Постанова

від 29.11.2023 по справі 925/692/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2023 р. Справа№ 925/692/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Угольков Є.О.;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року (дата підписання повного тексту 31.08.2023 року)

у справі № 925/692/23 (суддя - О.І.Кучеренко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика»

про стягнення 465 212,60 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 290 000,00 грн основного боргу, 19 068,49 грн пені, 1 144,11 грн 3 % річних, неустойку у розмірі 10% 68 000,00 грн, неустойку у розмірі 30% 87 000,00 грн та 6 978,19 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним невиконанням відповідачем умов договору поставки №28022023-Г від 28.03.2023 року в частині розрахунків за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» 290 000,00 грн заборгованості, 19 068,49 грн пені, 1 144,11 грн 3% річних, 87 000,00 грн штрафу та 5 958,19 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року частково та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» заборгованості в сумі 290 000, грн відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням представника скаржника, за попередньою домовленістю з позивачем, в рахунок позасудового врегулювання спору, скаржником було перераховано на розрахунковий рахунок позивача основну суму заборгованості в розмірі 290000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №50 від 18.08.2023 року.

В зв`язку з неможливістю скаржника бути присутнім на судовому засіданні 22.08.2023 року останній був позбавлений можливості надати даний доказ суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, представник скаржника вказав, що позивач в порушення п. 2.4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України приховав від суду факт отримання грошових коштів в рахунок сплати основної суми заборгованості в розмірі 29000,00 грн з метою отримання рішення та подальшого повторного їх стягнення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року у справі №925/692/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази, які підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 525,00 грн.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» на рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 у справі №925/692/22 своєю ухвалою від 23.10.2023 року.

31.10.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення в матеріалах даної справи були відсутні будь-які докази про погашення заборгованості у розмірі 290000,00 грн за договором №28022023-Г від 28.03.2023 року.

При цьому, представник позивача вказав, що відсутність добросовісного виконання процесуальних обов`язків відповідачем, а саме не надання суду першої інстанції доказів про часткову оплату за договором, не свідчить про будь-яке порушення його процесуальних прав передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2023 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання 29.11.2023 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 29834190 (наявне в матеріалах справи).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (покупець) було укладено господарський договір поставки №28022023-Г (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки є електрогенераторні установки з найменуванням, характеристиками та комплектністю, зазначеними у Специфікації, яка є додатком №1 та складає невід`ємну частину даного договору (далі товар).

Право власності на поставлені товари переходить віл покупця в момент отримання товару від постачальника за актом приймання-передачі (п. 2.3 договору).

Згідно п. 4.1 договору строк поставки товару не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання договору, якщо інше не буде визначено специфікацією.

Відповідно до п. 4.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, при наявності оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно з чинним законодавством.

Датою поставки товару є дата, вказана в акті приймання-передачі товару (п. 4.3 договору).

Згідно п. 7.1 договору ціна на товар включає ПДВ за ставкою, згідно з чинним законодавством на момент здійснення операції, є вільною відпускною та визначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Сторони визначають, що ціна на товар є дійсною при умові виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у строк визначений пунктом 8.1 договору. Ціна товару є твердою, остаточно погодженою та може бути змінена виключно за обопільною згодою сторін, що має бути документально відображено в додатковій угоді, яка буде змінювати відповідні положення даного договору (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору загальна вартість договору визначається як сума вартості всіх рахунків до партій товарів, виставлених постачальником протягом строку дії цього договору.

Покупець повинен оплатити 50% вартості товару вказаного в Специфікації протягом 5 днів з дня поставки товару. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару вказаного в Специфікації покупець повинен оплатити через 15 днів з моменту поставки товару (п.8.1 договору).

Згідно п. 10.4 договору у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідним актом приймання-передачі за кожен день прострочення, які нараховуються на суму заборгованості покупця (від суми простроченого платежу) за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати).

У разі невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі 10% від суми договору, зазначеної в пункті 8.1 договору за кожен випадок невиконання, а також компенсує постачальнику будь-які витрати та збитки, пов`язані з наслідками невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору (п. 10.6 договору).

Відповідно до п. 10.7 договору при прострочення оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення боргу та пені, додатково стягнути з покупця неустойку у розмірі 30% від суми заборгованості та вимагати компенсації інфляційних витрат, за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати).

Цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє протягом одного року, а в частині виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором до повного їх виконання. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.12.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

До договору постачальник та покупець підписали додаток №1 Специфікацію, у якій сторони за договором погодили асортимент та загальну кількість товару, що постачається за договором.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар - електрогенераторну установку UND-K 225 kVa 220V/380V загальною вартістю 680 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №24 від 02.03.2023 року та актом приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023 року, які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

Під час приймання-передачі товару, зазначеного у пункті 1 акту приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023 року, покупцем було перевірено кількість та комплектність фактично поставленого товару з кількістю чи комплектністю, визначеною у товаросупровідних документах. Покупець підтверджує, що не має жодних претензій до продавця чи зауважень щодо кількості та комплектності фактично поставленого товару, переданого згідно з цим актом (п.п. 2, 3 акту приймання-передачі товару №24 від 02.03.2023 року).

09.03.2023 року відповідач перерахував позивачу 340 000,00 грн, а 28.03.2023 року 50000,00 грн, залишок неоплаченої вартості отриманого товару становить 290000,00 грн.

25.04.2023 року позивач звернувся до відповідача із листом №043 у якому просив відповідача на протязі двох календарних днів з моменту отримання цього листа перерахувати суму відповідної заборгованості.

Цей лист залишився відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для примусового стягнення з відповідача заборгованості у судовому порядку разом із нарахованими на нею пенею, річними та неустойкою.

Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ст.ст. 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору, позивач 02.03.2023 року поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 680 000,00 грн. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

За умовами договору покупець зобов`язаний оплатити 50% вартості товару протягом 5 днів з дня поставки товару. Остаточний розрахунок у розмірі 50% вартості товару покупець повинен оплатити через 15 днів з моменту поставки товару. Отже, після отримання товару у відповідача винник обов`язок з оплати повної вартості поставленого товару до 18.03.2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, сплативши на користь позивача 390 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар у сумі 290 000,00 грн. Відповідач у судовому засіданні 25.07.2023 року підтвердив наявність заборгованості у цій сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 290 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд, присуджуючи до стягнення із нього вказану суму заборгованості, не врахував здійснену відповідачем оплату в сумі 290000,00 грн згідно платіжною інструкцією №50 від 18.08.2023 року, на підтвердження чого ним до апеляційної скарги додано відповідну платіжну інструкцію.

Із наданої відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжної інструкції № 50 від 18.08.2023 року дійсно вбачається, що під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» здійснило сплату позивачу грошових коштів у сумі 290 000,00 грн за електрогенераторну установку зг. рах. 16 від 01.03.2023 року.

Заперечень позивача щодо повідомленої скаржником суду апеляційної інстанції обставини про сплату ним 18.08.2023 року, грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за договором у сумі 290 000,00 грн під час апеляційного перегляду справи не надійшло.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем під час розгляду справи основного боргу у розмірі 290000,00 грн, відсутність заперечень зі сторони позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №925/692/23 в частині зазначених позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Щодо поданої відповідачем під час розгляду апеляційної скарги платіжної інструкції №50 від 18.08.2023 року, яке свідчить про сплату відповідачем, на суму у розмірі 290 000,00 грн, заборгованості, колегія суддів вказує наступне.

Системний аналіз ст. 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасників справи.

Наявність часткових сплат відповідачем грошових коштів на погашення заборгованості має враховуватись під час виконання рішення суду, згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а також не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права, обумовлені ст.ст. 327, 328 Господарського процесуального кодексу України або в межах судового провадження, або в межах виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження.

При цьому ,колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що позивач в порушення п. 2.4 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України приховав від суду факт отримання грошових коштів в рахунок сплати основної суми заборгованості в розмірі 29000,00 грн з метою отримання рішення та подальшого повторного їх стягнення, як безпідставне та необґрунтоване.

Щодо стягнення пені, 3 % річних та неустойки, колегія суддів відзначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ст. 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ст.ст. 217, 218 Господарського Кодексу України).

