Рішення

від 30.08.2023 по справі 947/21779/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/21779/20

Провадження № 2/947/167/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства зобмеженою відповідальністю

«Вознесенський коньячнийзавод»

до ОСОБА_2

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року у розмірі 500000 гривень 00 копійок та судових витрат.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 03.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1-03, за умовами якої позивач, як позикодавець зобов`язується передати, а відповідач, як позичальник зобов`язується повернути грошові кошти в сумі 950000,00 грн., які надається позичальнику частинами, та підлягає поверненню в строк 03.10.2018 року.

Представник позивача стверджує, що на виконання умов вказаного договору, позивачем було передано відповідачеві грошові кошти в сумі 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №131 від 03.07.2018 року.

Однак, у визначений договором строк відповідач грошові кошти не повернув, що стало підставою для скерування позивачем на адресу ОСОБА_2 письмової претензії від 20.11.2018 року за вих. №35/11.

Незважаючи на вижиті заходи, представник позивача стверджує, що відповідач не виконані умови договори про надання поворотної фінансової допомоги №1-03 від 03.07.2018 року в частині повернення в обумовлений термін вищевказаної суми грошових коштів у розмірі 500000,00 грн., що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.08.2020 року у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.?Роз`яснено позивачу, що з заявленими вимогами він має право звернутись до суду із відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Представник позивача будучи незгодним з вказаною ухвалою судді, звернувся до Одеського апеляційного суджу з апеляційною скаргою на вказану ухвалу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.01.2021 року ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 18.08.2020 року скасовано, з підстав того, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок та не надано оцінки призначенню позичених грошових коштів.

17.02.2021 року матеріали вказаної цивільної справи надійшли до Київського районного суду міста Одеси та передані головуючому по справі для продовження розгляду.

Приймаючи висновки Одеського апеляційного суду викладені у постанові від 19.01.2021 року, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 18.02.2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

25.03.2021 року до суду надійшла заява від представника позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

31.03.2021 року відповідачем ОСОБА_2 було отримано копію ухвали судді про відкриття провадження у справі, разом з копією позову, додатками до неї, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованого за адресою реєстрації останнього, якою є: АДРЕСА_1 встановлена у відповідності до відповіді з відділу адресно-довідкового бюро ГУДМС України в Одеській області.

У встановлений судом в ухвалі суду від 18.02.2021 року п`ятнадцятиденний термін відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву, як і не повідомлено про причини його не подання.

20.09.2021 року представником позивача надані додаткові пояснення до позову.

29.11.2021 року до суду надійшло від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи за вх. №ЕП-15467/21.

08.02.2022 року відповідачем ОСОБА_2 від власного імені надано на електронну скриньку суду заяву про відкладення судового засідання з підстав захворювання на респіраторну хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

15.02.2022 року відповідачем ОСОБА_2 від власного імені також надано на електронну скриньку суду заяву про відкладення судового засідання, в якій останнім повідомлено про власне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

За наслідком чого, судом під час розгляду справи здійснювалось повідомлення ОСОБА_2 за вище встановленою адресою зареєстрованого місця проживання та за вказаною відповідачем у заяві від 15.02.2022 року адресою проживання.

17.02.2022 року представником позивача надані письмові заперечення проти задоволення клопотання представника відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Тієї ж дати, представником позивача надано до суду клопотання про витребування доказів за вх. №ЕП-2328/22.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.09.2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про призначення судово-почеркознавчої експертизи повернуто заявникові.

Тієї ж дати, 05.09.2022 року Київським районним судом міста Одеси без видалення до нарадчої кімнати ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Надалі, 20.09.2022 року до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про призначення судово-почеркознавчої експертизи за вх. №36931/22 (провадження №2-з/947/162/23).

Тієї ж дати, 20.09.2022 року до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшло ідентичне за змістом клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про призначення судово-почеркознавчої експертизи за вх. №36933/22, в якому останній просить суд призначити вказану експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на вирішення яких поставити наступне питання:

1. Чи виконаний підпис у договорі про надання поворотної фінансової допомоги №1/03 від 03 липня 2018 року від імені ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 або іншою особою?

В обґрунтування клопотання, представник посилався на те, що предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №1/03 від 03 липня 2018 року, який, як стверджує відповідач, підписано іншою особою від його імені, ані ОСОБА_2 , для підтвердження чого необхідно спеціальні знання в галузі науки та висновки з розгляду цього питання значним чином впливають на наслідки розгляду цієї справи.

У судове засідання призначене на 07.11.2022 року в режимі відеоконференції прийняла участь представник позивача, яка заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи його необґрунтованим, а дії сторони відповідача з його подання до суду такими, що спрямовані для затягування розгляду справи. Також представник позивача в обґрунтування заперечень посилалась на те, що відповідач не був позбавлений права на проведення зазначеної експертизи за власним замовленням за копією договору, приймаючи відсутність оригіналу.

Сторона відповідача у судове засідання призначене на 07.11.2022 року не з`явилась.

Приймаючи,що представникомвідповідача булоздійснено скеруваннядвох клопотань,судом булоздійснено всудовому засіданні07.11.2022року розглядостанньо поданогоклопотання від 20.09.2022 року за вх. №36933/22, за наслідком чого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі, задоволено. Призначено по цивільній справі №947/21779/20 - судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлене наступне питання:

1. Чи виконаний підпис у договорі про надання поворотної фінансової допомоги №1/03 від 03 липня 2018 року від імені ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 або іншою особою?

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

У розпорядження експертів направлені матеріали цивільної справи №947/21779/20 та роз`яснено експертові Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про необхідність повідомлення про дату, час і місце проведення дослідження учасників по справі.

Також, ухвалою суду зобов`язано Товариство зобмеженоювідповідальністю«Вознесенський коньячнийзавод» надати на першу вимогу експерта оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги №1/03 від 03 липня 2018 року, укладеного з ОСОБА_2 , та на протязі п`ятнадцяти днів з дня постановлення цієї ухвали суду надати до суду:

- вільні та умовно-вільні зразки почерку в кількості не менше п`ятнадцяти документів, якими є документи, що містять рукописні підписи, достовірно виконані ОСОБА_2 до відкриття провадження у справі, які повинні відповідати об`єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод» та ОСОБА_2 сприяти у проведенні судово-почеркознавчої експертизи. Зобов`язано ОСОБА_2 при першій можливості та перебуванні на території України, повідомити та з`явитись до Київського районного суду міста Одеси для відібрання експериментальних зразків почерку.

Витрати по проведенню експертизи покладені на ОСОБА_2 .

Тієї ж дати, 07.11.2022 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою провадження по справі зупинено, на час проведення вищевказаної судово-почеркознавчої експертизи.

Однак, представник позивача будучи незгодною з вказаною ухвалою суду від 07.11.2022 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, скористалась своїм правом та подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду.

За наслідком розгляду апеляційної скарги представника позивача, 20.03.2023 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2022 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи скасовано, а справу скеровано до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

03.04.2023 року матеріали цивільної справи №947/21779/20 надійшли до Київського районного суду міста Одеси та передані головуючому судді Калініченко Л.В. для продовження розгляду.

Також, приймаючи, що постановою Одеського апеляційного суду від 20.03.2023 року скасовано ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2022 року постановлену за наслідком розгляду клопотання представника відповідача від 20.09.2022 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, без одночасного його розгляду, судом під час повернення матеріалів справи було у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.04.2023 року, передані судді Калініченко Л.В. матеріали справи за клопотанням представника відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.2022 року (провадження №2-3/947/384/23).

За наслідком чого, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.04.2023 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 18.05.2023 року о 14 год. 00 хв.

06.04.2023 року представником відповідача знов було подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи (провадження №2-з/947/387/23), яке аналогічне за змістом і вимогами до вищезазначених поданих представником відповідача клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи, які залишаються не розглянутими.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.05.2023 року за клопотанням представника позивача, судом було призначено проведення судового засідання призначеного на 18.05.2023 року в режимі відео конференції за допомогою системи EasyCon за участі представника позивача.

В день судового засідання 18.05.2023 року на електронну скриньку суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про відкладення судового засідання, що свідчить про обізнаність останнього про дату, час і місце розгляду справи.

Судове засідання призначене на 18.05.2023 року не відбулось з підстав не приєднання представника позивача до відео конференції, а також враховуючи клопотання сторони відповідача, за наслідком чого судове засідання було відкладено на 21.06.2023 року о 10 год. 00 хв.

Надалі, судове засідання призначене на 21.06.2023 року о 10 год. 00 хв. не відбулось, з підстав перебування головуючого судді у частині щорічній основній відпустки, що підтверджується довідкою від 21.06.2023 року, за наслідком чого судове засідання по справі було призначено на 30.08.2023 року о 14 год. 30 хв.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.08.2023 року за клопотанням представника позивача, судом було призначено проведення судового засідання призначеного на 30.08.2023 року в режимі відео конференції за допомогою системи EasyCon за участі представника позивача.

