Постанова

від 31.08.2023 по справі 278/1621/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №278/1621/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О.М.

Категорія 21 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Галацевич О.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1621/21 запозовом ОСОБА_1 до Приватного товариства "Глибочанське-ОСМВ" про звільненнясамостійно зайнятоїземельної ділянкита відшкодуванняшкоди,заподіяної внаслідоксамовільного зайняттяземельної ділянки

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Дубовік О.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватноготовариства "Глибочанське-ОСМВ" та просила:

- зобов`язати відповідача звільнити самостійно зайняту земельну ділянку площею 2,0307 га з кадастровим номером 1822081800:02:000:0306, яка розташована на території Глибочанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням;

- скасувати запис про державну реєстрацію речового права №5435546 від 22.04.2014 року, щодо проведення державної реєстрації права оренди;

- стягнути з відповідача на її користь шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, у сумі 7332,92 грн.

В обгрунтування позову вказала, що на підставі акту на земельну ділянку серії ЯД №557841 від 22.08.2008 року вона є власником земельної ділянки площею 2,0307 га з кадастровим номером 1822081800:02:000:0306, яка розташована на території Глибочанської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Як їй стало відомо, починаючи з 2014 року, її земельну ділянку без належних правових підстав використовує Приватне підприємство "Глибочанське - ОСМВ". Підтвердженням цього факту є позовна заява самого підприємства до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, яка пред`явлена до Житомирського районного суду Житомирської області, де підприємство не заперечує такий факт, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2021 року, згідно якого на вказану земельну ділянку зареєстровано право оренди.

Позивач вказала, що ніяких договорів з Приватним підприємством "Глибочанське - ОСМВ", якими останньому надано право користування зазначеною вище земельною ділянкою, вона не укладала та не підписувала. Відсутність її підпису в зазначених вище документах свідчить і про відсутність її волевиявлення, спрямованого на виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами щодо земельної ділянки, належної їй на праві власності.

Посилаючись на норми цивільного та земельного законодавства, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Хільчевський С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до аналізу практики Верховного Суду за висновками якого за аналогічних обставин справи непідписаний позивачем договір оренди є неукладеним, а тому відповідно позовні вимоги за негаторним позовом підлягають до задоволення. Крім того вказує, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону безпідставно поклав в основу рішення показання свідків та подані копії паспорта позивача, ідентифікаційного коду, довіреності, дійшовши хибного висновку про існування фактичних договірних відносин, також не звернув увагу, що договір оренди набуває чинності з моменту його державної реєстрації згідно приписів Закону України «Про оренду землі». Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, зазначає, що позивачка виразила свою волю на укладення договору оренди землі, що підтверджується наявними у справі доказами. Вказує, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. У разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі, то кваліфікація договору як неукладеного виключається. Позивачкою неодноразово вчинялися дії, які було направлено на визнання договору укладеним, нею не доведено відсутність відносин згідно укладеного договору оренди землі між сторонами від 10.02.2014, що не свідчить про зайняття з боку відповідача земельної ділянки, належної позивачу.

В апеляційному суді представник позивачки адвокат Хільчевський С.О. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник відповідача адвокат Ясинецька Н.М. проти доводів апеляційної скарги заперечила, надала пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до норм цивільно-процесуального законодавства, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України). Окрім того її інтереси представляє адвокат Хільчевський С.О.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, власником земельної ділянки з кадастровим №1822081800:02:000:0306 площею 2,0307 га, яка розташована на території Глибочанської сільської ради Житомирського району Житомирської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 557841, виданого 22.08.2008 (т. 1 а.с. 12, 14).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що їй стало відомо, що 02.02.2014 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, в якому сторонами зазначені вона, як орендодавець, та Приватне підприємство «Глибочанське - ОСМВ», як орендар, площею 2,0307 га, кадастровий номер 1822081800:02:000:0306. Договір укладено на 7 років (т. 1 а.с. 6-9). Також зазначила, що договір вона не підписувала.

10 лютого 2014 року між цими ж сторонами було підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 10.02.2014 року (т. 1 а.с. 10).

17.10.2017 укладено додаткову угоду (а.с. 11, т.1), де, серед іншого, продовжено строк його дії договору оренди землі до 31.10.2024 року, та внесено зміни ще до ряду пунктів договору.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 25702345 від 18.05.2021, вбачається, що право оренди ПП «Глибочанське-ОСМВ» зареєстровано 22.04.2014 (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення почеркознавчого дослідження № СЕ-19/106-22/5510-ПЧ від 30.11.2022 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 10.02.2014, в акті прийому-передачі земельної ділянки від 10.02.2014 та додаткової угоди від 17.10.2017 до договору оренди землі від 10.02.2014 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 203-214).

Із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи місцевим судом, відповідачем було надано копії: паспорта та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (а.с. 48-50, т.1) (копії документів посвідчені самою позивачкою), нотаріально посвідченої довіреності виданої 31.10.2019 року ОСОБА_1 на ОСОБА_3 (а.с. 51 т.1), де серед іншого, останньому надано право здійснювати певні дії від імені позивачки при реалізації права власності на земельну ділянку з кадастровим №1822081800:02:000:0306, в тому числі і отримувати грошові кошти за договорами оренди земельної ділянки; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП "Глибочанське - ОСМТ" до Житомирської об`єднаної ДПІ, згідно яких вбачається, що позивачу було нараховано та сплачено суму доходу, з якого утримано податок, період - 4 квартал 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 років (т. 1 а.с. 52-67, 69-73, 75-77, 79-81); відомостей про виплату грошей - орендної плати по паям за 2017 рік (т. 1 а.с. 82), розрахункових відомостей орендної плати по паям за 2017 - 2020 роки (а.с. 83-95, т.1), з яких вбачається отримання грошових коштів на ім`я позивачки.

Крім того, разом із заявою про надання доказів від 10.05.2023 року представником відповідача ОСОБА_4 надано: оригінали відомостей про виплату грошей - орендна плата по паям 2017 рік (т. 2 а.с. 14-17), відомість нарахування та виплати орендної плати за земельні частки (паї) за 2018 рік (т. 2 а.с. 18-27), які свідчать про виплату зазначених платежів з боку ПП "Глибочанське - ОСМВ" на ім`я позивачки.

Вирішуючи спір,суд першоїінстанції вказав,що надаючи оцінку всім доказам у справі у їх сукупності, суд не може констатувати відсутність волевиявлення у сторін, яке було направлено на фактичні відносини останніх з надання в оренду земельної ділянки, оскільки бере до уваги фактичні обставини, які було встановлено під час розгляду справи. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено відсутність фактичних відносин згідно укладеного договору оренди землі між сторонами від 10.02.2014 року, що не свідчить про самовільне зайняття з боку відповідача земельної ділянки, належної позивачу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Звертаючись до суду з позовом про звільненнясамостійно зайнятоїземельної ділянкита відшкодуванняшкоди,заподіяної внаслідоксамовільного зайняттяземельної ділянки, позивач обгрунтовувала позовні вимоги тим, що вона не укладала жодних договорів, які б надавали право ПП "Глибочанське-ОСМВ» користуватися її земельною ділянкою. В позовній заяві позивач зазначила, що на доведення факту непідписання нею договору оренди землі та додаткового договору до договору оренди землі вона має намір скористатись своїм правом подання клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи вказаних документів.

Матеріалами справипідтверджено,що позивачемтаке клопотаннябуло заявленоі Висновком експертавід 30.11.2022№ СЕ-19/106-22/5510-ПЧ встановлено, що у договорі оренди землі від 10.02.2014, в акті прийому-передачі земельної ділянки від 10.02.2014 та додаткової угоди від 17.10.2017 до договору оренди землі від 10.02.2014 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказувала, що оскільки вона не підписувала та не укладала договору оренди землі з відповідачем та додаткової угоди до нього, а тому вважала, що не було її волевиявлення на укладення цих договорів.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК Українивстановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, особисті підписи сторін договору є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми такого договору, наявність таких підписів зазвичай має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14Закону України«Про орендуземлі» (в ред. чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зазначила про таке:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним устатті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей76,102 ЦПК Українивисновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством».

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, встановив, що ОСОБА_1 договір оренди землі від 10.02.2014, акт прийому-передачі земельної ділянки від 10.02.2014 та додаткову угоду від 17.10.2017 до договору оренди землі від 10.02.2014 не підписувала та ,відповідно, не укладала.

Водночас, стверджуючи, що договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався та не підписувався, позивач мала врахувати, що вона повинна була доводити не лише те, що вона не підписувала договір, додаткову угоду до договору (як окремі документи), а й не укладала такі договори (тобто - тут двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов`язків ), відповідно - що між сторонами не виникли правові відносини з договору оренди землі, оскільки позивач не виявляла своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин з договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавців.

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що договір оренди землі вона не підписувала та, відповідно, не укладала, зазначила, що з 2014 року відповідач використовує її земельну ділянку без належних правових підстав.

На спростування доводів позивача про те, що договір з ПП "Глибочанське-ОСМВ" вона не укладала, відповідач надав до суду першої інстанції докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрематакі докази:

паспорт та картку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , на копіях яких міститься відмітка про посвідчення їх самою ОСОБА_1 (зворотнього в судовому засіданні не встановлено). Відповідач зазначив, що вказані документи були надані відповідачу, як орендарю, разом з Державним актом на земельну ділянку з метою укладення договорів оренди;

нотаріально посвідчену довіреність, видану 31.10.2019 року ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_3 представляти її інтереси, де серед іншого, останньому надано право здійснювати певні дії від імені позивача при реалізації права власності на земельну ділянку з кадастровим №1822081800:02:000:0306, в тому числі і отримувати грошові кошти за договорами оренди земельної ділянки;

податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП "Глибочанське - ОСМТ" до Житомирської об`єднаної ДПІ, згідно яких вбачається, що позивачу було нараховано та сплачено суму доходу, з якого утримано податок, період - 4 квартал 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 років;

відомості про виплату грошей - орендної плати по паям за 2017 рік, розрахункові відомостей орендної плати по паям за 2017 - 2020 роки, з яких вбачається отримання грошових коштів на ім`я позивача.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо наявності позовів ОСОБА_1 до осіб, які отримували належну їй орендну плату без її відома (до часу уповноваження ОСОБА_3 на вчинення таких дій) чи подавали документи стосовно її персональних даних і правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку ПП "Глибочанське - ОСМТ" також без її відома та поза її волею.

Отже, наполягаючи на самовільному зайнятті земельної ділянки відповідачем, ОСОБА_1 наголошувала, що вона не укладала договір оренди землі, оскільки не підписувала такий договір як власник земельної ділянки. Така позиція суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц , що виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, не заперечувала, що земельною ділянкою користується відповідач, не доводила, що земельна ділянка передана орендарю поза її волею, лише наголошувала на тому, що письмових договорів оренди землі вона не підписувала.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд не встановив факт передачі орендних коштів позивачу не можуть бути враховані, оскільки зі свого боку позивач також не надала доказів, що вона з 2014 року таких коштів не отримувала.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин у справі, між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчать наведені вище докази.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, не потребують додаткового обгрунтування.

Водночас, апеляційний суд погоджується з твердженнями в апеляційній скарзі з посиланням на норми частини першої статті 218 ЦК України, пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , що не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину, а отже показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можуть бути визнані допустимими доказами укладення договору оренди земельної ділянки та підтверджувати умови, на яких сторони досягли домовленості.

Проте, зазначивши в рішенні суду показання свідків, допитаних в судовому засіданні, місцевий суд, по суті, не мотивував своє рішення цими доказами, навівши письмові докази, які є належними та допустимими в контексті положень цивільно-процесуального законодавства, та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову саме на підставі письмових доказів.

А тому зазначення в рішенні суду показань свідків не вплинуло на правильність вирішення спору.

Отже,колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанції,що оскільки користування ПП «Глибочанське - ОСМВ» належною позивачці земельною ділянкою не пов`язане з позбавленням її права володіння нерухомим майном, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про звільнення земельної ділянки та приведення її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, необхідно відмовити.

Як наслідок не підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги - про скасування запису про державну реєстрацію за ПП «Глибочанське - ОСМВ» речового права - права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 10 лютого 2014 року та стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки факт самовільного зайняття з боку ПП "Глибочанське - ОСМВ" не доведено під час розгляду справи.

Правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав застосування позовної давності, оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Оскільки апеляційна скарга Житомирським апеляційним судом залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.09.2023.

Головуючий Судді