Окрема думка

від 03.04.2024 по справі 689/572/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 689/572/23 (провадження № 61-13552 св 23)

03 квітня 2024 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни, третя особа - ОСОБА_2 , провизнання протиправноюта скасування постановипро відмову у вчиненнінотаріальної дії, і постановою від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. ОСОБА_1 обґрунтовуючи позов вказувала на те, що її батько ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя, а саме 17 липня 2015 року, склав заповіт, яким заповів їй свій земельний пай. На час складання заповіту він був держателем сертифіката на право власності на земельну частку (пай) серії ХМ № 0244647.

2. На підставі розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації від 27 червня 2017 року № 3/3/2017-р ОСОБА_3 було передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317, та 0,55 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:007:0319, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка.

3. У встановлені законом строки позивач звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом та 10 травня 2022 року була заведена спадкова справа № 69/2022.

4. 30 листопада 2022 року позивач отримала офіційного листа від приватного нотаріуса Динько Г. А. за № 126/02-14, у якому її повідомлено про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: земельні ділянки площею 2,0668 га з кадастровим номером 6825883400:02:001:0317 та площею 0,5510 га з кадастровим номером 6825883400:02:007:0319, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не може бути видано. Так, відповідно до заповіту, посвідченого 17 липня 2015 року сільським головою Косогірської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, померлий зробив заповідальне розпорядження на земельний пай, а згідно з поданими спадкоємцем документами, зокрема витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № № HB-001234012022 та НВ-0001234032022, за померлим ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки. Отже, спадщина на вказані земельні ділянки може бути видана згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

5. Позивач, вважаючи, що заповідальне розпорядження не викликає сумнівів, не потребує тлумачення, спір про право відсутній, інших спадкоємців немає, повторно звернулася до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 лютого 2023 року.

6. Посилаючись на те, що вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує принцип свободи заповіту, позивач просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову приватного нотаріуса Динько Г. А. від 23 лютого 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

7. Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2023 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

8. Розглядаючи справу суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 17 липня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого свій земельний пай заповів дочці ОСОБА_1 .

9. 27 червня 2017 року розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області за № 313/2017-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 , власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0244647, земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року, та 0,5510 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:07:0319 від 05 червня 2017 року, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка; рекомендовано ОСОБА_3 провести державну реєстрацію права власності.

10. 03 серпня 2017 року ОСОБА_3 зареєстрував речове право власності на земельні ділянки.

11. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

12. 10 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Динько Г. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

13. 10 травня 2022 року зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .

14. Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради від 27 липня 2022 року № 35 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із померлим на день смерті були зареєстровані і вели спільне господарство: співмешканка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15. 01 серпня 2022 року до спадкової справи після смерті ОСОБА_3 надійшла заява ОСОБА_4 від 29 липня 2022 року про прийняття спадщини.

16. 30 листопада 2022 року листом за № 126/02-4 нотаріус Динько Г. А. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - дві означені вище земельні ділянки, оскільки в заповіті наявне розпорядження на пай, а не на ділянки.

17. Постановою від 23 лютого 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом Динько Г. А. відмовлено ОСОБА_1 як спадкоємиці за заповітом у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, що належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що земельні ділянки заповідач не заповідав спадкоємиці ОСОБА_1 .

18. У червні 2023 року ОСОБА_2 направила до суду позовну заяву до відповідача ОСОБА_1 про встановлення батьківства (з вимогою про те, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується копіями позову та ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року в справі № 689/1576/23 про залишення позовної заяви без руху.

19. Враховуючи викладене Ярмолинецький районний суд Хмельницької області рішенням від 27 червня 2023 року у задоволенні позову відмовив.

20. Рішення суду мотивовано тим, що між ОСОБА_1 як спадкоємицею за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як спадкоємицею за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та який за життя подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , наявний спір про право щодо одного і того ж майна - двох земельних ділянок ОСОБА_3 . Крім того, суд вважав, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту, який не призведе до поновлення її прав, вказавши про те, що ефективним способом захисту в цьому випадку є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

21. Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року - без змін.

22. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір про право на спадкування, то саме по собі визнання протиправною бездіяльності нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у цілому не забезпечить поновлення права позивача на спадкування, у зв`язку з тим, що не тягне за собою будь-яких юридично значимих для неї наслідків, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 не є ефективним.

23. Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги Верховний Суд мотивував своє рішення таким.

