Постанова

від 03.04.2024 по справі 689/572/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 689/572/23

провадження № 61-13552св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галина Антонівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року в складі судді Мазурчака В. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року в складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни, третя особа - ОСОБА_2 , провизнання протиправноюта скасування постановипро відмову у вчиненнінотаріальної дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Г. А. (далі - приватний нотаріус Динько Г. А.) про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що її батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя, а саме 17 липня 2015 року, склав заповіт, яким заповів їй свій земельний пай. На час складання заповіту він був держателем сертифіката на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2.

На підставі розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 27 червня 2017 року № 3/3/2017-р ОСОБА_3 було передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317, та 0,55 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:007:0319, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка.

У встановлені законом строки позивач звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом та 10 травня 2022 року була заведена спадкова справа № 69/2022.

Після спливу встановленого законом строку позивач звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак в усній формі нотаріус повідомила, що заповіт, складений її батьком, потребує тлумачення.

30 листопада 2022 року позивач отримала офіційного листа від приватного нотаріуса Динько Г. А. за № 126/02-14, у якому її повідомлено про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: земельні ділянки площею 2,0668 га з кадастровим номером 6825883400:02:001:0317 та площею 0,5510 га з кадастровим номером 6825883400:02:007:0319, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не може бути видано. Так, відповідно до заповіту, посвідченого 17 липня 2015 року сільським головою Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, померлий зробив заповідальне розпорядження на земельний пай, а згідно з поданими спадкоємцем документами, зокрема витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № № HB-001234012022 та НВ-0001234032022, за померлим ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки. Отже, спадщина на вказані земельні ділянки може бути видана згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом на підставі статті 1261 ЦК України.

Позивач, вважаючи, що заповідальне розпорядження не викликає сумнівів, не потребує тлумачення, спір про право відсутній, інших спадкоємців немає, повторно звернулася до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2023 року.

Посилаючись на те, що вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує принцип свободи заповіту, позивач просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного нотаріуса Динько Г. А. від 23 лютого 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що між ОСОБА_1 як спадкоємицею за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємицею за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та який за життя подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , наявний спір про право щодо одного і того ж майна - двох земельних ділянок ОСОБА_3 .

Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту, який не призведе до поновлення її прав, вказавши про те, що ефективним способом захисту в цьому випадку є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір про право на спадкування, то саме по собі визнання протиправною бездіяльності нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у цілому не забезпечить поновлення права позивача на спадкування, у зв`язку з тим, що не тягне за собою будь-яких юридично значимих для неї наслідків, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 не є ефективним.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 лютого 2022 року в справі № 136/1124/19 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не надали значення тій обставині, що заповіт батько позивача склав у формі та у порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому чинність заповіту не викликала сумніву у жодної із сторін спору.

Заявник не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність між нею та третьою особою спору про право щодо одного і того ж майна - двох земельних ділянок, зазначає, що такі висновки є безпідставними та необґрунтованими, без урахування того, що факт батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 належним чином не підтверджено.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав, суди позбавили її права на спадкування за заповітом після смерті батька.

Також вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за відсутності її представника, без урахування клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поважністю причин, чим порушив принцип змагальності сторін.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2023 року представник приватного нотаріуса Динько Г. А. адвокат Басюр Л. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 17 липня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого свій земельний пай заповів дочці ОСОБА_1 (а. с. 9, 13).

27 червня 2017 року розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області за № 313/2017-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 , власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року, та 0,5510 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:07:0319 від 05 червня 2017 року, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка; рекомендовано ОСОБА_3 провести державну реєстрацію права власності (а. с. 15).

03 серпня 2017 року ОСОБА_3 зареєстрував речове право власності на земельні ділянки (а. с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 10).

10 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а. с. 30).

10 травня 2022 року зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а. с. 14).

Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради від 27 липня 2022 року № 35 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із померлим на день смерті були зареєстровані і вели спільне господарство: співмешканка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 36).

01 серпня 2022 року до спадкової справи після смерті ОСОБА_3 надійшла заява ОСОБА_4 від 29 липня 2022 року про прийняття спадщини (а. с. 36 зв.).

30 листопада 2022 року листом за № 126/02-4 нотаріус Динько Г. А. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - дві означені вище земельні ділянки, оскільки в заповіті наявне розпорядження на пай, а не на ділянки (а. с. 11).

Постановою від 23 лютого 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом Динько Г. А. відмовлено ОСОБА_1 як спадкоємиці за заповітом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що земельні ділянки заповідач не заповідав спадкоємиці ОСОБА_1 (а. с. 12).

У червні 2023 року ОСОБА_2 направила до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про встановлення батьківства (з вимогою про те, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується копіями позову та ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року в справі № 689/1576/23 про залишення позовної заяви без руху.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії; 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта. Таке оскарження може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21), від 20 грудня 2023 року у справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).

Суди встановили, що позивач звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Динько Г. А. від 23 лютого 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 є те, що у заповіті, посвідченому 17 липня 2015 року сільським головою Косогірської сільської ради, заповідач ОСОБА_3 спадкоємиці ОСОБА_1 заповів земельну частку (пай). У свою чергу, спадкоємиця звернулася до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами: 6825883400:02:001:0317, 6825883400:02:07:0319, однак земельні ділянки заповідач не заповідав.

Також суди встановили, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_4

Встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 та який за життя подавав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , фактично існує спір про право на спадкування спірних земельних ділянок, а також врахувавши те, що скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не поновить право позивача на спадкування, оскільки не призведе до будь-яких юридично значимих для неї наслідків, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення судами спадкових прав позивача, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова відповідача не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена згідно з частиною одинадцятою статті 67 Закону України «Про нотаріат», а лише свідчить про законність оскаржуваної постанови приватного нотаріуса на дату її прийняття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Пророк

О. М. Ситнік