Рішення

від 28.08.2023 по справі 536/648/22

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/648/22

Провадження № 2/536/69/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко О.М.

позивача ОСОБА_1 та її представника за угодою адвоката Пінчук Ю.В.

представника відповідача ОСОБА_2 за угодою адвоката Фєдосєєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EasyCon справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

В червні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пінчук Ю.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, де просила суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вересня 2006 року по день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресом: АДРЕСА_1 площею 0,15га кадастровий номер 5322485601:01:001:0061 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ч. житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 ч. земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_1 площею 0,15га кадастровий номер 5322485601:01:001:0061 та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , з яким ОСОБА_1 з вересня 2006 року по 18.06.2021 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу: мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом їздили на відпочинок та ходили в гості, обробляли земельну ділянку, проводили спільно дозвілля. Між ними склалися усталені відносини притаманні подружжю, в шлюбі з іншими особами ні вона, ні він не перебували.

З вересня 2006 року по 18 листопада 2007 року проживали в АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_3 . ОСОБА_4 в будинку сторонньої особи, який винаймали для спільного проживання та спільними коштами оплачували оренду.

18 листопада 2007 року переїхали на постійне місце проживання до будинку в АДРЕСА_1 , який купили за домовленістю двома платежами за 58 584 грн., які належали їм та були набуті ними під час спільного проживання сім`єю спільною працею та оформили право власності на ОСОБА_3 , уклавши 19 лютого 2008 року договір-купівлі продажу цього будинку та земельної ділянки площею 0,15 га і проживали там до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актом від 24.01.2022 посвідченим старостою Горішньоплавнівської міської ради та довідкою Східного старостинського округу від 25.01.2022 № 03-39/7.

Також вказує, що ОСОБА_3 сильно хворів, ОСОБА_1 доглядала його, за спільні кошти купувала ліки, возила до лікаря, навідувала в лікарні, готувала їжу, після смерті займалася його похованням, отримала свідоцтво про його смерть та допомогу на поховання.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, і відповідач, яким є його син, теж звернувся з заявою про прийняття спадщини, який є спадкоємцем першої черги, а вона четвертої, що є порушенням її прав.

Вважає, що спірний будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 по 1/2 ч.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник адвокат Пінчук Ю.В. позов підтримали та просили задовольнити, про обставини та підстави якого пояснили так, як це викладено в заяві.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Фєдосєєв Д.О. в судовому засіданні позов не визнав з обставин та підстав викладених в відзиві на позов та, зокрема, показав, що 1999 році батьки відповідача ОСОБА_2 розірвали шлюб і він залишився проживати з матір`ю і бабусею, а батько ОСОБА_3 переїхав та проживав в орендованій ним квартирі в місті Кременчуці. В 2002 році його мати виїхала на роботу до Італії, а батько орендував квартиру на Молодіжному: АДРЕСА_3 і він переїхав проживати до нього. На початку 2008 року його батько ОСОБА_3 купив в с.Салівка будинок за 11 600 доларів США, які він накопичував протягом 2002-2007 років і вони там проживали вдвох влітку та у вихідні. Влітку 2009 року відповідач поступив на навчання до університету в місті Кременчуці та переїхав жити до бабусі ОСОБА_5 , а батько ОСОБА_3 переїхав жити в с.Салівка, але вони постійно спілкувалися і він приїздив до нього в с.Салівка. У травні місяці 2014 року ОСОБА_3 повідомив сину ОСОБА_2 , що зустрів жінку і хотів їх познайомити. Стверджував, що позивачка з ОСОБА_3 спілкувалися з 2014 року, тому що відповідач проживав з ним з 2002 по 2009 рік і відносин у них не було. Будинок ОСОБА_3 купив за власні кошти, а те, що це були їх спільні кошти з ОСОБА_1 не відповідає дійсності. ОСОБА_1 там зареєструвалася тільки в 2021 році.

Факт спільного проживання ОСОБА_6 і ОСОБА_1 однією сім`єю вважає недоведеним, підстави визнання спільною сумісною власністю спірного будинку відсутні, тому просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явились, надали суду заяву, де просили розглянути справу у їх відсутність та прийняти законне рішення.

Заслухавши пояснення позивачки та уповноважених представників сторін, свідків, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення

повинно базуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з

дотриманням норм процесуального права.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 с.Салівка Кременчуцького району Полтавської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим Горішньоплавнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області 19 червня 2021 року, актовий запис № 476 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відкрилася спадщина.

З заявою про прийняття спадщини за законом 21 вересня 2021 року до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 , як особа, яка проживала з померлим однією сім`єю 14 років до дня відкриття спадщини.

Справа зареєстрована в Спадковому реєстрі за №66522741.

12 листопада 2021 року з заявою про прийняття спадщини за законом до Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори звернувся син померлого ОСОБА_3 ОСОБА_2 .

Інших спадкоємців не зареєстровано, як і заповітів.

Згідно довідки Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області №12-03/20-С від 25.01.2022 ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_1 та на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним за вказаною адресою була зареєстрована ОСОБА_1 .

Померлому ОСОБА_3 згідно Договору купівлі-продажу будинку з господарськими будівлями посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу 19.02.2008 та зареєстрованого в реєстрі за №1178 та витягу із Державного реєстру правочинів належали на праві власності будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0,15га в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Горішньоплавнівської сільської ради №3-39/6 від 25.01.2022 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований з господарчими спорудами, приватної власності площею 0,1500 га обліковуються за ОСОБА_3 , нині померлим.

Отже, будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0,15га, що знаходяться в АДРЕСА_1 є спадковим майном.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220).

Місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів.

На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.1221 ЦК України)

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини ч.1 ст.1222 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги.

Позивачка стверджує, що з вересня 2006 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 вони проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, відпочивали разом, мали один бюджет, спочатку проживали з вересня 2006 року по 18 листопада 2007 року в АДРЕСА_2 з його матір`ю ОСОБА_4 в будинку, який винаймали у сторонньої особи та за спільні кошти оплачували його оренду, а потім в будинку в АДРЕСА_1 , який купили за спільні кошти та оформили документи на ОСОБА_3 .

Згідно положень частини 1 статті 74 СК України, якщо чоловік і жінка не перебувають в шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таких безспірних доказів в підтвердження своїх позовних вимог позивачка суду не надала.

Так, згідно положень ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Як встановлено в судовому засіданні сторони познайомились в 2006 році, стали зустрічатись як чоловік і жінка, разом відпочивали, періодично спільно проживали в АДРЕСА_2 та в АДРЕСА_1 .

Позивачка не надала суду належних, допустимих та безспірних доказів того, що вона з проживала однією сім`єю з відповідачем, вела з ним спільне господарство, мала спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто, що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім`ї.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 побачила у ОСОБА_3 , коли він жив в с.Петрашівка в 2006 році, говорили, що вона його жінка, потім вони стали жити в АДРЕСА_1 біля неї, і ОСОБА_3 мати з ними проживала, познайомилася зі ОСОБА_1 вже в с.Салівка осінню 2007 року, на прохання ОСОБА_3 доглядала його матір, коли його не було вдома, сина ОСОБА_3 . ОСОБА_8 побачила вперше на похоронах.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 жінка його товариша ОСОБА_3 , який жив з жінкою ОСОБА_10 в с.Петрашівка, потім до нього приїхала жити його мати, коли не було ОСОБА_10 туди стала приїжджати ОСОБА_11 , коли він став головою села купив хату в с.Салівка, коли - йому невідомо, спочатку там жила його матір, а потім і він переїхав з ОСОБА_1 , яка то приїжджала, то від`їжджала, жила з ним до його смерті, лікувала його і поховала, ОСОБА_3 розповідав йому, що мати його сина ОСОБА_8 живе за кордоном, а син з тещою, в місті Кременчуці він не проживав.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вони проживали з ОСОБА_3 , як чоловік і жінка з 1994 року, спочатку жили в м.Горішні Плавні, а потім в її будинку в с.Петрашівка до 2006 року. Вона поїхала, а йому дозволила там проживати, від людей дізналася, що він проживає з ОСОБА_1 , вона її знала, вони разом працювали, і він сам зізнався їй, що проживає з нею в її будинку, невдовзі вони переїхали в с.Салівку, ОСОБА_1 і зараз там проживає, його син ОСОБА_8 жив матір`ю в м.Кременчуці, спілкувався з батьком, коли був малий, а потім дуже рідко, аліменти не платив, а давав добровільно гроші, коли вони вже не проживали разом взнала, що жінка подала на аліменти.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що працювала з ОСОБА_3 в Салівській сільській раді, коли він був головою з 2002 року, спочатку він жив с.Петрашівка з жінкою ОСОБА_10 і матір`ю приблизно до 2006 року, повідомив про нову жінку ОСОБА_1 , купив в 2007 році будинок в АДРЕСА_1 записав на себе і був там зареєстрований, ОСОБА_1 там зареєструвалася 2019 році, його сина ОСОБА_8 бачила тільки на похороні.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що ОСОБА_3 орендував належну їй квартиру в АДРЕСА_4 з 2002 року, договору не укладали, був він там з сином ОСОБА_8 до 2009 року, кожен місяць приходила за платою і бачила там дитячі речі.

Таким чином, з пояснень свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у судовому засіданні, зі сторони позивачки, судом не встановлено ознак спільного проживання сім`єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру.

Спільне відвідування гостей, періодичне спільне проживання та проведення вільного часу, лікування та поховання, суд не вважає беззаперечними доказами факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, оскільки самі вони по собі, без належних підтверджень інших ознак факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, не являються достатніми доказами, а можуть свідчити лише про наявність дружніх стосунків, періодичне спільне проведення вільного часу.

Жоден із допитаних судом свідків зі сторони позивача, беззаперечно не підтвердили факту перебування позивачки та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім`єю.

Наданий позивачкою Акт про проживання однією сім`єю від 24.01.2022 виданий ОСОБА_1 складений зі слів громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , про те, що вони підтверджують факт, що ОСОБА_1 фактично, постійно та безперервно проживала однією сім`єю з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 з вересня 2006 року по 18 листопада 2007 року, та з 18 листопада 2007 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 та видана на його підставі Східним старостинським округом Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області довідка №03-39/7 від 25.01.2022 не є достовірними та належними доказами.

Так, даний акт складений, як вказано в ньому, зі слів громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , але не зазначено коли і при яких обставинах їм стали відомі обставини, про які вони стверджують, і крім цього, допитаний один із них як свідок в судовому засіданні ОСОБА_9 не підтвердив цих обставин, а також акт не містить печатки посадової особи, яка його завірила.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною Верховним судом в постанові у справі №129/2115/15-ц від 14.02.2018 та у справі №182/670/15ц від 23.11.2021.

Враховуючи, що рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні в якому ухвалюється рішення, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд в задоволенні позову відмовляє.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору не компенсуються.

Керуючись ст.13, 81, 259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 , третя особа: Третя кременчуцька державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя відмовити.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяС. М. Клименко

Повний текст рішення складено 28 серпня 2023 року.