23.1. Підставою для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлого ОСОБА_3 є те, що у заповіті, посвідченому 17 липня 2015 року сільським головою Косогірської сільської ради, заповідач ОСОБА_3 спадкоємиці ОСОБА_1 заповів земельну частку (пай). У свою чергу, спадкоємиця звернулася до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належні ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами: 6825883400:02:001:0317, 6825883400:02:07:0319, однак земельні ділянки заповідач не заповідав.

23.2. Також суди встановили, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_4 .

23.3. Встановивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом після смерті сина ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 та який за життя подавав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , фактично існує спір про право на спадкування спірних земельних ділянок, а також врахувавши те, що скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії не поновить право позивача на спадкування, оскільки не призведе до будь-яких юридично значимих для неї наслідків, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про обрання ОСОБА_1 неефективного способу захисту.

23.4. Колегія суддів також не взяла до уваги доводи касаційної скарги про порушення судами спадкових прав позивача, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова відповідача не порушує спадкових прав позивача, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена згідно з частиною одинадцятою статті 67 Закону України «Про нотаріат», а лише свідчить про законність оскаржуваної постанови приватного нотаріуса на дату її прийняття.

23.5. Крім того, колегія суддів звертала увагу на те, що згідно із частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

23.6. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

23.7. Тобто внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

23.8. Частиною першою статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

23.9. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

23.10. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

23.11. Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (в разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

24. Проте, статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

25. Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

26. Спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть також бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 ЦК України).

27. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

28. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

29. Статтею 1235 ЦК України також визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

30. Згідно зі статтею 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

31. У складеному заповіті ОСОБА_3 вказано, що він заповідає ОСОБА_1 свій земельний пай.

32. Земельне законодавство, як на момент складення ОСОБА_3 заповіту так і на момент виникнення спору у цій справі, не містить чіткого визначення поняття земельна частка (пай).

33. Разом із цим у сфері земельних відносин загальноприйнятим є використання поняття «земельний пай» не тільки як земельна ділянка, яка не виділена в натурі, а і як земельна ділянка, яка отримана в результаті розпаювання землі (виділення в натурі).

34. Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі -ЗК України) громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

35. При цьому при розпаюванні земельних ділянок ЗК України не передбачено жодних обмежень чи заборон обміну сертифіката на земельний пай на декілька земельних ділянок з різним цільовим призначенням.

36. ОСОБА_3 як власник сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0244647, який він заповів своїй доньці ОСОБА_1 , в 2017 році реалізовуючи своє право, отримав у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року, та 0,5510 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:07:0319 від 05 червня 2017 року, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка, що підтверджується розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області і надалі зареєстрував речове право власності на вказані земельні ділянки.

37. Отже, як суди першої та апеляційної інстанцій так і Верховний Суд не врахували, що належні ОСОБА_3 на момент його смерті земельні ділянки, і на які ОСОБА_1 просила нотаріуса видати свідоцтва про право на спадщину, є земельними ділянками право власності на які ОСОБА_3 отримав на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), який ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 в липні 2015 року, оскільки ОСОБА_3 за життя не склав нового заповіту та не вносив до нього змін.

38. Таким чином є всі підстави для видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,0668 га (рілля), кадастровий номер 6825883400:02:001:0317 від 05 червня 2017 року, та земельну ділянку 0,5510 га (сінокіс), кадастровий номер 6825883400:02:07:0319 від 05 червня 2017 року, на території Косогірської сільської ради за межами с. Косогірка, а постанова приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Динько Галини Антонівни про відмову у вчиненні нотаріальної дії є протиправною.

39. Крім цього Верховний Суд не врахував того, що спадкування за заповітом є пріоритетним по відношенню до спадкування за законом. Пріоритетність полягає у тому, що за умови якщо спадкодавець склав заповіт на все своє майно, то спадкування за законом не відбувається, а спадщину можуть набути виключно особи визначені заповітом, оскільки заповіт це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

40. Оскільки в цій справі було встановлено, що заповіт було складено заповідачем саме на ім`я ОСОБА_1 (позивач). Сторонами у справі не надано доказів наявності спадщини не охопленої заповітом, а також судами не було встановлено, що вказаний заповіт визнано недійсним, як і не було встановлено, що ОСОБА_2 (третя особа) має право на обов`язкову частку у спадщині помилковими є висновки Верховного Суду, що між позивачем та третьою особою у цій справі наявний спір про право.

Отже, враховуючи викладене вважаю, що належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б прийняття постанови про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 27 червня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року і прийняття постанови про задоволення позову.

Суддя В. В. Пророк