Рішення

від 22.08.2023 по справі 925/692/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року Черкаси справа №925/692/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (вул.Либідська, 1-В, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 43767684)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (вул.Смілянська, 80, офіс 22, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39378724)

про стягнення 465 212,60 грн,

за участю представника позивача Максимова М.В., адвокат,

19.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» заборгованість, яка виникла у зв`язку з невиконання останнім умов договору поставки №28022023-Г від 28.03.2023у розмірі 465 212,60 грн, у тому числі суму основного боргу у розмірі 290 000,00 грн, пеню - 19068,49 грн, 3% річних - 1144,11 грн, неустойку у розмірі 10% 68000,00 грн, неустойку у розмірі 30% 87000,00 грн та 6978,19 грн судових витрат зі сплати судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв електрогенераторну установку UND-K 225 kVa 220V/380V загальною вартістю 680 000,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором у частині оплати за поставлений товар належним чином не виконав та у повному обсязі не розрахувався з позивачем, сплатив на користь позивача 390 000,00 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 290 000,00 грн, яку останній просить суд стягнути у примусовому порядку разом із нарахованими на нею пенею, річними та неустойкою.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі об 11 год 30 хв 13.06.2023 та встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач у встановлений судом строк, відзив на позов суду не надав. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 про відкриття провадження у справі 24.05.2023 направлена на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) та 31.05.2023 була вручена представнику відповідача, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Протокольною ухвалою від 13.06.2023 суд відклав підготовче засідання у справі до 11 год 30 хв 25.07.2023.

Протокольною ухвалою від 25.07.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 12 год 00 хв 22.08.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі про суд їх задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання 22.08.2023 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (під розписку у судовому засіданні 25.07.2023, яка міститься у матеріалах справи), будь-яких заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі його представника суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

28.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (покупець) було укладено господарський договір поставки №28022023-Г (далі договір). За умовами цього договору постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 договору).

Предметом поставки є електрогенераторні установки з найменуванням, характеристиками та комплектністю, зазначеними у Специфікації, яка є додатком №1 та складає невід`ємну частину даного договору (далі товар) (пункт 1.2 договору).

Право власності на поставлені товари переходить віл покупця в момент отримання товару від постачальника за актом приймання-передачі (пункт 2.3 договору).

Строк поставки товару не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання договору, якщо інше не буде визначено специфікацією (пункт 4.1 договору).

Передача товару від постачальника покупцю здійснюється за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, при наявності оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно з чинним законодавством (пункт 4.2 договору).

Датою поставки товару є дата, вказана в акті приймання-передачі товару (пункт 4.3 договору).

Ціна на товар включає ПДВ за ставкою, згідно з чинним законодавством на момент здійснення операції, є вільною відпускною та визначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 7.1 договору).

Сторони визначають, що ціна на товар є дійсною при умові виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у строк визначений пунктом 8.1 договору. Ціна товару є твердою, остаточно погодженою та може бути змінена виключно за обопільною згодою сторін, що має бути документально відображено в додатковій угоді, яка буде змінювати відповідні положення даного договору (пункт 7.2 договору).

Загальна вартість договору визначається як сума вартості всіх рахунків до партій товарів, виставлених постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 7.3 договору).

Покупець повинен оплатити 50% вартості товару вказаного в Специфікації протягом 5 днів з дня поставки товару. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару вказаного в Специфікації покупець повинен оплатити через 15 днів з моменту поставки товару (пункт 8.1 договору).

У разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідним актом приймання-передачі за кожен день прострочення, які нараховуються на суму заборгованості покупця (від суми простроченого платежу) за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати) (пункт 10.4 договору).

У разі невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 10% від суми договору, зазначеної в пункті 8.1 договору за кожен випадок невиконання, а також компенсує постачальнику будь-які витрати та збитки, пов`язані з наслідками невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору (пункт 10.6 договору).

При прострочення оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення боргу та пені, додатково стягнути з покупця неустойку у розмірі 30% від суми заборгованості та вимагати компенсації інфляційних витрат, за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати) (пункт 10.7 договору).

Цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє протягом одного року, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором до повного їх виконання. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 12.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

До договору постачальник та покупець підписали додаток №1 Специфікацію, у якій сторони за договором погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається за договором.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар - електрогенераторну установку UND-K 225 kVa 220V/380V загальною вартістю 680 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 02.03.2023 та актом приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

Під час приймання-передачі товару, зазначеного у пункті 1 акту приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023, покупцем було перевірено кількість та комплектність фактично поставленого товару з кількістю чи комплектністю, визначеною у товаросупровідних документах. Покупець підтверджує, що не має жодних претензій до продавця чи зауважень щодо кількості та комплектності фактично поставленого товару, переданого згідно з цим актом (пункти 2 та 3 акту приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023).

09.03.2023 відповідач перерахував позивачу 340 000,00 грн, а 28.03.2023 50000,00 грн, залишок неоплаченої вартості отриманого товару становить 290000,00 грн.

Відповідач у добровільному порядку грошові кошти у сумі 290 000,00 грн позивачу не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до відповідача із листом №043 від 25.04.2023, у якому позивач просив відповідача на протязі двох календарних днів з моменту отримання цього листа перерахувати суму заборгованості у розмірі 417 123,29 грн.

Цей лист залишився відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для примусового стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку разом із нарахованими на нею пенею, річними та неустойкою.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач 02.03.2023 поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 680 000,00 грн. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

За умовами договору покупець зобов`язаний оплатити 50% вартості товару протягом 5 днів з дня поставки товару. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару покупець повинен оплатити через 15 днів з моменту поставки товару. Отже, після отримання товару у відповідача винник обов`язок з оплати повної вартості поставленого товару до 18.03.2023.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши на користь позивача 390 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 290 000,00 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами (видатковою накладною та актом приймання-передачі). Відповідач у судовому засіданні 25.07.2023 підтвердив наявність заборгованості у цій сумі.

Отже вимога про примусове стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 290 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до положень пункту 10.4 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідним актом приймання-передачі за кожен день прострочення, які нараховуються на суму заборгованості покупця (від суми простроченого платежу) за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати).

Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За своєю правовою природою неустойка, яка визначена у пункті 10.4 договору відповідає ознакам визначення пені.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 29.03.2023 до 16.05.2023у розмірі 19068,49 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що нарахована позивачем сума пені не перевищує розміру пені (19465,75 грн) за визначений період, тому оскільки згідно з частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення пені у розмірі 19068,49 грн , яка заявлена позивачем.

Щодо нарахування позивачем неустойки згідно з пунктом 10.6 та 10.7 договору, то суд вважає на необхідне зазначити.

Як слідує зі змісту цих пунктів покупець зобов`язаний сплати штраф у разі невиконання покупцем умов договору, у той же час в одному випадку така відповідальність передбачена за порушення будь-якого із зобов`язань, а у іншому у разі прострочення оплати більше ніж на один місяць.

Як встановлено судом та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, правопорушення, яке було вчинене відповідачем з неналежного виконання умов договору полягає у порушенні останнім свого зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача товар, інших порушень умов договору, представник позивача не навів.

Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка, тощо.

Водночас притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі суперечить положенням статті 61 Конституції України як нормам прямої дії.

За невиконання відповідачем положення пункту 10.6 договору, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 10% у сумі 68000,00 грн, а за пунктом 10.7- неустойку у розмірі 30% у сумі 87000,00 грн.

Виходячи зі змісту визначення неустойки цими пунктами ця неустойка є штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Однак стягнення неустойки за невиконання покупцем хоча б однієї умови договору та штрафу за прострочення оплати більше одного місяця є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором з оплати вартості поставленого товару і вказане порушення і є невиконанням однієї з умов договору.

Одночасне стягнення неустойки за невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору та неустойки за прострочення оплати є подвійним стягненням неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Тому до задоволення підлягає вимога про стягнення з відповідача неустойки за прострочення оплати у сумі 87000,00 грн. У стягненні неустойки у сумі 68000,00 грн, суд відмовляє.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі наведених положень статті 625 Кодексу позивач нарахував відповідачу 1144,11 грн 3% річних за період прострочення з 29.03.2023 до 16.05.2023, які також просить стягнути з останнього.

Судом перевірений розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановлено, що розмір 3% річних за період з 29.03.2023 до 16.05.2023 становить 1167,95 грн, проте враховуючи вимоги частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє вимогу про стягнення річних з відповідача у межах позовних вимоги у визначеному позивачем розмірі.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» підлягають до часткового задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 290 000,00 грн заборгованості, 19068,49 грн пені, 1144,11 грн 3% річних та 87000,00 грн неустойки.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 5958,19 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволено частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (вул.Смілянська, 80, офіс 22, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39378724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (вул.Либідська, 1-В, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 43767684) 290 000,00 грн заборгованості, 19068,49 грн пені, 1144,11 грн 3% річних, 87000,00 грн штрафу та 5958,19 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 31.08.2023.

Суддя О.І.Кучеренко