У судовому засіданні призначеному на 30.08.2023 року прийняла участь в режимі відеоконференцзв`язку представник позивача ТОВ «Вознесенський коньячний завод» - Забуга А.І.

Сторона відповідача до судового засідання не з`явилась, про дату, час і місце проведення якого повідомлялась належним чином, однак у день судового засідання 30.08.2023 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подав до суду чергове клопотання про відкладення судового засідання, з підстав перебування відповідача за межами України та перебуванням представника у відрядженні в Республіці Польщі.

Представник позивача заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, з посиланням на його безпідставність, необґрунтованість, вважала поведінку сторони відповідача неналежною та такою, що спрямована на затягування розгляду справи, з зазначенням про встановлені законом строки розгляду справи та недопустимість у їх порушенні.

Щодо заявленого клопотання стороною відповідача по справі про відкладення судового засідання, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право зокрема:

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Разом з тим, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, подавати клопотання про відкладення судового засідання є безумовним правом відповідача, однак як особисто ОСОБА_2 так і його представником в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано клопотання про відкладення судового засідання належних доказів на підтвердження підстав неможливості прийняти участь в судовому засіданні, як і доказів на підтвердження перебування за межами державного кордону України.

Разом з тим, судом враховується, що приймаючи ведений в Україні воєнний стан, відповідачем, як і його представником, не використано альтернативну можливість прийняття участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України, що свідчить про порушення стороною відповідача обов`язків передбачених ч.3 ст.43 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи зобов`язані зокрема:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою .

За наслідком чого, суд вважає клопотання представника відповідача по справі необґрунтованим та не підлягаючим до задоволення.

Приймаючи викладене, суд зазначає, що сторона відповідача належним чином сповіщена про дату, час і місце проведення розгляду справи, цілком обізнана про наявне відносно ОСОБА_2 провадження, однак не з`явилась до судового засідання призначеного на 30.08.2023 року без поважних причин.

У відповідності до положень статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наслідки, визначені частинами третьою - п`ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

У разі розгляду справи за відсутності позивача або відповідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно.

У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з`явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала.

Дослідивши матеріли справи, судом не встановлено законодавчих підстав передбачених вищевказаною статтею 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторона відповідача не з`явилась до жодного з призначених під час розгляду справи судових засідань, у тому числі призначеного на 30.08.2023 року без поважних причин, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення розгляду справи, за наслідком чого, приймаючи положення ст. 223 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання призначеного на 30.08.2023 року, у зв`язку з неявкою сторони відповідача.

Одночасно суд зазначає, що у відповідності до статті 43 ЦПК України, учасники справи мають право зокрема: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Учасники справи зобов`язані зокрема: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження в цій справі відкрито 18.02.2021 року, тобто розгляд справи здійснювався на протязі майже двох з половиною років, за які судом було надано можливість усім учасникам процесу в повній мірі скористатись усіма права передбаченими ЦПК України.

Судом одночасновраховується,що увідповідності доположень ст.12ЦПК України,кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи вищевикладене, оскільки викладені стороною відповідача у клопотанні про відкладення судового засідання не підтверджені жодним належним доказом, враховуючи повну обізнаність про призначене судове засідання, можливість і право на прийняття участі у розгляді справи в альтернативний спосіб встановлений ст. 212 ЦПК України, а саме в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, а також приймаючи, що справа перебуває в провадженні суду з 18.02.2021 року, тобто більше двох з половиною років, у зв`язку з чим необґрунтоване відкладення розгляду справи може бути наслідком порушення встановлених законом строків для розгляду справи, судом було ухвалено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 30.08.2023 року за відсутності відповідача по справі.

За наслідком чого, судом в судовому засіданні були поставлені на розв`язання клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про призначення судово-почеркознавчої експертизи, в редакціях від 20.09.2022 року за вх. №36931/22 (провадження №2-з/947/162/23), від 20.09.2022 року за вх. №36933/22 (провадження №2-з/947/384/23), від 06.04.2023 року за вх. №18035/23 (провадження №2-з/947/387/23) по справі №947/21779/20, які тотожні за змістом та вимогами.

У судовому засіданні призначеному на 30.08.2023 року в режимівідеоконференцзв`язку представник позивача ТОВ «Вознесенський коньячний завод» - Забуга А.І. заперечувала проти задоволення вищевказаних клопотань та просила суд відмовити у їх задоволенні, з посиланням на те, що процесуальна поведінка сторони відповідача не спрямована на проведення вказаної експертизи.

