Постанова

від 28.11.2023 по справі 915/769/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Справа № 915/769/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс" - не з`явилися

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Юг" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс"

на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 03.10.2023 р.

у справі № 915/769/23 (суддя Шум М.С.)

за позовом Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Юг"

про стягнення 610288,44 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 р. у справі № 915/769/23 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу задоволено частково. За додатковим рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Юг" на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс" 4000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Науково-виробничо-комерційне підприємство "Промсервіс" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь скаржника понесені останнім витрати на правничу допомогу в розмірі 49300 грн.

Скаржник вважає додаткове рішення Господарського суду Волинської області незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу, що суд з власної ініціативи частково не розподілив витрати на правничу допомогу та поклав їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись нормами ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Посилається на Постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 і доводить, що саме поведінка відповідача призвела до затягування розгляду справи, зокрема, вимоги ухвали Господарського суду Волинської області від 10.07.2023 р. про відкриття провадження у справі № 915/769/23 не виконані; жодних дій щодо мирного врегулювання спору не здійснювалось. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем вчинялись дії щодо досудового вирішення спору шляхом направлення претензії, в якій відповідачу було запропоновано з огляду на поточну ситуацію, зумовлену введенням воєнного стану на території всієї країни, надати графік платежів, згідно з яким відповідач зможе погасити наявну основну заборгованість в розмірі 400000 грн. в короткостроковій перспективі без жодного додаткового нарахування штрафних санкцій, тобто поведінка позивача була спрямована насамперед щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував критерії, передбачені ч. 5 статті 129 ГПК України, натомість судом фактично враховані критерії саме для застосування ч. 4 статті 126 ГПК України, яка регулює зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яке можливе лише за клопотанням іншої сторони, однак, як свідчать матеріали справи, від відповідача не надходило письмових заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі їх змісту, обсягу та вартості.

Доводить, що суд може під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України, але вони не є тотожними застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони. Звертає увагу, що в додатковому рішенні судом першої інстанції конкретно не вказано, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню та не наведено жодної мотивації такого рішення саме з урахуванням критеріїв, визначених ч. 5 статті 129 ГПК України.

Відтак, скаржник вважає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення порушено норми ч. 4 статті 126 ГПК України, частин 5-7, 9 статті 129 ГПК України, а також вимоги ч. 4 статті 236 ГПК України, оскільки вибірково враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, на яку послався суд в додатковому рішенні.

Скаржник доводить, що витрати на професійну правничу допомогу по справі № 915/769/23 пов`язані з розглядом даної справи, є документально підтвердженими та фактично понесеними стороною позивача, розмір таких витрат 49300,00 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, справа № 915/769/23 має суттєве значення для сторони позивача, адже сума заборгованості є значною та досить тривалий час є непогашеною відповідачем, жодних дій щодо мирного врегулювання спору відповідачем не здійснювалось, заборгованість відповідачем в процесі судового розгляду спору не сплачена, а його поведінка призвела лише до затягування розгляду справи, натомість поведінка позивача була спрямована насамперед щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Просить додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 р. по справі № 915/769/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Юг» на користь Науково виробничо - комерційного підприємства «Промсервіс» понесені останнім витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 49300,00 грн.

Відповідач ТОВ «Аванті Юг» відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як про порушення апеляційного провадження був повідомлений судом в установленому порядку.

Колегія суддів встановила, що ухвала апеляційного суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та призначення судового засідання направлена відповідачеві за адресою, наявною у матеріалах справи і підтвердженою за даними ЄДР станом на час апеляційного провадження /а.с.151 у т.1/, повернута суду поштовим відділенням Луцьк-8 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с. 150 у т.1/.

Колегією суддів враховано, що відповідно до п. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи, тоді як повідомлення відповідача про іншу адресу в матеріалах справи відсутні.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оскільки відповідач не повідомив суду про зміну адреси, тому повідомлення ТОВ «Аванті Юг» про розгляд апеляційної скарги у даній справі, надіслане за останньою відомою суду адресою, вважається врученим відповідно до норм ч.2.3,7 ст.120 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що сторони зобов`язані виявляти належну зацікавленість у розгляді справи, що узгоджується з позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Пономарьов проти України", «Осман проти Сполученого королівства», «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії». Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права і зазначає, що відповідач як учасник судового провадження є зацікавленою особою і враховуючи принцип диспозитивності, зокрема, не позбавлений можливості вільно користуватись своїми процесуальними правами та отримувати інформацію, пов`язану із розглядом справи, що оприлюднюється відповідно до вимог Закону України Про доступ до судових рішень та є у вільному доступі.

Учасники справи не забезпечили явку представників у судове засідання 28.11.2023 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа /а.с. 142 у т.1/ та довідками про повернення рекомендованого повідомлення /а.с. 145-150 у т. 1/.

Позивач Науково-виробничо-комерційне підприємство "Промсервіс" подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку наведених скаржником обставин та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Позивач Науково-виробниче-комерційне підприємство «Промсервіс» звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Юг» 610288,44 грн. заборгованості, з яких: 400000,00 грн. - заборгованість, 62012,46 грн. - пеня, 129624,61 грн. - інфляційні втрати, 18651,37 грн. - 3% річних, а також 9154, 33 грн. витрат з оплати судового збору. Одночасно заявлено про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу, орієнтовний розмір яких 50000 грн. і підтвердження яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України /а.с. 1-33 у т. 1/.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за умовами договору поставки нафтопродуктів № 61/п-21 від 25.10.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2023 р. позовну заяву Науково - виробничо - комерційного підприємства «Промсервіс» з доданими до неї матеріалами передано за належною територіальною підсудністю згідно зі ст..31 ГПК України до Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 16.06.2023 р. позовну заяву Науково - виробничо - комерційного підприємства «Промсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Юг» про стягнення 610288,44 грн. заборгованості залишено без руху, запропоновано позивачу у 10-денний строк усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду належні докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аванті Юг" за місцезнаходженням юридичної особи.

Ухвалою суду від 10.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачу подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 04.09.2023 р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції задоволено позов в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті Юг» на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» 400000,00 грн. боргу, 40052,04 грн. пені, 18246,58 грн. 3% річних, 129624,61 грн. втрат від інфляції та 8818,85 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 22365,00 грн. штрафних санкцій за безпідставністю, оскільки розрахунки позивача в цій сумі суд визнав невірними.

Позивач НВКП «Промсервіс» 18.09.2023 р. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/769/23, відповідно до якої заявив до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 49300,00 грн. /а.с. 83-86 у т. 1/.

Відповідач не надав заперечень на таку заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано копію договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023 р. /а.с. 90-92/, детальний опис правничої допомоги та розрахунок її витрат від 08.09.2023 р. /а.с. 93/, докази сплати НВКП «Промсервіс» Кушніру С. Л. коштів в розмірі 49300,00 грн. з призначенням платежу за надання правничої допомоги згідно з договором № 2/23 від 24.02.2023 р. /а.с. 95/, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 до договору № 2/23 від 24.02.2023 р. /а.с. 96/.

Відповідно до п. 1.1 договору № 2/23 від 24.02.2023 р. адвокат Кушнір С. Л. бере на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу НВКП «Промсервіс» щодо стягнення заборгованості за договором № 61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021 р., укладеного з ТОВ «Аванті Юг», включаючи підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, усіх інших необхідних процесуальних документів в процесі розгляду позовної заяви та участі в судових засіданнях.

Відповідно до пункту 5.1 договору № 2/23 від 24.02.2023 р. сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за супроводження справи в суді першої інстанції (підготовку позовної заяви, будь-яких необхідних заяв та клопотань в процесі її розгляду, участь в судових засіданнях) у розмірі 20000,00 грн., який сплачується клієнтом протягом будь-якого часу від дня підписання договору на розсуд клієнта, але не пізніше 5-ти календарних днів наступного за днем ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно з п. 5.3 договору сторони погодили, що в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову клієнта, останній сплачує га користь адвоката додаткову винагороду за досягнутий адвокатом результат «гонорар успіху» в розмірі 30000,00 грн. (5% від ціни позову в разі задоволення позову в повному обсязі або 5% від суми, що стягнута судом в разі часткового задоволення позову).

На виконання умов договору № 2/23 про надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2023 р. адвокатом та позивачем було погоджено та підписано акт № 1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 08.09.2023 р., за змістом якого адвокатом було надано, а клієнтом прийнято наступні послуги:

- правовий аналіз договору № 61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021 р. та первинних документів за ним на предмет наявності правових підстав для стягнення заборгованості;

- консультації та роз`яснення з правових питань щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- пошук та аналіз судової практики щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання претензії щодо невиконання умов договору № 61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021 р.;

- складання позовної заяви по справі № 915/769/23 за позовом клієнта до ТОВ «Аванті Юг» про стягнення заборгованості за договором поставки;

- складання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі № 915/769/23;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 915/769/23 щодо розподілу витрат на правничу допомогу та направлення її до суду через підсистему «Електронний Суд».

Також 08.09.2023 р адвокатом надано детальний опис правничої (правової) допомоги, який за змістом та вартістю зазначених в ньому наданих послуг співпадає з актом № 1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 08.09.2023 р. /а.с. 93, 96/.

Господарський суд Волинської області додатковим рішенням у справі № 915/769/23 заяву представника позивача про розподіл витрат на правничу допомогу задоволив частково. Згідно з додатковим рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті Юг" на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс" 4000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Обгрунтовуючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив про застосування принципу співмірності та реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), послався на норми ч. 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України і оцінив рівень адвокатських витрат з точки зору, чи були такі витрати понесені фактично та чи є сума обґрунтованою. Суд взяв до уваги ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції частково та враховує наступне.

Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до норм ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до норм ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони стосовно неспівмірності заявленої суми зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Колегія суддів відзначає, що інша сторона відповідач не надав клопотання стосовно неспівмірності заявленої до стягнення суми, як це передбачено ч.4-5 ст.126 ГПК України.

Разом з тим, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення суми відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката не позбавляє суд обов`язку перевірити обґрунтованість розрахунку заявленої суми витрат та достовірність доказів, наданих позивачем з урахуванням норм ч.2 ст.126 та ст..129 ГПК України.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, суд самостійно, без заперечень іншої сторони, може обмежити суми відшкодування з огляду на критерій реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та розумної необхідності) конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 р. у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 р. № 922/2685/19, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19.

Колегія суддів відзначає, що сам скаржник у своїй апеляційній скарзі посилається на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, проте свідомо використовує з неї виключно висновки, що вигідні його позиції (зменшення витрат) і повністю ігнорує частину, яка стосується питання розподілу.

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки № 61/п-21 від 25.10.2023 р. щодо оплати отриманого від позивача товару. При цьому, відповідач заперечень на таку позовну заяву не надав та відповідно до акту звіряння розрахунків /а.с. 17 у т. 1/ визнав заборгованість у сумі 400000,00 грн.

Даний спір є спором незначної складності - за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує суму заборгованості). Спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Колегією суддів встановлено, що зібрані та надані суду докази не мають значного обсягу, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. Так, до позовної заяви додані договір поставки від 25.10.2021 р. № 61/п-21, одну специфікацію до нього на поставку нафтопродуктів, одну видаткову накладну, акт приймання передачі продукції ТТН на відпуск нафтотоварів, рахунок на оплату та претензію.

Колегія суддів враховує, що розрахунки штрафних санкцій у справі є незначними за вихідними даними та періодом часу, при цьому позивачем було невірно обраховано штрафні санкції, у зв`язку з чим суд першої інстанції відмовив у задоволені позову в частині стягнення 22365,21 грн. пені та відсотків річних.

Також звертається увага, що позовна заява подана із порушенням норм процесуального законодавства щодо територіальної підсудності, що безумовно впливає на процесуальну економію в судочинстві.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі виклав детальний аналіз доказів, наданих суду на підтвердження фактично наданих адвокатом послуг, виклав свої мотиви щодо висновку про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, - до 4 000 грн. від попередньо заявленої суми.

Колегія суддів, в свою чергу, вважає, що оскільки умовами пункту 5.1 та п.5.3 договору № 2/23 від 24.02.2023 р. сторони адвокат і позивач/клієнт - погодили фіксований розмір гонорару адвоката за супроводження справи в суді першої інстанції, тому і оцінка відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості має бути виконана судом з урахуванням норм ч.2 ст.126 та ч.5, 8 ст.129 ГПК України.

Отже, колегією суддів встановлено, що такі зазначені у акті як виконані адвокатом послуги - правовий аналіз договору № 61/П-21 на поставку нафтопродуктів від 25.10.2021 р. та первинних документів за ним на предмет наявності правових підстав для стягнення заборгованості; консультації та роз`яснення з правових питань щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки; пошук та аналіз судової практики щодо спору про стягнення заборгованості за договором поставки умовами договору не конкретизовані і є складовими послуги підготовки позовної заяви.

При цьому вивчення і аналіз судової практики в кожному випадку не є послугою адвоката, тоді як оцінюється як складова кваліфікації спеціаліста у галузі права.

Враховано, що справа розглядалась судом першої інстанції у спрощеному позовному провадженні, тому участь в судових засіданнях адвоката як представника позивача не відбулось, хоч і передбачена умовами договору як складова оплачуваної послуги.

Також звертається увага, що така послуга як складання заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі № 915/769/23, про яку зазначено у акті приймання-передачі наданої правничої допомоги, не може бути оцінена судом як необхідна у випадку належної підготовки позовної заяви.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги з урахуванням критерію реальності (встановлення їхньої дійсності та розумної необхідності) є необґрунтованим, оскільки не відповідає умовам договору та не підтверджений доказами у справі про факт виконання.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність включення до послуг адвоката, вартість яких має бути відшкодована відповідачем, послуги зі складання та надсилання на адресу відповідача претензії в досудовому порядку врегулювання спору.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 6.7-6.8 договору поставки № 61/п-21 від 25.10.2021 р. передбачено досудове врегулювання спору, і такі правомірні дії позивача направлені на досудове вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом враховуються як правомірні діі сторони позивача, які потребували правничої допомоги, з урахуванням норм ч.5 ст.129 ГПК України. Факт такої послуги підтверджено як самою претензією, залученою до справи, так і актом приймання-передачі наданої правничої допомоги /а.с. 22-24, 96/.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в детальному описі правничої допомоги та розрахунку витрат /а.с. 93/ складовою витрат на гонорар адвокату є «гонорару успіху» в сумі 29300 грн., який обрахований як 5% від суми, що стягнута судом у зв`язку із частковим задоволенням позову.

Колегія суддів враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.09.2022 р. у справі № 910/3547/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, звертає увагу, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про сплату адвокату «гонорару успіху» у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі, колегія суддів оцінює необхідність та факт понесених витрат з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, успішності наданої послуги, враховуючи встановлені судами недоліки позовної заяви, які спричинили залишення позовної заяви без руху /а.с. 37/, звернення до суду за неналежною підсудністю /а.с. 40-41/ та помилки в розрахунках суми позову, про що зазначено вище.

З урахуванням викладених вище конкретних обставин справи, колегія суддів вважає, що стягнення «гонорару успіху» у повному обсязі не має розумного розміру, і підлягає відшкодуванню частково.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді першої інстанції та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. На підставі матеріалів справи та відповідно до норм ч.2 ст.126, ч.5, 8 ст.129 ГПК України колегія суддів, враховуючи результат розгляду справи, ціну позову та належну до стягнення суму коштів, дії сторін в процесі розгляду справи, а також - підтверджений доказами реальний обсяг наданої правничої допомоги, вважає розумним розміром відшкодування витрат позивача 10000 грн.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, частково підтверджені матеріалами справи, оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини, пов`язані із відсутністю заперечень іншої сторони. Тому колегія суддів, частково погоджується із висновками, викладеними у додатковому рішенні, і змінює додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 р. у справі № 915/769/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до норм п.3 ч.1 ст.277 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Науково-виробничо-комерційного підприємства "Промсервіс" задоволити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.10.2023 р. у справі № 915/769/23 змінити і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Заяву Науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті ЮГ» (вул. Героїв УПА, 35, с.Липини, Луцький р-н, Волинська область, 45601, код ЄДРПОУ 43247999) на користь Науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» (вул. Героїв України 96, кім. 84, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 30417005) 10000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

У стягненні решти суми витрат відмовити."

Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 915/769/23 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 13.12.2023 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.