Рішення

від 04.09.2023 по справі 240/4778/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/4778/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади, Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади, Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення двадцятої сесії восьмого скликання Старосілецької сільської ради №379 від 13.08.2021 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Козіївської сільської ради (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області та надання її безоплатно у приватну власність;

- зобов`язати Старосілецьку сільську раду Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822583300:04:000:0410 площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Козіївської сільської ради (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади. Житомирського району Житомирської області та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_1 у власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення 2,0000 га земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Козіївської сільської ради (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області та надання її безоплатно у приватну власність. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на його думку, ним повністю дотримано необхідні умови щодо порядку звернення до відповідача з приводу отримання позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.09.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог через їх безпідставність. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що земельна ділянка на яку претендує позивач, є єдиним масивом, на отримання земельних ділянок в якому претендувало майже 20 осіб. За умови, коли запитувана ділянка є вже сформованою та має кадастровий номер, то її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Крім того, 06.09.2022 відповідачем надіслано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у задоволенні клопотання Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.11.2020 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель запасу (К.16.00) державної власності, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Козіївської сільської ради, Коростишівського району.

Відповідно до наказу №1512-УБД від 25.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Житомирській області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення» надано дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Коростишівського району за межами населених пунктів Козіївської сільської ради. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

На виконання рішення про надання дозволу (наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області) позивач замовив проект землеустрою який був виготовлений ТОВ "Геометр".

Висновком управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13.04.2021 №6935/82-21 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У подальшому, 19.04.2021 відбулася реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, державним кадастровим реєстратором присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 1822583300:04:000:0410, зазначене підтверджується витягом із державного земельного кадастру №НВ-1815388922021 від 19.04.2021.

Згідно листа від 04.06.2021 №Б-3525/0-588/0/22-21 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області позивача було повідомлено про залишення його клопотання про затвердження проекту землеустрою з правом передачі земельної ділянки у власність без розгляду оскільки зазначені повноваження згідно ст.122 Земельного кодексу України належать органам місцевого самоврядування на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021.

Враховуючи зміни у законодавстві, позивач 05.07.2021 звернувся із заявою на ім`я голови Старосілецької об`єднаної територіальної громади про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність.

Згідно з пунктом 1 рішення Старосілецької сільської ради №379 від 13.08.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у власність» позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. З аналізу п.1 оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою стали висновки викладені у постанові Верховного суду України у справі №802/1539/17-а від 04.05.2020.

Позивач зазначає, що оскаржуване рішення отримано останнім 20.10.2021, що підтверджується супровідним листом відповідача №16.

Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (часина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами «а»-«в» статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до приписів статті 65 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Пунктом "а" частини першої статті 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно пунктом "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм слідує, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача із клопотанням просив прийняти рішення про затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського фермерського господарства на території Козіївської сільської ради (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області та надання її безоплатно у приватну власність.

Водночас, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 19.04.2021 про земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Козіївська сільська рада (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади, зареєстрована за кадастровим номером 1822583300:04:000:0410 земельна ділянка з цільовим призначенням: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.

Отже, спірна земельна ділянка вже є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер - 1822583300:04:000:0410.

Суд зауважує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією з поділу, а не за проектом землеустрою щодо відведення, про що просить позивач.

Суд вказує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а, від 16.07.2020 у справі №802/1447/17-а, від 23.10.2020 у справі №802/1535/17-а.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст.30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно з статтею 31 Закону України "Про землеустрій" зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Водночас, Законом визначено обов`язок отримання від відповідного суб`єкта владних повноважень згоди на поділ земельної ділянки. Видача уповноваженим органом «дозволу» передбачена абзацом сьомим ст.50 Закону України "Про землеустрій" саме для проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також абзац дванадцятий ст.55 зазначеного Закону для технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто для іншого виду документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що земельна ділянка за кадастровим номером 1822583300:04:000:0410 є сформованою, тому, затвердивши проект землеустрою, Старосілецька сільська об`єднана територіальна громада, Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради порушить Закон України "Про землеустрій", оскільки склад проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними, що регламентується статтями 50 та 56 Закону України "Про землеустрій".

Беручи до уваги, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то відповідач не мав правових підстав для задоволення такої заяви позивача.

Отже, затвердження виготовленої позивачем документації щодо відведення земельної ділянки є неможливим.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією та беручи до уваги, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення технічної документації, то позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1822583300:04:000:0410 площею 2,0000 га гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Козіївської сільської ради (за межами населених пунктів), Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади. Житомирського району Житомирської області та передати вказану земельну ділянку ОСОБА_1 у власність, задоволенню не підлягає.

Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивач має бути виділена із вже сформованої земельної ділянки та їй має бути присвоєний інший кадастровий номер. Відтак, таке звернення позивача не ґрунтується на вимогах закону та не спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у користування, у спосіб передбачений законодавством.

Аналогічні правові висновки місяться у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 07.04.2021 у справі №0640/4182/18, від 21.08.2018 у справі №823/1179/17.

За вказаних обставин відповідач правомірно відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки звернення позивача суперечить вимогам статті 79-1 Земельного кодексу України.

З огляду на приписи Закону України «Про землеустрій», Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Старосілецької сільської ради Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старосілецької сільської об`єднаної територіальної громади, Житомирського району Житомирської області в особі Старосілецької сільської ради (вул.Шевченка, 20А, с.Старосільці, Житомирський район, Житомирська область, 12515, код ЄДРПОУ 04348705) про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін