділянка, отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі). У разі, якщо заповідач реалізував право на земельну частку (пай) та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, і за життя не склав нового заповіту чи не скористався правом на внесення змін до заповіту, то заповіт, у якому заповідач розпорядився правом на земельну частку (пай) не втрачає чинність на підставі частини четвертої статті 1236 ЦК України, а визначення спадкоємців на земельну ділянку має відбуватись згідно з цим заповітом.

З урахуванням вищевикладеного, просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни від 23.02.2022 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. При цьому, посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зазначає, що суд не надав значення тій обставині, що заповіт батьком позивачки було складено у формі та у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому, чинність заповіту не викликала сумніву у жодної із сторін спору. Вказує, що суд першої інстанції помилково вважав, що між позивачкою та ОСОБА_2 , як спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_4 , сина померлого ОСОБА_3 , наявний спір про право щодо одного і того ж майна двох земельних ділянок. Однак, факт батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 належним чином не підтверджено. Також зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо обрання позивачкою неефективного способу захисту порушених прав. Вважає, що постановляючи такого змісту рішення, Ярмолинецький районний суд, фактично позбавив позивачку права на спадкування за заповітом.

Приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу ДинькоГ.А., через свого представника ОСОБА_5 , подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтування вимог із зазначенням підстав, які можуть слугувати для скасування судового рішення першої інстанції, що у свою чергу вказує на її безпідставність та юридичну не спроможність спростувати висновків суду першої інстанції, а відтак рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст.247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 17 липня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого свій земельний пай заповів дочці ОСОБА_1 (а.с. 9, 13).

27 червня 2017 року розпорядженням голови Ярмолинецької РДА за №313/2017-р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 власнику сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0244647 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля) кадастровий №6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року та 0,5510 га (сінокіс) кадастровий номер №6825883400:02:07:0319 від 05 червня 2017 року на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка; рекомендовано ОСОБА_3 провести державну реєстрацію права власності (а.с. 15).

03 серпня 2017 року ОСОБА_3 зареєстрував речове право власності на земельні ділянки (а.с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с 10).

10 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 (а.с. 30).

10 травня 2022 року зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а.с.14).

Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради від 27 липня 2022 року №35, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а/з 70, на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із померлим на день смерті були зареєстровані і вели спільне господарство: співмешканка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 36).

01 серпня 2022 року до спадкової справи після смерті ОСОБА_3 надійшла заява ОСОБА_4 від 29 липня 2022 року про прийняття спадщини (а.с. 36 на звороті).

Постановою від 23 лютого 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом Динько Г.А. відмовлено ОСОБА_1 як спадкоємиці за заповітом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим що земельні ділянки не заповідались заповідачем спадкоємиці ОСОБА_1 (а.с. 12).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачкою спосіб захисту її права на спадкування після смерті батька ефективним визнати не можна.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Згідно зістаттею 49Закону України«Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного ї майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим устатті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьоюстатті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Судом встановлено, що підставою для відмови приватним нотаріусом ВенгерО.А. у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є те, що у заповіті, посвідченому 17.07.2015 сільським головою Косогірської сільської ради заповідач ОСОБА_3 спадкоємиці ОСОБА_1 заповів земельну частку (пай). В свою чергу, спадкоємиця звернулась до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки, проте, земельні ділянки не заповідались заповідачем.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першої статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно достатті 50 Закону України «Про нотаріат»нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що фактично існує спір про право на спадкування після смерті ОСОБА_3 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , та який за життя подавав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , та право на спадкування якого після смерті ОСОБА_3 заперечується позивачем.

Ураховуючи те, що, оскільки саме по собі визнання протиправною бездіяльності нотаріуса, вираженої у відмові видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в цілому не забезпечує поновлення права позивача на спадкування, тому що не тягне за собою будь-яких юридично значимих для неї наслідків, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ефективним визнати не можна.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою (частини перша, другастатті 1220 ЦК України)

Згідно із частинами першою, п`ятоюстатті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною першоюстатті 328 ЦК Україниустановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2022 у справі №136/1124/19, оскільки предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначеній справі №136/1124/19 не є подібними у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, до особистого тлумачення обставин справи, такі доводи містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай