Рішення

від 03.10.2023 по справі 915/769/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 жовтня 2023 року Справа № 915/769/23

за позовом Науково - виробничо - комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ»

про стягнення 610 288,44 грн.

Суддя Шум М. С.

(Без виклику сторін)

встановив: Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» (вул. Героїв України 96, кім. 84, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 30417005) 400 000 грн. 00 коп. основного боргу, 40 052 грн. 04 коп. пені, 18 246 грн. 58 коп. 3% річних, 129 624 грн. 61 коп. втрат від інфляції та 8 818 грн. 85 коп. судового збору, а всього: 596 742 грн. 08 коп. (п`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот сорок дві грн. 08 коп.), в позові на суму 22 365 грн. 21 коп. відмовлено.

Справа розглядалася за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Представник НВКП «ПРОМСЕРВІС» адвокат Кушнір С. Л. 18.09.2023 (штамп на описі вкладення у цінний лист 11.09.2023) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №915/769/23, в якому просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 49 300 грн. 00 коп.

Суд враховує, що в позовній заяві НВКП «ПРОМСЕРВІС» зазначено, що орієнтовні витрати на правничу допомогу становлять 50 000 грн. 00 коп.

До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази її надіслання на юридичну адресу відповідача у справі ТОВ «АВАНТІ ЮГ».11.09.2023 (в день надіслання заяви до суду).

Заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу від відповідача станом на день постановлення додаткового рішення у справі 03.10.2023 до суду не надходили.

Рішення суду у справі №915/769/23 надіслано сторонам 06.09.2023. Відповідачеві рішення надіслано на дві адресу: вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Волинська область (юридична адреса товариства) та вул. Адміральська, 27/3, офіс 14, м.Миколаїв (попередня адреса).

Відповідач кореспонденція від Господарського суду Волинської області не отримував, зокрема з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, судом взято до уваги, що Господарським судом Миколаївської області супровідним листом від 25.07.2023 надіслано до Господарського суду Волинської області рекомендовані відправлення по справі №915/769/23, зокрема відповідачем отримано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 про передачу за підсудністю позовної заяви Науково - виробничо - комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» до Господарського суду Волинської області 07.06.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 5400501477067. Відповідна ухвала була надіслана на юридичну адресу ТОВ «АВАНТІ ЮГ» - вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601.

Відтак, відповідач обізнаний про наявність спору та розгляд Господарським судом Волинської області позовної заяви Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» про стягнення з товариства 610 288,44 грн.

Пункт 3 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень в порядку ГПК України, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе постановити додаткове рішення по справі.

Розглянувши заяву представника НВКП «ПРОМСЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для його часткового задоволення.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Суд наголошує, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Окрім цього чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, від відповідача не надходило письмових заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (статті 16, 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

В заяві адвокат Кушнір С. Л. зазначає про фактичний понесений розмір витрат позивача на правову допомогу в розмірі 49 300 грн. 00 коп., що включає 20 000 грн. 00 коп. фіксований розмір гонорару за супроводження справив суді першої інстанції та 29 300 грн. 00 коп. гонорар успіху, що становить 5% від суми, що стягнута судом.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано: копію договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023; детальний опис правничої допомоги та розрахунок її витрат свід 08.09.2023, докази сплати НВКП «ПРОМСЕРВІС» Кушніру С. Л. коштів в розмірі 49 300 грн. 00 коп. з призначенням платежу: за надання правничої допомоги згідно з договором №2/23 від 24.02.2023, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору №2/23 від 24.02.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору №2/23 від 24.02.2023 Адвокат Кушнір С. Л. бере на себе зобовязання надавати необхідну правничу допомогу НВКП «ПРОМСЕРВІС» щодо стягнення заборгованості за договором №61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021, укладеного з ТОВ «АВАНТІ ЮГ», включаючи підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, усіх інших необхідних процесуальних документів в процесі розгляду позовної заяви та участі в судових засіданнях.+

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за супроводження справи в суді першої інстанції (підготовку позовної заяви, будь-яких необхідних заяв та клопотань в процесі її розгляду, участь в судових засіданнях) у розмірі 20 000,00 грн., який сплачується клієнтом протягом будь-якого часу від дня підписання договору на розсуд клієнта, але не пізніше 5-ти календарних днів наступного за днем ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно з п. 5.3 договору сторони погодили, що в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову клієнта, останній сплачує га користь адвоката додаткову винагороду за досягнутий адвокатом результат «гонорар успіху» в розмірі 30 000 грн. 00 коп. (5% від ціни позову в разі задоволення позову в повному обсязі або 5% від суми, що стягнута судом в разі часткового задоволення позову).

Вказаний Договір про надання правової допомоги підписаний директором товариства-позивача та адвокатом, засвідчений печаткою клієнта.

На виконання умов Договору №2/23 про надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2023 адвокатом та позивачем було погоджено та підписано Акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 08.09.2023, згідно якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- правовий аналіз договору №61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021 та первинних документів за ним на предмет наявності правових підстав для стягнення заборгованості;

- консультації та роз`яснення з правових питань щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- пошук та аналіз судової практики щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання претензії щодо невиконання умов договору №61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021;;

- складання позовної заяви по справі № 915/769/23 за позовом Клієнта до ТОВ «АВАНТІ ЮГ» про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі №915/769/23;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №915/769/23 щодо розподілу витрат на правничу допомогу та направлення її до суду через підсистему «Електронний Суд».

Окрім цього адвокатом надано Детальний опис правничої (правової) допомоги від 08.09.2023, який за змістом та вартістю зазначених в ньому як наданих послуг співпадає з вказаним Актом №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 08.09.2023.

Розрахунок гонорару 20 000 грн. 00 коп. фіксований гонорар згідно з договором та 29 300 грн. 00 коп. гонорар успіху або 5% від суми, що стягнута рішенням суду (п. 5.3 договору).

Акт №1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 08.09.2023 підписаний повноважними представниками обох сторін Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг про надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Так, суд зазначає про включення до складу наданих адвокатом послуг послуги із правового аналізу договору поставки та первинних документів, проведення консультацій та роз`яснень з правових питань, а також пошук та аналіз судової практики щодо спору про стягнення заборгованості, які, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви у даній справі.

Окремо суд зауважує про безпідставність включення до переліку послуг адвоката, вартість яких має бути відшкодована відповідачем, послуг зі складання та надсилання на адресу відповідача досудової претензії, позаяк досудовий порядок врегулювання спору не є обов`язковим у даному спорі та підготовка претензії не охоплюється межами даної справи.

Судом також прийнято до уваги, що предмет доказування у справі №915/769/23 охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

Складання заяви про усунення недоліків позовної заяви після залишення позовної заяви без рухи не зумовлена порушенням відповідачем прав чи інтересів товариства-позивача, однак недотриманням адвокатом норм процесуального законодавства під час підготовки позовної заяви до суду.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору поставки, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, а саме: позовної заяви на 5 аркушах (з яких 2 аркуші - реквізити сторін та прохальна частина позову з переліком додатків до позовної заяви), заяви про розподіл судових витрат на 4 аркуші (з яких 1 аркуш - реквізити сторін). Інших пояснень по суті спору від позивача чи його адвоката до суду не подавалося, справа з огляду на її малозначність розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд зазначає з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, що попередньому дослідженню представником позивача з метою підготовки позовної заяви від імені НВКП «ПРОМСЕРВІС» підлягали одна видаткова накладна, один акт приймання-передачі товару, одна товарно-транспортна накладна, одне платіжне доручення та підписаний між сторонами Акт звірки взаємних розрахунків.

Тобто, зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків позову суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Одночасно, суд бере до уваги те, що позов задоволено частково у зв`язку з недотриманням адвокатом приписів законодавства при розрахунках пені та 3% річних.

Заява про ухвалення додаткового рішення до суду через підсистему «Електронний Суд» не направлялася (як про те зазначено адвокатом в описі робіт).

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для покладення судом витрат на професійну правничу допомогу на відповідача саме в розмірі 20 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №915/769/23, процесуальних документів, суд доходить висновку, що покладення на відповідача розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000 грн. 00 грн. від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Щодо заявленого до стягнення з відповідача гонорару успіху в сумі 29 300 грн. 00 коп., що становить 5% від суми, що стягнута судом при частковому задоволенні позову, суд зазначає таке:

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічні висновки викладені в постанові КГС у складі ВС від 27.09.2022 №910/3547/21.

Адвокат заявив до стягнення 29 300 грн. 00 коп., визначених як гонорар успіху у зв`язку з частковим задоволенням позову на користь позивача, що становить 5% від стягнутої судом суми.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху», у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді першої інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

У зв`язку із цим суд бере до уваги, що предметом позову було стягання заборгованості за договором поставки, з яких позивач просив стягнути 400 000,00 грн. основна заборгованість, 62 012,46 грн. - пеня, 129 624,61 грн. - інфляційні втрати, 18 651,37 грн. - 3% річних. Позов задоволено частково, стягнуто 400 000 грн. 00 коп. основного боргу, 40 052 грн. 04 коп. пені, 18 246 грн. 58 коп. 3% річних, 129 624 грн. 61 коп. втрат від інфляції та 8 818 грн. 85 коп. судового збору, а всього: 596 742 грн. 08 коп. (п`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот сорок дві грн. 08 коп.). В позові на суму 21 960 грн. 42 коп. пені та 404 грн. 79 коп. 3% річних відмовлено за безпідставністю.

Одним з доказів на підтвердження боргу є Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами спору, згідно з яким відповідач визнав перед позивачем основну суму боргу в розмірі 400 000 грн. 00 коп.

Відтак, суд вважає, що заява Адвоката щодо покладення на відповідача витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 29 300 грн. 00 коп. в якості «гонорару успіху» не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 4 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» адвоката Кушніра Святослава Любомировича від 11.09.2023 №4-09/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ ЮГ» (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» (вул. Героїв України 96, кім. 84, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 30417005) 4 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.

3. В іншій частині заяву представника Науково-виробничо-комерційного підприємства «ПРОМСЕРВІС» адвоката Кушніра Святослава Любомировича від 11.09.2023 №4-09/23 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового

рішення складений 03.10.2023

СуддяМ. С. Шум