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до положень п. 10.4 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити неустойку за користування чужими грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується неустойка, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідним актом приймання-передачі за кожен день прострочення, які нараховуються на суму заборгованості покупця (від суми простроченого платежу) за весь період користування ним грошовими коштами, починаючи з першого дня включаючи дату оплати, які належать до сплати постачальнику (за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати).

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За своєю правовою природою неустойка, яка визначена у п. 10.4 договору відповідає ознакам визначення пені.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 29.03.2023 року до 16.05.2023 року у розмірі 19068,49 грн.

Судом першої здійснив перевірку розрахунку пені позивача та встановив, що нарахована позивачем сума пені не перевищує розміру пені (19465,75 грн) за визначений період, тому оскільки згідно з ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення пені у розмірі 19068,49 грн , яка заявлена позивачем.

Відповідно до п.п. 10.6, 10.7 договору покупець зобов`язаний сплати штраф у разі невиконання покупцем умов договору, у той же час в одному випадку така відповідальність передбачена за порушення будь-якого із зобов`язань, а у іншому у разі прострочення оплати більше ніж на один місяць.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, правопорушення, яке було вчинене відповідачем з неналежного виконання умов договору полягає у порушенні останнім свого зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача товар, інших порушень умов договору, представник позивача не навів.

Згідно ст.ст. 628, 629 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка, тощо.

Водночас притягнення особи до подвійної відповідальності за одне й те саме господарське правопорушення, обраховане за один і той самий період, у вигляді стягнення двох штрафів у різному розмірі суперечить положенням статті 61 Конституції України як нормам прямої дії.

За невиконання відповідачем положення пункту 10.6 договору, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 10% у сумі 68000,00 грн, а за пунктом 10.7- неустойку у розмірі 30% у сумі 87000,00 грн.

Виходячи зі змісту визначення неустойки цими пунктами ця неустойка є штрафом, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Однак, як зазначено судом першої інстанції, стягнення неустойки за невиконання покупцем хоча б однієї умови договору та штрафу за прострочення оплати більше одного місяця є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за договором з оплати вартості поставленого товару і вказане порушення і є невиконанням однієї з умов договору.

Одночасне стягнення неустойки за невиконання покупцем хоча б однієї з умов договору та неустойки за прострочення оплати є подвійним стягненням неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду. Тому до задоволення підлягає вимога про стягнення з відповідача неустойки за прострочення оплати у сумі 87000,00 грн. У стягненні неустойки у сумі 68000,00 грн, суд відмовляє.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі наведених положень ст. 625 Кодексу позивач нарахував відповідачу 1144,11 грн 3% річних за період прострочення з 29.03.2023 року до 16.05.2023 року, які також просить стягнути з останнього.

Судом першої інстанції при перевірці розрахунку позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування було встановлено, що розмір 3% річних за період з 29.03.2023 року до 16.05.2023 року становить 1167,95 грн, проте враховуючи вимоги ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції задовольнив вимогу про стягнення річних з відповідача у межах позовних вимоги у визначеному позивачем розмірі.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3 % річних та неустойки, не оскаржено, а тому, в апеляційному порядку в рамках розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» не переглядається відповідно до ч. 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції обмежений лише доводами та мотивами, викладеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п.2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» такою, що підлягає частковому задоволенню (враховуючи те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 290 000,00 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України). Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року у даній справі є таким, що підлягає зміні, а позовні вимоги задовольняються на загальну суму 107212,60 грн.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.08.2023 року у справі №925/692/23 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Закрити провадження у справі № 925/692/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» основного боргу у сумі 290000,00 грн (двісті дев`яносто тисяч гривен 22 копійок).

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна енергетика» (вул.Смілянська, 80, офіс 22, м.Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39378724) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейделектро груп» (вул.Либідська, 1-В, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 43767684) 19068,49 грн (дев`ятнадцять тисяч шістдесят вісім гривен 49 копійок) пені, 1144,11 грн (одна тисяча сто чотирнадцять гривен 11 копійок) 3% річних, 87000,00 грн (вісімдесят сім тисяч гривен 00 копійок) штрафу та 5958,19 грн (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривен 19 копійок) судового збору.».

3. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

4. Матеріали справи №925/692/23 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 06.12.2023 року.