Ухвала

від 04.09.2023 по справі 914/3055/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"04" вересня 2023 р. Справа № 914/3055/22

Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Дані-Тепло-Буд, б/н від 30 серпня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року (підписане 22.06.2023), суддя Манюк П.Т.

у справі №914/3055/22

за позовом Товариство з додатковою відповідальністю Бориславський завод Рема, м. Борислав, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства Дані-Тепло-Буд, с. Ріпчиці, Дрогобицький район, Львівська область

про стягнення 1 239 235,67 грн.

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Дані-Тепло-Буд» на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року у справі №914/3055/22.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10 липня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 27 882,81 грн.

Ухвалою суду від 14 серпня 2023 року у справі №914/3055/22 апеляційну скаргу повернуто скаржнику, у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Поряд з тим, у вказаній ухвалі суд відмовив скаржнику у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

30 серпня 2023 року до Західного апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Дані-Тепло-Буд» на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року у справі №914/3055/22.

В апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та долучив до апеляційної скарги клопотання про відстрочення сплати судового збору.

01 вересня 2023 року від позивача до суду надійшла заява, в якій останній заперечив проти відкриття апеляційного провадження, мотивуючи тим, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а підстави для відстрочення скаржнику сплати судового збору відсутні.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору мотивоване складною фінансовою ситуацією, спричиненою порушенням грошових зобов`язань контрагентами підприємства апелянта. Також апелянт зазначає, що станом на час подання апеляційної скарги, на його рахунку відсутні кошти, необхідні для сплати судового збору. Крім цього, вказує, що директор підприємства проходить військову службу під час мобілізації та військового стану у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01 лютого 2023 року, що підтверджується довідкою №548 від 13 березня 2023 року, відтак, підприємство фактично припинило свою діяльність. Наголошує, що перебування директора підприємства на військовій службі значно ускладнює підприємству можливість реалізації законних прав та захист своїх інтересів, оскільки саме директор є розпорядником коштів підприємства, а його перебування на військовій службі фактично позбавляє апелянта можливості сплатити судовий збір у визначених законом розмірі та строки. Відтак, враховуючи майновий стан апелянта, останній просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши клопотання скаржника, суд вирішив відмовити у його задоволенні, з огляду на наступне:

Частиною 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст.8 ЗУ «Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором підряду, тобто, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відтак, підстави для відстрочення сплати судового збору апелянту (юридичній особі) в цьому випадку відсутні.

Зважаючи на наведене, суд відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ Про судовий збір).

Відтак, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року у справі №914/3055/22 апелянт повинен сплатити судовий збір в сумі 27 882,81 грн. (150% від 18 588,54 грн.).

Крім цього, в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги апелянту не надходила та останній ознайомився з такою 28 серпня 2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Поряд з тим, зазначає, що директор підприємства проходить військову службу під час мобілізації та військового стану у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01 лютого 2023 року, що підтверджується довідкою №548 від 13.03.2023 року, що в свою чергу значно ускладнює підприємству можливість реалізації законних прав та захист своїх інтересів, оскільки саме директор є розпорядником коштів підприємства, а у зв`язку з перебуванням останнього на військовій службі, таке не мало можливості усунути недоліки апеляційної скарги, не було обізнаним про її повернення та має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Поряд з тим, 04 вересня 2023 року від скаржника до суду надійшло клопотання, до якого останній долучив відпускний квиток на ім`я ОСОБА_1 від 26 серпня 2023 року, яким підтверджується, що вказана особа з 01 по 12 вересня 2023 року прямує у основну щорічну відпустку.

Розглянувши матеріали повторно поданої апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема з огляду на неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянтом пропущено 20-тиденний термін на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, оскільки, рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3055/22 ухвалене судом 12 червня 2023 року, повний текст рішення підписано 22 червня 2023 року, а апеляційна скарга, як вбачається з відмітки канцелярії апеляційного суду на першому аркуші скарги, подана до суду лише 30 серпня 2023 року, в той час як останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 12 липня 2023 року.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (ч.3 ст.256 ГПК України).

В апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги апелянту не надходила та останній ознайомився з такою ухвалою 28 серпня 2023 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Поряд з тим, зазначає, що директор підприємства проходить військову службу під час мобілізації та військового стану у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01 лютого 2023 року, що підтверджується довідкою №548 від 13.03.2023 року, що в свою чергу значно ускладнює підприємству можливість реалізації законних прав та захист своїх інтересів, оскільки саме директор є розпорядником коштів підприємства, а у зв`язку з перебуванням останнього на військовій службі, таке не мало можливості усунути недоліки апеляційної скарги, не було обізнаним про її повернення та має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Щодо тверджень апелянта про не отримання ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, суд зауважує, що ухвала суду від 14 серпня 2023 року у справі №914/3055/22, якою повернуто апеляційну скаргу, отримана скаржником 24 серпня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та відстеження поштового відправлення з трек-номером 7901012134080).

З приводу посилання апелянта на те, що директор підприємства проходить військову службу з 01 лютого 2023 року, суд зазначає, що апеляційна скарга підписана представником скаржника адвокатом Качмар Іваном Остаповичем, а не директором підприємства, поряд з тим, апелянтом не обґрунтовано, яким чином перебування директора підприємства на військовій службі унеможливило вчасне усунення недоліків первісно поданої апеляційної скарги (а саме подання суду доказів сплати судового збору). Більше того, апелянт у клопотанні про відстрочення сплати судового збору сам зазначає про відсутність коштів на його рахунках, хоча і не підтверджує це належними доказами.

Щодо тверджень апелянта про відсутність коштів для сплати судового збору, як підстава для поважності причин пропуску строку, суд вважає такі безпідставними, оскільки судом вже розглядалося клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору та встановлено, що такі підстави відсутні.

Також в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 14 серпня 2023 року суд встановив, що ухвалу суду від 10 липня 2023 року про залишення первісної апеляційної скарги без руху, апелянт отримав 21 липня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер 7901012093651), при цьому апелянтом не заперечується факт отримання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху; останнім днем строку на усунення недоліків апеляційної скарги було 31 липня 2023 року, проте, у вказаний строк апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги та не подав суду докази сплати судового збору в сумі 27 882,81 грн. Разом з тим, лише 10 серпня 2023 року на електронну адресу суду від скаржника до суду надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке відхилено судом в ухвалі про повернення апеляційної скарги від 14 серпня 2023 року.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України»).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 року у справі №7/74 зазначає, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Враховуючи все наведене вище, розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, беручи до уваги також заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження, суд визнає вказані апелянтом підстави для поновлення такого строку неповажними.

Частиною 2 ст.260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи все наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Приватного підприємства «Дані-Тепло-Буд» на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року у справі №914/3055/22 без руху та роз`яснення апелянту, що протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, останній має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду: письмові пояснення із зазначенням інших підстав для поновлення строку із долученням на їх підтвердження відповідних доказів, оскільки зазначені ним в апеляційній скарзі підстави суд визнає неповажними; докази сплати судового збору в сумі 27 882,81 грн.

У випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, настають правові наслідки, передбачені ч.4 ст.260 ГПК України (відмова у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу).

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.119, 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Дані-Тепло-Буд» на рішення Господарського суду Львівської області від 12 червня 2023 року у справі №914/3055/22 залишити без руху.

2.Роз`яснити апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду:

- письмові пояснення із зазначенням інших підстав для поновлення строку із долученням на їх підтвердження відповідних доказів;

- докази сплати судового збору в сумі 27 882,81 грн.

3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.