Рішення

від 31.08.2023 по справі 755/649/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №755/649/23

2/760/7218/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Дніпровський районний суд м. Києва з позовом до ТОВ «Діор Плюс» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 квітня 2019 року між ним та ТОВ «Діор Плюс» було укладено трудовий договір, відповідно до якого він був прийнятий на посаду водія.

18 жовтня 2022 року, отримавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків, він дізнався, що його було звільнено з ТОВ «Діор Плюс» 22 березня 2021 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України та 23 березня 2021 року його було прийнято на посаду водія у ТОВ «Ракета Делівері».

На день подання позову до суду ТОВ «Діор Плюс» не видало йому наказ про звільнення та трудову книжку.

За період роботи у ТОВ «Діор Плюс» з 16 квітня 2019 року по 22 березня 2021 року він жодного разу не використовував щорічну основну відпустку, що підтверджується довідкою форми ОК-5 з Пенсійного фонду України.

Відповідно до цієї довідки ТОВ «Діор Плюс» виплатило йому заробітну плату при звільненні у розмірі 5454 гривні 55 копійок з розрахунку 15 робочих днів з повної зарплати в сумі 8000 гривень.

При звільненні відповідач не виплатив йому компенсацію за 46 днів невикористаної відпустки у розмірі 10759 гривень 32 копійки.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь:

- компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 10759 гривень 32 копійки;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 173104 гривні 40 копійок.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києві від 07 березня 2013 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києві.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 17 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 16 квітня 2019 року між позивачем та ТОВ «Діор Плюс» було укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія.

22 березня 2021 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З позову вбачається, що про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався 18 жовтня 2022 року, отримавши відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків (а.с. 8).

З цієї довідки вбачається, що 23 березня 2021 року позивача було прийнято на роботу у ТОВ «Ракета Делівері».

З позову вбачається, що при звільненні з ТОВ «Діор Плюс» з ОСОБА_1 не був проведений розрахунок належних коштів до виплати, зокрема, не виплачена компенсація за 46 днів невикористаної відпустки у розмірі 10759 гривень 32 копійки.

З довідки форми ОК-5 з Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2022 року встановлено, що ТОВ «Діор Плюс» виплатило позивачу заробітну плату при звільненні у розмірі 5454 гривні 55 копійок (а.с. 9-11).

Позивач не погоджується з виплатою такої суми, тому останній звернулвся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2008 року № 33/13/116-08 відповідно до ст. 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 цього Закону).

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних:

- основна відпустка (ст. 6 цього Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Враховуючи зазначене, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років (у т.ч. і за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону України "Про відпустки". Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.

З розрахунку позивача вбачається, що компенсація за невикористані дні відпустки за період з 16 квітня 2019 року по 22 березня 2021 рік у кількості 46 календарних днів становить 10759 гривень 32 копійки.

Відповідачем не спростований наданий позивачем розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки.

Наданий ОСОБА_1 розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки відповідає вимогам закону (а.с. 2).

За таких обставин, загальна сума компенсації за невикористані дні відпустки складає 10759 гривень 32 копійки.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні у сумі 173104 гривні 40 копійок.

Вбачається, що останніми повними відпрацьованими місяцями є січень 2021 року та лютий 2021 року. За січень 2021 року заробітна плата становить 8000 гривень та за лютий 2021 року - 8000 гривень, що підтверджується довідкою форми ОК-5 з Пенсійного фонду України від 18 жовтня 2022 року (а.с. 9-11).

Відповідно середньоденна заробітна плата становить 410 гривень 20 копійок ((8000 + 8000) / 39 дні = 410,20).

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 01 квітня 2021 року по 30 листопада 2022 року та складає 422 робочих дні. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 173104 гривні 40 копійок (410,20 х 422 = 173104,40).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 173104 гривні 40 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1731 гривні 04 копійки судового збору.

Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» (м. Київ, просп. Лобановського, 4-А, код ЄДРПОУ 42749926) про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діор Плюс» (м. Київ, просп. Лобановського, 4-А, код ЄДРПОУ 42749926) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10759 гривень 32 копійки компенсації за невикористані дні відпустки, 173104 гривні 40 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1731 гривні 04 копійки судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: