Рішення

від 04.09.2023 по справі 915/769/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 вересня 2023 року Справа № 915/769/23

за позовом Науково - виробничо - комерційного підприємства "ПРОМСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ"

про стягнення 610 288,44 грн.Суддя Шум М. С.

Без виклику сторін

встановив: Науково-виробниче-комерційне підприємство «ПРОМСЕРВІС» (позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» про стягнення 610 288,44 грн. заборгованості, з яких: 400 000,00 грн. основна заборгованість, 62 012,46 грн. - пеня, 129 624,61 грн. - інфляційні втрати, 18 651,37 грн. - 3% річних, а також 9 154, 33 грн. витрат з оплати судового збору та понесені позивачем витрати на правничу (правову) допомогу, які будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. Орієнтовні витрати на правничу допомогу становлять 50 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо умов договору поставки нафтопродуктів від 25.10.2021 за №61/п-21.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 позовну заяву Науково - виробничо - комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» з доданими до неї матеріалами передано до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 16.06.2023 позовну заяву Науково - виробничо - комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» про стягнення 610 288,44 грн. заборгованості залишено без руху, запропоновано надати позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: надати суду належні докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНТІ ЮГ" за місцезнаходженням юридичної особи.

04.07.2023 (30.06.2023 відправлено до суду) від Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви. Позивач надав суду належні докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» за місцезнаходженням юридичної особи.

Ухвалою суду від 10.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності.

Ухвала суду від 10.07.2023 про відкриття провадження у справі направлена на юридичну адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» - вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, а також на адресу товариства, що зазначена у позовній заяві вул. Адміральська, 27/3, м. Миколаїв, 54001.

Ухвали суду повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, Господарським судом Миколаївської області супровідним листом від 25.07.2023 надіслано до Господарського суду волинської області рекомендовані відправлення по справі №915/769/23, зокрема відповідачем отримано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 про передачу за підсудністю позовної заяви Науково - виробничо - комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» до Господарського суду Волинської області 07.06.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 5400501477067. Відповідна ухвала була надіслана на юридичну адресу ТОВ «АВАНТІ ЮГ» - вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601.

Відтак, відповідач обізнаний про наявність спору та розгляд Господарським судом волинської області позовної заяви Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» про стягнення з товариства 610 288,44 грн.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (код ЄДРПОУ 43247999) зареєстровано за адресою вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601.

Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19.

КГС ВС зазначив, що близьку за змістом правову позицію про належне повідомлення викладено в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17; КГС ВС від 27.11.2019 у справі № 913/879/17; КГС ВС від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19; КГС ВС від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Від відповідача до суду не надходили відзив, заяви, клопотання.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 25.10.2021 між Науково-виробничо-комерційним підприємством «ПРОМСЕРВІС» (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (код ЄДРПОУ 43247999) (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір на поставку нафтопродуктів №61/П-21 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Розділами 1-7 Договору сторони узгодили предмет договору, умови поставки та замовлення товару, умови прийомки товару, умови розрахунків, термін дії договору, відповідальність сторін, додаткові умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 5.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його відповідальними особами сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі - до повного виконанням умов та зобов`язань сторін по пункту 1.1 даного Договору в частині розрахунку за товар зі сторони покупця.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Так, у пункті 1.1 Договору сторони визначили найменування товару: Бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100 ДСТУ 4044-2019; Бітум нафтовий дорожній в`язкий 70/100 СТБ ЕN 12591-2010.

За умовами пункту 1.2 Договору кількість, асортимент та ціна товару вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного Договору і складають його невід`ємну частину.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Специфікації №581 від 30.10.2021, яка є додатком №581 до Договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити Бітум дорожній марки 70/100 у кількості 24,88 тон за ціною 435 500, 52 грн. за тону, а всього - на суму 486 405 грн. 00 коп.

Згідно умов пункту 2.10 Договору кожна партія товару супроводжується відповідними відвантажувальними документами (товаросупроводжуюча накладна, податкова накладна) та паспортами якості виробника.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов`язується відвантажити покупцю товар згідно графіку відвантаження, узгодженому сторонами Договору в Специфікації, підписаній уповноваженими особами сторін.

За умовами пункту 3, 4 Специфікації №581 від 30.10.2021 сторонами узгоджено термін поставки товару - до 30.10.2021 (включно). Поставка проводиться автомобільним транспортом за наступними реквізитами: вантажоодержувач - ТОВ «АВАНТІ ЮГ», адреса розвантаження м.Мирноград, Донецька область.

Згідно з пунктом 2.8 Договору передача власності на товар (підписання акту або накладної про приймання-здачу по кількості та якості) здійснюється в пункті наливу-зливу відповідальній особі покупця або перевізника в порядку, що визначається чинним законодавством для даного типу товару.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договором товар - Бітум дорожній марки 70/100 у кількості 24,88 тон на загальну суму 486 405 грн. 00 коп. що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковою накладною №581 від 30.10.2021 на суму 486 405 грн. 00 коп., ТТН №30/10/2021-005 від 30.10.2021 та актом приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 30.10.2021, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується відбитками печаток сторін та підписами на видатковій накладній представників постачальника НВКП «ПРОМСЕРВІС» та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ».

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставки товару 30.10.2021 позивачем надана до матеріалів справи копія товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №30/10/2021-005 від 30.10.2021, а саме бітуму дорожнього марки 70/100 у кількості 24,88 тон.

