Рішення

від 31.08.2023 по справі 293/67/23

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/67/23

Провадження № 2/293/153/2023

31 серпня 2023 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судових засідань Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору - відособлена філія ПрАТ «Петроімпекс» Виробниче підприємство «Осники» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, за замістом якого, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 209115,65грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів, невиплаченої в день звільнення та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення.

Поданий позов обґрунтовувався тим, що з позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем, працюючи на посаді сторожа господарського відділу відособленої філії ВП «Осники», яка є структурним підрозділом Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс». Наказом №30-к від 04.11.2022 його звільнено з посади сторожа за власним бажанням. ОСОБА_1 зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку та не виплачено всіх належних йому до виплати коштів, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2023 справу передано для розгляду судді Збаражському О.М. (а.с. 22).

17.01.2023 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Постановлено витребувати у ПрАТ Петроімпекс довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати ОСОБА_1 станом на день звільнення - 04.11.2022 року та довідку про розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (а.с.23-26).

22.03.2023 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області клопотання представника позивача адвоката Шморгуна О.П. задоволено, постановлено витребувати з відособленої філії ПрАТ Петроімпекс Виробничого підприємства «Осники» довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 станом на день звільнення - 04.11.2022 року, та довідку про розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (а.с.43-44).

08.05.2023 ухвалою суду відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.50-51).

08.06.2023 ухвалою суду заяву представника позивача адвоката Шморгуна О.П. про поновлення пропущеного процесуального строку та збільшення розміру позовних вимог задоволено. Поновлено позивачу процесуальний строк для подання заяви про збільшення позовних вимог та прийнято до провадження заяву про збільшення позовних вимог від 18.05.2023. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи по суті призначено на 19.07.2023.

Ухвалою від 19.07.2023, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, суд відклав судове засідання на 31.08.2023.

31.08.2023 відповідач та третя особа у судове засідання повторно не з`явились, відзив на позов, інших заяв чи клопотань до суду не подали. Копія ухвали про збільшення позовних вимог разом із копією заяви позивача, судовою повісткою про виклик направлялися за місцезнаходженням відповідача та третьої особи рекомендованими листами, однак конверти повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.64, 75).

Крім того, відповідач та третя особа повідомлялись про дату час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке оприлюднено 20.07.2023 (а.с.73,74).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, однак, вказані особи не скористались процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідача, який повідомлявся про розгляд справи відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, ненадходження до суду відзиву на позов, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, про що 31.08.2023 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Наказом №9-к від 30.01.2015 позивача переведено на посаду сторожа господарського відділу відособленої філії ВП «Осники» ЗАТ «Петроімпекс».

Наказом №30-к від 04.11.2022 позивача звільнено з посади сторожа на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.6-8).

Відповідно довідки форми ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованої 09.12.2022, внесені відомості стосовно доходи та ОСОБА_1 та їх джерела (а.с.14-16).

01.11.2022 позивач надіслав відповідачу заяву в якій просив виплатити заборгованість по заробітній платі, надати довідку про розмір заборгованості із заробітної плати та направити по пошті його трудову книжку (а.с.11,12).

На виконання заяви позивача, ПАТ «Петроімпекс» надана роздруківка, згідно якої заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01.11.2022 становить 145293,09грн (а.с.9).

Ухвали суду від 17.01.2023 про витребування доказів, а саме довідки про розмір заборгованості із заробітної плати та розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки позивача ОСОБА_1 станом на день звільнення, відповідачем виконана не була, поштовий конверт направлені на юридичну адресу відповідача повернувся із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 37).

Крім того, ухвала суду про витребування доказів була направлена відповідачу на його електронну адресу, яка була доставлена адресату 22.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронної відправки (а.с.35,36).

У зв`язку із невиконанням ухвали суду про витребування доказів відповідачем, суд за клопотанням позивача витребовував зазначені ним докази у філії ПрАТ «Петроімпекс» Виробниче підприємство «Осники», шляхом направляння ухвали суду на юридичну адресу філії ПрАТ «Петроімпекс», що була вручена уповноваженій особі Виробничого підприємства «Осники» (а.с.45, 46), однак ухвала суду залишена без виконання.

IV. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім цього, згідно ст. 83 ч.1 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За положеннями ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Розрахунок середнього заробітку проводиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, відповідно до якого середньомісячна заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

З огляду на предмет та підстави позову у даній справі, підставою, що підлягає доказуванню є факт невиплати позивачу відповідачем розрахункових коштів у день звільнення та середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення в судовому порядку заборгованості по розрахунковим коштам та в порядку ст. 117 КЗпП України компенсацію за несвоєчасний розрахунок.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 04.11.2022.

У день звільнення відповідач не здійснив повний розрахунок по заробітній платі з позивачем та всупереч вимог ст. 116 КЗпП України не надав письмове повідомлення про нараховані суми, належні позивачу при звільненні, оскільки відомостей про проведення повного розрахунку з позивачем відповідач не надав та вказаного факту належними та допустимими доказами не спростував.

На підтвердження заборгованості по заробітній платі, позивачем надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманнях податків станом на 09.12.2022, довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 та інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з яких вбачається, що заборгованість по заробітній платі виникла з листопада 2020 року.

Розмір заборгованості із заробітної плати позивача наданий відповідачем у формі роздруківки суд не може прийняти як належний та допустимий доказ наявної заборгованості, оскільки не містить посилання на джерело отриманих відомостей, та інших обов`язкових реквізитів документа таких як місце складання документа, підпис головного бухгалтера та керівника підприємства із зазначенням дати видачі довідки, реєстраційний номер документа, тощо.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Пунктом 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Відповідно до пункту 2 частини першої розділу І Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закон України "Про оплату праці" доповнено статтею 3-1 ("Гарантії забезпечення мінімальної заробітної плати"), згідно з якою розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Відповідно до частини четвертої статті 95 КЗпП України розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається вiдповiдно до статей 9 i 10 Закону України "Про оплату праці".

За змістом статті 9 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з приписами статті 10 Закону України "Про оплату праці" розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеній у Постанові № 61-17100св19 від 13.02.2021.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлена у розмірі - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

У статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що з січня 2021 року мінімальна заробітна плата становить 6000 грн, з 1 грудня - 6500 гривень.

У 2022 році розмір мінімальної заробітної плати установлений з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень (ст. 8 Закону Про державний бюджет України на 2022).

Як вбачається із відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманнях податків станом на 09.12.2022, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування заробітна плата ОСОБА_1 починаючи з листопада 2020року не нараховувалась.

Водночас, у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2021 року у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19), висловлено позицію, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Відомостей про проведення повного розрахунку з позивачем відповідач не надав та вказаного факту належними та допустимими доказами не довів.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати та усіх сум, що підлягають виплаті у день звільнення, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2020року по день його звільнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням державних гарантій забезпечення мінімальною заробітною платою найманих працівників з відповідача на користь позивача слід стягнути заробітну плату за період з листопада 2020 року по жовтень 2022року та чотири робочі дні листопада 2022 року.

Оскільки відповідачем не надано довідки про розмір нарахованих сум до виплати у день звільнення позивача та не проведено з ним повного розрахунку, суд здійснює розрахунок заборгованості на основі мінімальної заробітної плати встановленої на відповідні роки.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути заробітну плату з урахуванням встановленому законом розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, а саме: за листопад грудень 2020року в розмірі 10200 із розрахунку, що заробітна плата в листопаді та грудні 2020року становила 5100грн, (5100грн + 5100грн), що підтверджується даними, що містяться в довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України); січень-грудень 2021року в розмірі 72500грн, із розрахунку встановленого розміру мінімальної заробітної плати на 2021 рік (6000грн х 11 місяців + 6500грн); січень - жовтень 2022 року включно + 4 відпрацьовані дні в листопаді 2022 року в розмірі 66475,12грн, із розрахунку встановленого розміру мінімальної заробітної плати в 2022 році (6500грн х 9 місяців + 6700грн +1257,12грн), а всього 149157,12 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за весь час затримки у проведенні розрахунку, суд дійшов наступного висновку.

На підставі пп. «А», «Л» п. 1 Розділу І «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки, а також інших випадках, коли згідно із чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно із п. 3 Розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 Порядку.

Також відповідно до п. 5 Розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За п. 7 Розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Згідно із п. 8 Розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) зарплата визначається діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, під час проведення розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки розрахунку при звільненні з використанням даних про середній заробіток позивача.

Враховуючи те, що позивач був звільнений у листопаді 2022 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати слід обчислювати виходячи із виплат повних відпрацьованих місяців перед звільненням, а саме: вересень жовтень 2022року.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норм тривалості робочого часу при п`ятиденному робочому тижні на 2022 рік», вересень 2022 року мав 22 робочі дні, жовтень 2022 року - 20 робочих днів.

Отже, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Державний бюджет України №1928-IX від 02.12.2021 у вересні жовтні 2022 року, середньоденний заробіток позивача складає 314,28 грн (6500,00грн + 6700грн : 42 робочі дні = 314,28 грн).

Враховуючи порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання розрахункових коштів при звільнені, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму середнього заробітку за період затримки виплати розрахункових коштів за шість місяців, а саме за період з 05.11.2022 по 05.05.2023, тобто 129 робочих дні, що складає в сумі 40542,12 грн (314,28 грн. х 129 р.д.). З вказаних підстав стягненню підлягає середній заробіток не за весь час затримки розрахунку а, лише за шість місяців, тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Стягнути компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки суд не вбачає можливості, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено фактичне використання чи невикористання днів відпустки у відповідні роки та її тривалість.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.12.2021 зробила правовий висновок про те, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості із виплати заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку, суми яких зазначає без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судового збору за вимогами про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, від сплати якого позивач звільнений згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ухвали суду від 17.01.2023, із розрахунку: 2684,00грн х 189699,24 грн : 209115,69 грн = 2434,78грн., де 2684,00грн - сума судового збору за дві вимоги майнового характеру, 189699,24грн розмір вимог позивача, що підлягають стягненню за рішенням суду, 209115,69 грн. вимоги заявлені позивачем до стягнення.

Керуючись ст.ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь ОСОБА_1 149157 (сто сорок дев`ять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 12 копійок заборгованості з виплати заробітної плати та 40542 (сорок тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 12 копійок середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів при звільненні. Вказані суми визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» в дохід держави 2434 гривень 78 копійок судового збору.

Рішення суду в межах стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

Приватне акціонерне товариство «Петроімпекс»

місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 1,

код ЄДРПОУ: 13692910

Третя особа:

відособлена філія ПрАТ "Петроімпекс" Виробниче підприємство "Осники"

місцезнаходження:

12342, Житомирська область, Житомирський район, с. Осники,

код ЄДРПОУ: 26393853

Повне рішення складено та підписано 05.09.2023.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