За наслідком розгляду вказаних клопотань, Київським районним судом міста Одеси 30.08.2023 року були постановлені ухвали, якими клопотання представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 про призначення судово-почеркознавчої експертизи в редакціях від 20.09.2022 року за вх. №36931/22 (провадження №2-з/947/162/23), від 20.09.2022 року за вх. №36933/22 (провадження №2-з/947/384/23), від 06.04.2023 року за вх. №18035/23 (провадження №2-з/947/387/23) по справі №947/21779/20, залишені без задоволення.

Також, в судовому засіданні представник позивача зазначила, що не наполягає на розгляді клопотання про витребування доказів по справі від 17.02.2022 року за вх. №ЕП-2328/22, за наслідком чого ухвалою суду від 30.08.2023 року вказане клопотання залишено без задоволення.

Приймаючи вищевикладені обставини, а також перебування справи на стадії розгляду справи по суті, судом було продовжено розгляд справи в судовому засіданні призначеному 30.08.2023 року.

У судовому засіданні призначеному на 30.08.2023 року в режимівідеоконференцзв`язку представник позивача ТОВ «Вознесенський коньячний завод» - Забуга А.І. підтримала заявлені вимоги та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ТОВ «Вознесенський коньячний завод» підлягаючим з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенський коньячний завод», код ЄДРПОУ 40404385 (за договором позикодавець), та ОСОБА_2 , як фізичною особою (за договором позичальник), було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 950000,00 грн., яка згідно з п.2.2 договору надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

У пункті 2.3 договору сторони передбачили, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової /на розсуд позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Згідно з пунктом 2.4 договору, поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 03 жовтня 2018 року, яка проводиться згідно з пунктом 3.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

У відповідності до платіжного доручення №131 від 03.07.2018 року, ТОВ «Вознесенський коньячний завод» здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в сумі 500000,00 грн., з зазначенням призначення платежу про перерахування безвідсоткової поворотної позики згідно з договором №1/03 від 03.07.2018 року.

Як стверджує представник позивача, невиконання відповідачем умов вказаного договору зумовили звернення до суду з цим позовом.

Згідно частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідності до частин 1, 2 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Отже, відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 525 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Поворотна фінансова допомога, це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (ст.14п.14.1п.п.14.1.257 ПК України).

В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 р. у справі №140/125/17 зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.

У відповідності до ст.ст. 1046, 1047 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Згідно частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251ЦК Українипередбачено,що строкомє певнийперіод учасі,зі спливомякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Терміномє певниймомент учасі,з настаннямякого пов`язанадія чиподія,яка маєюридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначаєтьсяроками,місяцями,тижнями,днями абогодинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормамист.76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81ч. 1,6 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи подані до суду докази, а саме договір про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року, вбачається, що останній містить чітко визначені дані щодо особи позикодавця та позичальника яким є відповідач ОСОБА_2 , з зазначенням його персональних даних, чітко визначені межі грошових коштів підлягаючих переданню в якості поворотної фінансової допомоги, зобов`язання відповідача повернути їх в обумовлений строк. Також подане до суду платіжне доручення містить інформацію про платника, яким є позивач, та отримувача грошових коштів, яким є відповідач, чітко визначено суму грошових коштів у розмірі 500000,00 грн., яка була перерахована від платника до отримувача, підтвердження про перерахування цих коштів на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року, а відтак свідчить про отримання цих грошових коштів відповідачем.

Подані до суду копії вказаних доказів особисто завірені належним представником позивача ТОВ «Вознесенський коньячний завод», з засвідченням їх відповідності оригіналам, що свідчить про їх наявність у позивача по справі.

Зазначені обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Також, судом встановлено, що договір про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року від імені ТОВ «Вознесенський коньячний завод» укладено і підписано директором А.М.Самойловим, відомості про якого наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом за №1006711749 від 02.06.2020 року наявним в матеріалах справи.

У відповідності до наданої до суду копії Статуту ТОВ «Вознесенський коньячний завод», код ЄДРПОУ 40404385, затверджений учасником ТОВ «ВКЗ» протоколом загальних зборів учасників за №2 від 20.11.2017 року, а саме пункту 6.5, виконавчим органом товариства є директор, який є посадовою Товариства.

Директор підзвітний зборам Учасників і організовує виконання їх рішень.

Директор має право: без доручення 9довіреності) представляти Товариство у взаємовідносинах з третіми особами: фізичними та юридичними особами; органами державної влади та управління; судовими установами тощо; відкривати рахунки Товариства в банках та проводити операції за ними: укладати договори (угоди), контракти, вчиняти правочини від імені Товариства; видавати накази і розпорядження, обов`язкові для усіх працівників Товариства; здійснювати приймання та звільнення працівників, застосовувати до них заходів стягнень та заохочень; розробляти плани, положення, інструкції та інші акти внутрішнього регулювання діяльності Товариства; підписувати фінансові, звітні, банківські та інші документи Товариства; вирішувати всі інші питання діяльності Товариства, крім віднесених до компетенції зборів Учасників та Дирекції.

У відповідності до пункту 6 Статуту ТОВ, останній не містить належність вирішення питання про надання позики/поворотної фінансової допомоги до виключної компетенції загальних зборів Учасників Товариства.

З аналізу положень Статуту підприємства вбачається відсутність будь-яких обмежень щодо укладення директором від імені ТОВ «Вознесенський коньячний завод» договору про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року.

Щодо доводів відповідача про не підписання вказаного договору, суд вважає безпідставними, оскільки не підтверджені жодним належним доказом в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, а у відповідності до положень ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, як вже судом встановлювалось і зазначалось, попри неодноразове подання стороною відповідача клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи, ані відповідачем, ані його представником на протязі більше року не було вчинено жодних дій з надання і збору вільних, умовно-вільних зразки підпису відповідача ОСОБА_2 , а також дій з прибуття до суду для відібрання експериментальних зразків його підпису, що є передумовою для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

За наслідком чого, у клопотаннях сторони відповідача про призначення судово-почеркознавчих експертиз, судом ухвалою суду від 30.08.2023 року було відмовлено.

Враховуючи, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд доходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про не підписання договору про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року.

Разом з тим, судом враховується, що відповідачем під час розгляду справи поряд з викладеними доводами, не оспорювалось отримання грошових коштів від позивача в сумі 500000,00 грн., на підставі платіжного доручення №13 від 03.07.2018 року, яке містить інформацію про передання цих коштів в якості безвідсоткової поворотної позики за договором №1/03 від 03.07.2018 року.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що вказані подані позивачем докази є належними доказами підтвердженням укладення між ТОВ «Вознесенський коньячний завод» та ОСОБА_2 договору про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року, за яким відповідачем отримано в позику грошові кошти в загальній сумі 500 000,00 грн., що свідчить про належне виконання позивачем договірних відносин.

Також, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження повернення позивачеві отриманих грошових коштів в сумі 500000,00 грн. за договором про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року, в обумовлений термін, як і погашення спірної заборгованості в наступний термін, відповідачем під час розгляду справи в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, до суду не надано.

За наслідком чого, суд доходить до висновку щодо обґрунтованість доводів позивача про наявність у відповідача заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року в сумі 500 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримано від ТОВ «Вознесенський коньячний завод» за договором про надання поворотної фінансової допомоги за №1/03 від 03.07.2018 року в борг грошові кошти в загальній сумі 500 000,00 гривень, з визначеним строком виконання зобов`язання терміном до 03.10.2018 року, однак в обумовлений термін грошові кошти не повернув, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 500 000,00 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Вознесенський коньячнийзавод» до ОСОБА_2 простягнення заборгованості, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 7500,00 грн., сплачені позивачем на підставі платіжного доручення №767 від 30.07.2020 року.

Також, представником позивача в судовому засіданні до закінчення судових дебатів у справі було заявлено про пред`явлення до суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у відповідності до положень ч.8 ст. 141 ЦПК України, за наслідком чого судом вказане питання одночасно з ухваленням судового рішення не вирішується.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариствазобмеженою відповідальністю«Вознесенськийконьячнийзавод» (місцезнаходження:56541,Миколаївська область,с.Бузьке,вул.Зеленогаївська,2;код ЄДРПОУ40404385)до ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_3 )простягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Вознесенський коньячнийзавод» (місцезнаходження: 56541, Миколаївська область, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, 2; код ЄДРПОУ 40404385) заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №1/03 від 03.07.2018 року в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Вознесенський коньячнийзавод» (місцезнаходження: 56541, Миколаївська область, с. Бузьке, вул. Зеленогаївська, 2; код ЄДРПОУ 40404385) у відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 вересня 2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.