Ухвала

від 04.09.2023 по справі 911/2598/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2598/23

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., оглянувши матеріали позовної заяви у справіза

позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської ради

до Товариство з обмеженою відповід альністю «СКВИРАПЛЕ МРИБГОСП»

про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Фурсівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповід альністю «СКВИРАПЛЕ МРИБГОСП», в якому просить:

- усунути у здійснені Фурсівською сільською радою права користування та розпоряджання своїм майном шляхом скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «СКВИРАПЛЕ МРИБГОСП» закінчений будівництвом об`єкт: гідротехнічну споруду з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2696046032020, розташований за адресою Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Михайлівка, вул..Бесарабська, 52-Г на земельній ділянці з кадастровим номером: 3224081201:01:046:000.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державна реєстрація права власності спірної нерухомості відбулась з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Суд відзначає, що предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна частина рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Спосіб захисту суб`єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких провадиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 ГПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може обирати між кількома способами захисту (передбаченими законом або договором), якщо це не заборонено законом.

Наведене з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ГПК України означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства, у будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах.

Отже, обираючи спосіб захисту, позивач насамперед повинен перевірити, чи не передбачає закон або договір ефективного способу захисту.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, позивач повинен обрати саме цей спосіб.

Якщо ефективного способу захисту законом або договором не передбачено і позивач обирає інший ефективний спосіб захисту його прав, свобод чи інтересів, у позовній заяві має бути наведено відповідне обґрунтування необхідності застосування такого способу захисту, інакше суд залишає позовну заяву без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

Суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.

В позовній заяві зазначено, що у даному випадку позов прокурора поданий у зв`язку з тим, що ТОВ «СКВИРАПЛЕ МРИБГОСП» незаконно зареєстровало право власності на закінчений будівництвом об`єкт: гідротехнічні споруди: дамбу № І- дамба земляна, насипна та водо напускна споруда №ІІ водо напускна споруда типу «Монах» з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2696046032020, розташований за адресою Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Михайлівка, вул..Бесарабська, 52-Г, на зазначеній земельній ділянці.

Також, прокурор зазначає, що спірне нерухоме майно, перебуває у комунальній власності, а від так правові підстави для реєстрації праві власності за ТОВ «Сквираплемрибгосп» відсутності.

У зв`язку із викладеним, прокурор просить усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації права власності.

Зокрема, захист права власності особи на майно передбачений Главою 29 Цивільного кодексу України, яка серед іншого передбачає такі способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов, ст. 387); на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388); захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (негаторний позов, ст.391).

Законодавцем передбачено два самостійні способи захисту права власності: шляхом подання позову про витребування майна (віндикаційний позов) та шляхом подання позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов).

Предметом позову у справі, є вимога прокурора в інтересах держави в особі особі Фурсівської сільської ради про скасування державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт: гідротехнічну споруду, з реєстраційни номером нерухомого об`єкта:2696046032020, з посиланням, на ст. 391 Цивільного кодексу України.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Стосовно ж обраного позивачем способу захисту, щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухомість, слід зазначити таке.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені вище приписи закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право, відтак скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право, тоді як сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

Отже, у розумінні статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогійної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) та зазначає, що в абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що Верховний Суд у складі колегії Касаційного суду відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

Пункт 126 цієї постанови свідчить, що обов`язок суду скасовувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав (обтяжень) слід розуміти як обов`язок суду вирішити наявний спір про право.

Однак, позовна заява не містить пояснень щодо відсутності вимог про визнання, зміну чи припинення рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

За таких обставин, позивачу слід усунути вказані недоліки шляхом - приведення позовної заяви у відповідність до вимог пунктів 4 частини 3 статті 162.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.162, ст.164, ст.174 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.ПозовЗаступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури залишити без руху.

2.Заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

3.Роз`яснити Заступнику керівника Білоцерківської окружної прокуратури», що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку передбаченому частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.М. Антонова