При цьому, факт отримання ТОВ «АВАНТІ ЮГ» як вантажоодержувачем товару, переданого для перевезення за вказаною товарно-транспортною накладною, засвідчено печаткою та підписом представника відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Згідно з пунктом 3.6 Договору повне виконання обов`язків сторонами вважається погодженим після підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін. Після цього претензії по кількості та якості до розгляду не приймаються.

Разом з тим судом встановлено, що за фактом поставки товару 30.10.2021 між сторонами підписаний акт приймання-передачі товару за кількістю та якістю від 31.12.2021, що свідчить про повне та належне виконання постачальником своїх обов`язків в частині поставки товару належної якості та у повному обсязі.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними, відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Науково-виробничо-комерційним підприємством «ПРОМСЕРВІС» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Згідно з пунктом 4.2-4.3 Договору підставою для оплати являється рахунок, виставлений постачальником. При систематичному проведенні господарських операцій між сторонами підставою для передплати може бути Договір. Ціна визначається на дату виписки рахунку або розгляду заявки і діє протягом 2 банківських днів.

Судом встановлено, що на виконання вимог пункту 4.2 Договору позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №610 від 30.10.2021 на суму 486 405 грн. 00 коп., який відповідно до умов пункту 4.3 Договору мав бути оплачений останнім протягом 2 банківських днів, тобто по 02.11.2021.

Проте, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач у визначений умовами Договору строк свої зобов`язання щодо повної оплати вартості товару не виконав, здійснивши лише часткову оплату товару на суму 86 405 грн. 00 коп. платіжною інструкцією №550 від 29.12.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за Договором у загальній сумі 400 00,00 грн.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «АВНТІ ЮГ» утворилась заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 400 000,00 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

31.12.2021 між постачальником та покупцем було складено, підписано та скріплено печатками юридичних осіб Акт звірки взаємних розрахунків за період листопад 2021 року-грудень 2021 року, відповідно до якого відповідач підтвердив, що станом на 31.12.2021 за ТОВ «АВАНТІ ЮГ» рахується заборгованість на користь НВКП «ПРОМСЕРВІС» у сумі 400 000,00 грн.

Господарський суд відзначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу, позаяк акт звірки фактично є дією у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання покупцем товару боргу.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Таким чином суд зазначає, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, за умови відсутності заперечень щодо повноважень осіб, якими вони підписані, зокрема, з боку відповідача, з урахуванням конкретних обставин справи розцінюється судом як обставина, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості за Договором у загальній сумі 400 000,00 грн. (з урахуванням її часткової оплати) та останнім не заперечується.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за умовами пункту 6.1 Договору при порушенні умов цього Договору винна сторона сплачує контрагенту штрафну санкцію в розмірі подвійної ставки НБУ на момент виникнення порушення.

Позивач просить стягнути з відповідача:

- пеню в сумі 62 012 грн. 46 коп., що нарахована за період з 03.11.2021 по 30.06.2022, а саме на суму 486 405 грн. 00 коп. з 03.11.2021 по 29.12.2021 та з врахуванням часткової проплати 29.12.2021 на суму 400 000 грн. 00 коп. за період з 30.12.2021 по 30.06.2022;

- втрати від інфляції в сумі 129 624 грн. 61 коп., що нараховані на суму боргу з врахуванням часткової проплати з 03.11.2021 по 11.05.2023;

- 3% річних в сумі 18 651 грн. 37 коп., що нараховані за період з 03.11.2021 по 29.12.2021 на суму боргу 486 405 грн. 00 коп. та за період з 30.12.2021 по 11.05.2023 на суму боргу 400 000 грн. 00 коп.

Перебіг часу, за який нараховуються пені, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Зокрема, як встановлено судом, позивачем при здійсненні розрахунку пені згідно умов пункту 6.1 Договору застосовано період нарахування з 03.11.2021 по 30.06.2022, що не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України щодо строку нарахування пені в межах 6 місяців періоду прострочення.

Крім того, позивачем при розрахунку пені та трьох відсотків річних не враховано, що день часткової сплати заборгованості, а саме 29.12.2021 повинен включатися в той період нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних, протягом якого розмір заборгованості зменшився на суму відповідної проплати, тобто 29.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становила 400 000 грн. 00 коп., проте не 486 405 грн. 00 коп.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки та враховуючи зазначені вище правові аргументи щодо строку нарахування пені та щодо періоду нарахування 3% річних з врахуванням дня часткової проплати, підставними та такими, що підлягають до стягнення є:

- пеня в сумі 40 052 грн. 04 коп., що нарахована на суму боргу з врахуванням часткової проплати за період з 03.11.2021 по 03.05.2022;

- 3% річних в сумі 18 246 грн. 58 коп., що нараховані з врахуванням часткової оплати боргу (29.12.2021) за період з 03.11.2021 по 11.05.2023;

- та втрати від інфляції в сумі 129 624 грн. 61 коп., що заявлені правомірно до стягнення і розраховані за період з 03.11.2021 по 11.05.2023 на суму боргу з врахуванням часткової проплати.

В позові на суму 21 960 грн. 42 коп. пені та 404 грн. 79 коп. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений судовий збір у справі пропорційно до задоволених вимог в сумі 8 818 грн. 85 коп. коп. покладається на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» (вул. Героїв України 96, кім. 84, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 30417005)

- 400 000 грн. 00 коп. основного боргу, 40 052 грн. 04 коп. пені, 18 246 грн. 58 коп. 3% річних, 129 624 грн. 61 коп. втрат від інфляції та 8 818 грн. 85 коп. судового збору, а всього: 596 742 грн. 08 коп. (п`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот сорок дві грн. 08 коп.)

3. В позові на суму 22 365 грн. 21 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум