Рішення

від 05.12.2023 по справі 911/2598/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2598/23

За позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП»

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Налапко Ю.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Бобрик О.В;

від відповідача: Шеретько В.О.;

прокурор: Попельнюк В.В.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (далі відповідач) в якому просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області права користування та розпоряджання своїм майном (спірними гідротехнічними спорудами) шляхом скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (код ЄДРПОУ 25295152) на закінчений будівництвом об`єкт: гідротехнічну споруду, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2696046032020, розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська, 52-Г, на земельній ділянці з кадастровим номером: 3224081201:01:046:000.

Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що спірна гідротехнічна споруда є конструктивним елементом водного об`єкта, який розташований на належній позивачу земельній ділянці комунальної власності. Натомість відповідач зареєстрував право власності на спірну гідротехнічну споруду безпідставно, без наявності жодних первинних документів, які підтверджують виникнення у нього такого речового права.

2.Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує проти позову, просить відмовити в його задоволені та зокрема, зазначає, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу того, що спірна гідротехнічна споруда є об`єктом комунальної власності та належить саме Фурсівській сільській раді, зазначає, що спірну споруду зведено відповідачем за власні кошти, що підтверджується актом виконаних робіт, про що внесено запис до інвентаризаційної картки (дамба 2 і водовипуск), у матеріалах справи відсутні докази того, що спірну споруду побудовано саме позивачем. Отже, відсутнє порушення прав чи законних інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову, також відповідач вважає помилковим твердження позивача, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

20.09.2023 від прокурора надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.10.2023.

16.10.2023 від представника відповідача надійшов відзив та клопотання про залишення позову без розгляду.

24.10.2023 на електронну пошту суду (25.10.2023 оригінал) від прокурора надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 24.10.2023 з`явилися прокурор та представник позивача, відповідач у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

25.10.2023 від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду.

У підготовче засідання 07.11.2023 з`явилися сторони та прокурор. У засіданні представник відповідача заявив клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив, яке судом протокольною ухвалою задоволено та продовжено строк відповідачу на подання заперечень на відповідь на відзив до 14.11.2023. Також суд, із урахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою відмовив у задоволені клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023.

15.11.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 21.11.2023 з`явилися сторони та прокурор. Судом у засіданні оголошено перерву до 05.12.2023.

05.12.2023 в судове засідання з`явилися сторони та прокурор.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 05.12.2023 надали пояснення по суті позовних вимог та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання 05.12.2023 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову.

У судовому засіданні 05.12.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Фурсівська сільська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Фурсівської сільської ради із, зокрема, Великополовецькою сільською радою.

Окрім цього, рішенням Фурсівської сільської ради від 18.02.2021 №113/05-VIII «Про затвердження передавального акту Великополовецької сільської ради» затверджено передавальний акт згідно із яким Фурсівська сільська рада є правонаступником Великополовецької сільської ради.

14.03.2012 між Великополовецькою сільською радою (правопопередник Фурсівської сільської рада) (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 23,6705 га, у тому числі під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га, (з них пасовища 5,1992 га, болото 0,7197 га), під гідротехнічними спорудами 0,7197 га, розташована в межах села Мала Михайлівка Великополовецької сільської ради (кадастровий номер 3224081201:01:046:0001).

Відповідно до пп.30., 31 вказаного вище договору здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки водного фонду, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню. Поліпшення стану земельної ділянки водного фонду, проведені орендарем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

12.04.2012 між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта (являється невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки водного фонду від 14.03.2012).

Згідно із п.1.1. вказаного договору орендодавець відповідно до листа голови Сквирської районної державної адміністрації від 04.04.2012 №06-44/823 надає орендареві в користування, на умовах оренди, водний об`єкт - став загальною площею 18, 3730 га, який розташований на території Великополовецької сільської ради для риборозведення.

В оренду надається водний об`єкт площею водного дзеркала 18,3730 га, із них: під водою (став) 176533 га; під гідротехнічними спорудами 0,7197 га (п.2.1. договору оренди від 12.04.2012).

30.10.2015 Відділом Держгеокадастру у Сквирському районі Київській області було зареєстровано право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001, яка знаходиться в Київській області, Сквирському районі, село Мала Михайлівка, цільове призначення якої - для рибогосподарських потреб, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021.

17.06.1976 Сквирським рибцехом Білоцерківського виробничого рибокомбінату була заведена інвентарна картка (форма ОС-7) на дамбу та водоскидну споруду на водному об`єкті в с. Мала Михайлівка, розташованому в сучасних межах Фурсівської сільської ради.

З наявної в матеріалах справи інвентарної картки ОС-7 ставка «Михайлівський» вбачається, що складовими елементами вказаного рибницького ставка є розподільча дамба та донний водовипуск, які введенні в експлуатацію 1975 року.

07.11.2014 до вказаної картки внесено запис: дамба 1 та водовипуск, а 16.12.2014 внесено запис: дамба 2 та водовипуск.

Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області №6/1-44-06 від 17.04.2014 ухвалено надати дозвіл на розчищення русла річки в селі Мала Михайлівка для будівництва ставка для спортивного і любительського рибальства, запустити зарибок - близько 300 кг, контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з охорони і використання земель Великоноловецької сільської ради.

Із акта виконаних робіт по розчищенню русла річки в с. Мала Михайлівка для спортивного і любительського рибальства від 16.12.2014 вбачається:

Замовник: Великополовецька сільська рада згідно рішення №6/1-44-06 44 сесії 6 скликання від 17.04.2014.

Виконавець: ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».

1.Виконавець здійснив за рахунок коштів підприємства такі роботи:

-зрізування очерета в ґрунтах природного залягання (0,5м) екскаватором драглайн кількістю 25 000 м кв. вартістю 1 250 000, 00 грн;

-вигортання коріння зрізаного чагарника з переміщенням до 30 м кількістю 8 000 м кв. вартістю 240 000, 00 грн;

-очищення русла від в`язкого ґрунту та торф`яників екскаватором драглайн з ковшем 05 м кв., вартістю 291 000, 00 грн;

-відгортання ґрунту трактором ДТ-75 з переміщенням до 20 м, кількістю 11 640 м кв. вартістю 232 800, 00 грн;

-зведення та укладка дамби відстанню 80 м шириною 5 м та висотою 1 м, кількістю 400 м кв. вартістю 60 000, 00 грн.

-встановлення та виготовлення фільтрів 65 000, 00 грн;

-встановлення та ремонт водовипуску вартістю 24 800, 00 грн.

У матеріалах справи наявний технічний паспорт гідротехнічної споруди за адресою: Київська область, Сквирський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська № 52-Г, виготовлений ТОВ «Бізнес-Сервіс «Нерухомість» 16.09.2020 за замовленням ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».

Відповідно до вказаного технічного паспорта за адресою Київська область, Сквирський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська № 52-Г розташований став №4, дамба (земляна, насипна, довжиною 180 см, шириною по гребеню 6 м та висотою 2 м) та водонапускна споруда типу «Монах» (стояк висотою 3 м, ширина 1,1 м труба напускна діаметром 800 мм, довжиною 8 м, переливна труба діаметром 425 мм, довжиною 12 м).

Із паспорту водного об`єкта рибогосподарської технологічної водойми с. Мала Михайлівка в адмінмежах Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, виготовленого ТОВ «ГАРАНТ БУДПРОЕКТ» у 2021 році, арх. № 21-01-2021 ВП, вбачається, що рибогосподарська технологічна водойма в с. Мала Михайлівка Сквирського району Київської області загальною площею земельної ділянки 23,6705 га, площею водного дзеркала 17,6533 га, як вирощувальний ставок для вирощування об`єктів аквакультури здано в експлуатацію 1964 року.

Відповідно до розділу IV вказаного паспорта склад та характеристика гідротехнічних споруд (ГТС) водойми:

греблі або дамби: дамби земляні, насипні:

-вершинна дамба, розташована за адресою: вул. Бесарабська, 52Г довжиною - 180 м, шириною по гребню 6,0 м, максимальна висота 2,0 м;

-дамба з водовипуском розташована за адресою: вул. Селищна, 1Г, довжиною - 150 м, шириною по гребню - 8-10 м, проїзна частина - 6 м;

водоскидна споруда типу «Монах» - шахта напів-овальної форми, висотою 3,5 м, буто-бетонна; Водовивідна труба одно очкова, прямокутного перерізу, з розрізами 2,0 м х 2,0 м, довжиною 14 м.

водонапускні споруди - гідроспоруда типу «Монах», стояк висотою 3 м, шириною 1,10 м; труба напускна - діаметром 800 мм, довжиною 8 м, переливна труба - діаметром 420 мм, довжиною 12 м.

Гідротехнічні споруди не носять захисного характеру, служать для утримання підпірного рівня води в водоймах.

Інші споруди, якими облаштована технологічна водойма (повеневі споруд, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди) - відсутні.

21.02.2023 здійснено державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем на закінчений будівництвом об`єкт (реєстраційний номер 2696046032020) - гідротехнічну споруду (дамба №1- дамба земляна, насипна. Довжина 180,0 м, ширина по гребеню 6,0 м, висота 2,0 м. Водопанускна споруда №ІІ - водонапускна споруда типу "Монах", стояк висотою 3,0 м, ширина 1,10 м, труба напускна діаметром 800 мм, довжиною 8,0 м, переливна труба діаметром 425 мм, довжиною 12,0 м), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером - 3224081201:01:046:0001 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська, будинок 52-Г, про що державним реєстратором Харченко М.І. Сквирської районної державної адміністрації Київської області внесено відповідні відомості (номер запису про право власності 49340139) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Підстави запису: паспорт водного об`єкта, серія та номер: -//-, видавник: ТОВ "ГАРАНТ БУДПРОЕКТ"; Технічний паспорт, б/н, виданий 16.09.2020, видавник: ТОВ "БІЗНЕС - СЕРВІС "НЕРУХОМІЄ ГБ"; акт виконання робіт, виданий 16.12.2014, видавник: Великополовецька сільська рада; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП"; договір оренди землі б/н, виданий 14.03.2012, видавник: Великополовецька сільська рада; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП", договір оренди земельної ділянки водного фонду; договір оренди землі, б/н, виданий 12.04.2012, видавник: Сквирська районна державна адміністрація Київської області; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП", договір оренди водного об`єкта 1, виданий 24.01.2013, видавник: Сквирська районна державна адміністрація Київської області; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП"; відомості з ДЗК, серія та номер: 61384472, виданий 21.02.2023, видавник: Державний земельний кадастр.

В архівній довідці за вих. №10.01-04-03/21 від 12.05.2023 Сквирський архівний сектор архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації зазначає, що в архівних документах (протоколи сесій, протоколи засідань виконавчого комітету) фонду № 901 Великополовецької сільської ради с. Великополовецьке Сквирського району акт приймання комісії про прийняття в експлантацію закінченого будівництва об`єкта від 19.12.2003 та акт виконаних робіт по розчищенню русла річки в с. Мала Михайлівка для спортивного і любительського рибальства від 16.12.2014 Великополовецької сільської ради відсутні.

За результати камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Марченко М.І. встановлено, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на гідротехнічну споруду за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, оскільки заявлене речове право не підлягає державній реєстрації та сформовано відповідну заяву, в які не зазначено відомості про тип нерухомого майна, останньою порушено вимоги ст.3, 5, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пп.7, 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (акт №5095/19.1.1/23 від 18.09.2023).

На підставі вказаного акта Міністерством юстиції України видано наказ № 3326/5 від 18.09.2023, яким тимчасово блоковано державному реєстратору Сквирської міської ради Київської області Харченко М.І. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що спірна споруда це земельне поліпшення, що не належить до будівель і призначене для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку управління водним об`єктом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, а тому спірна гідротехнічна споруда належить саме Фурсівській сільській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, у спірних правовідносинах Фурсівська територіальна громада виступає законним власником майна. У той же час, спірне нерухоме майно, яке в дійсності є комунальною власністю, своєчасно та належним чином не оформлене органом місцевого самоврядування, та за відсутності правових підстав, зареєстровано на праві власності за ТОВ Сквираплемрибгосп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 316, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 наведено висновок про те, що за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено. Вказаний висновок є усталеним у судовій практиці Верховного Суду.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

14.03.2012 між Великополовецькою сільською радою (правопопередник Фурсівської сільської рада) (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 23,6705 га, у тому числі під водою 17,6533 га, прибережна захисна смуга 6,0172 га, (з них пасовища 5,1992 га, болото 0,7197 га), під гідротехнічними спорудами 0,7197 га, розташована в межах села Мала Михайлівка Великополовецької сільської ради (кадастровий номер 3224081201:01:046:0001).

12.04.2012 між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта (являється невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки водного фонду від 14.03.2012).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 ЗК України).

Відповідно до статті 1 ВК України рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Фурсівська сільська територіальна громада утворена шляхом об`єднання Фурсівської сільської ради із, зокрема, Великополовецькою сільською радою.

Окрім цього, рішенням Фурсівської сільської ради від 18.02.2021 №113/05-VIII «Про затвердження передавального акту Великополовецької сільської ради» затверджено передавальний акт згідно із яким Фурсівська сільська рада є правонаступником Великополовецької сільської ради.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0007391992021 убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001 площею 23,6706, яка знаходиться в Київській області, Сквирському районі, село Мала Михайлівка, належить до земель водного фонду для риборозведення та належить до комунальної форми власності.

Отже, враховуючи вище наведене та те, що земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 3224081201:01:046:0001 належить до комунальної форми власності та розташована в межах території об`єднаної Фурсівської територіальної громади, то суд приходить до висновку, що позивач є власником вказаної земельної ділянки водного фонду комунальної форми власності разом із водним об`єктом розташованим на ній, протилежного матеріали справи не містять.

17.06.1976 Сквирським рибцехом Білоцерківського виробничого рибокомбінату була заведена інвентарна картка (форма ОС-7) на дамбу та водоскидну споруду на водному об`єкті в с. Мала Михайлівка, розташованому в сучасних межах Фурсівської сільської ради.

Суд зазначає, що відповідно до вказаної інвентарної картки на водному об`єкті розміщенні дамба та водоскидна споруда, які введені в експлуатацію 1975 року.

Із паспорту водного об`єкта рибогосподарської технологічної водойми с. Мала Михайлівка, виготовленого ТОВ «ГАРАНТ БУДПРОЕКТ» у 2021 році, арх. № 21-01-2021 ВП, вбачається, що на водоймі розташовані:

-вершинна дамба, за адресою: вул. Бесарабська, 52Г довжиною - 180 м, шириною по гребню 6,0 м, максимальна висота 2,0 м;

-дамба з водовипуском за адресою: вул. Селищна, 1Г, довжиною - 150 м, шириною по гребню - 8-10 м, проїзна частина - 6 м;

07.11.2014 до вказаної інвентарної картка (форма ОС-7) в розділі внутрішнє переміщення внесено запис: дамба 1 та водовипуск, а 16.12.2014 внесено запис: дамба 2 та водовипуск.

Рішенням Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області №6/1-44-06 від 17.04.2014 ухвалено надати дозвіл на розчищення русла річки в селі Мала Михайлівка для будівництва ставка для спортивного і любительського рибальства, запустити зарибок - близько 300 кг, контроль за виконанням даного рішення покладено на комісію з охорони і використання земель Великоноловецької сільської ради.

Отже, вказаним рішенням надано дозвіл на розчищення русла річки, а не на будівництво гідротехнічних споруд на водоймі.

Крім цього, відповідно до пп.30., 31 договору оренди здійснені відповідачем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки водного фонду, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню. Поліпшення стану земельної ділянки водного фонду, проведені відповідачем за письмовою згодою з орендодавцем землі, підлягають відшкодуванню. Умови, обсяги і строки відшкодування орендарю витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки визначаються окремою угодою сторін.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня будь-яка дозвільна документація, чи окремий правочин на побудову гідротехнічних споруд на орендованій земельній ділянці водного фонду чи на водному об`єкті в селі Мала Михайлівка.

Крім того, наявний акт виконаних робіт по розчищенню русла річки в с. Мала Михайлівка для спортивного і любительського рибальства від 16.12.2014 не підтверджує зведення відповідачем спірного гідротехнічного об`єкта чи введення його в експлуатацію.

Так, відповідно до вказаного акта відповідачем зведено дамбу відстанню 80 м шириною 5 м та висотою 1 м, кількістю 400 м кв. вартістю 60 000, 00 грн.

Тоді як 21.02.2023 здійснено державну реєстрацію права приватної власності за відповідачем на закінчений будівництвом об`єкт - гідротехнічну споруду: дамба №1- дамба земляна, насипна, довжина 180,0 м, ширина по гребеню 6,0 м, висота 2,0 м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером - 3224081201:01:046:0001 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська, будинок 52-Г.

Отже, враховуючи викладене вище навіть якщо відповідачем і було зведено об`єкт нерухомості на землях водного фонду, які належать позивачу, без дозвільної на це документації, то зареєстровано об`єкт зовсім з іншими характеристиками.

Крім цього, відповідачем зазначено, що ним зведено дамбу 2, проте з матеріалів справи вбачається, що ним зареєстровано дамбу 1 та водонапускну споруду 2, з наявних у справі матеріалів не можливо встановити, яка дамба була первинною і чи відповідає номер зведеної дамби номеру зазначеному при реєстрації.

У технічному паспорті гідротехнічної споруди відсутня інформація щодо введення такої споруди в експлуатацію, також в паспорті водного об`єкта відсутня інформація дати ведення чи побудови гідротехнічних споруд на водному об`єкті земель водного фонду комунальної форми власності.

Так, при реєстрації вказано «дамба № 1», тоді як відповідно до інвентарної картки (форма ОС-7) зазначеної вище, на водному об`єкті з 1975 року рахується лише одна дамба та лише одна водоскидна споруда, проте в розділі внутрішнє переміщення вказаної картки 07.11.2014 внесено запис - дамба 1 та 16.12.2021 - дамба 2, доказів підстави внесення запису 07.11.2014 матеріали справи не містять, а тому в хронологічному порядку можна дійти висновку, що дамба, яка рахувалась на водному об`єкті ще з 1975 року найменована дамбою 1.

Також акт виконаних робіт по розчищенню русла річки в с. Мала Михайлівка для спортивного і любительського рибальства від 16.12.2014 не підтверджує введення в експлуатацію гідротехнічної споруди

Суд зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем, у поряду передбаченому ГПК України, суду не надано доказів того, що спірний об`єкт побудовано саме ним та за власні кошти, крім цього відповідач з клопотанням про проведення експертизи не звертався.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, не можливо беззаперечно встановити на яких правових підставах у відповідача виникло право власності на спірне майно.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, підставою для державної реєстрації за відповідачем права власності на гідротехнічну споруду вказано:

паспорт водного об`єкта, серія та номер: -//-, видавник: ТОВ "ГАРАНТ БУДПРОЕКТ"; Технічний паспорт, б/н, виданий 16.09.2020, видавник: ТОВ "БІЗНЕС - СЕРВІС "НЕРУХОМІЄ ГБ"; акт виконання робіт, виданий 16.12.2014, видавник: Великополовецька сільська рада; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП"; договір оренди землі б/н, виданий 14.03.2012, видавник: Великополовецька сільська рада; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП", договір оренди земельної ділянки водного фонду; договір оренди землі, б/н, виданий 12.04.2012, видавник: Сквирська районна державна адміністрація Київської області; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП", договір оренди водного об`єкта 1, виданий 24.01.2013, видавник: Сквирська районна державна адміністрація Київської області; ТОВ "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП"; відомості з ДЗК, серія та номер: 61384472, виданий 21.02.2023, видавник: Державний земельний кадастр.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на дату прийняття оспорюваного рішення) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Підпунктом 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (в редакції на дату прийняття оспорюваного рішення), визначено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт будівництва (закінчений будівництвом об`єкт):

-ідентифікатор об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (у разі коли об`єкту присвоєно відповідний ідентифікатор);

-назва об`єкта;

-тип об`єкта;

-загальна, житлова площа приміщень об`єкта (для закінчених будівництвом об`єктів, що мають відповідні показники);

-відсоток готовності (для об`єктів будівництва);

-адреса нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, яким присвоєно адресу);

-кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований об`єкт (у разі коли у документах, поданих (отриманих) для державної реєстрації права власності, наявні відомості про розташування об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) на земельній ділянці, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі, або коли адресою індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, а також для об`єкта будівництва, якому не присвоєно адреси).

У разі наявності у документах, поданих для державної реєстрації права власності, відомостей про ціну (вартість) нерухомого майна додатково до відомостей, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, вносяться також відомості про таку ціну (вартість).

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Абзацом першим частини першої ст. 181 ЦК визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до ст. 186 ЦК України - Головна річ і приналежність 1. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. 2. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 187 Цивільного кодексу України встановлено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. А тому, при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 Кодексу, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Так, відповідно до абз.7 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відводів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 10.09.1996 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 23.10.1996 року за № 625/1650 встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Враховуючи викладене вище державній реєстрації підлягають права лише на ті споруди, які є нерухомим майном. Водночас гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.

Отже, такий об`єкт як гідротехнічна споруда ставка є інженерно спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту та її переміщення в інше місце неможливо без його знецінення та зміни призначення. Спірна гідротехнічна споруда, яка складається із земляної дамби та водонапускної споруди, призначені для існування ставка на земельній ділянці водного фонду.

Спірна гідротехнічна споруда розміщена на земельній ділянці, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до комунальній власності, і розташована на території Фурсівської сільської ради.

З огляду на викладене гідротехнічні споруди, не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру прав, а тому зазначений об`єкти, не підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Спірна гідротехнічна споруда є єдиним комплексом водного об`єкту - ставка «Михайлівський» та вони не можуть бути розділені без його знищення та зміни призначення,

Отже, спірна гідротехнічна споруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього.

Крім того в постанові Верховний суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2023 в справі №911/30/22 зазначив, що факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування в неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідач не мав законних підстав зареєструвати право власності на гідротехнічну споруду, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Фурсівської сільської об`єднаної громади та призначена для використання водного об`єкта комунальної власності, що є підставо для задоволення позовних вимог шляхом скасування державної реєстрації права власності.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав або про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відповідну правову позицію викладено в постановах КГС ВС: від 11.12.2019 у справі № 922/1110/18, від 05.12.2019 у справі № 906/208/19.

Щодо відсутності у позивача порушеного права та ефективного способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно з приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються правовий режим власності.

Оскільки предметом спору є об`єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда ставка, яка розташована на землях водного фонду, що згідно з даними державного реєстру перебувають у комунальній власності, тобто нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, то питання права власності на цей об`єкт безпосередньо стосується інтересів територіальної громади.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, незаконне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці державної чи комунальної власності, з огляду на те, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, а цей об`єкт є невіддільним від неї, порушує інтереси держави, оскільки підриває основи правопорядку і суперечить конституційному принципу законності набуття права власності. В контексті законності набуття права власності і недопущення свавільного привласнення об`єктів нерухомості в обхід визначеної законом процедури, інтереси держави і територіальної громади повністю збігаються.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з нормами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 3 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Як встановлено в цій справі, спірний об`єкт - гідротехнічна споруда, - є нерухомим майном, розташований на водному об`єкті (ставку), що розташований на земельній ділянці, яка за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до комунальній власності та безпосередньо стосується інтересів територіальної громади.

Як зазначено судом вище, спірна гідротехнічна споруда забезпечує функціонування водного об`єкта та не може існувати окремо від нього.

Суд вважає, що в даному випадку, при пред`явленні позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області права користування та розпоряджання своїм майном шляхом скасування державної реєстрації права власності за відповідачем, дасть можливість об`єднаній Фурсівській територіальній громаді користуватись земельною ділянкою водного фонду комунальної форми власності та водним об`єктом на ній в повній мірі, а тому позивачем обраний ефективний спосіб захисту.

Щодо наявності в заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави повноважень представляти інтереси держави в особі Фурсівської сільської ради в межах даного спору, суд зазначає таке.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, а також у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 16.07.2021 у справі №917/644/18 та від 09.02.2022 у справі №922/2399/21.

Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання прокурором обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

а) отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

б) інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

в) отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

Так, у ході розгляду цієї справи судом встановлено, що прокуратурою на адресу Фурсівської сільської ради направлено повідомлення від 05.06.2023 за № 50-5238 вих-23 про встановленні щодо протиправного набуття відповідачем права власності на спірне майно (комплекс гідротехнічних споруд), яке знаходиться на земельній ділянці водного фонду, що перебуває в комунальній власності.

Фурсівська сільська рада направила листа від 14.06.2023 за № 588/02-14 на адресу Білоцерківської окружної прокуратури з проханням вжити заходів процесуального характеру з метою відновлення її прав.

Білоцерківська окружна прокуратура повідомлення від 04.08.2023 №50-7804вих-23 повідомила Фурсівську сільську раду про пред`явлення позову.

Враховуючи обізнаність Фурсівської сільської ради про порушення та беручи до уваги невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави в цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурором належним чином було підтверджено бездіяльність компетентного органу, який знав про порушення інтересів держави, однак не звертався до суду з відповідним позовом.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, що вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України). Відповідно до положень статтей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування в даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фурсівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕ МРИБГОСП» про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном задовольнити.

2. Усунути перешкоди у здійсненні Фурсівською сільською радою Білоцерківського району Київської області права користування та розпоряджання своїм майном (спірними гідротехнічними спорудами) шляхом скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (код ЄДРПОУ 25295152) на закінчений будівництвом об`єкт: гідротехнічну споруду, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2696046032020, розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, село Мала Михайлівка, вулиця Бесарабська, 52-Г, на земельній ділянці з кадастровим номером: 3224081201:01:046:000.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (09030, Київська область, Білоцерківський район, село Великополовецьке, вулиця Садова, будинок 174, ідентифікаційний код 25295152) на користь Фурсівської сільської ради (09150, Київська обл., Білоцерківський район, село Фурси, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 48, ідентифікаційний код 04363225) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 21.12.2023.

Суддя В.М. Антонова